Герб Малина: історія і передісторія

Малин належить до числа давніх українських міст. Археологічні дослідження довели, що тут ще в VІІІ-ІХ ст. існувало укріплення, так званий древлянський град. Перші письменні згадки про місто відносяться до ХІV століття.

Що стосується геральдики, тт відомо, що на початку ХV ст. межовим знаком (гербом) Малинської землі був «коник».

«Словник української мови» Б.Грінченка, який видано у 1908 році, роз’яснював, що «коник» — це частина ткацького верстата. Він являв собою дерев’яну дощечку, прибиту одним кінцем до лавки, виїмкою на другому кінці, в яку входить веретено. На «коник» одягалась пряжа.

Зв’язок символіки Малина із частиною ткацького верстата є цілком природнім. Адже ще з древлянських часів Малинський край славився розвитком ткацтва та килимарства. Спроби відродити герб Малина були прийнятті вже в 70-х роках ХХ століття.

В 1973 році за ініціативою Малинського міськвиконкому розробляється кілька ескізів герба міста. Один із них набув оприлюднення в газеті «Прапор Жовтня».

Юридичного ж затвердження герба міста в 1970-і роки не відбулося, оскільки Житомирський обласний комітет КПУ заборонив членам Малинського міськвиконкому приймати позитивне рішення по даному питанню.

В лютому 1973 року на засіданні виконкому Малинської міськради було прийнято рішення про створення пісні про Малин. Зокрема у рішенні зазначалося: «В тексті пісні має бути відображено історичне героїчне революційне минуле Малина, його людей, що в грізні роки лихоліття утверджували нове життя, відстоювали завоювання Жовтня, а також наше прекрасне сьогодення про малинчан, які своє працею примножують славу і красу міста». Та подальшого розвитку дана акція не набула, оскільки в Житомирі, та Малині теж, окремі керівники партійних структур бачили в цьому «національний сепаратизм».

Нова хвиля у справі відродження міської символіки була прийнята наприкінці 80-х років. До цього спонукало дві умови: а) процес демократизації суспільства; та б) підготовка міста до святкування 1100-річногоювілею.

Саме в зв’язку з підготовкою до свята оголошувався конкурс на проект герба міста. На конкурс було подано понад 20 проектів. Більша частина з них публікувалася в районній газеті «Прапор Жовтня» з метою широкого ознайомлення малинчан і врахування їх думки. Для статочного розгляду поданих проектів і внесення пропозицій на розгляд сесії міської Ради було створено тимчасову комісію.

До її складу увійшли В.І.Тимошеко – кандидат історичних наук, А.В.Єщенко – директор художньої майстерні, М.М.Артемчук – художник, П.П.Колесніков – директор Будинку культури, М.П.Омельчак – методист Будинку культури.

Саме ця комісія й рекомендувала сесії затвердити проект малинського художника Олега Ніколаївського як герб міста.

Проте сам проект був виготовлений у двох варіантах. В першому пропонувався фон прапора УРСР – «червоно-лазуровий». В іншому пропонувалися кольори, що символізують поліську землю – синій та зелений.

Синій, на думку автора, символізував колір поліських озер та літнього чистого неба. Зелений – колір поліських луків, лісів. Крім того, в період цвітіння льону переважають саме два кольори – синій та зелений.

В результаті на сесії Малинської міської ради 3 депутати проголосували за перший варіант, 29 – за другий. Таким чином було прийнято новий герб міста Малин.

В додатку до рішення 3-ї сесії міської Ради народних депутатів 21-го скликання від 5 вересня 1990 року подавався опис: «Герб міста Малин має форму давньоруського щита, на зелено-блакитному фоні його зображено бронзову квітку льону і вишитий рушник. У верхній частині герба на світлому фоні надпис «Малин».

Назаполітизованість герба міста і висвітлення в ньому історичних традицій краю дають всі підстави сподіватися на довговічність цього символу перлини Полісся – міста Малин.

Студінський В.А. Герб Малина: історія і передісторія // Кур’єр. – 1999. – 15 січня. – С.3.