Іван Петрик: «Пасіка для мене – сенс життя», — ФОТО

«Пасіка для мене – сенс життя», – розповідає Іван Петрик, бджоляр філії «Бердичівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Сьогодні хочемо поділитися історією людини, яка понад 30 років віддано працює у справі бджільництва, а нині проходить службу у лавах Збройних Сил України.

У свої 55 років пан Іван має неабиякий досвід у бджолярстві. А починалося все з самого дитинства, коли він мало не щодня смакував лісовим медом, яким його пригощав рідний дядько – пасічник з багаторічним стажем. Саме він і прищепив любов до цієї справи та подарував перший вулик.

Після служби в армії Іван придбав ще два вулики, відтоді й почав професійно займатися улюбленою справою. Спочатку працював помічником пасічника у колгоспі, а з 1989 року працює бджолярем у Чуднівському лісництві на Житомирщині. Весь цей час він дбайливо доглядав за вуликами, створював нові бджолині сім’ї та збирав лісовий мед. Наразі у лісництві 60 бджолиних будиночків. Останнім часом Іван мріяв зайнятися апітерапією – так званий «сон на бджолах».

Однак 24 лютого минулого року повномасштабна війна зруйнувала всі плани. З перших днів Іван не вагаючись вступив до лав територіальної оборони та став на захист рідного краю. «Спав з автоматом у руках», — згадує Іван перший рік служби. Нині у складі Збройних Cил України він є наставником та підтримкою для молодих бійців, котрі проходять підготовку перед відправленням на передову. Як зазначає Іван, важливо пам’ятати, що війна — це важке випробування для кожного, хто в ній бере участь. Молоді воїни особливо потребують підтримки, адже на фронті, де обставини можуть змінюватися дуже швидко, важливо не лише володіти необхідними навичками та вміннями, але й зберігати внутрішню силу та мотивацію.

Вдома на нашого бджоляра чекають дружина Людмила та двоє синів – Роман та Євген. Щойно з’являється нагода побачитися з рідними – Іван насамперед мчить до своїх бджілок-трудівниць. Тут для нього місце справжньої відради та спокою. Іван жартує, що дружина ревнує його до бджіл, але одразу додає: рідні розділяють його любов до пасіки, адже знають, що бджоли ще з дитинства запали йому в душу.

За словами Івана Петрика, спостерігати за поведінкою цих комах – окреме задоволення: «Хотілося б, щоб у нашому суспільстві завжди все було влаштовано так само чітко, як у них: всі об’єднуються, організовано працюють та взаємодіють заради спільної мети. Як і сьогодні нас усіх об’єднує єдина мета – подолати ворога. І разом ми обов’язково переможемо!».