Site icon Сайт Житомира — 884

10 незвичайних іспанських фільмів, від яких захоплює дух

Содержимое

10 незвичайних іспанських фільмів, від яких захоплює дух

Актуальне Перегляди: 27

Сучасна класика від Алехандро Аменабара і Педро Альмодовара, а також роботи самобутніх і зухвалих молодих режисерів.

  • 1. Відкрий очі
  • 2. Все про мою матір
  • 3. Сонячні понеділки
  • 4. Море всередині
  • 5. Повернення
  • 6. Притулок
  • 7. Шкіра, в якій я живу
  • 8. Легко живеться з закритими очима
  • 9. Невидимий гість
  • 10. Платформа


1. Відкрий очі

Abre los ojos

  • Іспанія, Франція, Італія, 1997 рік.
  • Містика, драма, трилер.
  • Тривалість: 117 хвилин.
  • IMDb: 7,7.

Багатий ловелас Сесар веде абсолютно розкішний спосіб життя, але все різко змінюється після того, як він закохується в Софію — дівчину кращого друга. З вини попередньої коханої, одержимої ревнощів, герой потрапляє в аварію, в якій виживає, але отримує найсильніші травми обличчя. Тепер його життя схоже на нічний кошмар, в якому сон плутається з реальністю.

Мало хто знає, що «Ванільне небо» з Томом Крузом насправді лише ремейк, оригінал же поставив іспанський режисер Алехандро Аменабар. Найцікавіше, що в голлівудській версії теж знялася Пенелопа Крус, причому вона виконала ту ж роль, що і в оригіналі.

Дивитися в Google Play ^

2. Все про мою матір

Todo sobre mi madre

  • Іспанія, Франція, 1999 рік.
  • Мелодрама, драма.
  • Тривалість: 101 хвилина.
  • IMDb: 7,8.

Мануела одна виховує шістнадцятирічного сина, який несподівано гине під колесами автомобіля. Прочитавши щоденник хлопчика, невтішна героїня дізнається, що той найбільше на світі хотів дізнатися, хто його батько. І вона відправляється в богемну Барселону, щоб розшукати блудного батька.

Робота режисера і сценариста Педро Альмодовара удостоїлася не тільки безлічі європейських нагород, а й премій «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою. Не дивно, адже ранній Альмодовар розкрився тут у всій красі: тут і кітч, і яскраві кольори, і темпераментні герої ‑ маргінали.

3. Сонячні понеділки

Los lunes al sol

  • Іспанія, Франція, Італія, 2002 рік.
  • Соціальна драма.
  • Тривалість: 113 хвилин.
  • IMDb: 7,6.

У центрі сюжету — кілька приятелів, які залишилися без роботи. Через два роки після того, як їх звільнили, їм так і не вдалося налагодити своє життя. І туга, немов болото, з кожним днем засмоктує героїв все сильніше.

Режисер Фернандо Леон де Араноа передав нестандартний погляд на сонячну Іспанію, а справжньою окрасою фільму став Хав’єр Бардем, який пізніше ще раз знявся у того ж постановника в біографічній драмі «Ескобар».

4. Море всередині

Mar adentro

  • Іспанія, Франція, Італія, 2004 рік.
  • Біографічна драма.
  • Тривалість: 121 хвилина.
  • IMDb: 8,0.

Фільм розповідає реальну історію паралізованого іспанця Рамона Сампедро, який багато років намагався домогтися права на евтаназію. Він колись зламав шию під час купання і відтоді мріяв тільки про одне — спокійно померти.

У своєму четвертому за рахунком повнометражному фільмі режисер Алехандро Аменабар проявив себе як чудовий оповідач, а виконавець головної ролі Хав’єр Бардем показав дива перевтілення: 34 ‑ річного актора загримували так, що той виглядав старше на цілих 20 років.

5. Повернення

Volver

  • Іспанія, 2006 рік.
  • Трагікомедія, містика, драма.
  • Тривалість: 121 хвилина.
  • IMDb: 7,6.

Небагата жінка Раймунда живе разом з безробітним чоловіком ‑ алкоголіком і дочкою ‑ підлітком і зовсім не підозрює, що скоро її світ перевернеться з ніг на голову. Ситуація стає зовсім вже дивною після того, як покійна мати героїні повертається у вигляді привида, щоб вирішити сімейні проблеми.

«Повернення» часто називають самим «жіночим» фільмом Альмодовара — якому, втім, і без того близька ця тема. Адже режисер зняв у цій картині всіх своїх улюблениць: Кармен Мауру, Лолу Дуеньяс, Бланку Портільо.

Але справжньою перлиною каста стала незрівнянна Пенелопа Крус — постійна зірка робіт пізнього Альмодовара. До речі, роль сильної і вольової Раймунди принесла актрисі, крім вшанування в Каннах, ще й номінацію на «Оскар».

6. Притулок

El orfanato

  • Іспанія, Мексика, 2007 рік.
  • Містика, жахи.
  • Тривалість: 105 хвилин.
  • IMDb: 7,4.

Лаура, вже не молода, але все ще красива жінка, разом з чоловіком і прийомним сином повертається в покинутий сирітський притулок, де колись виросла. Але все йде шкереберть: хлопчик спочатку розповідає їй про моторошних примарних дітей, один з яких носить на голові мішок, а потім і зовсім зникає в розпал свята.

У дебютному фільмі іспанського режисера Хуана Антоніо Байони простежується вплив його давнього друга і за сумісництвом продюсера картини — мексиканця Гільєрмо дель Торо, головного кіноказочника сучасності. Що не завадило проекту отримати хвалебні відгуки і сім національних кінопремій «Гойя».

7. Шкіра, в якій я живу

La piel que habito

  • Іспанія, 2011 рік.
  • Боді ‑ хоррор, фантастика, трилер, мелодрама.
  • Тривалість: 117 хвилин.
  • IMDb: 7,6.

Талановитий пластичний хірург Роберт Ледгард показує колегам свою нову розробку — штучну шкіру, вирощену в лабораторії. Керівництво, правда, тут же наказує йому закрити аморальний проект, але лікар не поспішає засмучуватися. Адже в підвалі його будинку живе дівчина Віра, цілком зшита з «передового» матеріалу.

Для Педро Альмодовара (на той момент вже зрілого майстра) ця робота з Антоніо Бандерасом і Оленою Анайєю в головних ролях стала свого роду жанровим експериментом. «Шкіра, в якій я живу» — одночасно трилер, нуар і детектив, при цьому велика частина образів фільму взята з чорно ‑ білого французького хоррора «Очі без обличчя».

8. Легко живеться з закритими очима

Vivir es fácil con los ojos cerrados

  • Іспанія, 2013 рік.
  • Комедійна драма.
  • Тривалість: 105 хвилин.
  • IMDb: 7,0.

На дворі 1966 рік. Добряк Антоніо, викладач англійської і за сумісництвом пристрасний фанат The Beatles, вирішує відправитися на пошуки Джона Леннона в надії умовити того не йти з групи. Дорогою вчитель обзаводиться попутниками: молодою дівчиною Белен, яка втекла з пансіону, і підлітком ‑ бунтарем Хуанхо.

Роуд ‑ муві режисера Девіда Труюби дуже полюбився критикам, отримав безліч національних нагород і навіть висувався на «Оскар». На перший погляд, це дуже легке, безхмарне кіно. Але якщо згадати про те, що дії фільму розгортаються за часів правління іспанського диктатора Франко, події картини відразу постануть в іншому світлі.

9. Невидимий гість

Contratiempo

  • Іспанія, 2016 рік.
  • Кримінальний трилер, детектив.
  • Тривалість: 106 хвилин.
  • IMDb: 8,1.

Впливового бізнесмена Адріана Дорію звинувачують у вбивстві коханки, і тоді він наймає Вірджинію Гудман — найкращого в місті адвоката. Правда, Вірджинія вже не молода, і для неї це остання справа в кар’єрі. Але вона не збирається його програвати. Тільки ось коли юристка приїжджає в будинок Адріана, щоб виробити лінію захисту, з’ясовуються такі деталі, про які краще мовчати.

Дуже цікавий експеримент від режисера і сценариста Оріола Паоло з камерною оповіддю в дусі детективів Агати Крісті. Причому після виходу на стрімінговій платформі Netflix фільм отримав міжнародне визнання і навіть був тричі перезнятий. До речі, попередню роботу Паоло «Тіло» критики теж порівняли з творами письменниці, а також з роботами генія саспенса Альфреда Хічкока.

Дивитися в iTunes  

Дивитися в Google Play ^

10. Платформа

El hoyo

  • Іспанія, 2019 рік.
  • Соціальна притча, жахи, фантастика.
  • Тривалість: 94 хвилини.
  • IMDb: 7,0.

Молодий чоловік на ім’я Горенг прокидається в багаторівневій в’язниці, що складається з безлічі камер, розташованих одна під іншою. Через центральний отвір раз на день проїжджає платформа з їжею, але чим нижче знаходяться в’язні, тим менше у них шансів поїсти. Герою належить провести зі своїм сусідом Трімагасі місяць на 48-му поверсі, а наприкінці цього терміну вони можуть опинитися на будь-якому ярусі вежі (можливо, ще більш непридатному для життя).

Завдяки Netflix тихий фестивальний фільм Гальдери Гастели ‑ Уррутії подивилася рекордна кількість глядачів по всьому світу. А критики, намагаючись зрозуміти, з чим у них асоціюється цей самобутній камерний хоррор, згадували в рецензіях «Куб» Вінченцо Наталі і навіть «маму!» Даррена Аронофскі.

Exit mobile version