Аднексит: симптоми, терапія та причини виникнення захворювання у жінок

Здоров’я 13 січня 2023 Перегляди: 52

У цій статті розглянемо основні симптоми аднекситу. Що це за патологія?

Аднексит або сальпінгоофорит являє собою патологічний процес запалення, в який залучені одночасно яєчники і маточні труби (придатки матки). У гострий період даному захворюванню характерні болі внизу живота, які найбільш інтенсивні з того боку, де запалення сильніше, підвищена температура, інтоксикації. Крім цього, може спостерігатися порушення менструального циклу.

У хронічній формі клінічні ознаки захворювання менш виражені, проте можливе виникнення періодичних рецидивів. Дана патологія веде до розвитку спакучного процесу в органах тазу і зрощень у просвітах маточних труб, що значно підвищує ймовірність виникнення позамежної вагітності, а також безпліддя. Симптоми і лікування аднекситу представлені нижче.

Опис патології

Аднекситом називається одно- або двостороннє запалення яєчників і труб, які являють собою придатки матки. Запалення цих органів може бути викликане такими хвороботворними мікроорганізмами як стрептококи, гонококи, ентерококи, стафілококи, грибки, мікобактерії туберкульозу, віруси, хламідії, ешеріхії тощо. Дуже частою причиною симптомів аднекситу стають мікробні асоціації, наприклад, кишкова паличка. Зазвичай, збудники такого процесу стійкі до багатьох сучасних антибіотиків.

Туберкульозна паличка і гонокок викликають найчастіше двостороннє запалення придатків, а кишкова паличка і стафілококи — одностороннє. Передумовами до виникнення запалення придатків або його рецидивам є переохолодження, недостатнє дотримання норм гігієни, зараження статевими інфекціями, часті стреси, ослаблення імунітету, безладні сексуальні зв’язки.

Які ж симптоми? Лікування аднекситу у жінок як проводиться? Відповіді на ці запитання ми дамо у статті.

Механізм розвитку захворювання

Розвиток патологічного процесу починається, як правило, з впровадження інфекційного збудника на слизову оболонку маточних труб з поступовим залученням серозного, а також м’язового шарів. Далі запалення починає поширюватися на навколишні тканини — поверхневий епітелій яєчника і тазову область. Після овуляції інфекція вражає фолікул і починає свій розвиток в яєчнику. При подібних патологіях яєчник і маточна труба споюються між собою і утворюють єдиний запальний конгломерат, а потім і тубооваріальний абсцес. Результатом такого захворювання є розвиток спайок, які перешкоджають прохідності фалопієвих труб. Лікування симптомів аднекситу антибіотиками розглянемо пізніше.

Інфекція, що є причиною запального процесу при аднекситі, потрапляє в маточні труби кількома шляхами:

1. Гематогенний (з кров’ю).
2. Лімфогенний (з лімфою).
3. Низхідний (з сліпої або сигмовідної кишки через черевичку).
4. Висхідний (з вологолища, крізь цервікальний канал, в матку, а звідти — маточні труби і яєчники).

Причини виникнення симптомів аднекситу у жінок цікавлять багатьох.

Гематогенний шлях інфікування придатків матки при аднекситі спостерігається у випадках туберкульозного ураження статевих органів, лімфогенний і спадний — при захворюваннях прямої кишки, а також червонорідного відростка в сліпій кишці. Для кишкової палички, стрептокока і стафілокока шляхом потрапляння в маточні труби служать анатомічні канали — вологаїще і цервікальний канал. Хламідія і гонокок здатні проникати всередину крізь неушкоджені тканини. Часто спостерігається потрапляння інфекції в придатки одночасно кількома способами. Перебіг захворювання може бути хронічним, гострим і підострим.

Перш ніж говорити про лікування симптомів аднекситу у жінок, розглянемо основні методи діагностики.

Діагностика патології

Головною підставою для постановки діагнозу при даній патології є дані анамнезу, наприклад, наявність або відсутність внутрішньоматкової спіралі, абортів, проведення діагностичної гістероскопії, складні пологи, а також інші фактори, які могли спричинити запалення придатків. Враховуються також скарги пацієнтки і результати досліджень. При гінекологічному дослідженні при цій патології визначається болюче збільшення матки та її придатків. Визначити тип збудника аднекситу дозволяють такі дослідження як бактеріологічний посів і мазки з уретри на наявність інфекцій, отримуваних статевим шляхом, мазки з вологолища і шийки матки.

УЗД при аднекситі дозволяє виявити інші запальні процеси, що протікають в органах репродуктивної системи, — гідросальпінкс, піосальпінкс. В якості діагностичного методу, що дозволяє виявити гнійні утворення і оглянути маточні труби в сукупності з проведенням внутрішньополісних терапевтичних процедур при запаленнях, використовується лапароскопія.

Для того щоб визначити, яка прохідність труб, а також причини симптомів аднекситу у жінок і вираженість патологічних змін, що відбуваються в них, при хронічних формах використовується метод «гістеросальпінгографія» — рентгенологічне дослідження з введенням в кров спеціальної контрастної речовини. При змінах менструального циклу для оцінки роботи яєчників різноманітні проводяться функціональні тестування: показники ректальної температури, натягнення цервікальної суті.

Розгляньмо симптоми гострого аднекситу.

Гостра форма

Дане захворювання в гострій формі протікає зі специфічною клінічною картиною. Стан пацієнтки супроводжується інтенсивними, різкими болями внизу живота, які можуть віддавати в задній прохід і попереку. Вони, як правило, більш виражені з боку запалення. Підвищується температура, що супроводжується ознобом, з’являються слизові або гнійні виділення, слабкість, дизурічні розлади, метеоризм. При пальпації відзначаються ознаки подразнення черевики. У крові спостерігається лейкоцитоз і збільшення СОЕ. Симптоми аднекситу досить неприємні.

Часто відбувається розвиток двостороннього запалення придатків, яке поєднується із запаленням тіла матки. Захворювання подібного характеру може супроводжуватися такими явищами як альгоменорея і меноррагія. При наростанні запального — тубооваріального абсцесу. При цьому існує високий ризик розриву труби з потраплянням гнійного вмісту в порожнину черевики, що тягне за собою розвиток пельвіоперитоніту. При сильних інтоксикаціях в гострій фазі аднекситу часто виникають порушення з боку судинної системи.

Виражені симптоми аднекситу при неускладнених формах можуть зберігатися тиждень або трохи довше, потім больовий синдром поступово слабшає, кров нормалізуються, температура тіла знижується. Результатом подібного запального процесу в області придатків може стати повне клінічне одужання, за умови своєчасно проведеного лікування, або перехід процесу в хронічну стадію з тривалою течією.

Стадії гострої форми аднекситу

При розвитку даної форми патологічного процесу відзначаються чотири стадії:

1. Гострий ендометрит і сальпінгіт без появи симптомів подразнення області тазової черевики.
2. Гострий ендометрит і сальпінгіт з симптомами подразнення області тазової черевики.
3. Гострий аднексит, який супроводжується утворенням запального конгломерату і абсцесом.
4. Розрив абсцесу.

Перебіг захворювання проходить, як правило, дві фази:

1. Токсична, коли переважає аеробна флора і симптоми інтоксикації.
2. Септична, коли приєднується анаеробна флора, посилюються симптоми аднекситу і починається процес розвитку ускладнень. У цій фазі аднекситу формується гнійне тубооваріальне утворення з загрозою його перфорації.

Як вже зазначалося, симптоми і лікування аднекситу тісно пов’язані між собою.

Лікування патології

У гострій стадії запалення придатків патологія підлягає лікуванню в стаціонарі зі створенням умов спокою для пацієнтки, призначенням легкої дієти, рясної кількості рідини, наглядом за виділяючими функціями. При гострому аднекситі призначають, як правило, антибактеріальні лікарські засоби широкого спектру впливу, а також знеболюючі, протизапальні, десенсибілізуючі медикаментозні препарати.

Основним засобом терапії аднекситу є антибіотики з визначенням чутливості інфекційного агента до конкретного препарату. Дози при цьому повинні забезпечувати максимальну концентрацію речовин в осередку запалення. У лікуванні даної патології широко використовуються антибактеріальні медикаменти наступних груп:

1. Пеніцилінові («Ампіцилін», «Оксацилін»).
2. Тетрациклінові («Доксициклін», «Тетрациклін»).
3. Фторхінолонов («Офлоксацин» та ін.).
4. Макроліди («Азитроміцин», «Еритроміцин», «Рокситроміцин»).
5. Аміноглікозиди («Канаміцин», «Гентаміцин»).
6. Нітроімідазоли («Метронідазол»).
7. Лінкозаміди («Кліндаміцин»).

При проведенні антибактеріальної терапії захворювання надається перевага антибактеріальним препаратам тривалого напіврозпаду і виведення, а при важких формах запалення придатків, а також при виникненні ризику розвитку септичних наслідків, можуть бути призначені антибіотики в різноманітних поєднаннях. Бактерицидний вплив на анаеробні мікроорганізми надає метронідазол, який призначається внутрішньовенно і перорально. Для того щоб зняти інтоксикацію при аднекситі, застосовується інфузійна терапія методом внутрішньовенного введення розчинів декстрана, глюкози, водно-сольових розчинів, білкових препаратів тощо, загальним обсягом до 2,5 літрів на добу.

Часто використовуються в лікуванні симптомів аднекситу свічки.

У складі комплексної терапії призначаються свічки «Флуомізин». Головною діючою речовиною цього препарату є деквалінія хлорид. У нього досить широкий спектр антимікробної активності.

Як допоміжний засіб, він застосовується при аднекситі «Гексикон» у формі свічок. Основною діючою речовиною в цьому препараті виступає хлоргексидіна біглюконат. Його активність проявляється щодо бактерій, найпростіших і вірусів, але при цьому не порушується функціональна активність лактобацилл.

Ректальні свічки, які використовуються при аднекситі, зазвичай складаються з протизапальних і знеболюючих речовин. Нижче вказані найпопулярніші:

• «Моваліс».
• Індометацинові свічки.
• «Вольтарен».
• Свічки з красунею.

При виникненні гнійних форм запального процесу показано хірургічне лікування аднекситу. Сьогодні в оперативній гінекології широко застосовуються малотравматичні методи здійснення операцій, в тому числі і при терапії аднекситу. Наприклад, лапароскопія, за допомогою якої видаляється гнійна освіта і проводиться обробка антисептиками і антибактеріальним засобами вогнища запалення. Крім цього, застосовується метод евакуації вмісту мішотчастої освіти при пункціях склепінь вологолища, з місцевим введенням антибіотиків. При розвитку гнійного запалення в придатках і ризику ураження сусідніх органів фахівці можуть вдатися до повного оперативного видалення маточної труби, яєчника, або окремо, залежно від того, наскільки запущений запально-гнійний процес. Таке відбувається, як правило, при виникненні ниркової недостатності, загрозі розриву гнійника, генералізації септичного процесу тощо.

Після усунення гострих проявів аднекситу, призначається фізіотерапія за допомогою ультразвуку, електрофорезу з калієм, магнієм, цинком на низ живота, різні види вібромасажу і біостимуляція. За відсутності лікувальних заходів дане захворювання може перейти в хронічну форму запалення придатків, яка протікає у вигляді періодичних загострень.

Хронічна форма аднекситу

Хронічний аднексит вважається, як правило, результатом невиліченого гострого процесу, і протікає у вигляді рецидивів, що виникають в результаті впливу певних негативних факторів, якими можуть стати стресові ситуації, сильне переохолодження, перевтома, ІППП тощо. Розгляньмо симптоми хронічного аднекситу.

На етапах загострення спостерігається погіршення загального самопочуття пацієнтки, слабкість, поява або посилення болю внизу живота, температура 38 градусів, поява слизово-гнійних виділень. Через кілька днів подібні симптоми поступово затихають, після чого зберігається лише помірно виражена ноюща або тупий біль внизу живота. Симптоми аднекситу важливо виявити своєчасно.

Приблизно у половини пацієнток з хронічною формою аднекситу спостерігається короткочасне або стійке порушення циклічності менструацій за типом меноррагії, альгоменореї, олігоменореї. Приблизно у 40% жінок при цьому спостерігається розлад статевих функцій у вигляді болючості в процесі статевого акту, зниження або відсутність лібідо тощо.

Симптоми і лікування хронічного аднекситу знають не всі.

При хронічному запальному процесі в області придатків спостерігається порушення функцій органів травлення, наприклад, у вигляді коліту, а також роботи сечовидільної системи, наприклад, цистити, бактеріурія, запалення нирок тощо. Часте виникнення рецидиву аднекситу може призвести до розвитку нервових патологій і зниження працездатності пацієнтки, виникнення депресивних станів і симптомів підвищеної тривожності. Симптоми аднекситу у жінок у хронічній формі проявляються по-різному.

Перебіг хронічного процесу

Загострення хронічного аднекситу протікає, як правило, за двома варіантами:

1. Інфекційно-токсичний — при збільшенні ексудативних процесів у придатках, посиленням їх хворобливості, змінами в крові.
2. Нейровегетативний — з симптомами погіршення самопочуття, зниження працездатності, нестійкості настрою, ендокринними і судинними порушеннями.

Ускладнення аднекситу

Хронічний рецидивуючий аднексит часто призводить до виникнення патологічного результату вагітності (мимовільний викидень, позаматкова вагітність), а також до вторинного безпліддя, яке при хронічній формі аднекситу може стати не тільки наслідком патологічних змін у маточних трубах. Цей процес часто тягне за собою порушення роботи яєчників у вигляді розладу менструального циклу тощо. Подібні форми безпліддя дуже важко піддаються лікуванню.

При розвитку хронічної форми даної патології відзначається освіта інфільтратів, виникнення склеротичних процесів у трубах, а також їх непрохідності. Навколо яєчників також утворюються спаєчні явища. З хронічного вогнища інфекція може поширитися на сусідні органи і спровокувати розвиток хронічного коліту, пієлонефриту, холециститу.

Терапевтичні методи боротьби з хронічним запаленням придатків

На стадії загострення хронічної форми аднекситу проводяться, як правило, такі лікувальні заходи, які відповідають гострому процесу — у вигляді госпіталізації, антибактеріальної, інфузійної, десенсибілізуючої та вітамінної терапії. Після вщухання періоду загострення при запаленні придатків пацієнтці можуть рекомендувати проведення аутогемотерапії, ін’єкцій алое, фізіотерапевтичних процедур — електрофорезу із застосуванням лікарських препаратів (лідази, калію, йоду, магнію, цинку), ультразвукової терапії та вібромасажу. Робиться це під контролем клінічних і лабораторних показників.

Фізіопроцедури, які застосовуються при запаленні придатків, сприяють зменшенню ексудації тканин, володіють знеболюючою і розсмоктуючою дією, зменшують утворення спайок. Крім того, вельми ефективні при запаленні придатків озокерит, парафінолікування, і вологі зрошення хлоридно-натрієвою і сульфідною мінеральною водою. У стадії ремісії пацієнткам показано курортне лікування. Ознаки і симптоми аднекситу ми розглянули.

Профілактика захворювання

У групу ризику виникнення цього захворювання входять жінки, які страждають на статеві інфекції і використовують внутрішньоматкові контрацептиви, а також ті, які перенесли операції на внутрішніх статевих органах і аборти. Загроза розвитку ускладнень патології вказує на необхідність вжиття спеціальних профілактичних заходів:

1. Виключення факторів, здатних спровокувати розвиток аднекситу і його рецидивів — переохолодження, стрес, інфекції тощо.
2. Використання раціональних методів контрацепції.
3. Своєчасна комплексна терапія запальних захворювань, що стосуються органів тазу.
4. Систематичне спостереження у фахівця.

Тільки при дотриманні всіх рекомендацій симптоми аднекситу у жінок не з’являться.