Антиноцицептивна система людини для зниження больових відчуттів

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 84

Антиноцицептивна система людського організму являє собою чітко розмежовану структуру нервових закінчень, розташованих на всіх ділянках і у всіх відділах центральної нервової системи. Їх сукупність має своєрідну ієрархію активних нейрохімічних важелів, що мають можливість призупинити функціональність больових структур, що входять в ноцицептивну систему.

Дія антиноцицептивної системи

При антиболєвій системі застосовується, як правило, опіотергічна регуляційна схема. Вона полягає у взаємодії опіатних рецепторів з лігандами-опіоїдами. Медіатори антиноцицептивної системи здатні придушити дискомфортні нестерпні відчуття на всіляких рівнях. Завдяки роботі даного механізму біль і дискомфорт не стали переважним почуттям у життєдіяльності людини. Навіть коли біль настає, діючі елементи антиноцицептивної системи включаються в роботу, що відчути можна в моменти відступу болю, паузи. У цьому і полягає основна функція даного захисного механізму в організмі будь-якої людини.

Значення наркотичних знеболюючих сьогодні

Інтерес до наркотичних речовин, до речі, також породила антиноцицептивна система. Фізіологія людського організму чітко позначила призначення наркотичних речовин у медицині: їх застосовують як сильний анестезуючий препарат, здатний допомогти антиноцицептивній системі подолати біль або виступити його замінником.

На сьогоднішній день наркотичні речовини — єдиний варіант ефективного симптоматичного лікування онкологічних хворих. Цим цілком можна виправдати застосування наркотиків, враховуючи їх знеболюючу дію. Однак всім відомий головний мінус таких препаратів: вони здатні перетворити адекватну, психічно стійку людину на залежну істоту, яка відчуває неземні муки і, ймовірно, закінчила свій життєвий шлях передчасно.

Відмінності між ноцицептивною та антиноцицептивною системами

Антиноцицептивною системою є больовий визначник, що гарантує стовідсоткове сприйняття болю. Розглядаючи цей термін, відмінності між цим поняттям і терміном «сенсорна система» можна визначити без зусиль. Оскільки основоположним прийнятим «пристроєм», тобто тим самим визначальним аналізатором, можна назвати лише окремий фрагмент сенсорної системи, то ноцицептивна і антиноцицептивна системи сумарно являють собою не просто визначник, а досить складну самоврядну соматичну систему.

Щоб зрозуміти, що це означає, необхідно навести приклад. Лікарська практика знає рідкісні випадки відсутності почуття болю у людини, яка є вродженою. Тим часом основні ноцицептивні шляхи у них працюють як зазвичай, тобто механізм запобігання больової активності функціонує.

Як з’являється біль і больовий шок?

До 70-х років минулого століття у наукових дослідників остаточно сформувалася думка про таку складову ЦНС, як антиноцицептивна система мозку. У той період вченим вдалося встановити її можливості обмеження больового збудження, профілактику перенапруження структур ноцицептивного відділу. Посилення роздратування в ноцицептивній системі провокує активне гальмування даного процесу антиболєвими елементами.

Больовий шок може виникнути лише тоді, коли при надмірних впливах на організм антиноцицептивної системи не вдається придушити силу впливу сторонніх факторів. Зниження гальмівної функції загрожує перевезенням ноцицептивної системи і породженням непередбачених несподіваних болів психогенного характеру в абсолютно нормальних непорожених органах.

Структура протиборової системи організму

Розглядаючи поняття антиноцицепції (антиноцицептивної системи), слід приділити увагу її окремим складовим. Серед них в першу чергу варто відзначити елементи спинного, середнього та продовгуватого мозку (сіра речовина, ядро ретикулярної формації та ядра шва, желатинозна складова спинного мозку).

Завдяки їм відбувається основне блокування болю. Людина перестає відчувати больовий синдром тоді, коли спрямований вгору потік ноцицептивного збудження піддається пригніченню. Ця функція належить низхідному контролю над болем. Головними діючими речовинами в гальмівній роботі виступають опіоїди і деякі гормони, наприклад, серотонін. Правильніше називати їх модуляторами, оскільки вони змінюють початкове положення кінцевих нейронів, при цьому не передаючи в їх напрямку ніякого збуджувального ефекту.

Медіатори та рецептори болю в антицицептивній системі

Головними і визначальними нейронами протиборної системи є ті, які розташовуються в сірій речовині середнього мозку. Важлива тут і роль аксонів, які являють собою висхідні шляхи до гіпоталамусу та інших механізмів лівої півкулі головного мозку. Вони ж беруть участь і в зворотному напрямку до спинного мозку. Медіаторами зазначених нейронів вважають пентапептиди, до яких відносять підвиди енкефалінів. Такі медіатори у вигляді амінокислот повинні отримати метіонін і лейцин.

Енкефаліни здатні за досить короткий час збудити всі опіатні рецептори. При опіатергічних синапсах такі рецептори розташовуються в основному на мембрані, яка виконує завдання постсинаптичної «подушки». Синапси, які не брали участі в процесі, стають больовими, тоді через мембрану повинні виділятися медіатори, які направляють дискомфортне збудження від конкретного нейрона до іншого.

Ендогенна антиноцицептивна система має характерні опіатні рецептори, які більшою мірою є метаботропними. Їх нерідко асоціюють з біорегулятором, що викликає інгібування аденілатциклази за допомогою внутрішньоклітинного розпізнавання. Наслідком усього вищеописаного є порушення в процесі синтезу антиболєвої системи. Крім патологічного скорочення надходження кальцію в організм людини включаються головні медіатори больового синдрому, тобто організм починає їх виробляти самостійно. Найпоширенішими медіаторами болю є:

• субстанції P;
• холецистокінін;
• соматостатін;
• глутамінова кислота.

Гіпоталамус і ліва півкуля мозку — активатори дії

До структури антиболєвої системи належать протиболеві структури гіпоталамусу і соматосенсорної області кори лівої мозкової півкулі. Безмежність їх гальмівного впливу на ноцицептивні механізми людини досягається завдяки:

• низхідному гальмуванню впливу на нейрони спинного мозку;
• висхідному гальмуванню впливу на нейрони таламусу;
• активізованому впливу на вищевказану систему низхідного контролю гальм.

Самоусунення болю в організмі

Ноцицептивна і антиноцицептивна системи організму знаходяться в безпосередній координації. Остання виробляє опіоїдні ендогенні компоненти, які за фактом є наркотиками всередині нас.

До них відносять ендорфіни, динорфіни тощо. Особливістю їх хімічного складу є обривисті пептидні послідовності, як у крихітних молекул білка, які складаються з амінокислот.

Роль опіоїдних і неопіоїдних пептидів

На переважному числі нейронів, які включає в себе антиноцицептивна система, розташовуються спеціальні рецептори до таких речовин. Наприклад, при контакті рецепторів з опіоїдами часто з’являється подальше гальмування на рівні роботи окремих нейронів. У цьому випадку ноцицептивна система болю стає загальмованою і на біль практично не реагує. Завданням невеликих нейронів протиборової системи є створення перешкод для передачі і розподілу больового збудження по ланцюжку наступних закінчень.

У регуляційному процесі виникнення больових відчуттів беруть участь не тільки опіоїдні пептиди. Неопіоїдні пептиди (наприклад, нейротензин) також впливають на підсумкове болівосприйняття людини. Виникаючи з безлічі джерел, біль здатні гнітити ноадреналін, дофамін, серотонін та інші катехоламіни.

Як працює механізм придушення болю

Функціонувати антиноцицептивна система організму може кількома способами:

1. Механізм термінової дії. Відбувається реакція больового стимулу, внаслідок чого виникає збудження синапсів у системі низхідного гальмівного контролю. У межах задніх рогів спинного мозку в цей час можна спостерігати обмеження афферентного ноцицептивного збудження. В основній аналгезії бере участь саме цей механізм. При придушенні больового відчуття одночасно діють два больових стимули.
2. Механізм нетривалої дії. Запуск виконує гіпоталамус, залучаючи системи гальмівного контролю низхідного типу спинного, середнього і довгуватого мозку. Для активізації механізму обмеження больового збудження на рівні спинного, а іноді і головного мозку, необхідні стресогенні фактори.
3. Механізм тривалої дії. Головні центри розташовані в гіпоталамусі, активуються при постійних больових відчуттях. Висхідний потік больового збудження передається на всіх ділянках спадного контролю. До ноцицептивної системи підключається емоційне забарвлення болю. Таке оцінювання в більшості випадків не є об’єктивним.
4. Тонічний механізм. Завдяки йому постійна активність антиноцицептивної системи підтримується центрами орбітальної і фронтальної зонами кори головного мозку. Розташовуються вони в лобній частці, за очима. Активність ноцицептивної структури забезпечена постійним гальмівним впливом. До речі, даний процес можна помітити і при повній відсутності болю.

Який буває біль

Анциноцицептивна система організму, що управляє структурами кори великих півкуль, допомагає попередньо підготуватися до болючого ефекту, після чого прийняти подразник болю зі зменшенням неприємних, дискомфортних відчуттів.

З усього вищевказаного можна зробити простий висновок, що інтенсивність і характер болю зумовлюються особливостями функціонування двох систем: ноцицептивної та антиноцицептивної. Перша — больова, друга — антибольова. Специфіка їх взаємодії зумовлює характер больових відчуттів, що відчуваються людиною. Біль може бути різним, а саме:

• Гіпералгезія — стан при підвищеній чутливості до болю, наслідком якого може бути або висока збудженість ноцицептивної системи, або низьке збудження антиноцицептивної системи.
• Гіпоалгезія — стан при зниженій чутливості до болю, що виникає в результаті протилежного ефекту: антиноцицептивна система болю підвищується, а збудження ноцицептивної системи знижується.

Обидва стани можуть мати позитивне значення для організму, при цьому вони багато в чому залежать від порогу болю. Така величина являє собою нестатичний рухомий показник, що варіюється при особливостях больової і знеболювальної систем. І антиноцицептивна, і ноцицептивна структури утворюють єдиний комплекс болю, будучи лише його елементами.

Чим загрожує біль людині

Досить складна сенсорна система болівосприйняття необхідна людині, щоб зберегти організм і його окремі частини в цілісності. Крім того, розлади функцій даних систем (больової і антиболєвої) позначаються на життєдіяльності людини самим негативним чином. При гострих нетривалих або хронічних больових відчуттях відбувається наступне:

1. Порушення сну.
2. Відсутність статевого перетину.
3. Дратівливість, неуважність.
4. Зменшення рухової активності.
5. Депресія, пригнічений психоемоційний стан.

Больовий шок — летальний результат

Інтенсивний біль здатний уповільнити дихання, іноді навіть зупинити його повністю, в той час як слабкий фоновий біль може вплинути на його почуття. При сильних болях частота серцебиття збільшується, підвищується артеріальний тиск, що загрожує розвитком спазму периферичних кровоносних судин.

Спочатку шкіра стає блідою, але при короткочасному болі розширені судини викликають її гіперемію. Зменшується виділення слини, вироблення соків шлунка та підшлункової залози, перистальтика кишківника зупиняється, що нерідко призводить до анурії. Розвиток больового шоку при різкому болю загрожує летальним результатом.