«Армія злодіїв» — веселий і динамічний фільм, який ви моментально забудете

Актуальне 16 жовтня 2022 Перегляди: 41

Вас чекають відсилання до творіння Снайдера, красиві пейзажі і стереотипний сюжет.

29 жовтня на стрімінговому сервісі Netflix виходить «Армія злодіїв» — приквел «Армії мерців» Зака Снайдера. Сюжет фільму розкриває передісторію Людвіга Дітера — найкращого зломщика, який у першій картині розкривав сейф у казино.

Стрічку поставив виконавець головної ролі Маттіас Швайгхьофер. Це вже далеко не перша його робота: раніше актор зрежисував кілька комедій у рідній Німеччині. І скрізь сам же і грав.

Частково саме стиль Швайгхефера і є головна проблема «Армії злодіїв». Нова картина швидше схожа на класичний європейський фільм ‑ пограбування, ніж на яскравий атракціон Снайдера. Її цікаво подивитися один раз, але сюжет швидко вивітриться з голови.

Класика пригод і клішовані герої

Скромний Себастіан (Маттіас Швайгхефер) працює в банку, а у вільний час записує на YouTube нікому не потрібні ролики, де розповідає про найскладніші сейфи. Його життя нудне і давно перетворилося на повтор одних і тих самих подій. Але одного разу таємнича незнайомка запрошує Себастіана на конкурс зломщиків. Герой перемагає, і його запрошують в команду.

Нові друзі, яких очолює Гвендолін (Наталі Еммануель, відома за «Грою престолів»), планують зламати поспіль три сейфи великого майстра Вагнера. Причому злочинці роблять це не тільки заради наживи, вони ще й хочуть прославитися.

Буквально з перших же сцен «Армія злодіїв» нагадує традиційні фільми ‑ пограбування. Є якесь майже нездійсненне завдання, за яке беруться зухвалі професіонали. Команда складається з типових персонажів: ідейний лідер, скромний геній і навіть грубий нахал, який в певний момент все псує. І є динамічний сюжет, за яким герої переміщаються з однієї красивої локації в іншу і придумують різні схеми.

Ось тільки за всю картину автори так і не покажуть нічого, що відрізняло б «Армію злодіїв» від інших подібних картин. Швидше навіть навпаки. Все залишиться в рамках кліше. В першу чергу це стосується мотивації персонажів. Мрії Гвендолін зламати кращі сейфи описують занадто абстрактно. Та й Себастіан тут розкривається навіть гірше, ніж в «Армії мерців», де він (вже під ім’ям Людвіг Дітер) був лише другорядним героєм.

З опрацюванням решти команди і того гірше. Бред Кейдж (який грає його Стюарт Мартін ніби копіює Х’ю Джекмана в образі Росомахи) здійснює виключно нелогічні вчинки. Залишається тільки дивуватися, чому він вважається крутим злочинцем. А ще є водій Рольф (Гуз Хан) і хакерша Коріна (Рубі О. Фі). Це персонажі ‑ функції, про які просто нічого сказати.

І це тільки головні герої. А глядачеві ще показують, що їх переслідує Інтерпол. Причому дії спецслужби теж зав’язані на особистій помсті злочинцям. Але на цю лінію виділяють лічені хвилини.

Можливо, таку стереотипність компенсують швидким драйвовим сюжетом? І так, і ні. Дія і правда розгортається дуже динамічно. І тут як мінімум є на що помилуватися. Фільм знімали в декількох країнах: пейзажі Швейцарії зачаровують, а гонки історичним центром Праги порадують усіх, хто хоч раз був у цьому місті.

Але ось самі пограбування виглядають максимально безглуздо. Авторів більше хвилює, як цікавіше одягнути персонажів і яку ще причіску зробити Наталі Еммануель, ніж дійсно складні плани проникнення в черговий банк. Крутих схем і несподіваних поворотів у стилі «11 друзів Оушена» чекати не варто.

Зате недозволено багато часу присвячують самому розтину сейфа, який щоразу виглядає однаково: герой просто притискається вухом до дверей і крутить ручки, а глядачеві демонструють роботу механізму. Причому зрозуміти, чому наступне завдання вважається більш складним, так і не вийде. Процес однаковий.

Тому головними плюсами фільму так і залишаться бадьорий темп і непоганий візуальний ряд: можна помилуватися на образи персонажів, посміятися над кількома вдалими жартами і поспостерігати за погонями. Але не більше того.

Самолюбування режисера

В «Армії мерців» фігурував майже десяток основних персонажів. Причому Зак Снайдер намагався приділити всім приблизно рівну кількість часу, розкриваючи більше інших лише героя Дейва Батісти. Але вже тоді було зрозуміло, що Дітер — не найглибший, хоч і досить харизматичний герой.

«Армія злодіїв» це лише підтверджує. Після вступу виявляється, що персонажу Маттіаса Швайгхефера просто більше нічого запропонувати глядачеві. Він все так само кричить, коли лякає, включає класику і розминає руки перед тим, як розкрити сейф, соромно розповідає про себе.

Можливо, картину врятувала б більш цікава та індивідуальна постановка. У фільмі Снайдера багато недоліків, але він часто перетворює дію на набір кліпів, викручуючи на повну яскравість картинки і божевілля того, що відбувається.

Начебто і у Швайгхефера була можливість вчинити так само. Тим більше що його герой діє не один — можна більше часу присвятити всій команді. Але автор часто воліє знімати самого себе: в самому буквальному сенсі — великим планом. Такий підхід спрацьовував у його попередніх комедійних фільмах, але тут нескінченні ужимки Себастіана швидко набридають.

На щастя, режисер в окремих сценах намагається скопіювати стиль Снайдера, що хоч якось додає яскравості і динаміки. Але все ж різниця підходів занадто очевидна і явно не на користь нового фільму.

Відсилання до «Армії мерців»

До плюсів «Армії злодіїв» можна віднести правильно вибудуваний зв’язок з попередньою картиною. З одного боку, фільм Швайгхефера — повністю самостійна робота. Її можна подивитися і у відриві від бойовика Снайдера, тоді глядач отримає просто кумедну пригодницьку історію. З іншого, протягом сюжету постійно посилаються на «Армію мерців».

Це стосується не тільки найголовнішого героя. По ходу дії мимохідь, але регулярно нагадують, що в світі почався зомбі ‑ апокаліпсис. А Себастіан і зовсім бачить сни, що ніби передбачають майбутнє (несведучому глядачеві вони здадуться просто кошмарами). Тут же розкривається і його бажання розкрити сейф в Лас ‑ Вегасі, поява самого псевдоніма Людвіг Дітер і багато інших деталей.

Але, можливо, найбільш дотепну, причому не дуже очевидну, відсилання дають під час першого пограбування в сцені опису плану. Вона дуже іронічно пародіює і зав’язку картини Снайдера, і взагалі типові ходи з подібних фільмів.

Про «Армію мерців», що вийшла навесні 2021-го, багато сперечалися. Одні глядачі захоплювалися різноманітністю зомбі і дивними поворотами сюжету. Інші лаяли фільм за затягнутість. Але його обговорювали.

Головна проблема «Армії злодіїв» в тому, що про картину просто нічого сказати. Фільм приємно знято, дві години пролітають швидко. Однак після перегляду він моментально забудеться. Частково це не так вже й погано: картина доповнює кіновсесвіту (вже планують аніме ‑ серіал і сиквел «Армії мерців») і розважає глядача. Більшого начебто і не потрібно. Але навіть такий сюжет можна було реалізувати більш захоплююче.