Бактеріальний ендокардит: можливі причини, симптоми, профілактика та терапія

Звичайно, багато читачів шукають додаткову інформацію. Причини, симптоми, лікування бактеріального ендокардиту — це відомості, з якими обов’язково варто ознайомитися.

Що є хворобою? Перелік можливих збудників

Для початку варто ознайомитися із загальною інформацією про захворювання. Бактеріальний ендокардит (MKB-10 присвоїла даній патології код I33) являє собою гостре запальне захворювання, що розвивається на тлі проникнення в серце патогенних мікроорганізмів. Недуг вражає внутрішню оболонку серця, а саме, сполучні тканини, які вистилають порожнину шлуночків, передсердь, охоплюють серцеві клапани.

Як свідчить статистика, у 80% випадків збудником ендокардиту виступає або золотистий стафілокок, або зелений стрептокок. Запальний процес може розвиватися і на тлі активації інших бактерій, зокрема, хламідій, бруцелл, сальмонелл, пневмококів, ентерококів, гонококів, менінгококів, але подібні випадки реєструються значно рідше. До речі, віруси та грибкові мікроорганізми також можуть призводити до розвитку ендокардиту, зокрема, так його званої «абактеріальної» форми — такі патології, як правило, характеризуються важкою течією, а лікування їх пов’язане з труднощами.

Варто зазначити, що подібного захворювання схильні як дорослі пацієнти, так і діти. Статистка в даному випадку не дуже втішна — в 30% випадків запальний процес закінчується смертю пацієнтів.

Фактори ризику: що підвищує ймовірність розвитку недуги?

Бактеріальний ендокардит розвивається на тлі інтенсивного розмноження патогенних мікроорганізмів. Але є фактори, вплив яких підвищує ймовірність появи даного захворювання. До їх списку відносять:

• наявність у пацієнта вроджених або придбаних вад серця і клапанів;
• ураження серцевих клапанів, викликане ревматизмом;
• провисання створок клапанів;
• гострі або хронічні гнійно-запальні процеси (в будь-якій частині організму);
• наявність у пацієнта штучних клапанів;
• неправильне харчування, зловживання алкоголем, прийом наркотичних засобів;
• безконтрольний прийом антибактеріальних препаратів та деяких інших ліків;
• перенесені пацієнтом хірургічні втручання або інвазивні діагностичні процедури;
• інфекції в тканинах і структурах ротової порожнини (навіть зубний карієс без своєчасного лікування може бути небезпечним);
• умови праці, пов’язані з негативним впливом зовнішнього середовища, ураженням імунної системи;
• мають значення і деякі індивідуальні особливості анатомії серця.

Бактеріальний ендокардит у дітей нерідко розвивається в тому випадку, якщо родові шляхи матері були інфіковані — патогенні бактерії проникають в організм новонародженої дитини, що може призвести до появи маси різних захворювань.

Класифікація бактеріальних ендокардитів

Подібне захворювання можна класифікувати по-різному. Наприклад, залежно від факторів виникнення виділяють:

• первинну форму, при якій запальний процес виникає на здорових клапанах і серцевих структурах;
• вторинну форму, яка розвивається на тлі вже наявних пошкоджень серця, а також при атеросклерозі, після перенесеного ревматизму.

Якщо брати до уваги особливості клінічної течії, то можна виділити кілька форм ендокардиту.

• Гостре запалення триває до двох місяців. Його розвиток викликаний активністю високопатогенного збудника. У пацієнта спостерігається поява виражених симптомів інтоксикації. Висока ймовірність розвитку сепсису.
• Підостра форма триває більше двох місяців. Як правило, її розвиток пов’язаний раніше перенесеним гострим ендокардитом або іншим інфекційним захворюванням (пацієнт не пройшов повний курс терапії або схема лікування була неправильною).
• Іноді ендокардит переходить у хронічну форму, яка характеризується затяжним течією. Цей різновид недуги насилу піддається терапії.

Якщо мова йде про розвиток ендокардиту у дитини, то виділяють такі форми:

• вроджену, при якій патологія формується під час внутрішньоутробного розвитку (в даному випадку недуга, як правило, обумовлена наявністю в організмі матері вогнищ гострого або хронічного запалення);
• придбану, яка розвивається вже після народження дитини і може бути пов’язана як з проникненням в організм інфекції, так і з наявністю різних вад серця.

Залежно від перебігу захворювання, особливостей клінічної картини виділяють такі форми:

• інфекційно-токсичний ендокардит супроводжується транзиторною бактеріемією;
• інфекційно-алергічна форма характеризується утворенням в організмі специфічних антитіл до антигенів збудника, а також до власних тканин і структур;
• дистрофічний ендокардит супроводжується хронічним запаленням, формуванням різних вад серця і судин, скупченням кальцинатів на створках клапанів, розвитком серцевої недостатності.

Якими симптомами супроводжується патологія?

Симптоми бактеріального ендокардиту безпосередньо залежать від стадії і форми розвитку недуги. У багатьох пацієнтів перші стадії запалення протікають приховано. Проте, важливо ретельно стежити за власним станом і самопочуттям.

Симптоми бактеріального ендокардиту у дорослих (так само як і у дітей) можуть бути такими:

• спочатку з’являються загальні ознаки запального процесу в організмі — підвищується температура тіла, з’являється озноб, біль у тілі, м’язова слабкість, посилене відділення поту;
• пацієнти часто починають різко втрачати вагу;
• багато хворих страждають від постійних головних болів, загальмованості;
• через прогресуючу анемію шкіра набуває землистого або жовтувато-сірого відтінку;
• характерною ознакою є геморагічний висип — з’являються множинні невеликі підшкірні крововиливи, що пов’язано з ослабленням стінок капілярів; таку ж картину можна спостерігати при огляді слизових оболонок;
• на пальцях рук починають формуватися невеликі вузлики — фаланги набувають форми «барабанних паличок».

Ендокардит призводить до пошкодження клапанів серця і тканин міокарда, що тягненню за собою розвиток серцевої недостатності.

Підострий бактеріальний ендокардит протікає з утворенням тромбів — цей процес часом призводить до емболії судин селезінки, нирок, головного мозку. Патологія може спричинити розвиток поліартриту та артралгій. Також часом спостерігається збільшення розмірів печінки і селезінки, ураження тканин нирок.

Перелік можливих ускладнень

Гострий бактеріальний ендокардит — серйозне захворювання, яке ні в якому разі не можна ігнорувати. За відсутності своєчасної терапії можливий розвиток величезної кількості небезпечних ускладнень:

• ендокардит в першу чергу вражає серце, що призводить до порушення структури і функціонування клапанів, розвитку перикардиту і міокардиту;
• можливі порушення з боку нирок, зокрема, поява нефротичного синдрому, інфаркту нирок, дифузного гломерулонефриту, що прогресує розвиток ниркової недостатності;
• запальний процес негативно впливає на легені — можливий розвиток пневмоній, інфаркту тканин легенів, абсцесу, вираженої легеневої гіпертензії;
• недуг позначається і на роботі печінки, провокуючи розвиток гепатитів, цирозу, абсцесів;
• патологія часом вражає нервову систему — пацієнти нерідко страждають від менінгітів, інсультів, менінгоенцефалітів;
• можливо збільшення, абсцес, інфаркт або навіть розрив селезінки;
• часом виникають ускладнення з боку судин — можливий розвиток тромбофлебітів, тромбоемболії, тромбозів, геморагічного васкуліту, формування аневризм з подальшим їх розвитком;
• у деяких випадках патологія призводить до швидкого розвитку гострих форм серцевої недостатності.

Найбільш небезпечним є бактеріально-септичний ендокардит, який нерідко закінчується септичними шоком. До переліку небезпечних ускладнень відносять емболію судин головного мозку, респіраторний дистрес-синдром, поліорганну недостатність — такі патології нерідко закінчуються смертю пацієнта.

Лабораторна діагностика та загальний огляд

При наявності тривожних симптомів дуже важливо вчасно звернутися до лікаря. Діагностика бактеріального ендокардиту включає в себе масу процедур, адже важливо визначити не тільки наявність патології, а й стадію та форму її розвитку, природу збудника.

• Для початку проводиться збір анамнезу. Лікарю важливо знати про наявність тих чи інших симптомів. Цілком ймовірно, що фахівець поцікавиться інформацією про спосіб життя пацієнта, раніше перенесених захворюваннях, намагаючись визначити наявність тих чи інших факторів ризику.
• Лікарі оглядають шкіру, очі, слизову оболонку ротової порожнини та очей. Як вже згадувалося, на тлі ендокардиту на тканинах з’являється досить характерний геморагічний висип.

Надалі проводяться різні лабораторні дослідження.

• Загальний аналіз сечі та крові допомагає підтвердити наявність запального процесу в організмі. Крім того, дослідження дає можливість виявити ті чи інші супутні захворювання (наприклад, ураження нирок).
• Обов’язково проводиться і біохімічний аналіз крові. Зміна рівня холестерину, сечової кислоти та інших речовин допомагає зробити висновки про наявність уражень внутрішніх органів.
• Проводиться і коагулограма, яка дає можливість оцінити швидкість згортання крові, визначити ймовірність утворення тромбів.
• Інформативним є бакпосів. Таке дослідження дає можливість зростити культуру збудника, визначити його різновид, перевірити чутливість бактерій до тих чи інших лікарських засобів.
• У план діагностики включають і імунологічне дослідження крові. Під час процедури в організмі пацієнта можна виявити специфічні антитіла, які виробляються імунною системою у відповідь на проникнення певного хвороботворного мікроорганізму. Таке дослідження допомагає визначити вид збудника.
• ПЛР-діагностика дозволяє виявити в крові і тканинах людини сліди генетичного матеріалу патогенних мікроорганізмів.

Інструментальні методи діагностики

Результати аналізів дають лікарю можливість виявити запальний процес, визначити тип збудника. Тим не менш, необхідний огляд внутрішніх органів для того, щоб з’ясувати ступінь їх пошкодження.

• Електрокардіографія — проста і доступна процедура, що дозволяє визначити наявність порушень серцевого ритму.
• Фонокардіограма дає можливість виявити нехарактерні шуми в серці, які можуть свідчити про ураження тієї чи іншої частини міокарда і клапанів.
• Рентгенографія грудної клітини допомагає оцінити розміри серця, визначити наявність інфаркту легкого або застою крові.
• Одним з основних методів діагностики даного захворювання є ЕхоКГ. Під час процедури лікар може виміряти товщину міокарда в певному місці, визначити розміри порожнин і отворів, наявні вади серця. До речі, більш інформативною є чреспіщіводна ЕхоКГ, так як в даному випадку датчик вводять через стравохід.
• Також проводиться магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія. Отримані знімки дозволяють лікарю дізнатися більше про зміни в структурі серця, визначити наявність порушень з боку інших органів.

Медикаментозне лікування

Чим раніше буде розпочата терапія, тим більше шансів на швидке одужання. Схема терапії залежить від багатьох факторів.

• Обов’язковим є прийом антибактеріальних препаратів, які допоможуть впоратися з збудником запального процесу. Ефективними вважаються антибіотики пеніцилінового ряду. Курс лікування в даному випадку триває не менше місяця.
• Іноді в схему терапії додають протигрибкові, противірусні та антипаразитарні ліки (якщо має місце приєднання вторинної інфекції).
• Для зняття запального процесу використовуються нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, «Нурофен», «Диклофенак», «Ібупрофен».
• У більш важких випадках пацієнтам призначають стероїдні препарати, які набагато швидше справляються із запальним процесом.
• Також у схему лікування включаються ^ агулянти і антиагреганти (наприклад, «Гепарін»), які допомагають запобігти утворенню тромбів і розвитку емболії.

Лікування подібного захворювання проводиться виключно в умовах стаціонару — пацієнт повинен постійно перебувати під наглядом медичного персоналу. В даному випадку вкрай важливий цілодобовий моніторинг життєвих показників.

Бактеріальний ендокардит: клінічні рекомендації

Безумовно, правильно підібрані медикаменти дозволяють усунути збудника і купувати симптоми запального процесу. Але є й інші заходи, які варто включити в схему лікування бактеріального ендокардиту. Рекомендації фахівців стосуються режиму та способу життя пацієнтів.

• Людині рекомендують постільний або напівпостільний режим. Під час лікування важливо обмежити фізичну активність, уникати стресів.
• Зрозуміло, варто відмовитися від шкідливих звичок, включаючи прийом алкоголю і куріння.
• Вкрай важливою частиною терапії є правильна дієта. Їжа повинна бути легкою і калорійною, насичувати організм вітамінами і поживними речовинами. У меню обов’язково потрібно включити фрукти та овочі (можна у вигляді пюре), свіжі соки, кисломолочні продукти, вівсяну кашу, нежирні сорти риби (готувати на пару або на грилі). Заборонені наваристі бульйони, гострі і смажені страви, копченості, кава, какао і шоколад.

Хірургічне лікування

Операція показана в тому випадку, якщо медикаментозна терапія не дає потрібного результату або ж у людини є небезпечні ускладнення (наприклад, емболія вимагає екстреного хірургічного втручання).

Мета процедури — видалити структури, які є осередками розмноження бактерій. При цьому лікар нерідко видаляє пошкоджені і уражені клапани, які потім замінюються новими (клапанами біологічного походження, або ж протезами зі спеціальних синтетичних матеріалів). Згідно зі статистикою, рівень смертності серед пацієнтів, які пройшли хірургічне лікування при бактеріальному ендокардиті, дорівнює 10%.

Профілактичні заходи та прогнози для пацієнтів

Профілактика бактеріального ендокардиту зводиться до своєчасного лікування всіх бактеріальних захворювань — ні в якому разі не можна відмовлятися від терапії або займатися самолікуванням, навіть якщо мова йде про звичайну застуду.

Після проведення операцій і деяких діагностичних процедур важливо пройти курс антибактеріальної терапії — це допоможе запобігти розвитку ускладнень. Якщо в організмі людини присутні хронічні осередки запалення, то їх санація повинна проводиться не рідше 2-4 разів на рік.

Профілактика бактеріального ендокардиту у дітей (особливо новонароджених) зводиться до захисту організму матері від різного роду інфекцій. Не варто пропускати медичний огляди. Рекомендується періодично здавати аналізи, оскільки це допоможе визначити наявність запального процесу на ранній стадії. Пацієнти з вадами серця і клапанів повинні стояти на обліку у лікаря і регулярно проходити обстеження.

Що стосується прогнозів, то тут багато залежить від форми захворювання, стадії його розвитку, загального стану і віку пацієнта. Інфекційний бактеріальний ендокардит за відсутності терапії закінчується смертю людини приблизно через місяць, підостре запалення — через шість місяців. Вчасно розпочата терапія допомагає зберегти життя пацієнту. Найбільш небезпечною є ситуація, при якій захворювання пов’язане з розвитком таких ускладнень, як сепсис і емболія. Доведено також, що діти і літні пацієнти переносять недугу набагато важче. У 30% випадків бактеріальний ендокардит закінчується летально.