Батьківський синдром: можливі причини, симптоми та терапія

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 65

Список хвороб, які намагаються атакувати здоров’я сучасних обивателів, досить широкий. Одним з найменш небезпечних на перший погляд діагнозів є набряковий синдром, причини виникнення якого можуть бути абсолютно різними. Але якщо заглибитися в проблему, то з’ясується, що скупчення рідини в організмі часто відбувається на тлі серйозних проблем зі здоров’ям, що вимагають втручання кваліфікованих медиків.

Що таке батьківський синдром?

Під цим захворюванням варто розуміти скупчення багатої білком рідини в альвеолярних ходах, альвеолах, інтерстиційній (сполучній) тканині і в бронхах. Причиною виникнення набряклості вважається підвищена проникність судин. У результаті появи подібних скупчень може відбуватися зниження ємності серозної порожнини або зростання обсягу тканин.

Набряковий синдром здатен призвести також до зміни фізичних властивостей органів і тканин, а також до порушення їх функцій.

У медичній практиці виділяють два види набряків:

• Генералізовані. Це загальний прояв позитивного водного балансу в організмі.
• Локальні, які являють собою скупчення рідини в конкретній ділянці органу або тканини.

У процесі діагностики набряклого синдрому лікарі насамперед виключають припухлості (якщо натиснути на шкіру пальцем, то не залишається ямки). Загалом для точного визначення стану хворого використовуються результати аналізів функції щитовидної залози та визначення швидкості утворення набряку.

Як синдром виявляється у дітей?

На жаль, батькам іноді доводиться стикатися з таким неприємним фактом, як скупчення рідини в тканинах або органах їхніх малюків. Найпоширенішою причиною такого діагнозу є різні захворювання нирок.

Батьковий синдром у дітей часто проявляється за допомогою наростання безпосередньо самого набряку до тугого наповнення інтерстиційної тканини і навіть почасти таких порожніх просторів, як плевра, мошонка і черевика. Той факт, що в конкретних місцях збирається велика кількість асцітичної рідини, іноді значно ускладнює процес відтоку венозної крові, внаслідок чого у хворого розвивається серцева недостатність.

Набряки у дітей можуть виникати і через пошкодження капілярів, які в більшості випадків викликаються нефритом. У цьому випадку у дитини з’являється набряклість в області століття, а після на щиколотках і передній поверхні колін. Особливістю такого синдрому є абсолютно нормальні показники сечі і артеріальний тиск.

Що стосується новонароджених, то у них набряковий синдром може проявлятися вже на 3-4-у добу. Як правило, в таких ситуаціях можна спостерігати розвиток даного ускладнення протягом декількох днів, після чого відбувається загасання. Як правило, в області, де є набряклість, помітно незвичайне ущільнення на конкретних частинах тіла, гіперемованість, блідість або синюшність шкіри. Будь-який досвідчений неонатолог при виявленні подібних ознак однозначно зможе визначити набрякуватий синдром у новонароджених. Загалом можна сказати, що подібне захворювання здатне призвести до серйозних ускладнень. З цієї причини важливо, щоб перші кілька днів після народження малюк перебував під постійним наглядом лікарів.

Причини розвитку набряклого синдрому

Набряки можуть розвиватися на тлі захворювань нижніх кінцівок, судинного русла, прояву певних внутрішніх ускладнень або різних патологій.

1. Підвищення венозного тиску. Тут ключову роль у формуванні набряку відіграє недостатність венозних клапанів, наслідки гострого венозного тромбозу, варикозна хвороба і здавлювання вен ззовні через розвиток пухлини.
2. Хронічна серцева недостатність.
3. Порушення лімфатичного відтоку. У даному випадку проявляються такі симптоми, як обструкція лімфатичних шляхів філяріями, слоновість при рецидивуючій пиці, посттравматична лімфедема, при якій поєднуються венозна і лімфатична обструкція, а також травматичний лімфостаз.
4. Патологія нирок, що супроводжується гострим нефритичним і нефротичним синдромом. Йдеться про такі захворювання, як системна червона вовчанка, діабетичний гломерулосклероз, амілоїдоз нирок, лімфогранулематоз, ревматоїдний поліартрит, лімфолейкоз, нефропатія вагітних.
5. Гіпопротеінемія, яка розвинулася з наступних причин:

• порушення синтезу альбумінів;
• втрати білка;
• порушення процесів травлення (екзокринна недостатність підшлункової залози);
• нефротичний синдром;
• недостатнє споживання білка (неправильне харчування або голодування);
• неповноцінне засвоєння білків (резекція і ураження стінки тонкої кишки, глютенова ентеропатія).

6. Змішані набряки.

Особливості асцитичного синдрому

Цей вид набряків, по суті, є скупченням рідини в черевній порожнині. Саме слово асцит має значення «мішок, сумка». Набряково-асцитичний синдром найбільш часто зустрічається у тих людей, які мають цироз печінки. З’являється ця хвороба, як правило, швидко, але ось процес її подальшого розвитку може розтягнутися на період від двох тижнів до декількох місяців. Причиною несподіваної появи набряку можуть стати такі захворювання, як інтоксикація, прояв печінково-клітинної недостатності на тлі шоку і геморагічний синдром.

Набряково-асцитичний синдром можна визначити за такими ознаками:

• задишка;
• збільшення живота в обсязі;
• поява метеоризму.

Якщо кількість асцитичної рідини перевищуватиме 20 літрів, то можлива поява й інших симптомів:

• грижі гемороїдальних вен;
• пахові грижі;
• шлунково-стравохідний рефлюкс;
• набухання шийної вени;
• пупкові грижі;
• підвищення тиску в яремній відні;
• зміщення діафрагми.

Ефективна діагностика

Один з найнадійніших методів, за допомогою якого можна виявити набряковий синдром, — диференційна діагностика. Суть її зводиться до визначення таких факторів:

• наявність атипових клітин (у половині випадків вони можуть зустрічатися при ГЦК і в 22% на тлі метастатичного ураження печінки);
• тригліцериди (при травмі лімфатичного потоку);
• амілаза (допомагає встановити зв’язок асциту з портальною гіпертензією);
• глюкоза (визначаючи набряковий синдром, диференційна діагностика в даному випадку працює з онкопатологією і перфорацією порожнього органу);
• білірубін (перфорація біліарного тракту);
• колір асцитичної рідини (молочний, жовтий, темно-коричневий, червоний) та ін.

Враховуючи той факт, що причини розвитку набряклого синдрому можуть бути абсолютно різними, вкрай важливо грамотне проведення диференційної діагностики.

Набряки, що є наслідком захворювання нирок

Відмінною особливістю набряклого синдрому такого типу є його швидка поява і розвиток. Якщо хворий часто перебуває у вертикальному положенні, то майже завжди набрякають ноги. При цьому неминучими є блідість шкірних покривів, а також набряклість рук та обличчя.

Є кілька захворювань, пов’язаних з нирками, які можуть стати причиною надлишкового скупчення рідини в тканинах організму:

• нефрит;
• пухлинні процеси в нирках;
• васкуліти;
• нефроз;
• амілоїдоз;
• гломерулонефрит;
• ниркова недостатність.

Набряковий синдром при захворюваннях нирок часто розвивається в тому випадку, якщо в організмі присутні інфекції, алергії, аномалії будови органу, а також інтоксикації. Як правило, при наявності даних факторів порушується білковий склад крові і накопичуються іони. Під впливом цих захворювань набряки проявляються переважно в ранковий час.

Також у тих, кому довелося зіткнутися з захворюваннями нирок, іноді проявляється нефротичний синдром, при якому в процесі кожного сечовипускання відбувається втрата близько 60 грамів білка.

Як виглядає механізм розвитку?

Перед тим як набряковий синдром нирок дасть про себе знати, в організмі людини відбуваються деякі зміни, що ведуть до подібного захворювання:

1. Насамперед це підвищений внутрішньокапілярний тиск. При подібному стані в тканинах відбувається збільшення фільтрації рідини, і знижується її реабілітсорбція.
2. Порушується робота виділеної системи нирок.
3. Значне зниження білків плазми. Наслідком їх нестачі стає порушення виведення води з міжклітинного простору.
4. Підвищується проникність капілярів. Подібний стан характерний для хворих, у яких були діагностовані патологічні стани або гломерулонефрит.
5. Порушення в регуляції водно-сольового обміну. У цьому випадку до затримки іонів натрію і води призводить підвищена секреція гормону альдостерону.

Варто відзначити той факт, що для набряків, викликаних захворюваннями нирок, характерно рівномірний розподіл скупчення рідини по всій поверхні підшкірної клітковини.

Імуновоспальне захворювання, як причина набряку

Нерідко набряк синдром є наслідком такої проблеми, як гломерулонефрит. Під цим терміном варто розуміти імуновоспальне захворювання, в процесі якого відбувається ураження інтерстиційної тканини, канальців і клубочкового апарату. Розвиток гострої стадії хвороби характерний для дітей старше 2 років.

Батьківський синдром при гломерулонефриті найчастіше проявляється в області обличчя. Якщо розвиваються важкі форми захворювання, то можлива поява асциту, гідроторакасу та анасарки. Основною причиною розвитку гломерулонефриту є інфекційні захворювання (аденовіруси, гепатит B, 12-й штам бета-гемолітичного стрептокока групи А та ін.).

Розвиток синдрому при серцевій недостатності

У деяких випадках набряки можуть з’явитися в результаті уповільнення струму крові в органах і тканинах. Подібний стан є порушенням роботи серця. У результаті рідина накопичується в тканинах, збільшуючи вагу хворого. Пізніше набряки з’являються в області тулуба і нижніх кінцівок.

Помітити подібні зміни можна без особливих зусиль. Також набряковий синдром при серцевій недостатності призводить до зниження еластичності шкіри. Якщо хвороба буде виражена яскраво, то на шкірі можуть з’являтися тріщини, через які сочиться рідина.

При серцевій недостатності, перед тим як з’являються набряки, розвивається помітна задишка у хворого. Що стосується скупчення рідини, то цей процес починається знизу і поступово піднімається вгору по тулубу. При цьому самі набряки симетричні і зміщуються незначно. Якщо хворий часто лежить, то набрякова шкіра буде помітна в області попереку. У тих, хто веде відносно рухливий спосіб життя, — на ногах.

Батьківський синдром під час хвороб печінки

Якщо говорити про печінковий набряк, то варто зазначити, що він локалізується в області живота. При цьому скупчення рідини може супроводжуватися появою вен, які вражені варикозом. Кінцівки, у свою чергу, потончаються, і тіло набуває неприродного вигляду. Важкий, переповнений рідиною живіт при русі колишається. Важливо пам’ятати, що в деяких випадках кількість рідини під шкірою може досягати позначки в 25 літрів. Такий стан набряклого синдрому визначається як асцит. Зрозуміло, набряки цього рівня ігнорувати не можна і при перших симптомах варто звертатися до лікаря-гастроентеролога, який повинен призначити інтенсивну терапію.

Лікування батьківського синдрому

Перше, на що потрібно звернути увагу при такій проблемі, як набряки, — це дотримання гранично раціонального лікувального режиму, який допоможе скласти кваліфікований лікар. Тому професійна діагностика набряклого синдрому — це не те, чим варто нехтувати. Якщо скупчення рідини в тканинах можна охарактеризувати як яскраво виражене, необхідно отримати направлення на стаціонарне лікування.

В умовах лікарні лікарі зможуть визначити конкретне захворювання, що стало причиною виникнення набряклого синдрому. Також вони зможуть розробити алгоритм лікування. Розібратися в тому, який має набряковий синдром патогенез, самостійно не вийде, а без виявлення ключового захворювання, на тлі якого утворилися набряки, ефективно впливати на проблему не представляється можливим. Наприклад, у людей, які страждають на захворювання печінки, патогенез асциту приховує в собі вплив декількох факторів. Для того щоб їх виявити, необхідна участь фахівця.

Даний принцип актуальний і для такого діагнозу, як синдром набряклої мошонки. У цьому випадку стан є наслідком кількох патологічних станів. Під це визначення потрапляють такі хвороби: перекруть гідатиди і водянка яєчка, а також запальні процеси.

Очевидно, що таку проблему, як синдром набряклої мошонки, нейтралізувати без допомоги кваліфікованих медиків буде вкрай складно. Тому варто ще раз звернути увагу на той факт, що ефективним лікування буде лише за участю фахівця.

Для досягнення потрібного результату потрібно подбати і про правильне харчування. Важливо пити трохи води (до 1,12 літра на добу) і значно скоротити вживання кухонної солі (не більше 2 грамів). Як правило, для більшості пацієнтів зменшення добової дози солі є непростим завданням. Для того щоб період звикання до нового смаку їжі пройшов найбільш комфортно, необхідно додавати в страви прянощі і трави. Допускається до 6 прийомів їжі на добу, але тільки якщо вона низькокалорійна і легко засвоюється.

Вивчивши стан конкретного пацієнта, лікар може встановити певні обмеження на вживання жирів, білків і вуглеводів. Крім терапії, заснованої на дієті, у разі виникнення такої проблеми як набряковий синдром лікування може передбачати і застосування медикаментів, що мають сечогінний ефект. При цьому важливо, щоб лікар врахував всі протипоказання і вплив на організм комбінації подібних препаратів, так само як і інших ліків.

Неважко зробити висновок, що набряки — це досить серйозна проблема, яка в більшості випадків є наслідком більш серйозних порушень функцій внутрішніх органів. Тому при появі перших симптомів набряклого синдрому варто планувати відвідування лікаря. Це допоможе швидко і з мінімальними наслідками нейтралізувати проблему.