Чи можна грудним дітям жити з домашніми тваринами

Тварини 26 червня 2022 Перегляди: 394

 А як загроза інфекцій чи алергії? І сам вихованець — він-то як відреагує на те, що в будинку з’явився новий житель — неспокійний, який кричить, якому улюблений господар приділяє набагато більше часу, ніж самому чотирилапому?

Дослідження вчених показують: контакти малюків з тваринами не просто допомагають формувати навички спілкування, а й вчать співпереживанню, турботі про ближнього. Достовірно доведено: діти, які регулярно стикаються з тваринами в сільській місцевості, хворіють рідше. Німецькі вчені виявили, що немовлята із запальними захворюваннями кишківника, наприклад, проживали частіше в містах, на відміну від дітей здорових. Статистика показує, що спілкування дітей з сільськими тваринами — один з істотних факторів зниження ризику алергії.

Для грудничка тварини все ж можуть становити певну небезпеку, так що майбутня мама, можливо, задумається, чи не віддати на час собаку або кішку друзям, родичам… Як правило, це зайве: небезпек легко уникнути, заздалегідь привчивши тварину до правил поведінки в будинку, де з’явиться малюк.

Собаки і кішки віком від 1 до 5 років спілкуються з дітьми найкраще: вони вже не такі збуджені, як маленькі кошенята або цуценята, і в них немає дратівливості від старечих хвороб. Має значення і характер тварини: простежте, як вихованець реагує на шум і різкі звуки, потріпите собаку або кішку за вуха і хвіст, посувайте лапи, пильно подивіться в очі. На ці маніпуляції нормальна тварина відреагує спокійно.

Лабрадори, ретривери, спанієлі традиційно вважаються «сімейними» — вони розумні, ласкаві, люблять людей. Собаки «пастуших» порід, наприклад, коллі, відчувають себе господарями в будинку, так що часто з дитиною не рахуються, але така собака буде успішно виконувати роль няньки. Як би доброзичливий не був ваш вихованець, не забувайте, що проявляти агресію можуть собаки БУДЬ-якої породи — це залежить і від якості догляду за собакою, і від міри її прив’язаності до господарів, і від рівня дресирування.

Кішки найчастіше розглядають дітей як власних кошенят і воліють не стільки відповідати на агресію дитини, скільки видалятися туди, де дитина їх дістати не може. Буде краще для малюка, якщо кішка гладкошерстна — пухнасті кішки теоретично можуть спровокувати алергію, але в спілкуванні з пухнастими кішками організм дитини буде виробляти антитіла до алергії на домашніх тварин, що зміцнить імунітет.

З гризунами і птахами клопоту буде менше — достатньо всього лише міцно замикати клітини. Акваріум з рибками навіть принесе користь, оскільки зволожуватиме повітря. А ось рептилій — ящірок, черепашок — краще віддати або принаймні перевірити у ветеринара, оскільки часто вони переносять інфекції.

Панічно побіжним тваринами інфекцій можна було б порадити зовсім виключити спілкування і з людьми, які здатні заразити маму і немовля набагато більшою кількістю хвороб. Вдома ви рідко спілкуєтеся більш ніж з 3-4 вихованцями, а на вулиці стикаєтеся з сотнями чужих людей — потенційних джерел зарази. Так що, щоб нічим не заразитися від вихованця, досить своєчасно показувати його ветеринару і забезпечити правильний догляд за ним: регулярно видаляти мітку, чистити клітку, доглядати за вовною, кігтями та вухами, очищати від вовни меблі та домашній текстиль.

Єдине захворювання, що становить реальну загрозу для майбутніх мам — це токсоплазмоз: він викликає у плода різні потворності. Зараженим внутрішньоутробно дітям загрожують ураження нервової системи, сліпота, глухота. Всім майбутнім мамам рекомендується пройти обстеження на антитіла до токсоплазмозу в крові: якщо вони є — все гаразд, якщо ж ні — доведеться проявляти особливу обережність під час вагітності.

Яєчки токсоплазми розносять кішки через свої спорожнення — у інших тварин і у людей токсоплазма накопичується в м’язовій тканині. Тож вагітним потрібно виключити з раціону сире і в’ялене м’ясо, а також уникати земляних робіт: саме в саду і городі високий ризик зараження. Від власного кота заражається одна жінка з багатьох сотень. Кішки виділяють токсоплазму лише в юному віці. Котячий туалет потрібно чистити в рукавичках і щодня, і краще взагалі доручити цю роботу іншим членам сім’ї.

З тієї ж причини не дозволяйте вихованцям на час вашої вагітності їсти сире м’ясо, птахів і гризунів. Вихованцю треба зробити своєчасно всі запропоновані щеплення і забезпечити відсутність глистів (антигельмінтні препарати дають для профілактики зазвичай раз на 4 місяці) і кровососучих паразитів. Обробляти тварин спреями і порошками від бліх і кліщів в даному випадку не рекомендується — доцільніше використовувати протимиті нашийники.

Привчайте тварину до нових запахів, звуків, предметів так, щоб знизити стрес від появи в будинку нового члена сім’ї. Нехай вихованець звикне, що не можна входити без дозволу в дитячу кімнату або підходити до дитячого ліжечка. Прослідкуйте, щоб кішка не використовувала для сну дитяче ліжечко або коляску.

Перед поверненням з пологового будинку передайте для вашого улюбленця дитячу пелюшку, обнюхавши яку, той познайомитися із запахом нового члена сім’ї. Увійшовши в будинок, віддайте немовля татові або бабусі, самі ж привітайтеся з твариною, поговоріть з ним, приласкуйте, щоб вихованець зрозумів, що як і раніше любимо і дорогий вам. Дайте йому оглянути і обнюхати (але не облизувати!) кроху. Покладіть дитину в ліжечко, дайте тварині улюблене ласощі і посидіть з ним, демонструючи, що ви все так само її любите і приділяєте увагу.

Якщо тварина не виявляє агресію біля дитини, не обережуйте надто і не відганяйте її, щоб не посилити ревнощів. Навпаки — намагайтеся, щоб контакти тварини з дитиною були якомога більш тривалими, дозволяйте спостерігати за купанням, годуванням малюка, беріть собаку з собою на прогулянку, виходячи з візком. Хоча б ненадовго виходьте з собакою на вулицю і без дитини — так вона відчує, що в цей час ви «належите» їй безроздільно.

Сумніваючись, чи можна грудним дітям жити з домашньою твариною не віддавайте своїх їх з родини, чекаючи поповнення: спілкування між тваринами і дитиною піде маленькому чоловічку тільки на користь, якщо ви проявите розумну обережність і обачність.