Чому потрібно забути про work-life balance і вколювати

Актуальне 16 жовтня 2022 Перегляди: 40

Колишній головред Лайфхакера Слава Баранський — про те, чому не потрібно будувати з себе європейців, перебуваючи в зовсім інших реаліях, і що варто робити, щоб хоч якось наблизитися до способу життя з рожевих снів.

Співзасновник проекту LIVE.LOVE, автор книги «Сумнів» і колишній головний редактор Лайфхакера.

Мені смішно і сумно дивитися на те, що відбувається з людьми навколо. Тільки й розмов, що про втому, перенапруження, життєвий баланс і мрію про вихідні, які малоефективні недосвідчені люди намалювали собі в фантазіях.

Які ввідні ми маємо?

1. Слабка економіка. І все говорить про те, що раціональніше не розраховувати на швидкі зміни.
2. Продуктивний вік через масову пристрасть до алкоголю, сидіння на дупі, відсутність щоденного інтелектуального навантаження і низький емоційний стан — років 20-30.
3. Регулярно раз на 4-5 років вдаряє економічну кризу, яка обнуляє або мінімізує накопичення. Я пережив у свої 36 не менше 6-7 криз різного ступеня суворості і не чекаю нічого іншого від наступних 36 років.

Тобто такі ж ввідні лежать на столі у будь-якої молодої людини 20-30 років від роду. Завдання для кожного — проскочити в ці роки, скупчити великий або невеликий капітал або створити щось, що продовжить приносити гроші в «холодні часи». Тому в роки затишшя єдине, що потрібно робити, — вколювати.

Не працювати, не ходити на роботу, а саме вколювати як проклятий. До оніміння в спині, руках, до синців під очима і нервового тіку.

Потрібно прикладати надзусилля, щоб, коли держава вирішить в черговий раз обчистити ваші рахунки, ви були далеко або максимально захищені економічно.

Що у людей в головах?

Про що розмови навколо? Про що тріщать «бородаті зайки» в хіпстерських крафтових кав’ярнях? Начитавшись б’юті-блогерів і лідерів думок усіх порід, вони говорять про:

1. Балансі особистого та робочого часу

Немає ніякого балансу. CRM-система, повідомлення, таск-менеджери у вас в телефоні, і ви не зможете це ігнорувати. Тому що ви залежні від усього цього потоку свідомості з ваших Facebook, Instagram і VK. І роботодавець знає, що ви тут, що ви дивитеся і бачите.

Ви завжди на роботі, і треба просто це прийняти.

Можна іноді виринати на пару годин, але ні про яку відпустку на два тижні не може бути й мови. Взагалі!

За час вашої двотижневої відпустки компанія і більш спритні колеги втечуть так далеко, що «замучаєтеся пил ковтати», як говорив «класик». Ви будете просто вже не потрібні з вашою засмагою і балансом в душі.

2. Європейський стиль життя

Головою довбанулися, чи що? Наприклад, у 2016 році ВВП на кожного жителя України (країна проживання автора. — Прим. ред.) становив 8 272 долари (139-те місце у світі!). У Німеччині ВВП на людину в 2016 році — 41 936 доларів! Відмінність у п «ЯТЬ РАЗІВ. Це означає, що ви повинні працювати в п’ять разів більше і в п’ять разів ефективніше такого ж німця, як ви, щоб баланс у вашому житті був як у нього.

3. Хюгге

Коли я чую це слово, то хочу забити бердичівське камінне полон, обгорнуте вишиванкою, в голову того, хто дивиться на скандинава, що сидить з банкою варення в руці і собакою біля ніг, і приміряє це на себе з поточною зарплатою. Хюгге — це випадковий результат, а не те, що будували десятиліття тому в тій же Скандинавії.

Замість виводу

У вас не буде ніякого балансу, поки ви не навчитеся працювати і не заробите на досягнення цього балансу. Робочий день з 10:00 до 16:00 з вихідною п’ятницею, собака в лісовому будиночку, тріск каміна, саббатікал і ранок об 11:00 робочого дня, тижневе весілля друзів на Санторіні коштують дуже багато грошей.

Душевний спокій в наймі неможливий. Він можливий, якщо у вас відточений бізнес, який працює ефективніше німецького або американського аналога. У п’ять разів ефективніше і відточеніше!

Кидайте нити і покажіть, на що здатні. Доведіть свій «особистий ВВП» до 41 936 доларів на рік, а потім селіться в будиночку в Карпатах або під Копенгагеном, відпочивайте в суботу і неділю і смакуйте свій пенсіонерський хюгге з друзями-неробами. Тому що тепер ви його заслужили!

І додам «оптимізму». Читали книгу Лі Куан Ю? Ну там про сінгапурське диво, прорив і успіх? А ви зрозуміли, що в невеликій країні при стовідсотковій волі правителя на реформи, а не на розлучення олігархічного зоопарку, при жорсткій диктатурі і азіатській працьовитості все це зайняло 40 років? Сорок. Нехай у нас є блокчейн, швидкісні нейромережі, AI, смартфони і соцмережі, освіченість, приклади для наслідування, але цей шлях займе не менше часу! А ви говорите «хюгге», «баланс», «я втомився»…

P. S. Хюгге чудово. Якщо воно вам по кишені.