Дієта борців сумо: чим харчуються спортивні гіганти

Кулінарія 01 вересня 2022 Перегляди: 58

Багатьом здається, що стати сумоїстом легко і просто. Можна забути про дієти і їсти все, що душі завгодно. Головне — з’їдати побільше, щоб наросла така вражаюча маса тіла. Однак і в житті, в спортивній кар’єрі борців сумо все набагато складніше. У них не тільки суворі правила режиму дня і прийому їжі. Весь раціон харчування заснований на всього лише одній страві. MedAboutMe розкриває секрети борців і їхнього таємного меню, а також розповідає, які хвороби входять у професійний ризик сумоїстів (спойлер: ні, це не ожиріння!).

Історія дивного спорту

Перший історичний документ, в якому згадується боротьба сумо — «Записи давніх літ» або «Кодзікі». У літописі 712 року розповідається легенда про те, як 2,5 тисячі років тому два божества зійшлися в поєдинку, щоб з’ясувати, хто ж гідний стати владикою Японських островів.

Згідно з переказами, бог Такемікадзуті переміг. Саме цей герой давнини, за легендою, предок японського імператора. Тож боротьба сумо — не стільки спорт, скільки багатовікова видовищна традиція, що нагадує про перше право землевласника й імператорське коріння.

Режим дня і раціон харчування спортсменів

Сумоторі, борці сумо, ретельно стежать за режимом тренувань і раціоном харчування. Формування тіл борців — практично мистецтво.

Встають сумоїсти з першим сонячним променем, здійснюють ранкові процедури очищення. Перше тренування — відразу після обмивання, без сніданку. І триває вона не менше п’яти годин, вимагаючи напруги не тільки фізичних сил, але і підвищеної концентрації уваги. Вважається, що фізичні вправи на голодний шлунок сприяють уповільненню обміну речовин, а значить, нарощуванню маси, зрозуміло, якщо харчування суворо витримується в рамках правил.

Після тривалого тренування — гаряча ванна і перший прийом їжі. Потім треба три години поспати, а після відпочинку — знову тренування, вже не така довга, і легка (для сумоїста) вечеря.

Хоча на перший погляд тіла борців сумо здаються вкритими жировими відкладеннями, насправді його там не так багато. Деякі суматори вищої ліги можуть похвалитися часткою жиру в масі тіла в межах 23-39%. Але в середньому борець сумо накопичує близько 14% жиру, і це зовсім небагато. Наприклад, дорослий японець на перевірку виявляється не таким струнким — в організмі японських чоловіків в середньому від 15 до 19% жирових тканин.

Вагові категорії в сумо відсутні, і набрана маса тіла стає одним з важливих факторів. У вищих дивізіонах складно знайти борця з вагою менше 120 кг. Початківці сумоїсти зазвичай приходять у спорт з масою тіла близько 100 кг. Максимальна вага суматори, зареєстрована в останні десятиліття, — 275 кг. Це борець Конисики, який шість років утримував титул переможця. І хоча трапляються перемоги легковагових сумоїстів над «важковаговиками», це рідкість. Маса тіла — не менш важлива частина спортивних успіхів, ніж майстерність, і її намагаються нарощувати, чому сприяє і особливий режим, і раціон харчування сумоторі.

Дієта сумоїста

Щоб з успіхом підтримувати і без того об’ємні м’язи і важке тіло, та ще й нарощувати вагу, середньому борцю сумо в день треба отримувати 8000 кілокалорій. І з’їдають таку величезну кількість всього за два «підходи до столу». Причому на столі знаходиться тільки одна страва, основа дієти легендарних спортсменів. І це — суп!

Суп, звичайно, не простий. Він називається «тянько-набе». Їдять борці всі разом, за одним столом, і молодші учні прислужують старшим. Ієрархія дотримується строго: ті, хто поки не досяг особливих висот, виконують роботу по дому, готують зал для тренувань і прибирають після. Від успіхів у спорті залежать навіть звичні нам блага цивілізації. Наприклад, тим, у кого немає перемог у змаганнях, не покладено мобільний телефон. В таких умовах тренування і нарощування маси тіла особливо актуальні, і суп як основа дієти цілком мотивує.

Що в складі поживної страви?

Це тільки здається, що є один і той же суп щодня нестерпно. Насправді в «тянько-набе» можуть входити найрізноманітніші інгредієнти. Готують суп безпосередньо на столі: у центрі встановлюють плиту, на неї — величезну каструлю. У воду додають основу для поживного бульйону: бобову пасту, водорості, соєвий соус і приправи. Для різноманітності використовують рибу: не важливо, сушена вона чи свіжа, і сорт не такий актуальний. Головне, щоб рибка була пожирнішою. З морепродуктів особлива перевага виявляється джерелам чистого білка — кальмарам і крабам.

А ось м’ясо традиційно у сумоїстів під питанням. Найчастіше використовують курку, і пов’язано це з забобоном спортсменів. У сумо найважливіше — встояти на місці, на ногах, і не доторкнутися до підлоги руками. Не можна торкатися також і іншими частинами тіла, а також волоссям і поясом. Щоб «зміцнити спортивний дух», сумоторі уникають їсти м’ясо тварин — корови і свині, як кажуть вони, потрібно чотири ноги, щоб стояти на землі. Курці всього дві. А стояти на чотирьох ногах в сумо — ганьба і поразка для спортсмена.

Коли основа бульйону готова, в нього кладуть різноманітні овочі. Перевага виявляється сої, грибам, баклажанам, китайській капусті, цибулі, редису і гострій морквині. Перед подачею можна додати рис, гречану локшину удо або вбити в суп яйця.

Суп в результаті густий і насичений поживними речовинами і калоріями. З такою дієтою набрати необхідну кількість енергії для тіла не так складно, тим більше що з’їдають сумоїсти по кілька чималеньких порцій. Для розпалювання апетиту до супу подають закуски з великою кількістю спецій, а також пелюшки з рисового борошна. Запивають все це особливо калорійними сортами пива.

Хвороби борців сумо: як спорт шкодить здоров’ю

Ні дієту, ні режим дня сумоїстів особливо здоровими назвати не можна. Численні хвороби, які розвиваються і через раціон харчування, і через специфіку спорту, руйнують здоров’я і призводять до ранньої смертності: життя сумоїста в середньому на 15 років коротше, ніж у звичайного японця.

Серед хвороб сумоторі найчастіше відзначають ендокринні патології, зокрема — цукровий діабет і подагра. Через високі навантаження розвиваються хвороби суглобів і хребта. Дієта призводить до захворювань серцево-судинної системи, печінки та шлунково-кишкового тракту.