Економічна наука потребує нових підходів

Навчання 02 серпня 2022 Перегляди: 66

Модель ідеальної економічної системи. Ріс. © D. Parkins з обговорюваної статті в Nature

Французький фізик Жан-Філіп Бушо у своїй статті, опублікованій в останньому номері журналу Nature, вважає, що глобальних економічних криз можна в майбутньому уникнути, якщо використовувати фізичні підходи до моделювання економічних процесів, змінивши при цьому систему мислення економістів і їх підготовку.

Схоже, тема глобальної економічної кризи не обійшла стороною і фізику. В останньому номері журналу Nature з’явилося невелике есе французького фізика (правильніше буде сказати еконофізика) Жана-Філіпа Бушо (Jean-Philippe Bouchaud) з гучною назвою Economics needs a scientific revolution («Економіці потрібна наукова революція»).

«Порівняно з фізикою результати, які приносить економіка, викликають глибоке розчарування… Які можна назвати досягнення економічної науки, крім її нездатності передбачати і запобігати кризі, включаючи і спостережуваний зараз крах кредитної системи? Чому так виходить? «- починає свою статтю автор.

Бушо з іронією наводить слова Ісаака Ньютона про те, що моделювати божевілля людей — завдання набагато складніше, ніж передбачати рух планет. Тим не менш, стверджує французький еконофізик, в описі поведінки людських мас повинні існувати якісь статистичні закономірності, подібно законам ідеального газу, що виникають з хаотичного руху окремо взятих молекул. Для Бушо головна відмінність між моделюванням фізичних та економічних процесів криється в різному підході цих двох наук до використання наукових концепцій, рівнянь та емпіричних даних, на яких це моделювання базується.

Ріс. 1. Що спільного між фондовими біржами і землетрусами? Крах фондової біржі часто зображують у ЗМІ як стихійне лихо фінансового світу, але більшість людей думає, що це перебільшення. Можливо, аналогія все-таки доречна. Дослідники виявили, що названий на честь японського сейсмолога Фусакіті Оморі (Fusakichi Omori) закон Оморі (див. також Omori’s Law), який пророкує подальшу сейсмічну активність після землетрусу, також добре моделює наслідок крохів на фондових ринках. Це одне з відкриттів еконофізики (econophysics) — науки, яка застосовує методологію фізики до аналізу економічних даних. Зображення з сайту yaleeconomicreview.com

Вся справа в тому, що класична економіка побудована на дуже сильних припущеннях, які швидко стають аксіомами: «невидима рука ринку», раціональність поведінки економічних агентів, гіпотеза ефективного ринку тощо. Фізики ж підходять до різних аксіом і моделей з певною часткою скепсису. Якщо експеримент не узгоджується із запропонованою моделлю, то її необхідно або виправити, або взагалі відкинути, якою б красивою і математично досконалою вона не була.

Подібний підхід абсолютно не використовується в економіці, де всі моделі утвердилися в якості незаперечних істин. І це незважаючи на те, зазначає автор, що в даний час кількість еконофізиків в урядах різних країн і солідних фінансових інституціях незмінно збільшується. Причину такої інертності щодо прогресу Бушо бачить у системі підготовки економістів. На його думку, студентів вчать лише сліпо використовувати отримані знання, не замислюючись про сенс того, що вони роблять.

Бушо також вважає, що всі проблеми вільного ринку почалися в середині 50-60-х років, коли ринок розглядався не як науковий об’єкт, що потребує ретельного вивчення та опису, а більше як пропагандистська машина в боротьбі з комунізмом. Насправді ж, вільні ринки — це «дикі» ринки. На думку автора, наївно вірити в те, що ринок може самостійно, без зовнішніх впливів перетворитися на самоупорядковану структуру — вплив ззовні необхідний, інакше невтручання може призвести до сумних наслідків. Як приклад такої бездіяльності Бушо наводить поведінку Комісії США з торгівлі цінними паперами, яка в 2004 році дозволила банкам нарощувати боргові зобов’язання (у статті, опублікованій в Nature, цей приклад відсутній; він залишився тільки в препринті).

Зайва самовпевненість щодо деяких економічних моделей може мати сумні наслідки. Яскравим прикладом служить модель опційного ціноутворення Блека-Скоулза, згідно з якою зміна ціни відбувається за гаусівським розподілом і різке збільшення ціни має зневажливо малу ймовірність. Бездумне використання моделі Блека-Скоулза і призвело в 1987 році до «чорного понеділка», коли падіння індексу Доу-Джонса склало 23%.

Звичайно, ідея застосування фізичних підходів до вивчення поведінки ринку під час економічної кризи не нова. Так, порівняно недавно, в 2006 році, в журналі Physical Review Letters з’явилася робота японських вчених, які розглядали коливання біржового індексу S&P 500 до і після «чорного понеділка» 1987 року (див. рис. 2).

Рис, 2. Динаміка зміни індексу S&P 500 з 1984-го по 1995 рік. Буквою C позначено проміжок часу, що відповідає «чорному понеділку». У врізці — збільшений часовий масштаб коливання індексу 19 жовтня 1987 року. Ріс. з згаданої вище статті Ken Kiyono, Zbigniew R. Struzik, Yoshiharu Yamamoto. Criticality and Phase Transition in Stock-Price Fluctuations

Вони встановили, що цей індекс в околиці «точки кризи» за своєю структурою проявляє ознаки самопідібності (фрактальності), також як і перебіг турбулентного середовища.

Більш того, запропоновані методи опису в економіці за аналогією з класичною і квантовою механікою з подальшим отриманням економічного рівняння Лагранжа і Шрьодінгера, де замість фізичного простору розглядається простір цін (див.: Physical Modeling of economic systems: Classical and Quantum Economies).

Одна з головних думок, яку висловлює Бушо у своїй замітці, — це що класична економіка не має чіткого уявлення про те, як «зрозуміти» дикі ринки. І ось тут, вважає автор, на допомогу повинен прийти фізичний підхід до опису економічних ринків, оскільки в розпорядженні фізиків є теорії, що дозволяють описати систему, для якої маленький вплив може призвести до значних наслідків. Такі системи у фізиці називаються системами із самоорганізованою критичністю: вони природним чином еволюціонує до критичного стану, при цьому маленьке обурення (флуктуація) може викликати повну зміну всієї системи.

Класичний приклад системи з такою властивістю — купа піску. Якщо середній нахил поверхні купи не дуже великий, то пісок нерухомий. Якщо ж нахил перевищує деяке критичне значення, то спостерігається спонтанне сходження піску по поверхні купи. Загалом, тут нічого незвичайного і несподіваного немає. Найцікавіше відбувається тільки в критичній точці, де сходження піску ще не спостерігається, але будь-яке обурення може призвести до наскільки завгодно великій лавині піску. Як приклади систем із самоорганізованою критичністю можна навести також землетруси, лісові пожежі тощо. Взагалі, у фізиці є цілий розділ, присвячений вивченню таких явищ, — теорія складності.

Так от автор і пропонує активно використовувати фізичні підходи при описі економічних ситуацій. Адже «дикий» ринок, який ми зараз спостерігаємо, і є система із самоорганізованою критичністю, стверджує Бушо.

Але одного тільки залучення фізичних ідей в економіку, на думку Бушо, недостатньо. Необхідно також змінити і тип мислення сучасних економістів, яке має стати більш «природничим». Економіка повинна відмовитися від економічних догм, що дискредитували себе.

Джерело: Jean-Philippe Bouchaud. Economics needs a scientific revolution // Nature. V. 455. P. 1181 (30 October 2008). Початковий варіант статті, без коректури для Nature, знаходиться у відкритому доступі в Архіві препринтів: arXiv: 0810.5306.

Див. також замітку в блозі Ігоря Іванова «Критична опалесцения фондових ринків».

Юрій Єрін