Екстралінгвістичні фактори спілкування: типи

Навчання 02 липня 2022 Перегляди: 170

Розглядаючи такий феномен, як мовленнєва комунікація, ми побачимо, що на його успішність впливає безліч пунктів. Одним з них будуть екстралінгвістичні фактори. Визначення цього поняття, що в нього входить, ми, в числі всього іншого, розберемо в статті. Почнемо ж з самого головного терміна і його складових.

Мовна ситуація

Що таке мовна ситуація в іноземній та рідній мові? Фактично це перший ступінь спілкування між людьми. У сучасній реальності дані ситуації можуть бути як природними (два знайомих зустрілися на вулиці і розговорилися), так і штучними (школярам запропонували поміркувати на уроці з приводу соціальних проблем регіону).

Різновидів і тем мовного спілкування в нашому світі безліч. Разом вони збагачують духовне життя людства, нашу культуру.

Мовна ситуація — конкретні обставини, на тлі яких відбувається людське спілкування. Вона — вихідний момент будь-якої нашої мовленнєвої дії: залежно від неї вибудовується модель діалогу, спілкування з аудиторією, пошук тем розмови, русло бесіди тощо.

Приклад тексту мовленнєвої ситуації:

• Дружня розмова.
• Виступ з доповіддю.
• Пояснення перед начальством.
• Консультація щодо купівлі комп’ютера.
• Пояснення малюку, чому сірники — це не іграшка тощо.

Типи мовного спілкування

В інакомовній та рідній мові можна виділити три основні типи мовленнєвої комунікації:

• Офіційний, діловий. Це спілкування підлеглого з босом, вчителя з учнем, доктора з пацієнтом тощо. Для нього характерна найбільш жорстка регламентація мовним етикетом. Порушення якихось його правил може навіть загрожувати серйозними санкціями.
• Напівофіційний. Це розмова колег, групи студентів, родичів. Норми мовного етикету тут вже більш розмиті. Спілкування ж вибудовується більш за правилами, характерними для цієї малої групи.
• Неофіційний. Розмови з друзями, коханими, знайомими, всередині сім’ї. Дотримання мовного етикету тут досить умовно. Тональність, теми спілкування вільні. Люди тут обмежують себе тільки власними моральними уявленнями, мораллю, тактовністю.

Компоненти мовленнєвої ситуації

Щоб краще розуміти основну тему нашої розмови, виділимо основні компоненти мовного спілкування:

• Учасники. Існують як прямі учасники — адресат і адресант, так і треті особи — спостерігачі, слухачі. Присутність останніх формує саму ситуацію, впливає на хід спілкування.
• Місце і час комунікації. Дуже важливий аспект, що визначає стиль спілкування. Бесіда на вулиці, розмова на вечірці, виступ перед шанованою аудиторією — різні мовні ситуації. Всередині себе розділяються на дві гілки:
  • Канонічні — виголошення промови синхронно моменту її сприйняття. Адресат і адресант знаходяться в один час в одному і тому ж місці.
  • Неканонічні — час виголошення не збігається з часом сприйняття, сама мова не має певного адресата (наприклад, публічна доповідь, розмова по телефону, спілкування за допомогою листів тощо)
• Предмет спілкування.
• Мета спілкування. Результат, який учасники комунікації хочуть бачити підсумком своєї мовленнєвої взаємодії. Цілі поділяються на такі групи:
  • Безпосередньо виражаються.
  • Прямі. Зокрема, прийом і передача даних.
  • Непрямі.
  • Довготривалі.
  • Так звані інтелектуальні: критика, пошук істини, обговорення, роз’яснення тощо.
• Зворотній зв’язок між учасниками діалогового вікна. Тут дві категорії:
  • Активна (діалогове вікно).
  • Пасивна (приклад — текст письмової відповіді).

Екстралінгвістичні та просодичні засоби

Тепер перейдемо від усього мовленнєвого спілкування ближче до основної теми розмови. У комунікації використовуються просодичні та екстралінгвістичні засоби спілкування. Їхня роль дуже багатогранна:

• Регуляція потоку мови.
• Економія мовних засобів спілкування.
• Передбачення, доповнення та заміщення мовних висловлювань.
• Вираз емоційного стану.

Кожен з цих напрямків має свій набір засобів спілкування:

• Екстралінгвістика — розбавлення мови паузами, включення психологічних проявів: сміх, плач, подих, нервове покашлювання тощо.
• Просодика — такі інтонаційно-ритмічні конструкції, як гучність і висота голосу, сила наголосу, тембр тощо.

Засоби просодики та екстралінгвістики

Розгляньмо як просодійні, так і екстралінгвістичні фактори, стилі.

Отже, просодика.

Інтонація — все розмаїття мовних засобів, пов’язаних з голосом, які не потребують концентрації уваги на змісті сказаного.

Швидкість мовлення:

• Менше 200 слів на хвилину — повільна.
• Близько 350 слів на хвилину — спокійна.
• Близько 500 слів на хвилину — швидка.

Висота голосу — від низької до високої.

Перебіг мови (режим): ритмічне, циклічне, уривчасте, кутове, округлене.

Тембр голосу.

Гучність голосу.

Артикуляція — ясна і чітка або невиразна, «» зажована «» вимова.

Тепер перейдемо до екстралінгвістики.

Кашель, задишка. Може проявлятися як реакція на зовнішні подразники, говорити про проблеми зі здоров’ям, так і бути продиктована бажанням щось «» сказати «» співрозмовнику цими звуками.

Пауза. Причини її можуть бути різними: надання значення сказаному, задумливість, засіб виграти час, відволіканість на щось стороннє. Нерідко паузу допускають, зауваживши, що співрозмовник хоче щось сказати.

Дослідники вважають, що значення пауз у розмові іноді майже дорівнює значенню сказаного.

Сміх — засіб розрядити обстановку, зробити бесіду дещо емоційною. Приводів для нього може бути кілька: було сказано щось комічне, веселе, хочеться висловити своє ставлення до чогось співрозмовника.

Сміх може бути як природним, так і штучним, натягнутим.

Нечленороздільні звуки. Багато хто в процесі розмови кряхтять, зітхають, «» екають «», «мичать» «і т .д. Ці звуки можуть свідчити як про ставлення до предмета розмови, так і розкривати внутрішній стан людини.

Але це ще не все.

Інші фактори успішної комунікації

Крім екстралінгвістики і просодики, мають місце і такестичні засоби спілкування: поцілунок, рукостискання, поплескування або інший дотик.

Говорячи про успішне вибудовування мовного спілкування, не треба обходити стороною і проксеміку — відстань між співрозмовниками. Воно може бути особистим, інтимним, близьким, публічним, соціальним. Важливу роль відіграє і орієнтація спілкування — кутова, незалежна, конкуруюче-оборонна позиція.

А укладає успішність діалогу образ співрозмовника — його манера одягатися, прикрашати себе, робити зачіску і макіяж.

Приклади вживання просодійних та екстралінгвістичних засобів у мовленні

Давайте подивимося, наскільки широко ми користуємося засобами екстралінгвістики і просодики в промові і як вони можуть нас охарактеризувати:

• Високий голос використовується нами для передачі сильних емоцій, як позитивних, так і негативних: радості, гніву, захвату, страху, ентузіазму.
• Чітка вимова слів, відсутність «» проковтування «» суфіксів і закінчень використовується, щоб заявити про себе як про дисципліновану, відповідальну людину.
• Швидка мова характерна для схвильованого, стурбованого чимось співрозмовника. Повільна може свідчити як про зарозумілість і незворушність, так і про втому або гору. Спокійна мова характеризує вдумливу, врівноважену людину.
• Якщо темп розмови поступово пожвавлюється, убыстряется, це говорить про натхнення предметом бесіди, зануреності в її тему.
• Бойка, кваплива манера мовленнєвої комунікації властива імпульсивній, темпераментній людині, впевненій у своїх словах. Але якщо мова його при цьому уривчаста, безладна, характеризується різкими змінами швидкості говоріння, то це свідчення боязкості, сорому, збудження, непостійництва і метушливості.
• Якщо людина правильно вимовляє слова, дотримується певної циклічності бесіди, це говорить про її суворість, педантичність, твердість, емоційну холодність.

Однак не треба забувати, що до засобів спілкування належать також жести, міміка. Якщо людина говорить розмірено, чітко, але при цьому відчайдушно жестикулює, «» бігає «» очима, кривить губи, то це видає її хвилювання, невпевненість. Тому завжди варто звертати увагу на те, щоб мова і невербальні засоби вираження були при бесіді синхронні.

Велике значення в мовному спілкуванні має і багатство лексикону, загального кругозору співрозмовника. Крім екстралінгвістичних факторів, цей показник помітно впливає на успішність мовної комунікації.

Що це — екстралінгвістичні фактори

Тепер ще кілька визначень цього феномену. Екстралінгвістичні (соціальні) фактори спілкування — це параметри соціальної (позамовної) дійсності, які обумовлюють як часті, так і глобальні зміни в промові.

Також стилеобразуючими, позалінгвістичними, екстралінгвістичними факторами спілкування називають масу явищ позамовної дійсності, в яких і під впливом яких мова набуває масу своїх стильових характеристик, а також відбувається організація і відбір мовних засобів.

Компоненти мовленнєвої ситуації як позалінгвістичні фактори

Зазначимо, що екстралінгвістичними факторами цілком можна назвати і компоненти мовленнєвої ситуації. «» Екстра «» = «» понад «»: в сенсі те, що не вивчається безпосередньо лінгвістикою (наукою про мову).

Давайте згадаємо це компоненти:

• Той, хто говорить.
• Адресат.
• Предмет розмови.
• Мета комунікації.
• Обстановка спілкування.

Що стосується соціальних факторів мовного спілкування

До екстралінгвістичних факторів в глобальному плані відносять:

• Ряд демографічних параметрів (щільність, спосіб розселення).
• Вікову різницю.
• Соціальну структуру суспільства.
• Чисельність населення, що є носіям мови, на якому відбувається діалог.
• Культурно-мовні особливості.
• Письмові традиції.
• Мовні культурно обумовлені контакти.

Ось ми і розглянули екстралінгвістичні фактори і засоби спілкування. Це все ті позамовні особливості, які, залежно від правильності застосування, можуть зробити комунікацію як успішною, так і незадовільною.