Епіфіз — визначення. Будова і функції епіфізу

Здоров’я 15 вересня 2022 Перегляди: 57

Досить часто в сучасній медичній практиці, та й у науковій літературі можна зіткнутися з терміном «епіфіз». Що це таке? Які функції виконує ця структура? Які властивості має? Ці питання цікавлять багатьох людей, особливо враховуючи той факт, що даний орган нерідко пов’язують з деякими езотеричними теоріями.

Епіфіз — що це таке?

Насправді в людському тілі є дві структури, які прийнято позначати цим терміном. Напевно багато хто чув про кістковий епіфіз, який являє собою кінцевий відділ трубчастих кісток.

Але в людському мозку також є епіфіз. Що це таке? Це невелика структура, яку прийнято відносити до дифузної ендокринної системи. До речі, є й інші назви цього органу, наприклад, шишковидне тіло і пінеальна залоза. Епіфіз мозку є частиною так званої фотоендокринної системи, і, незважаючи на порівняно скромні розміри, роль його для нормального функціонування організму просто величезна.

Епіфіз кістки і його функції

Кістковий епіфіз — це розширений коник трубчастої кістки. Саме ця частина являє собою суглобову поверхню, яка формує суглоб разом зі суміжною кісткою.

У цьому відділі кісткова тканина має губчасту структуру. Поверхня епіфізу покрита суглобовим хрящем, а під хрящовою тканиною знаходиться так звана субхондральна платівка, що містить безліч нервових закінчень і капілярів.

Усередині кістковий епіфіз заповнений червоним кістковим мозком. Ця структура вкрай важлива для нормальної роботи людського організму, оскільки саме тут відбувається освіта і дозрівання червоних кров’яних тілець.

Епіфіз (шишковидне тіло) і місце його розташування

Варто зазначити, що епіфіз — це найбільш пізно виявлена і найменш вивчена частина людського мозку. Звичайно ж, за останні десятиліття було зроблено безліч відкриттів, що пояснюють механізм роботи даної структури. До речі, зовні цей невеликий орган чимось нагадує соснову шишку, за що його, власне, і назвали шишковидною залозою.

Розкладено цей орган практично в центрі мозку, між двома півкулями в області міжталамічного зрощення. Він також прикріплений до обох зорових буграм, розташованих у проміжному мозку.

Клітинна будова

Епіфіз — невеликий орган, пофарбований в сірувато-червоний колір. Зовні він покритий щільною капсулою зі сполучної тканини. Капсула формує так звані трабекули, які проникають всередину залози і розділяють її на невеликі дольки. Саме так виглядає людський епіфіз — будову його можна вважати досить простим.

Внутрішня частина залози складається з паренхіми і сполучних елементів. Основними структурними елементами в епіфізі є пінеалоцити — полігональні паренхіматозні клітини. Крім них було виявлено і ще чотири види клітин — це нейрони шишковидної залози, інтерстиційні ендокриноцити, також пептидергічні нейроноподібні структури і периваскулярні фагоцити.

Варто відзначити, що в початку життя людини епіфіз швидко зростає, але приблизно під час пубертатного періоду зростання шишковидного тіла поступово загасає. Більш того, по мірі дорослішання і старіння людського організму відбувається інволюція залози.

Основні функції

Безумовно, функції епіфізу повністю ще не вивчені. Тим не менш, відомо, що основним гормоном шишковидного тіла є мелатонін, який відповідає за формування так званих циркадних ритмів (режим сну і бадьорювання). Цей гормон відповідає не тільки за періодичність сну, але також допомагає організму адаптуватися при зміні часових поясів. А ще він діє як антиоксидант і уповільнює процеси старіння.

Звичайно ж, епіфіз продукує і деякі інші гормональні речовини. Наприклад, заліза виділяє адреногломерулотропін, який стимулює процеси синтезу альдостерону. Крім того, епіфіз виконує і деякі інші важливі функції. Наприклад, він гальмує виділення гормонів росту і статевий розвиток, попереджає освіту і зростання пухлин, зміцнює імунну систему. Вважається, що гормони епіфізу тією чи іншою мірою контролюють роботу гіпоталамо-гіпофізарної системи, тим самим впливаючи на роботу всіх залоз внутрішньої секреції організму.

Регуляція функціонування

Варто зазначити, що особливості роботи та регуляції епіфізу ще мало вивчені. Дослідження ускладнені у зв’язку з невеликими розмірами залози і її місцем розташування. Проте доведено, що епіфіз контролюється не тільки нервовими закінченнями, але також сприйнятливим до світла.

Безумовно, світло не проникає безпосередньо до шишковидного тіла. Проте фотони дратують специфічні гангліозні клітини очної сітківки. Звідси нервовий імпульс передається до супрахіазмального ядра гіпоталамуса, звідки прямує через паравентрикулярне ядро у верхні сегменти грудного відділу спинного мозку. Звідси збудження передається на епіфіз через верхній шийний ганглій. Варто зазначити, що імпульс, що виникає в супрахіазмальному ядрі, не стимулює, а, навпаки, гальмує роботу шишковидного тіла. Таким чином, при світлі секреція мелатоніну зменшується, а в темряві (в нічний час) — підвищується. Що ж стосується стимуляції епіфізу, то нейромедіатором в даному випадку виступає норадреналін.

Захворювання шишковидної залози

Безумовно, деякі хвороби можуть вражати і цю ділянку мозку. Наприклад, нерідко під час оглядів різні новоутворення виявляються в структурі під назвою епіфіз. Що це таке? Так, іноді в тканинах шишковидного тіла відбувається злоякісне переродження клітин. Спостерігається поява доброякісної пухлини або кісти.

Оскільки епіфіз є залізою внутрішньої секреції, то, природно, продуковані ним гормони впливають на роботу всієї ендокринної системи. Навіть невелика кіста епіфізу може призвести до сильного гормонального збою і розвитку хвороби під назвою макрогенітосомія. Подібне захворювання супроводжується зміною рівня деяких гормонів, що тягне за собою передчасний фізичний і статевий розвиток (поява менструацій у ранньому віці тощо). Нерідко при цьому спостерігається розумова відсталість.

Епіфіз у сучасній езотериці

Ні для кого не секрет, що з шишковидним тілом пов’язана маса містичних історій і езотеричних теорій. Справа в тому, що цей орган був виявлений порівняно пізно, та й захований глибоко в мозкових структурах, що наштовхнуло деяких вчених і філософів на думку про надзвичайну важливість епіфізу. Наприклад, Рене Декарт у своїх роботах називав епіфіз «сідлом душі». І дійсно, саме ця структура протягом десятиліть і навіть століть сприймалася як якесь вмістилище людської душі.

Є й більш давні вірування про містичне «третє око», яке дозволяє людині бачити невидиме і відповідає за різні екстрасенсорні здібності. Наприклад, у 19 столітті була висунута теорія про те, що загадковий третє око дійсно існує. Але якщо у деяких тварин він розташовується на поверхні тіла (наприклад, у деяких круглоротих епіфіз дійсно виходить на поверхню і виконує функцію фотосенсора), то у людей око «ховається» всередині черепа.