Гломерулонефрит і пієлонефрит: симптоми, методи діагностики, терапія

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 63

Головні відмінності пієлонефриту від гломерулонефриту: різна частота сечовипускання, наявність набряків або їх відсутність, поширення запалення на близькі тканини (при пієлонефриті).

Є й інші характерні риси, що дозволяють відрізнити одну хворобу від іншої. Гломерулонефрит проходить з явними змінами в крові. З цієї причини загальний стан хворого дуже стрімко погіршується. Обмінні процеси в організмі порушуються, починається гіпертензія і модифікації в міокарді. З цієї причини гломерулонефрит може супроводжуватися хрипами в легенях і виникненням задишки.

Ще однією характерною рисою, відмінною для гострого пієлонефриту і гломерулонефриту у дітей і дорослих, вважається патологія кровообігу головного мозку, що може послужити причиною до його набряку. Накопичення отруйних елементів у тканинах часто проводить до психологічних патологій. Розлад електролітного балансу, підвищення внутрішньочерепного тиску — все це результати, яких не виключити при нирковій патології.

Причини гломерулонефриту

Обидва захворювання є запальними процесами і вражають нирки. Однак, для того щоб зрозуміти їх відмінності, необхідно розібратися докладніше в причинах виникнення обох недуг. Гломерулонефрит ще називають клубочковим нефритом, тому що при ньому запалюються гломерули (клубочки) нирок. Це веде до набряків, підвищення артеріального тиску і зниження виділення сечі.

Причина всіх цих неприємностей — аутоімунна або інфекційно-алергічна реакція. Справа в тому, що захворювання часто виникає після перенесеної стрептококової інфекції. Антигени стрептокока і ниркової тканини схожі по будові. Вироблені імунною системою антитіла в результаті борються не тільки з мікробами, але і з клітинами нирок. Антитіла осідають на мембрані ниркових клубочків, що веде до порушення мікроциркуляції і нормального функціонування органу.

Що впливає на хворобу?

Спровокувати напад імунної системи на гломерули можуть також:

• віруси;
• паразити;
• грибок;
• харчові та побутові алергени;
• ліки (антибіотики, сульфаніламіди);
• сироватки та вакцини.

Клінічна картина захворювання розгортається через 2-4 тижні після стрептококового тонзиліту або іншого пускового фактора. Саме така кількість часу необхідна імунітету на освіту та накопичення імунних комплексів. Захворювання може початися гостро або протікати абсолютно непомітно.

Причини пієлонефриту

Пієлонефрит — це запальне ураження ниркових структур бактеріального походження, що супроводжується ураженням ниркових чашечок і лоханки (пієліт), а також паренхіми нирки. Може виникати в правій, лівій або обох нирках.

Провокують пієлонефрит:

• часті переохолодження;
• анатомічні особливості нирок;
• осередки хронічного запалення в організмі;
• сечокам’яна хвороба;
• цукровий діабет;
• імунодефіцитні стани;
• аденома передміхурової залози у чоловіків.

Патогенні мікроорганізми потрапляють всередину нирок висхідним шляхом при наявності запалення в сечостатевій системі, а також з інших інфекційних осередків з струмом крові та лімфи.

Симптоми

Гломерулонефрит і пієлонефрит — захворювання, що проявляються як у дітей, так і у дорослих людей. Дані патології частіше спостерігаються у жінок, особливо вчасно виношування плоду. Патології нирок можуть мати різну вираженість симптомів залежно від поширення та локалізації процесу запалення, можуть спостерігатися наступні клінічні прояви:

• поява кров’янистих виділень у сечі;
• порушення відтоку сечі;
• вияв почуття спраги;
• підвищення субфебрильної температури тіла;
• спонтанне зниження апетиту;
• стрімке збільшення маси тіла;
• різке підвищення артеріального тиску;
• біль у поперековому відділі хребта;
• підвищення потовиділення;
• хронічне нездужання;
• блідість шкіри;
• порушення водного балансу;
• поява симптомів тахікардії;
• ендотоксичний шок.

При хронічному перебігу захворювань всі перераховані симптоми можуть проявлятися поступово. Однак необхідно також зазначити, що при появі будь-яких перерахованих вище проявів хвороби слід негайно звернутися до лікаря для диференційної діагностики стану хворого та його подальшого лікування.

Діагностика

Для проведення диф. діагностики пієлонефриту та гломерулонефриту уточнюються скарги хворого, складається анамнез, проводиться обстеження, лабораторно-інструментальні та морфологічні методи вивчення. На гломерулонефрит вказує не так давно перенесений тонзиліт, щеплення, алергічні хвороби, факт хвороби у близьких родичів.

Діагностика гломерулонефриту

При гломерулонефриті вражаються дві нирки, з цієї причини больовий синдром однаково проявлений з двох сторін. Оскільки відбувається руйнування судинних клубочків, хворий відзначає зміну забарвлення сечі від рожевого до іржавого кольору. У загальному аналізі сечі простежуються наступні зміни:

• виділення (еритроцити в сечі, в нормі відсутні);
• протеинурія (білок у сечі);
• зменшення густоти сечі (зменшується концентраційна здатність нирок).

На ультразвуковому дослідженні, комп’ютерній і магнітно-резонансній томографії при диференційній діагностиці пієлонефриту і гломерулонефриту виявляються зміни паренхіми нирок. Точно встановити діагноз можна лише після проведення морфологічного обстеження. При цьому береться біопсія нирки і досліджується її кортикальна і мозкова речовина. На основі цього вивчення можна з’ясувати прогноз хвороби.

Діагностика пієлонефриту

Оскільки при пієлонефриті більше вражається одна нирка, то біль локалізовано чітко праворуч або ліворуч. Хвороби супроводжує сильна інтоксикація організму (лихоманка). Сеча стає каламутною, має зловонний аромат у зв’язку з наявністю в ній мікроорганізмів. У загальному аналізі сечі знаходяться лейкоцити, відзначається бактеріурія (величезна кількість бактерій). УЗД демонструє збільшення чашково-лоханної системи. При хронічному пієлонефріті з учнівськими загостреннями з часом формується ниркова недостатність.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування при гострому і хронічному пієлонефриті, гломерулонефрите і циститі допомагає максимально швидко поліпшити стан хворого. Найефективнішими препаратами вважаються антибіотики. Вони борються з широким спектром патогенних бактерій. Найефективнішими вважаються такі ліки:

• «» Амоксіл «»;
• «» Офлоксацин «»;
• «» Цефтріаксон «».

Якщо захворювання знаходиться на початковій стадії, таблетки дають хороший результат. Якщо вони перестають допомагати хворому, необхідно переходити до антибактеріальних засобів, які вводяться внутрішньовенно. Процедуру проводить лікар, контролюючи аналізи сечі.

На що звернути увагу при виборі препаратів

При виборі препаратів потрібно купувати ліки, у складі яких знаходиться ібупрофен, диклофенак і аспірин. Перший компонент швидко знижує температуру, надає знеболюючу дію.

За допомогою антигістамінних препаратів можна швидко зняти набряклість нирок, медикаменти даного типу добре справляються із запаленням і допомагають блокувати розвиток алергічної реакції.

Щоб домогтися максимального лікувального ефекту, необхідно підійти до терапії комплексно, поєднуючи два види препаратів. Додатково рекомендується приймати діуретики, головне завдання яких посилити сечовипускання і кількість виділеної сечі. Людям, які страждають від сечокам’яної хвороби, такі медикаменти потрібно приймати з великою обережністю і тільки під контролем лікаря.

При гломерулонефрите часто з’являються сильні болі в попереку, підвищується артеріальний тиск, тому хворому потрібно приймати саме ті препарати, які швидко і ефективно усувають біль, зменшують набряклість, знижують тиск. Часто лікарі призначають комбіновані препарати, які поєднують антибактеріальні та діуретичні речовини. Таким чином, можна прискорити лікування і знизити ризик виникнення побічних ефектів.

Народне лікування

При лікуванні пієлонефриту, який може пошкоджувати як одну, так і дві нирки, і гломерулонефриту хороший ефект надає терапія народними засобами. Щоб поліпшити стан нирок під час запального процесу, потрібно почистити одну велику цибулину, запекти її в духовій печі і з’їсти вранці перед сніданком.

Хорошого результату можна домогтися за допомогою польового хвоща. Столову ложку розмельченої рослини заливають 250 мл гарячої води. Хвоч потрібно наполягати 2-3 години. Настій за цей час охолоджується, його проціжують і вживають по столовій ложці шість разів на день. Польовий хвіч допомагає зменшити запалення і набряклість, больові відчуття. Трава покращує обмінні процеси, зміцнює імунітет. У гострій стадії гломерулонефриту не рекомендується приймати даний засіб.

Позитивної динаміки в лікуванні можна домогтися за допомогою наступних рослин:

• двудомна крапива;
• тисячолістник;
• береза;
• підмаренник.

Якщо у пацієнта була виявлена кров в сечі, необхідно використовувати відвар з крапиви двудомної і тисячолістника. Подрібнені листя рослини змішують у рівних пропорціях. Знадобиться 1 ст. л. суміші, яку заливають окропом і наполягають у 20 хвилин. Приймають ліки по одній десертній ложці 4-5 разів на день на голодний шлунок.

Звичайний чай можна замінити напоєм з листя берези. У зимовий час листя рослини можна знайти в аптеці.

При захворюванні нирок і запальному процесі рекомендується скористатися підмаренником звичайним. Для цього 3 ст. л. подрібненої рослини заливають 0,5 л окропу і наполягають близько 30 хвилин. Для цього можна використовувати звичайну ємність або термос. Напій п’ють перед їжею 3-4 рази на день. Крім цього, для лікування захворювань нирок допоможуть і інші трави, такі як звіробій і низка, цикорій і лопух, ромашка, полин, мати-і-мачуха.

Профілактика

Гломерулонефритом і пієлонефритом називаються захворювання нирок різної етіології. Щоб ці хвороби не розвивалися повторно, необхідно виключити всі несприятливі фактори. Профілактика гломерулонефриту та пієлонефриту полягає у дотриманні наступних рекомендацій:

1. Необхідно дотримуватися дієтичного харчування, виключити з раціону гостру їжу, солонне, жирне, газовані напої та воду, чіпси та сухарики.
2. Слід своєчасно лікувати всі урологічні захворювання.
3. Уникати переохолодження поперекового відділу хребта.
4. Додавати до їжі різноманітну зелень.
5. Вживати вітамінні та мінеральні добавки для зміцнення імунітету.
6. Щодня необхідно дотримуватися правил особистої гігієни.
7. Слід щорічно проходити плановий огляд для контролю над захворюванням.
8. Варто вживати достатню кількість рідини для поліпшення відтоку сечі.
9. Систематизація фізичних навантажень.
10. Забезпечити комфортний емоційний і психологічний клімат.
11. Не слід вживати алкогольні та слабоалкогольні напої.

При дотриманні всіх перерахованих рекомендацій ви зможете запобігти розвитку рецидивів хвороби.