Головна зернова культура, яку вирощують в азії

Домівка 30 червня 2022 Перегляди: 81

Провідною галуззю економіки країн Зарубіжної Азії є сільське господарство в якому зайнята переважна більшість населення. Сільськогосподарська освоєність території неоднакова. Найбільш велика вона в Бангладеш, де розорано близько 70% всієї площі і в Індії більше 50%. Найнижчі показники — 10-15% — у Китаї, Афганістані, Йорданії, Ірані.

Основна маса селян Азії малоземельна або безземельна. Найменше ріллі в розрахунку на душу населення в Японії (0,02 га), Індонезії (0,1 га), Бангладеш (0,12 га).

На посушливих землях Азії переважає екстенсивне землеробство. На зрошуваних землях, головним чином в Південній і Південно-Східній Азії ведеться інтенсивне землеробство, проте зрошується незначна частка оброблюваних земель (10-20%).

У країнах регіону виробляється переважна частина світової продукції чаю, джуту, натурального каучуку. Це основні експортні культури Азії. Тут широко поширені також посіви таких технічних культур як бавовняр (Індія, Пакистан, Туреччина), цукровий тростина (Індія, Китай, Філіппіни), олійні: арахіс, ріпак, кліщина, кунжут (Індія, Китай, КНДР), соя (Китай, КНДР), насадження оливок (Туреччина, Сирія).

Азія займає чільне місце в світі з виробництва копри, тропічних і субтропічних фруктів, різноманітних спецій (Індія, Малайзія, Шрі-Ланка, Індонезія).

Головна продовольча культура Азії — рис (понад 90% світового виробництва). У багатьох країнах регіону рисом засівається понад 50% всієї посівної площі. Перше місце в світі з виробництва рису займає Китай (190 млн.т), друге — Індія (110 млн.т). досить велике виробництво рису в Індонезії, Бангладеш, Таїланді, М’янмі. Врожайність рису в більшості цих країн невелика (20-25 ц/га), крім Японії і Китаю (відповідно 55,8 і 55,4 ц/га).

Друга за значенням зернова культура Азії — пшениця. Регіон дає приблизно 20% її світового виробництва. Найбільшими виробниками пшениці є Китай, Індія, Туреччина, Пакистан, Саудівська Аравія. Часто пшениця вирощується як зимова культура на зрошуваних землях.

Серед важливих зернових культур регіону слід виділити також кукурудзу (Індія, Індонезія, Філіппіни), ячмінь (Індія, Туреччина, Іран). Важливе продовольче значення мають також просяні і бобові культури.

Рівень розвитку тваринництва в Азії нижчий ніж в інших частинах світу. У тих районах, де за природними умовами неможливе землеробство (пустелі, напівпустелі, гірські райони) головним заняттям населення здавна є скотарство кочового типу. Для цих районів характерна висока частка овець у складі стада продуктивної худоби. Розводять також верблюдів. На пасовищах високогірних районів (наприклад у Гімалаях) пасуться яки, цзо (гібрид яка і корови), кози. Пасовищне скотарство екстенсивне. Товарна і, зокрема, експортна продукція тваринництва незначна і в основному складається з вовни, шкур і шкір.

У більшості густонаселених країн Південної і Південно-Східної Азії, де сільськогосподарські площі зайняті посівними культурами, кількість худоби невелика. Для цих районів характерна велика рогата худоба (зокрема водяні буйволи), а в країнах з немусульманським населенням — КНР, В’єтнам, Корея, Японія — розводять свиней.

В Індії, що володіє найбільшим стадом ВРХ (близько 200 млн. голів), його застосовують лише як тяглову силу. Як робітники тварин у країнах Південної та Південно-Східної Азії використовують також приручених слонів, у Південно-Західній Азії — верблюдів, віслюків і коней.

Останнім часом стало модно (і дохідно) розводити на фермах страусів.

господарство азії

У розділі Домашні завдання на питання ГеОгРаФіЯ поставлена автором Осоловела найкраща відповідь це Провідна галузь економіки переважної більшості країн Зарубіжної Азії — сільське господарство.

Розміщення сільського господарства у величезній за площею Зарубіжної Азії знаходиться в найсильнішій залежності від факторів природного середовища.

Значну частину території Зарубіжної Азії займають гірські системи, височини і плоскогір’я, мало придатні для землеробства. Порівняно з великими гірськими масивами площа низинностей невелика. Низинні райони Зарубіжної Азії (всі вони розташовані по її західних, південних і східних околицях) добре забезпечені вологою, так як знаходяться в зоні мусонного (східна і південна частина регіону) і середземноморського (західна частина регіону) клімату. Висока термічна і вологозабезпеченість (сума опадів сягає 1000-2000 мм на рік) у поєднанні з родючими грунтами алювіальних рівнин дозволяє розвивати тут практично будь-який напрямок сільського господарства. У цій частині регіону сконцентровано понад 90% його орних земель.

На решті частини території Зарубіжної Азії клімат несприятливий для землеробства: занадто вологий у приекваторіальних районах (сума опадів сягає 3000 і більше мм на рік) і занадто сухий у пустельних, напівпустельних і високогірних районах Південно-Західної та Центральної Азії (сума опадів ледь сягає 50 мм на рік). Успішне ведення сільського господарства тут можливе лише при меліорації земель.

Головна продовольча культура Зарубіжної Азії — ризик. Її країни (Китай, Індія, Індонезія, Японія, Пакистан, Таїланд, Філіппіни та ін.) дають понад 90% світового виробництва рису. Друга за значенням зернова культура Зарубіжної Азії — пшениця. У прибережних, добре зволожених районах вирощують озиму, в посушливій континентальній частині — яру пшеницю. Серед інших зернових значні посіви кукурудзи і проса. Незважаючи на те, що Зарубіжна Азія виробляє переважну частину рису і близько 20% світового збору пшениці, багато її країн зерно імпортують. Основні експортні культури Зарубіжної Азії — чай, бавовна, джут, цукрова тростина, натуральний каучук. Бавовняр і цукрову тростину вирощують майже повсюдно, плантації гевеї розташовані в Індонезії, Малайзії і Таїланді. Переважну частину світового виробництва чаю дають Індія, Китай і Шрі-Ланка, джуту — Індія і Бангладеш. Зарубіжна

Азія займає чільне місце в світі з виробництва сої, копри (висушеної м’якоті кокосового горіха), кави, тютюну, тропічних і субтропічних фруктів, винограду, різноманітних спецій (червоний і чорний перець, імбир, ваніль, ваніль. Рівень

розвитку тваринництва в Зарубіжній Азії нижчий, ніж в інших регіонах світу. Головні галузі тваринництва — скотарство і вівчарство, а в країнах з немусульманським населенням (Китай, В’єтнам, Корея, Японія) — свинарство. У пустельних і високогірних районах розводять коней, верблюдів, яків. Експортна продукція тваринництва незначна і в основному складається з вовни, шкур і шкір. У приморських країнах велике значення рибальства.