Ігри Як гра Animal Crossing допомагає людям пережити карантин

Актуальне 30 липня 2022 Перегляди: 58

Наприкінці березня компанія Nintendo випустила Animal Crossing: New Horizons — продовження серії ігор, де вам належить жити на острові в оточенні антропоморфних звірів. Це вже п’ята частина серії, не рахуючи мобільної Animal Crossing: Pocket Camp, — перша вийшла майже двадцять років тому, в 2001 році.

У Animal Crossing давно є віддані шанувальники — але, здається, такого, як з New Horizons, в історії гри ще не було. Нею зацікавилися навіть ті, хто вперше почув про Animal Crossing у березні: наприклад, одна з користувачок розповіла, що на її острів у грі зазирнув Елайджа Вуд. Вже до початку квітня в одній тільки Японії було продано два мільйони копій, а ритейлери стали відзначати, що консоль Nintendo Switch (Animal Crossing: New Horizons ексклюзивно представлена на ній) стали активно розкуповувати — в Японії, США і країнах Європи.

Те, що відбувається, складно не пов’язати з тим, як змінився світ до весни 2020 року. Величезна частина населення Землі сьогодні перебуває під впливом карантинних заходів або в самоізоляції — логічно, що багато з них звертаються до відеоігор. Але з Animal Crossing ситуація виходить особливою: гра пропонує ескапістський сценарій — ненадовго забути про все і зануритися в облаштування острова мрії і дружбу з іншими його мешканцями.

Тим, хто не знайомий зі світом Animal Crossing, гра може нагадати, наприклад, The Sims або забуту розвагу кінця нульових «Веселий фермер», але все це не зовсім точні порівняння. New Horizons — симулятор життя на безлюдному (до певного моменту) острові. Гравець разом з двома іншими жителями прилітає на нову територію і поступово обживає його: будує більш просторий будинок замість намету, допомагає зводити магазини та інші корисні громадські простори. Єдині в грі люди — безпосередні гравці, всі інші ролі відведені антропоморфним тваринам.

Завдання в грі прості і зрозумілі: збирати ресурси, робити інструменти, допомагати розвивати інфраструктуру і покращувати зовнішній вигляд острова: саджати дерева, квіти і чагарники, додавати прикраси. Ще потрібно ловити рибу і комах — їх можна продавати (зверніть увагу, живими), а можна відправляти представників різних видів у музей. На продажу видобутого можна заробляти — а гроші витрачати на облаштування острова, власного будинку і гардероб.

Ще досить швидко доводиться зіткнутися з кредитом — за цим стежить персонаж Том Нук, якого в західних країнах вважають єнотом, але насправді він тануки — єнотовидний собака і за сумісництвом перевертень з японського фольклору. Як тільки ви прилітаєте на острів, вам виставляють рахунок за переїзд, потім за будинок, який будують замість намету, потім за його розширення — додаткові поверхи і нові кімнати, і так до тих пір, поки борг не досягне астрономічних сум. Правда, на відміну від реального життя, тут все не так страшно: ніхто не стане виганяти вас за несплачений борг, у кредиту немає чітких термінів, а банк не змінює умови і не надсилає колекторів. До того ж ви все одно так чи інакше будете заробляти гроші — на відміну від звичайного життя, платежі тут покрити куди легше. Тома Нука вважають уособленням капіталізму і трудової експлуатації, але творці гри з цим не згодні: вони думають, що Том Нук просто піклується про острів і його благополуччя і відповідально ставиться до грошей.

Гейм-дизайнер і дослідниця ігор Наомі Кларк проводить паралелі між Animal Crossing, створеною в Японії, і японською культурою. Перша гра серії вийшла після однієї з найдовших рецесій в історії країни, коли велика частина населення жила в містах і не могла дозволити собі власний окремий будинок. У той час (кінець дев’яностих — початок нульових) активно рекламували села для внутрішнього туризму — там можна було жити спокійним, розміреним життям, насолоджуючись природою і спілкуючись з сусідами, відчуваючи себе причетним до невеликої спільноти. Все це схоже на те, що відбувається в Animal Crossing: ідилічна пасторальна картинка і друзі-тварини, з якими ви разом облагороджуєте острів.

Є й інша історична паралель, з епохою Едо і селами XVIII століття. У той час у спільноти села був колективний борг — перед торговцями, які давали їм необхідні для роботи речі (одне село не могло виробляти все необхідне, а концентрувалося на конкретному типі роботи). Борг ділили на всіх — цим займався чоловік, схожий на умовного Тома Нука. Але жителі села найчастіше не могли виплатити його, так що борг зберігався десятиліттями. Звучить похмуро, але на практиці це було інструментом, який допомагав сільській спільноті триматися разом — жителі продовжували працювати і пускати коріння в одному місці.

Animal Crossing розрахована на те, що гравець буде довго і планомірно до неї повертатися — на острові змінюються пори року, кожен місяць з’являються нові риби і комахи, і на те, щоб дослідити всі можливості, цілком можна витратити цілий рік. При цьому в неї складніше грати запойно, по кілька годин поспіль — вона розрахована швидше на те, щоб повертатися до неї кожен день потроху, виконуючи одну або кілька справ за раз. Завдання можуть закінчитися, як і ресурси на острові, — нескінченно рубати дрова не вийде. Обмежує і внутрішній час: наприклад, навіть коли все готово і вирішено, на будівництво будівлі йде доба, і прискорити цей процес не вийде (хіба що змухлювати і перевести час на приставці). Одних гравців це фруструє, іншим, навпаки, дає заспокоєння — на острові Animal Crossing все набагато більш передбачувано, ніж у світі офлайн.

Один з важливих аспектів гри — творчий. З самого початку у вас є можливість не тільки користуватися готовими варіантами, але і придумувати щось самостійно. Це стосується не тільки ландшафту острова: у графічному редакторі можна за пікселем намалювати собі костюм або скопіювати обкладинку улюбленого альбому, щоб повісити на стіну. Не дивно, що в перший же місяць свого існування гра привернула працівників креативних індустрій. Наприклад, досить швидко звернули увагу на інстаграм Animal Crossing Fashion Archive, який створила фешн-фотограф Кара Чанг. У ньому вона викладала фотографії вбрань, які вона і її друзі створювали для своїх персонажів, — нерідко вони копіювали одяг улюблених дизайнерів. Незабаром Чанг почала організовувати зйомки для різних видань, практично так само, як якби вона робила це наживо — придумуючи завдання для декількох моделей, вибираючи локації та освітлення.

Інший відомий інстаграм-проект епохи Animal Crossing — Nook Street Market, названий на честь Тома Нука і універмагу Dover Street Market. Його автори — модель Фернанда Лі, дизайнер і діджей Мішель Ю і фотограф і графічний дизайнер Вівіан Ло — копіюють вподобані ним дизайнерські предмети одягу і публікують отримані речі в інстаграмі разом з кодами, які дозволяють всім бажаючим приміряти їх у грі. У Nook Street Market з’являються в тому числі і речі невеликих незалежних марок — так творці проекту підтримують працівників індустрії, яким в умовах кризи доводиться непросто.

Художниця Шин Ен Кор, всі робочі заходи якої скасувалися через пандемію, влаштовує в Animal Crossing мистецькі акції, відтворюючи засобами гри роботи відомих художників. Наприклад, «Untitled» 1989 року Барбари Крюгер — тільки замість «Your body is a battleground» художниця іронічно висловилася про ріпу, предмет, за допомогою якого в Animal Crossing можна грати на біржі: «Your turnips are a battleground». Крім того, Шин Ен Кор повторила знаменитий перформанс Марини Абрамович «У присутності художника». Як і Абрамович, художниця (її ігровий аватар) сиділа за простим столом, а гравці прилітали до неї на острів, сідали за стіл і взаємодіяли з нею.

В умовах самоізоляції і неможливості зустрітися наживо Animal Crossing стала для людей ще однією можливістю зустрітися віртуально — не зовсім у звичайному форматі. На острові в Animal Crossing ви живете поодинці (або ділите його з тими, хто разом з вами володіє приставкою), але якщо оформити онлайн-підписку, можна ходити в гості до друзів — саме так, імовірно, вчинив Елайджа Вуд, вже згадуваний вище.

Для багатьох це спосіб спробувати щось ще, крім телефонних дзвінків і зум-конференцій, — Animal Crossing навіть використовують для того, щоб влаштовувати побачення або зустрічатися з партнерами, з якими люди виявилися розділені через карантин. Крім зустрічей користувачі Animal Crossing влаштовують і вечірки — наприклад, дні народження, коли гості приходять і дарують імениннику предмети з гри. Цілком можливо, що хтось проведе в грі і церемонію випуску з університету. Аша і Ахмед, пара, чиє весілля було призначене на квітень і скасувалося через карантин, розповіли The Washington Post про те, що влаштували віртуальне весілля. Ахмед підготував Аше сюрприз, прикрасивши острів і потай від неї скликавши їхніх друзів — це не замінює юридичну церемонію, але дає можливість відчути себе разом. Звичайно, зустрічі в Animal Crossing не універсальна історія: гра представлена на певній консолі, сама вона також коштує грошей, і не факт, що у всієї компанії друзів буде можливість її придбати. Але якщо так склалося, це ще один спосіб відчути, що на карантині ми не такі самотні, як здається.

Animal Crossing для багатьох є ще й свого роду заспокійливою практикою: повторювані дії, можливість побути на природі (нехай і віртуальній) і подивитися, як розвивається острів, в який ви вкладаєте сили. Ще це швидкий спосіб похвалити себе за досягнення, якими б мінімальними вони не були — порадувати може навіть така дрібниця, як вперше зустрінута метелик. При цьому немає ніякої необхідності гнатися за рекордами — можна вибирати, чим вам цікавіше займатися, і при бажанні від чогось відмовлятися. Від того, що ви не побудуєте міст, життя не стане гірше ні у вас, ні у ваших сусідів. Можна взагалі просто сидіти на березі моря на заході сонця або в ефектно оформлених залах музею — розкіш, яка в звичайному житті поки доступна далеко не всім.