Інтенція. Комунікативна інтенція

Навчання 02 липня 2022 Перегляди: 67

Готуючись до виступу на зборах або задумавши написати книгу або просто поговорити зі своїм другом про щось важливе, ми обмірковуємо мету дій і способи її досягнення. Задуманий план або прагнення до бажаного називається інтенція. Вона може виражатися свідомо, а може зачаїтися в глибинах несвідомого, проявляючись у потязі до якоїсь певної області.

Народження поняття

Інтенція увібрала в себе основні тези зі схоластики, яка розділяла розумове (інтенціональне) існування предмета і реальне. У Середньовіччі вважалося, що не може бути пізнання предмета без втручання в нього. Про характер інтенції міркував Фома Аквінський. Він говорив про формування інтенції розумом щодо розумного предмета. У XIX столітті з легкої руки психолога Ф. Брентано поняття знайшло нове життя. Він вважав, що свідомість інтенціональна, тобто спрямована на те, що знаходиться поза ним самого. Іншими словами, поняття приносить сенс свідомості. Вчені А. Мейнонг і Е. Гуссерль розробляли в своїх наукових працях різні підходи до визначення інтенції, які в подальшому мали значний вплив на ряд напрямків в психології (гештальтпсихологія, персоналізм і так далі). Ще один філософ — М. Хайдеггер — об’єднував турботу та інтенціональність, вважаючи, що між ними існує внутрішній зв’язок. Він стверджував, що «людина у своєму бутті — це істота, яка турбує буття». Якщо особа зазнає невдачі у своєму «бутті», то вона втрачає свої можливості.

Інтенція — це що?

Існує декілька значень терміну «інтенцію». Перший пояснює її як «спрямованість свідомості на предмет». До інтенціональних можна віднести пізнавальні, емоційні, мотиваційні та інші психічні процеси, оскільки ставлення і почуття до предмета можуть бути різні. Об’єкт інтенції може реально існувати, а може бути придуманим, осмисленим або абсурдним. Друга інтерпретація поняття «інтенції» представляється як «спрямованість на ціль» або цільовий задум дії.

Інтенція в психології

У цій науці під терміном розуміється внутрішня спрямованість свідомості на реальний або вигаданий предмет, а також структура, що надає сенс переживанням. Інтенція — це здатність особистості мати наміри, можливість брати участь у подіях дня, змінюючи себе. Однією зі сторін поняття є здатність сприймати предмет з різних сторін, залежно від закладеного сенсу. Наприклад, розглядаючи нерухомість як місце літнього відпочинку для сім’ї, людина уважно ознайомиться з такими питаннями, як комфортабельність, оснащеність, дозвілля на території. Якщо та ж нерухомість буде тією ж людиною купуватися, то вона вже в першу чергу зверне увагу на співвідношення ціни з якістю житла. Інтенція — це народження тісного зв’язку із зовнішнім світом. У складних для сприйняття ситуаціях людина навчилася послаблювати взаємозв’язок до тих пір, поки не буде готова до розуміння обстановки.

Психотерапевтичний прийом В.Франкла

Інтенція в психології представлена методом, суть якого полягає в програванні людиною свого страху або неврозу в критичній ситуації. Прийом був розроблений психологом В. Франклом в 1927 році і досі успішно застосовується на практиці. Метод носить назву — парадоксальна інтенція. Як приклад можна навести життя подружжя, яке часто з’ясовує стосунки. Психотерапевт пропонує їм сваритися якомога голосніше й емоційніше, тим самим неприємна ситуація стає контрольованою. Ще один приклад: школяр боїться виступати з доповіддю і його охоплює тремтіння. В рамках даного методу йому пропонується самому почати сильно тремтіти, тим самим зняти виниклу напругу. Метод парадоксальної інтенції може призвести до двох результатів: дія або ситуація перестає бути болючою і неконтрольованою або завдяки перемиканню уваги на довільне відтворення переживань послаблює їх негативний вплив.

Суть психотерапевтичного методу

Парадоксальна інтенція як механізм дії розглядає процес самовідсторонення, який дозволяє особистості вийти з неприємної ситуації. Прийом побудований на бажанні самої людини здійснити або щоб хтось здійснив (при фобії) те, що вона побоюється. Метод парадоксальної інтенції активно застосовується в психотерапії. Особливо він ефективний при злитті з гумором. Страх — це біологічна реакція організму на небезпечні ситуації, і якщо особистість сама буде їх шукати і зможе діяти всупереч страху, то негативні відчуття незабаром зникнуть.

Бажання висловитися

У лінгвістиці інтенція — це початковий етап народження висловлювання, після якого слідує мотив, внутрішнє проговорювання і мова. З розглянутим поняттям пов’язані конкретно-комунікативні смисли, які виражаються в процесі спілкування. Мовна інтенція (в широкому сенсі) — це злиття потреби, мети і мотиву воєдино, яке формується в повідомлення завдяки використанню комунікативних засобів. У більш вузькому сенсі термін розглядається як дієве призначення і зливається з поняттям ілокутивного акта. Доктор філологічних наук М. І. Формановська розглядає інтенцію як задум вибудувати мову в певному ключі, формі, стилі.

Трудність у дослідженні даного терміну полягає в унікальності об’єкта експерименту, з нерідко розмитими комунікативними намірами. Мовні повідомлення завжди з’єднані з різними екстралінгвістичними подіями, тому будь-яке, навіть просте, висловлювання є багатовимірним. Виступи мають вольову установку і впливають на адресата. Існує поняття мовленнєвої інтенції несхвалення, яке є невід’ємною частиною спілкування. Це негативний прояв, який може перевести розмову в конфліктне русло.

Сенс мовленнєвих повідомлень. Види інтенції

Виявляти мету висловлювання адресата необхідно з урахуванням взаємин співрозмовників. Існують різні типології ілокутивних цілей. Наприклад, професор О.А. Красіна розробила такі положення:

1. Ассертивна мета виражається в спонуканні «сказати, як йдуть справи». Найбільш часто вживаються твердження «доповідаю», «визнаю» та інші.
2. Комісивна несе з собою завдання «зобов’язати говорящего зробити щось». У цьому випадку часто вимовляються «обіцяю», «гарантую» і так далі.
3. Директивна мета передбачає спробу «змусити кого-небудь іншого зробити щось». До цього типу належать висловлювання «прошу», «рекомендую», «наказую» та інші.
4. Декларативна несе завдання «змінити світ». Часто вживаються твердження визнання, засудження, прощення, називання.
5. Експресивна мета прагне «висловити почуття або установки щодо стану справ». У цьому випадку використовуються дієслова «вибачте», «шкодую», «вітаю» і так далі.

Деякі психологи і філологи розрізняють два види інтенції. Перший уособлює собою спрямованість свідомості людини на навколишню дійсність з метою прийняти, пізнати, пояснити. Такий вид явища називається когнітивний. Комунікативна інтенція являє собою спрямованість свідомості на досягнення задуманої мети, заради якої людина вступає в розмову або йде від неї.

Текст та інтенція

При написанні книг або статей письменник спирається на загальну концепцію, яку сам визначив. Задум твору несе назву «авторська інтенція». Об’єднання мовного та авторського намірів висловлює світогляд письменника. Для його позначення застосовуються такі поняття, як картина і модель світу, концепт, точка зору, образ автора, текстова модальність і так далі. Наприклад, образ письменника формується з його думки про якісь сфери життя, способу оповідача і персонажів, а також з композиційної та мовної структури тексту. Ставлення автора до предметів, його сприйняття оточуючих людей і подій утворюють «модель світу», яка не містить відображення об’єктивних подій. Тому можна зробити висновок, що погляд письменника залишається незмінним і розглядає дії у творі тільки з одного боку. У читача теж формується свій погляд на творчість автора.

Узагальнення

Для цілісної особистості характерне індивідуальне ставлення до світу, вихідними складовими якого є переживання про своє становище, відображення виниклих емоцій у відповідних образах, а також народження програми, спрямованої на збереження і розвиток людини. Для успішного виконання особистісного плану необхідне бажання, намір нагороди. Спрямованість на результат, аналіз необхідних дій є основними щаблями в досягненні бажаного. А можливість переформулювати своє ставлення до проблемної ситуації відкриває двері в спокійне і успішне життя.