Історія однієї молекули

Навчання 26 серпня 2022 Перегляди: 63

Бережіть свої бета-клітини

• Морити голодом
• Новачкам щастить
• Різдвяні історії
• Пам’ятники — бронзовий, кам’яний і нерукотворний

У молекулу інсуліну входить 51 амінокислотний залишок шістнадцяти різних амінокислот. Амінокислоти в молекулі інсуліну становлять два ланцюжки — короткий ланцюг А (21 амінокислотний залишок) і довгий ланцюг В (30 амінокислотних залишків), — сполучені між собою двома дисульфідними містками. Ще один такий місток є в ланцюгу А (зображення з сайту w3.umh.ac.be)

Інсулін займає в історії науки особливе місце. За одну й ту саму молекулу Нобелівський комітет двічі присуджував премію: 1923 року — за його відкриття (Фредеріку Бантінгу і Джону Маклеоду), а 1958-го — за встановлення його хімічного складу Фредеріку Сенгеру (інсулін і тут виявився першим — першим білком із повністю розшифрованою послідовністю амінокислот). Сенгер до того ж був першим з хіміків, який отримав Нобелівську премію двічі (вдруге — в 1980-му, разом з Полом Бергом і Уолтером Гілбертом, за розробку методів розшифровки нуклеїнових кислот). У 1978 році інсулін став першим людським білком, синтезованим у генетично модифікованій бактерії. З інсуліну почалася нова епоха в біотехнології: у 1982 році американська компанія «Genentech» почала продаж натурального людського інсуліну, синтезованого в біореакторі генно-модифікованими бактеріями кишкової палички.

В історії відкриття інсуліну з волі випадку зібрана ціла колекція невидуманих сюжетів про те, як робляться відкриття, — схоплена за хвіст удача і нагорода за маніакальну завзятість, неоднозначна роль наукового керівника, негарна боротьба за пріоритети і приклади рідкісного благородства і безкорисливості, чудові зцілення, слава і забуття… Єдине, що в цій історії не цілком типово, — це немислима швидкість впровадження відкриття в практику: від геніального осяяння до перевірки дії препарату на собаках з ампутованою підшлунковою залозою пройшло всього три місяці, через вісім місяців інсуліном вилікували першого пацієнта, а через два роки фармацевтичні компанії могли забезпечити інсуліном всіх нужденних.