Козлятина з антонівкою і чорносливом у казані

Кулінарія 19 жовтня 2022 Перегляди: 40

Козлятина. з яблучком антонівським і чорносливом в казані чавунієвому, та на дровишках березуватих. Не більше і не менш.

Інгредієнти для «Козлятина з антонівкою і чорносливом в казані»:

• М’ясо (Молода козлятина) — 2 кг
• Яблуко (Справжня антонівка) — 3 шт
• Чорнослив — 200 г
• Цибуля ріпчаста — 3 шт
• Часник — 1 шт
• Вино червоне напівсухе — 1 стак.
• Спеції — 1 л

Час приготування: 120 хвилин

Кількість порцій: 12

Харчова та енергетична цінність:

Готової страви
ккал 7351.5 ккал	белкі112.5 р	жири33.4 р	вуглеводи550.7 р
Порції
ккал 612.6 ккал	белкі9.4 р	жири2.8 р	вуглеводи45.9 р
100 г страви
ккал 179.3 ккал	білкі2.7 р	жири0.8 р	вуглеводи13.4 р

 

Рецепт «Козлятина з антонівкою і чорносливом у казані»:

Вересень

тільки почався, та й літо видалося дощовим, не дозріла вона поки. Зеленувата ще. АЛЕ!!! Чесслово ароматна і духовита. Тверда така. Соковита! Її кусаєш, а з під зубів бризже сік. Стікає по підборіддю. А вже кислі вони… з такою, солодкістю і смаком яблучно — осіннім, що… загалом вибачте, немає у мене такого таланту, щоб повністю цей смак соковито — розсипчастої підшкірної антонівської королеви підмосковних садів описати. Просто на слово повірте, що навіть той чукча, який про смак кавуна розповідав, і той правильних слів би не знайшов

. Але до справи

. Утворилася у нас козлятинка. Молоденька і дуже ніжна

. Це… навіть не нога. Ні, правда, у хорошого індичка масталижка і то більше

. Але вийшло з неї настригати, ось такими шматочками, трохи м’якоті

. І ребришки, звичайно. Тому що без них буде не так цікаво і смачно

. Ось так розділяв

. Цього разу під час розділення м’яса ніхто не постраждав. Всі обрізки пацанам дісталися. Тому що відмовити сил у мене просто не було

. Ну і яблучки, коли про них вже так багато сказано. Ті самі… Антонівські. Тільки з де

рева. Наріжемо

їх, серединки вичистимо, а потім покинемо. Не те, щоб меленько, а ось

так… І заготовимо все інше, що в казані обов’язково знадобиться

. Цибуля. Він, після збирання врожаю оселився у нас н

а сіннику. Ось таких золотистих головочок з цих косичок навідривали. Почистити і нарізати. Кубиками не кубиками, але ось так. Не дрібно, але й не кру

пно сильно. Часник. Він у нас не сильно великий, але, чесслово — ядрений. Так що багато його брати

не будемо. Почав я його було чистити традиційним способом, але швидко

скучив. І придушивши, навіть швидше — придавивши…, трохи зубки часникові ножиком, лушпиння просто… здув

практично. А потім порубав.

Досить дрібно. Так… щоб не забути. Ложка цукру знадобиться. Можна відразу перемішати — нехай наполягається, а можна і

не перемішувати. Чорнослив. Це гість з півдня. І

вже без кісточок. Чорнослив не сухий, але я його замочив на недовго. Щоб промився він трохи краще

і без клопоту. А потім порізав. На ось

такі шматочки. Набір спецій — приправ досить стандартний для баранини, тобто козлятини. Зіра, барбарис, суміш гостроплодовідправних засушок, білий і червоний

(паприка) перці. І склянка червоного вина знадобиться. У мене ось

таке знайшлося. Я не великий знавець вин і не знаю наскільки воно хороше або навпаки. Але це конкретний «сухар», що називається. Хоч і смачний, хоч і ароматний, але вельми кислий. Тому, зауважу, що оцту, що в рекомендованій рецептурі є, використовувати

я не став. Ось такі заготовки. Якщо ними одному займатися, то час забирає досить чимало. Так що підсобник (він же захоплений глядач і соратник по розпиванню тут дуже навіть

буде корисний) .Розлучимо під каза

ном сильний вогонь. Якщо казан раптом довго «без діла» стояв, то не забудьте налити в нього водиці небагато. Довести її майже до кипіння, а потім… кумівкою… по стінках з казана виплескати. Ніби як сповснути, по-перше, а по-друге прибрати з посудину ту олію, якою стінки оною змащуючи

в режимі зберігання. Потім можна і чистою ганчіркою протерти. А можна і не протирати. Поки розігрівати його будете, всі залишки води

випаровуються безслідно. Масло цього разу беремо рослинне. Саме що ні на є зазвичай

— соняшникове. І як тільки казан розпечиться грам сто, а то і стопислять маслиця в казан виливаємо. А потім туди пів цибулини некрупної кинемо. І вичавлюємо її до почорнення. Ось як вона почорніє, значить, масло готове. Тобто розпечено до тієї самої… потрібного ступеня. Ну і маслице заодно набуде м’якості і всякі сторонні смаки — за

пахи цибуля той відтягне. А потім кидаємо в казан ребришки. Тобто не кидаємо, а закладаємо акуратно. Олія розпечена і реакція на ребра буде більш ніж бурхлива. Бережіть руки… і ваще… ошпирка

маслом штука неприємна. Соку м’ясного відразу багато почне виділятися, тому, щоб ребра смажилися, вогонь тримайте

під казаном сильний.Коли ребришки, а це швидко станеться, якщо масло правильно напружене, придбають ось такий

злегка запалений вигляд…… варто посолити і зірки кинути тріску добру, щоб

її аромат в олію перейшов. Ребришкам теж дістанеться, запевняю вас. А потім треба ж зацікавленій навколоказаній публіці

ніздрі то полоскотати…!!! І слідом у

казан викладемо шматочки м’якоті. Постійно перешкоджаючи, продовжуємо смажити все м’ясо. До ніжно

підсмаженого кольору корочки. Вогонь

зменшуємо до «нижче середнього» .І як тільки цієї самої кондиції досягнемо, то висипаємо цибулю. І хвилин через п’ять… не забуваючи перешкоджати делікатно

, додамо часник і цукор. І знову… хвилин п’ять… сім найбільше,

завадячи, посмажимо…… а… далі будемо

використовувати ось такий натюрморт. Так. Полешечків більше не підкидаємо

. Опускаємо вогонь на «свічечку» .

Викладаємо в казан яблука і чорнослив. А потім

…, облизуючись, виливаємо в казан вино. Чому облизуючись? А хто ж його знає? Атавізм напевно. А може — інстинкт

? Хто ж розбере в такій ситуації. Відправляємо в казан всі спеції. Зірки (це, звичайно, на любителя) і барбариса (а цей дуже буде «до місця») не шкодуйте. Це ж все-таки ба…, ой… козлятина. Ну, різниці то, в сенсі того, що любить це м’ясо зіру

і барбарис, немає. Це я вам точно кажу

. Делікатно, але якісно все перемішуємо. Вогонь під казаном зводимо на практично «ні»… Так, трісочку другу підкладаємо. Тримаємо на свічці

— вугіллі. А казан закриваємо вже кришкою. Настав час заключної фази приготування. Тобто гасимо вже Їжу. До готовності. А вже аромати, які… тут я вам не «… Спінозу яка — ногами кренделя виділяти.

.. ©»… і описати це сил і вміння у мене, на жаль, немає. Час від часу, звичайно, кришку я знімав і акуратно завадив

, щоб уникнути, не приведи Господи, підгорання…. Про «свічку» під казаном не забувайте. А хвилин через

тридцять, максимум сорок…

остаточно знімаємо кришку. І… Ангела вам за трапезою!!! Р.S. М’ясо на фінальних фотографіях, тобто колір його я, звичайно, що називається, підняв. Тому що реально воно вийшло темніше. Все-таки червоне вино і чорнослив свою справу зробили. Але смак був незвичайний. Вийшло ніжне і м’яке, тільки деякі ребришки, тобто закраїнки їх похрустували. А смак…!