Міозит грудної клітини: можливі причини, симптоми та терапія

Здоров’я 28 жовтня 2022 Перегляди: 45

Міозитом грудної клітини називають стан, який супроводжується розвитком процесу запалення в скелетній мускулатурі відділу грудей. Для даного типу недуга характерні: значна хворобливість, що обмежує рухи, формування ущільнень на м’язі, розвиток атрофії в ураженій зоні.

По МКБ міозиту грудної клітини присвоєно код M60.

Клінічні прояви

Міозит грудної клітини, на відміну від інших форм міофасцікуліту тулуба, має специфічні ознаки:

1. Хворобливість виникає поступово, розвиваючись з обмежених точок запалення і поширюючись по тілу.
2. При промацуванні виразно виявляються утворення кулястої форми — запальні осередки, в яких відбувається реорганізація мускульної тканини в тверді щільні вузлики.
3. Больовий синдром при міозиті грудного відділу безперервний, він також характеризується різноманітністю — болі ноючого характеру швидко змінюються гострими болями. Патологія значно ускладнює рухи.
4. Атрофічні явища в мускульній тканині наростають під впливом катаральних явищ.
5. Характерними також є такі симптоми міозиту грудної клітини: виникнення спазмів, зниження працездатності, загальне нездужання, гіпертермія, задишка, кашель, мігренозні напади, запаморочення.

Причини виникнення

Фахівці виділяють кілька факторів, що сприяють розвитку міозиту грудної клітини:

1. Вірусні захворювання, гострий тонзиліт, туберкульоз, патології сполучної тканини (склеродермія, СКВ, васкуліт, колагеноз), аутоімунні захворювання, хвороби суглобів (остеохондроз, ревматоїдний артрит).
2. Інтоксикація організму промисловими відходами (пестициди, хімікати).
3. Паразитарні зараження (бичачий ланцюг, свинячий ланцюг, трихінели, ехінококки), інтоксикація продуктами життєдіяльності паразитарних організмів.
4. Переохолодження в результаті впливу кондиціонерів при спекотній погоді, протягів. Розвитку міофасцікуліту сприяє різке переохолодження розгорячених м’язів.
5. Травматичний вплив — розтягнення, переломи, надрив мускула, поранення, забої. Спортивні травми, пов’язані з одноразовими непосильними навантаженнями, заняттями важкою атлетикою, підняттям тяжкостей.
6. Професійна шкода, що виникає на тлі діяльності, пов’язаної з постійним знаходженням в стаціонарному положенні і перенапруженням в результаті постійно повторюваних монотонних рухів.
7. Зараження анаеробною, пневмококовою, стафілококовою, стрептококовою інфекцією. Часто розвивається при порушенні правил асептики, стерильності приміщень, інфікуванні раневої інфекції при медичних маніпуляціях.
8. Ураження нервів, що виникає при патологіях ендокринної системи (гормональний зрив, діабет, гіперфункція щитовидної залози), вагітність.
9. Медичні маніпуляції, побічним ефектом яких може бути міофасцікуліт (стоматологічні маніпуляції на кариозних зубах, застосування препаратів на основі зміїних отрут, вінкристину).

Симптоматика

Міозит грудної клітини (MKB-10 M60) виявляється такою симптоматикою:

1. Зовні проявляється у вигляді розвитку набряклості, припухлості в проекції вогнища запалення, осередкове затвердження, розм’якшення тканин м’язів. При пальпації ураженої зони виявляється напруженість, вузликові утворення щільної структури, зміни консистенції, бугристість. Симптоми міозиту м’язів грудної клітини не повинні залишитися непоміченими.
2. Розвивається сильно виражений больовий синдром. Біль може мати ноючий, колючий, прострілюючий характер. Виникає при рухах лопатками, піднятті рук, рухах торсом, глибоких вдихах і видихах. Не виключена іррадіація в руки, плечі, шию, дорсальну область. На тлі міозиту також може розвиватися цереброалгія (інтенсивний біль в голові).
3. Катаральний синдром, що полягає в загальній слабкості, високій температурі, геморагічних висипаннях.
4. Вранці і ввечері міозить м’язів грудної клітини ліворуч або праворуч може проявлятися онімінням, покалюванням.
5. Почервоніння, гіпертермія шкірних покривів грудної клітини.
6. Не виключено приєднання ураження розташованих поруч органів — запалення гортанних м’язів, кардіалгії, задишки, кашлю.

Діагностика міозиту

Початкова діагностика міозиту грудної клітини полягає в проведенні зовнішнього огляду, збору анамнезу, пальпації.

Якщо діагностика за допомогою клінічних показників і пальпації ускладнена, рекомендовано проведення лабораторного дослідження зразків крові на присутність еозинофілів, специфічних антитіл, показників запалення, активність ферментів. Крім цього, показано ультразвукове дослідження м’язів, електроміографія, рентгенологічне дослідження, МРТ, КТ. При запущеному міозиті рекомендується провести гістологічне дослідження зразка ураженого м’яза, взятого шляхом біопсії.

Диференційна діагностика

Диференційна діагностика дозволяє визначити вид ураження м’яза і визначити схему терапії. Міофасцікуліт відрізняють від стенокардії, хондрозу, хвороб легенів, плеври.

Класифікація

Одним з поширених різновидів м’язового ураження, що призводить до атрофії, є запалення в міжреберних м’язах. Патологія характеризується появою хворобливості у вечірній і нічний час доби (після перевтоми, навантажень), набряклості шкіри, скутості рухів. У деяких випадках гнійні запальні осередки виходять на поверхню. Пацієнт страждає від болів у підребер’ї, які можуть мати приступоподібний характер і посилюватися при надаванні, зміні положення тіла. Також відзначається напруженість міжреберних м’язів, ускладнюється дихання.

Ліворуч і праворуч

Міозит може мати лівосторонню і правосторонню локалізацію. За типом течії міозит класифікують на гострий і хронічний.

Запалення великого м’яза грудей, найчастіше, виникає з одного боку, супроводжується хворобливість і нагадує кардіальні патології. Не виключено виникнення оніміння рук, болю в шиї з боку вогнища запалення, схильних до мимовільного зникнення.

Лікування міозиту грудної клітини

Терапія міжреберного міозиту повинна здійснюватися комплексно і підбиратися для кожного пацієнта в індивідуальному порядку. Загальні принципи лікування полягають у повному спокої і постільному режимі, дотриманні правильного харчування, збагаченні раціону мікроелементами, вітамінами, виключенні копченостей, гострих страв, алкоголю. Важливим є споживання великого обсягу мінеральних вод, збагачених лужними елементами.

Медикаментозна терапія міозиту передбачає застосування таких препаратів:

1. Антибіотичні засоби, сульфаніламіди («Азитроміцин», «Ампіцилін», «Амоксиклав», «Еритроміцин»). Ці медикаменти дозволяють впливати на тригер патології.
2. Нестероїдні протизапальні медикаменти, здатні усувати катаральні прояви, набряклість, хворобливість. Найчастіше пацієнту рекомендуються ін’єкційні форми, драже, пластирі, мазі «Вольтарена», «Діклофенака», «Ібупрофена», «Кетофена».
3. Стероїдні ліки («Переднізолон», «Метилпреднізолон», «Гідрокортизон»), імуносупресори, якщо патологічний процес характеризується масивністю, а ефект від застосування НПВП відсутній.
4. При міозиті паразитарної етіології показано застосування десенсибілізуючих засобів, антигельмінтних ліків («Немозол», «Вермокс»).

Фізіотерапія

Поряд з медикаментозною терапією міозиту грудної клітини (код МКБ M60) активно застосовуються методи фізіотерапії: гірудотерапія, апітерапія, рефлексотерапія, бальнеотерапія, електрофорез, діатермія, фонофорез з використання гідрокортизону, магнітотерапія, тканинна нейростимуляція, лазеротерапія, міостимуляція, прогрівання, аплікації озокеритові, парафінові.

Фізіотерапевтичні методи можуть використовуватися виключно за відсутності загострення.

Ефективно усунути застійні явища, зняти спазм, поліпшити мікроциркуляцію дозволяє масаж. У поєднанні з лікувальною фізкультурою вдається повністю відновити уражені ділянки.

Хірургічне втручання

У вкрай рідкісних випадках може бути показано хірургічне втручання. Операція проводиться, якщо міозит має оссифікуючу форму і потрібне видалення кісткового оссифікату. У подібних випадках консервативна терапія є безсилою. Також хірургічне втручання показано при гнійному міозиті, коли потрібен розтин піогенної капсули і елімінація бактеріального вмісту.

У комплексі з традиційною терапією допускається застосування народних методів терапії:

1. Компресів на основі спирту, трав, овочів.
2. Зігріваючих лініментів на основі шабельника.
3. Домашніх відварів, настоянок на основі звіробою, кори верби.

Ймовірні ускладнення

При проведенні несвоєчасної діагностики та корекції міофасцікуліту існує ймовірність хронізації процесу запалення, приєднання різноманітних ускладнень. Найбільш часто виникають такі ускладнення міжреберного міозиту:

1. Обмеження рухової функції з переходом до повного знедолення. У важких випадках захворювання може набути незворотного характеру і призвести до інвалідизації.
2. Ураження сплетіння нервів у грудній частині торсу, виникнення оніміння кінцівок, аж до парезу рук.
3. Виникнення неприємного хрусту, клацання в області ураження. Розвивається в результаті переходу процесу запалення на хрящі.
4. Розвиток дискомфортних і неприємних відчуттів під час фізичних навантажень, після них.
5. Набряк, запалення суглобів.
6. Атрофія м’язів, в результаті якої слабшає підтримка хребетного стовпа. Подібне ускладнення загрожує виникнення деформацій хребта — сколіозу, патологічних кіфозів, лордозів, віроподібних зміщень хребців.
7. Тривале запалення може спровокувати приєднання бактеріального компонента через раневі поверхні. У результаті виникає запалення гнійного характеру, що супроводжується розплавленням навколишніх тканин, утворенням свищів, обсіменінням суміжних органів бактеріальним вмістом.

Щоб запобігти небажаним ускладненням, що становлять загрозу для життя, важливо своєчасно звернутися до лікаря і діагностувати захворювання.

Ми розглянули симптоми і лікування міозиту грудної клітини.