Найкращі сорти ірису бородатого для посадки на дачу

Домівка 23 вересня 2022 Перегляди: 41

За сто п’ятдесят років селекції виведено величезну кількість всіляких сортів ірису. Вони діляться на кілька основних груп «.

ПОВНА КЛАСИФІКАЦІЯ СОРТІВ БОРОДАТИХ ІРИСІВ

Мініатюрні карлики — найнижчі іриси

Цей клас починає цвісти першим. Мініатюрні карлики — найнижчі іриси, висотою до 20 см, що сталися від дикоростучого ірису карликового (Iris pumila), знайомого багатьом жителям півдня Росії. Сучасні сорти ірисів зберегли розмір своїх предків і придбали досить великі квітки з широкими розпростертими паруючими фалами. Особливо добре ці іриси підходять для рокарію або альпінарію.

Стандартні карлики

Після мініатюрних карликів приходить черга цвітіння стандартних. Вони дещо вищі — до 35 см, тому можливості їх застосування в саду набагато ширші, та й кількість сортів цих ірисів і поширеність більше. Популярності карликів сприяє і те, що це одні з найбільш невибагливих, швидкозростаючих і рясноцвітучих бородатих ірисів.

Середньошарові бородаті іриси

Карликів змінюють середньорослі бородаті іриси висотою до 70 см. Серед них розрізняють класи інтермедіа, їдалень і бордюрних. Клас інтермедіа об’єднує найбільш раноцвітучі сорти, що формують щільний куст з великою кількістю кольороносів. Ці іриси в основному сталися від схрещування карликів з високими бородатими і успадкували кращі їх властивості — стійкість, велика кількість цвітіння і різноманітність забарвлень. Цей клас ірисів найкраще підходить для використання в садовому дизайні. Середньорослі — їдальні та бордюрні іриси — менш поширені. Їдальні іриси — це дрібноквіткові сорти, зручні для аранжування букетів, і рясно квітучі в саду. Пізніше інших груп цвітуть бордюрні іриси.

Високі бородаті іриси

Після середньорослих настає пора цвітіння найефектніших ірисів — високих бородатих. Їх основна гідність в тому, що всі без винятку сорти ростуть у відкритому грунті. Найчастіше протиставляють «старі» і «нові» сорти, говорячи про стійкість перших і примхливість других. Однак це не так.

Високі бородаті іриси — такі, якими ми їх знаємо зараз, з’явилися близько 100 років тому в результаті дослідів гібридизаторів, які схрестили європейські диплоїдні сорти ірисів, що сталися від ірису блідого (Iris pallida) і іриса строкатого (Iris variegata), з вперше знайденими в Малій Азії великоквітковими тетраплоїдними ризиками. Отримані в результаті цих схрещувань нечисленні тетраплоїдні гібриди ірисів і стали основою всього величезного сучасного різноманіття сортів ірисів. Але й зумовили проблеми — генетичну неоднорідність: присутність якостей, які властиві європейським видам, стійким до примх погоди, і якостей, властивих субтропічним малоазіатським видам, незнайомим з нашої зими.

Ці якості в різній мірі проявлялися у всіх сортах ірисів останнього століття, і сучасні сорти в цьому відношенні нітрохи не відрізняються від сортів столітньої давності. Багато сучасних сорти ірисів навіть мають деяку перевагу в порівнянні з історичними, оскільки в середині минулого століття в гібридизаційну роботу з високими бородатими ірисами був залучений ірис безлистий (Iris aphylla), що привніс в гаму забарвлень насичені фіолетові і чорні тони.