Нейрогенна сечова бульбашка: можливі причини, симптоми та терапія

Здоров’я 28 жовтня 2022 Перегляди: 43

Нейрогенна сечова бульбашка — це термін, який застосовується для позначення цілого комплексу різних розладів, пов’язаних з сечовипусканням. Ці розлади об’єднані всього однією причиною, якою виступає порушення роботи функціонування нервової системи. При цьому порушено ту частину системи, яка відповідає за виведення сечі. Як і у випадках з іншими захворюваннями нервової системи, ця патологія може зустрічатися у всіх людей незалежно від віку. Про лікування нейрогенної сечової бульбашки поговоримо в цій статті.

Загальні відомості про захворювання

Розрізняють всього два види цієї патології: гіпорефлекторна і гіперрефлекторна форма. Кожну з цих форм визначають за станом детрузора. Розвиток недуги, симптоми якого доставляють пацієнтам багато незручностей, діагностують за допомогою цілого списку всіляких медичних досліджень. По-перше, призначають неврологічні та урологічні обстеження. Терапія нейрогенного сечового міхура здійснюється за допомогою медикаментозного і немедикаментозного лікування, іноді лікарі вдаються до катетеризації, а в інших випадках потрібне втручання хірургів.

Таку дисфункцію лікарі зустрічають досить часто, і вона може проявлятися у відсутності можливості здійснити довільно-рефлекторне накопичення з виділенням сечі. Це насамперед спровоковано функціональними, а крім того, органічними ураженнями нервів, а також центрів, які відповідають за контроль подібних процесів.

Чим супроводжується патологія?

Наявність нейрогенної сечового міхура, причини виникнення якого далеко не завжди ясні, супроводжується різними розладами, які змушують людину відмовитися від багатьох соціальних активностей і життєвих радощів, порушуючи, таким чином, її відносини з соціумом.

Найчастіше на тлі розвитку нейрогенної дисфункції сечового міхура фахівці спостерігають ознаки венозного застою в тазовому районі. Нерідко разом з ним виникають різні зміни в роботі сечовидільної системи, які мають дистрофічний або запальний характер. Наприклад, це відбувається при пієлонефриті і сечовиковому рефлюксі, що провокує важкі патології на зразок хронічної ниркової недостатності, артеріальної гіпертензії і нефросклерозі. Далі з’ясуємо, які основні причини розвитку цієї патології.

Причини виникнення синдрому

Причиною цієї патології часто є збій, який відбувається на одному з рівнів регуляції сечовипускальних процесів. Серед дорослого населення цей синдром нерідко виникає на тлі травм спинного, а крім того, головного мозку, які викликані інсультом, оперативними втручаннями, здавлюванням або переломами хребта. Також причиною нейрогенного сечового міхура (МКБ N 31.2) можуть виявитися ті чи інші захворювання нервової системи переважно запального або дегенеративного характеру. Буває, що причиною виявляються пухлини, наприклад туберкулома поряд з полінейропатією, що має поствакцинальне, діабетичне або токсичне походження. Також причинами часто виявляються холестеатоми поряд з розсіяним енцефаломієлітом, енцефалітом або полірадикулоневритом.

Нейрогенний сечовий міхур у дітей дуже часто виявляється. Така патологія може виступати наслідком родових травм або вродженого порушення в сечовидільних органах. До того ж причиною наявності даного синдрому у дітей можуть послужити вроджені проблеми з нервовою системою. Після перенесеного захворювання неврологічного характеру, а крім того, після циститу може знизитися еластичність міхура, а разом з тим знижується його місткість. Подібні процеси провокують його недержання.

Симптоматика патології

Найбільш поширеним симптомом нейрогенної сечового міхура, що виникає при наявності пошкоджень, які локалізуються вище центру, лікарі вважають постійні сечовипускання, що відбуваються частіше, ніж у здорових людей. Також може виникати странгурія, яка є учнівським і ускладненим сечовипусканням, при якому спостерігаються больові відчуття. Не виключено й імперативне сечове недержання.

У прояві симптомів цієї патології відсутня налагоджена система. Цей фактор особливо позначається на соціальній активності хворих людей, які постійно змушені відчувати незручність і страх при виникненні відповідної симптоматики. Варто зазначити, що такі симптоми завжди проявляються в найбільш невідповідний момент.

Така симптоматика є проявом втрати або зниження довільного контролю над процесом сечовипускання. Також це свідчить про згасання адаптаційних функцій детрузора. На тлі нейрогенної дисфункції в сечовому міхурі не накопичується необхідна кількість сечі, а самостійний сечовипускальний акт при цьому зберігається.

Симптоми захворювання за наявності ураження над хрестцем

У тому випадку, якщо центр ураження припадає на район над хрестцем, то може виникати гіперрефлексія детрузора. Нерідко відбувається й імперативне нестримання сечі, наприклад, це можливо при церебральних порушеннях. Особливість спинального пошкодження полягає в тому, що страждають ретикулоспинальні канали, які виконують важливу роль у процесі синергетичної інтеграції детрузора, а крім того, уретрального сфінктера. У зв’язку з цим виникає мимовільний процес скорочення сфінктера уретри. На тлі цього сечовипускання може затримуватися і збільшується тиск всередині самої бульбашки.

При подібних патологіях спинного мозку може виникати часте сечовипускання. Крім цього зустрічаються імперативні сечовипускання. Таким чином, не виключено імперативне нестримання сечі, на тлі чого спостерігається странгурія. Не менш популярною ознакою нейрогенного сечового міхура (за МКБ 10 код його ми вже згадували) є переривчасте сечовипускання, яке проходить з проміжками. Під час переривання струменя у людини виникає біль у районі проміжності та нижньої ділянки живота. У подібній ситуації сечовий міхур може випорожнюватися не повністю. Моча, що залишається, веде до різних запалень, які формуються в бульбашці і його шляхах. При наявності таких уражень поперечнополосатий сфінктер може не повністю розслаблятися, у зв’язку з чим у людей виникає його параліч. Такий параліч веде до недержання сечі сфінктерного характеру.

Симптоми захворювання при наявності ураження в області хрестця

У випадках, коли ураження формується безпосередньо в районі хрестця, відбувається згасання рефлекторних скорочень. Крім цього свою здатність до скорочення втрачає і поперечнополосатий сфінктер. У подібних ситуаціях у пацієнта можуть зникати позиви до сечовипускання. У тому випадку, якщо на тлі відсутності позивів пацієнт не здійснює примусові випорожнення, то міхур може переповнитися і виникне нестримання сечі. Може також спостерігатися утруднення сечовипускання, яке буде виражатися у вигляді тонкого струменя, але при цьому повністю міхур не зможе спустошуватися. У разі наявності хрещеного ураження нейрогенна сечова бульбашка, терапію якої не виконали вчасно, може виявитися причиною різних захворювань, а крім того, порушень. Як приклад таких порушень варто навести розвиток міхурово-сечовикового рефлюксу, хронічну недостатність нирок і пієлонефрит.

Треба сказати, що серйозні порушення спостерігаються при будь-якій денервації міхура. Нейрогенна дисфункція сечового міхура у дітей і дорослих часто може поєднуватися з циститом, який виявляється причиною склерозування сечового міхура, а крім того, його зморщування. У разі появи такого ускладнення дуже часто доводиться вдаватися до збільшення розмірів міхура за допомогою оперативного втручання.

Проведення діагностики

Варто зазначити, що у даної патології симптоми дуже різноманітні і складні за своєю природою, тому вона погано піддається діагностуванню. У цьому випадку для здійснення правильного лікування потрібно не просто поставити діагноз, а ще уточнити патогенез хвороби. Також треба з’ясувати, які саме зміни і в яких органах відбулися.

У першу чергу лікарі уважно аналізує анамнез пацієнтів. Це дає можливість дізнатися про характер розладу сечовипускання, визначити, чи є ще якісь ознаки у формі загального нездужання, почуття спраги, порушення зору, а крім того, розлади кишківника. Крім цього, потрібно прояснити інформацію про те, яка динаміка сечовипускного розладу. Постановку необхідного діагнозу помітно спростять відомості про наявність захворювань нервової системи. Особливо мають значення ті патології, які супроводжуються паралічем нижнього району тулуба. Також слід враховувати присутність травм голови та спинномозкових гриж.

Огляд хворого

На прийомі лікар оглядає хворого, оцінюючи насамперед його зовнішній вигляд. Наприклад, іноді відчувається невпевненість у походці, при цьому людина може перевалюватися з боку на бік. Таку походку ще називають качиною. Крім цього лікарями проводиться дослідження рефлексів із загальною чутливістю. Проведення візуального огляду з пальпуванням дозволяє виявити наявність свищів, спинномозкових гриж, а крім того, недорозвинення копача та інші дефекти. Наявність проблем з сечовипусканням і процесом дефекації може видати запах поряд з плямами на білизну і гіпертрофією крайньої плоті. Не менш важливо дати оцінку стану сечового міхура (його розтягнутості) і перевірити, чи є хворобливість нирок. Крім того, лікар визначає наявність атонії сфінктера.

Проведення рентгенологічних досліджень

У рамках проведення лабораторних досліджень обов’язковим при нейрогенному сечовому міхурі (код по МКБ N 31.2) є аналіз сечі і взяття проби по Зимницькому. Також призначається аналіз крові, що допомагає виявити анемію, поряд з різними біохімічними дослідженнями крові, які дають можливість виявити збої електролітного обміну, які зустрічаються при нирковій недостатності. Крім усього іншого виконуються кліренсові проби.

Не менш важливим аспектом в процесі діагностики даного синдрому виступають рентгенологічні дослідження:

• Проведення оглядової рентгенографії, що дає можливість оцінювати величину контуру нирок, а крім того, сечового міхура. Це дослідження виявляє розщеплення спинномозкового каналу поряд з недорозвиненням копача. Також воно може підтвердити наявність спинномозкових гриж та інших деформацій.
• Проведення уретроцистографії при нейрогенному сечовому міхурі у жінок дає можливість визначати зміщення сечового міхура поряд із звуженням або розширенням уретри, помилковими дивертикулами і так далі.
• Проведення екскреторної урографії дозволяє помічати зміну розміру лоханкової системи, оцінюючи при цьому діяльність нирок.
• Проведення висхідної пієлографії. Треба сказати, що безпосередньо до цієї процедури сьогодні вдаються вкрай рідко.
• Виконання радіоізотопної ренографії. У рамках проведення цього дослідження оцінюється стан і функціонування нирок.

Також проводиться ультразвукове сканування поряд з різними уродинамічними дослідженнями у формі цистометрії, урофлоуметрії, сфінктерометрії та профілометрії. Нейрогенна бульбашка, чиї причини розвитку, незважаючи на дослідження, залишаються невідомими, лікарі називають ідіопатичною.

Лікування нейрогенної сечової бульбашки

Після постановки діагнозу невролог з урологом проводять терапію одночасно. Лікування залежить від кількості порушень, присутності тих чи інших ускладнень, наявності фонових патологій, а крім того, від тривалості у пацієнта цієї дисфункції. Лікування цього захворювання передбачає проведення медикаментозного, немедикаментозного та хірургічного втручання. Починається лікування нейрогенної сечового міхура у дітей з найбільш щадних методик.

Говорячи про види дисфункції, слід зазначити, що гіперактивний варіант лікувати простіше. Як правило, допомагають пацієнтам лікарські препарати, які знімають напругу м’язів міхура і поліпшують кровообіг. Часто пацієнтам призначаються трициклічні антидепресанти, наприклад, «Меліпрамін». Також лікарі можуть прописати різні адреноблокатори або антихолінергічні медикаменти у формі «Пропантеліну», «Бускопану» або «Оксибутініну».

До немедикаментозних варіантів терапії нейрогенної сечового міхура належить лікувальна фізкультура, яка відмінно підходить для тренувань тазових м’язів. Крім цього пацієнтам призначається стабілізація питного режиму поряд з правильним розпорядком дня, фізіотерапією і психотерапевтичними методами.

Гіпоактивний вид захворювання пов’язаний з ризиком появи різних інфекцій. У рамках лікування нейрогенної сечового міхура у жінок і чоловіків необхідно регулярно випорожнювати міхур, іноді вдаючись до катетеризації. Серед медичних препаратів ефективними вважаються різні холіноміметики, які покращують моторику міхура і зменшують обсяг залишкової сечі. Також у деяких ситуаціях лікарі призначають альфа-симпатоміметики з альфа-адреноблокаторами. Обов’язковим служить лікування антибактеріальними препаратами.

При розвитку гіпотонії сечового міхура нерідко доводиться звертатися до хірургічного втручання. Наприклад, проводиться трансуретральна воронкоподібна резекція шийки міхура, яка дозволяє позбавлятися від вмісту, надуваючи на сечовий міхур. У разі гіперактивної форми патології здійснюється надріз зовнішнього сфінктера, завдяки чому зменшується натиск. Після такої операції з часом функція детрузора коригується.

Що ще передбачає лікування нейрогенної сечового міхура у жінок і чоловіків?

При цьому синдромі за допомогою хірургічного методу лікарі можуть вдаватися до збільшення сечового міхура. Для цього застосовується пластика тканин і усувається сечовиковий рефлюкс. У процесі операції лікарі проводять установку цистостомічного дренажу, який забезпечуватиме процес випорожнення.

У рамках профілактики нейрогенної дисфункції сечового міхура у дітей лікарі радять стежити за загальною частотою сечовипускань, позивів, а також спостерігати за інтенсивністю струменя. При появі найменших порушень або відчуттів, що бульбашка спустошується не повною мірою, потрібно записатися до уролога з невропатологом на прийом. Таке звернення допоможе виявити розвиток захворювання на його ранньому етапі, що дасть можливість згодом уникнути хірургічного втручання при лікуванні нейрогенного сечового міхура у дітей.