Обмін технологіями і висока щільність населення підтримують культурний рівень

Навчання 02 серпня 2022 Перегляди: 58

Артефакти зі знаменитої печери Бломбос (Blombos Cave) в Південній Африці були виготовлені 60 тисяч років тому. Ці знахідки демонструють культуру палеоліту, характерну для людини сучасного типу. Фото зі статті: Paul Mellars. Why did modern human populations disperse from Africa ca. 60,000 years ago? A new model

Англійські вчені розробили модель розвитку культури в людському суспільстві. Модель передбачає поділ популяції людей на різнорідні поселення з різним культурним рівнем. Дослідження цієї моделі показало, що заданий рівень культури (технологій) може підтримуватися тільки при відносно високій щільності мешканців поселень. Цю щільність можна і знизити — за умови існування культурного обміну між окремими поселеннями. Результати моделювання з параметрами, розрахованими для європейської культури кроманьйонців, добре описують початкові етапи формування культури в Африці і Передній Азії.

Перші цивілізації, характерні для людини сучасного типу, почали формуватися близько 100 тисяч років тому в Африці. Цивілізований чоловік вмів полювати за допомогою метальних копій, стріляв з луків, вмів плести з волокон мотузки. Окрасою тіла служили розмальовка і татуювання, намисто з мушель, зубів тварин, широко представлені були предмети релігійних культів. Також ці люди вже вміли малювати абстрактні і натурні картини, користувалися не тільки майстерно спрацьованими кам’яними і кістяними знаряддями, а й музичними інструментами — кістяними дудочками.

Зараз є чимало доводів на користь того, що африканська культурна цивілізація виникала кілька разів. Перші її археологічні свідчення дуже давні — 160 тисяч років тому (правда, ця цифра оскаржується частиною археологів). Потім, є безперечні дані про артефакти (предмети, зроблені руками людини) в Африці, які датуються 90-70 тисячами років тому. Наступна хвиля розвитку цивілізації сучасного типу в Африці відноситься вже до 40 тисяч років тому. (Про дві хвилі африканської цивілізації можна прочитати в замітці Зародження людської культури в Африці проходило в два етапи, «Елементи», 05.11.2008.)

У Європі риси цієї цивілізації склалися приблизно 45 тисяч років тому, і перехід до нової культури завершився порівняно швидко. У Південному Сибіру і Північній Азії перші свідчення цієї культури датуються 43 тисячами років, а весь процес інкорпорації інновацій зажадав ще 20-15 тисяч років. У Південно-Східну Азію нова цивілізація прийшла з ще більшою затримкою — близько 30 тисяч років тому. Пізніше всіх характерні риси нової цивілізації почали складатися в Південній Азії та Австралії.

Причиною появи характерних навичок, з яких склалася культура пізнього палеоліту, прийнято вважати завершення формування людини сучасного типу з її когнітивними здібностями і соціальною поведінкою. Але вченим відомо, що люди сучасного типу жили в Африці вже принаймні 200-160 тисяч років тому. Вони вирушили освоювати Старий Світ 90-40 тисяч років тому. Чому ж тоді так нерівномірно в часі і просторі розподілено появу інновацій, якщо люди були цілком готові прийняти їх? Деякі вчені припускають, що культурні інновації — це результат біологічних мутацій, які в різних людських поселеннях з’являлися різновременно. Інші заперечують цю точку зору, бо виходить, що африканські племена кілька разів набували і втрачали цю корисну мутацію. Але питання так чи інакше залишається: чому поява людини сучасного типу і поява культурної цивілізації так сильно рознесені в часі — приблизно на 100 тисяч років?

Англійські генетики і археологи з Лондонського університетського коледжу постаралися відповісти на це питання в термінах демографії. Зростаюча щільність населення штовхає людей до розселення, а освоєння нових територій викликає необхідність у технологічних і культурних інноваціях. Відповідно, мігруючи, люди переносять свої культурні навички. Збільшення щільності населення веде також до частішання міжгрупових контактів і конфліктів — і все це, безумовно, сприяє культурному і технологічному обміну.

Вчені побудували модель перенесення культурних навичок з урахуванням розмежування популяції на окремі суспільства з різною чисельністю. Кожному суб’єкту в спільноті присвоєно рівень культурних (технологічних) навичок, а середнє між навичками суб’єктів спільноти характеризує рівень цивілізованості підгрупи. У кожному поколінні навичка може змінюватися залежно від «навчаності»: він може стати менше у поганих учнів (і/або при занадто складних технологіях) або більше у старанних і розумних учнів. Співвідношення недбалих і старанних учнів задається двома параметрами. Природно, контакти суб’єктів між спільнотами змінюють загальне значення цивілізованості в підгрупі: поява суб’єкта з високими навичками збільшує загальний рівень, а з низькими — зменшує.

Дослідження цієї моделі, але без поділу на підгрупи було проведено кілька років тому канадським етнографом Джозефом Хенріхом (Joseph Henrich). Він показав, що при високій щільності населення технологічні навички обов’язково накопичуються, навіть якщо більшість учнів виявляються не дуже старанними і персональна навичка знижується. Він назвав це явище кумулятивною адаптивною еволюцією (cumulative adaptive evolution). Тепер англійські вчені передбачили в моделі поділ на гетерогенні (тобто різні за чисельністю) поселення і можливість культурного обміну між ними, а також досліджували чутливість моделі до зміни параметрів навчання (темпи зниження і підвищення індивідуальної навички в ряду поколінь) і до інтенсивності обміну.

Нове дослідження показало, що загальний культурний рівень збільшується в тому випадку, якщо щільність всієї популяції перевищує порогове значення. Чим складніша цивілізація (складніше навчання), тим вищою має бути ця порогова щільність населення. Крім того, культурна навичка накопичується тим швидше, чим вищі темпи обміну або міграції. При цьому добре видно, що за відсутності обміну для підтримки потрібного рівня цивілізованості щільність населення повинна бути в десятки, а то і в сотні разів вище, ніж при налагоджених зв’язках! Якщо щільність населення падає або знижується число підгруп (поселень), то культурний рівень поступово знижується.

На думку англійських дослідників, модель культурного обміну пояснює три найважливіших риси ранньої культурної еволюції. Це, по-перше, рання поява цивілізації в Африці. Саме там сформувалася людина сучасного типу і там її чисельність досягла початкового порогового значення. Потім внаслідок несприятливих умов середовища чисельність палеолітичного населення знизилася, щільність населення і число угруповань виявилися недостатніми для кумулятивного ефекту еволюції. Цивілізація зникла, щоб потім з новою демографічною хвилею з’явитися знову. По-друге, це різновчасна поява ознак цивілізації в різних місцях. Ясно, що в різних регіонах чисельність населення зростала асинхронно і різними темпами. У цьому випадку і ефект культурного обміну, і ефект різної щільності позначилися на кінцевому рівні цивілізованості. І нарешті, третя риса — запізнювання формування цивілізації порівняно з формуванням анатомії і свідомості сучасної людини. Очевидно, що знадобився деякий час, щоб щільність населення досягла необхідного порогового рівня.

Вчені розрахували, що при щільності близько трьох осіб на 100 кв. км на території Європи (9 млн кв. км) могла з’явитися і підтримуватися технологічна цивілізація пізнього палеоліту. Щоб тієї ж щільності досягло населення палеолітичної Африки (площа близько 24 млн кв. км), знадобилося б близько 100 тисяч років. Ця оцінка хоч і дуже груба, але добре відповідає часу «відставання» культури від анатомії. Для Північної Африки і Передньої Азії оцінки часу появи пізньопалеолітичної культури теж цілком відповідають археологічним датуванням — приблизно 40 тисяч років тому.

Таким чином, модель демонструє тісний зв’язок між культурними процесами і демографією на початкових етапах людської цивілізації. Вона показує позитивну роль культурного обміну і щільності населення для підтримки високого рівня цивілізованості.

Ця модель добре описує початкові етапи еволюції культури. Але навряд чи слід переносити результати моделювання на сучасний світ, де щільність населення не загрозливо мала, а, навпаки, загрозливо велика. Де інтенсивність обміну вимірюється не століттями, а секундами, і де мова йде не про локальний обмін технологіями, а про глобалізацію технологій. Зрозуміло, що для опису сучасних культурних процесів потрібні інші моделі. Але нам важливо, що і в створенні моделей сучасних культурних процесів повинні брати участь не тільки культурологи, а й демографи.

Джерела:

1) Adam Powell, Stephen Shennan, Mark Thomas. Late Pleistocene Demography and the Appearence of Modern Human Behavior // Science. 2009. V. 324. P. 1298–1301.

2) Joseph Henrich. Demography and Cultural Evolution: Why adaptive cultural processes produced maladaptive losses — The Tasmanian Case // American Antiquity. 2004. V. 69 (2). P. 197-214 (повний текст — PDF, 1,12 Мб).

Див. також:

UCL study: high population density triggers cultural explosions — прес-реліз Лондонського університетського коледжу, 05.06.2009.

Олена Наймарк