Особистісний сенс. Визначення, значення та особливості

Навчання 02 липня 2022 Перегляди: 98

Кожна людина наділяє певні явища і предмети навколишнього світу власним значенням. Нерідко відсутність цих значень виражається в досить драматичних проявах — неврозах, депресіях, втраті себе. Значення, які надає людина тим чи іншим феноменам, отримали назву особистісного, або індивідуального, сенсу.

Основне визначення

Особистісний сенс — це термін, який став одним з ключових для сучасного західного суспільства. У концепціях західних психологів даний термін отримав свій розвиток. В першу чергу, дане поняття отримало широкий огляд в роботах Р. Мея і В. Франкла. Словник дає наступне визначення особистісного сенсу. Це особлива індивідуально-специфічна, а також особистісно-пристрасна характеристика певних явищ.

Індивідуальний сенс у роботах Франкла

Франклом індивідуальний сенс зводиться до того, що людина «дає життя» і що вона «бере від світу». На думку Франкла, це поняття безпосередньо пов’язане з тією позицією, що займає людина щодо своєї долі. Оскільки кожному неминуче доводиться стикатися з такими переживаннями, як біль, почуття провини і смерть, то зміст життя може бути знайдений не тільки за допомогою сприйняття благ, але і через страждання.

У дослідженнях цього видатного психолога зазвичай виділяють кілька моментів, що стосуються ідеї особистісного сенсу. По-перше, індивідуальне значення події безпосередньо пов’язане з багатьма речами і явищами. У будь-якій з життєвих ситуацій є можливості, щоб реалізувати той чи інший індивідуальний сенс. Сенс — явище, невіддільне від цінностей, які на своєму життєвому шляху людина відкриває для себе в зовнішньому світі. Франкл, оскаржуючи відому концепцію А. Маслоу про самореалізацію, висуває власне становище. Він вважає, що людина повинна не присвячувати життя реалізації закладених у ньому талантів, а націлювати увагу на реалізацію певних цінностей, можливостей. У даній ідеї можна виділити щось пов’язане з духовною стороною життя, наприклад ідею про цілісний підхід до людини.

Де шукати сенс?

Але якщо сучасне психологічне знання відносить цінність до однієї зі складових частин особистості, то Франкл вважає, що цінність потрібно шукати в зовнішньому світі, а не всередині. А також, виносячи поняття сенсу за межі особистісного буття, вчений доходить цікавого висновку: людині необхідні «напружені статки». Його формула багато в чому схожа з концепцією іншого вченого — К. Левіна, який створив модель так званих напружених систем. Особистісний сенс і в одного, і в другого дослідника реалізується в умовах неспівпадіння устремлінь Севастополя та умов зовнішніх обставин. У тому випадку, якщо людині не вдається відшукати індивідуальний сенс у важких життєвих обставинах, настає особистісна деградація. Припинити цей процес можна тільки за допомогою відшукання нових смислів.

Концепція О. М. Леонтьєва

Згідно з дослідженнями О.М. Леонтьєва, особистісний сенс — це один з основоположних компонентів свідомості. Його чуттєва тканина, згідно з думкою вченого, утворює склад конкретних образів об’єктивної реальності, яка може або актуально сприйматися, або спливати у вигляді образів у пам’яті. Крім сенсу структура свідомості містить ще два компоненти — значення і чуттєву тканину сприйняття. Чуттєва тканина дозволяє сприймати зовнішній світ як якесь поле і об’єкт діяльності. Що стосується значення, воно являє собою той чи інший зміст, що наповнює слово, речення або знак мови. Універсальними системами значень є музика, танець, образотворче мистецтво.

Особистий сенс — це компонент свідомості, що відображає значимість певних подій для людини. Він дозволяє визначити співвідношення явищ об’єктивної дійсності до інтересів людини. Якщо інтереси і події або предмети зовнішнього світу збігаються, то вони одночасно наділяються індивідуальною цінністю. Особистий сенс і значення — це частини свідомості, тісно пов’язані між собою. Значення, яке сприймається індивідуальною свідомістю, набуває абсолютно особливого індивідуального змісту.

Наприклад, багато школярів хотіли б отримувати хороші оцінки. Це бажання має спільне для всіх значення, яке також є нормою в суспільстві. Але для одного школяра хороша оцінка буде говорити про рівень його знань, талантів. Для іншого вона означатиме, що він кращий за своїх однолітків за якимись показниками. Для третього гарна позначка означає отримання довгоочікуваного подарунка від батьків.

Індивідуальний зміст значення, якого певна подія набуває для кожної людини, і носить назву особистісного сенсу. Даний феномен показує, що суспільний і особистісний сенс освіти нерідко буває різним. Те, що важливо для суспільства, може виявитися незначним для нагороди і навпаки. Якщо суспільству важливо, щоб громадянин виконував свої соціальні обов’язки, був гідним і освіченим його членом, що приносить користь соціуму, то відхід в отримання освіти може вкладати зовсім інший сенс.

Поняття сенсового бар’єру

Люди вкладають різний індивідуальний сенс у слова, і це викликає чимало труднощів взаєморозуміння. Такі випадки отримали в психології назву сенсового бар’єру. Даний термін був введений вітчизняним психологом Л. С. Славіною. Під час дослідження груп молодших школярів вона шукала причини непослуху деяких дітей. Виявилося, що багато в чому даний феномен був пов’язаний з відмінністю смислів вчителя і дитини.

Наприклад, педагог ставить школяреві питання, намагаючись «витягнути» його і поставити кращу позначку. Учень вважає, що викладач до нього прискіпується. Вчитель може поставити ту оцінку, яка видається справедливою, а школяр впевнений, що оцінка занижена.

Смисловий бар’єр може виникати в будь-якій сфері. Наприклад, між дитиною і батьками або двома дорослими людьми. Варто відзначити, що при частому повторенні взаємного нерозуміння смисловий бар’єр буде ставати все більше і захоплювати нові області взаємин між людьми. Тоді дії, що виходять, наприклад, від прискіпливого вчителя, перестануть сприйматися учнем взагалі. У народі це чітко описує фраза «як від стінки горох».

Значимість — головна складова сенсу

У процесі розкриття поняття «сенс» корисно звернутися до історії мови: старослов’янське слово «сенс» означало «розум, образ думок, мудрість». У словнику Ожегова є ще одне трактування цього слова: це «зміст, суть, мета». У кожному з визначень поняття «сенс» можна простежити, що воно належить саме до ментальної складової життя людини.

Психологи Дж.Ройс і С.А. Пауелл також відзначали, що особистісний сенс — це поняття, що асоціюється з терміном «значимість». Її люди надають кожній критичній події або аспекту буття. Коли людина втрачає ідеали, настає стан, званий екзистенційною фрустрацією. В. Франкл називає його екзистенційним вакуумом. Саме тут криється причина, що викликає більшість сучасних неврозів. Однією з критичних якостей для підтримки психологічного здоров’я є певна дещиця напруги, наприклад такого, яке може з’явитися завдяки наявності сенсу.

Сенси у професійній діяльності

Особливого значення у світлі даної концепції набуває особистісний сенс професійної діяльності. У багатьох випадках сьогодні людина виявляється відчужена від об’єкта своєї праці. Сенс роботи зводиться для нього до того, щоб «відбути» робочий день якомога швидше і отримати за це оплату, що покриває основні витрати. Але в деяких випадках виявляється і так, що професійна діяльність несе для людини й інші значення — дає можливість реалізувати свої таланти, отримати авторитет. У такому випадку, навпаки, робота може мати терапевтичну дію, допомагаючи зберігати душевну рівновагу в тому випадку, коли інші життєві сфери тимчасово позбавляються індивідуальних смислів.

Функції індивідуального сенсу

Дослідники Зейгарник і Братусь писали про те, що рівень розвитку особистості є рівнем ціннісного визначення, існування у світі певних сенсів. Основна площина особистісного розвитку — морально-ціннісна. Згідно з даними авторам сенс несе такі функції:

• За допомогою наділення сенсом певних значень здійснюється взаємодія людини і суспільства. Цінності являють собою мову даної взаємодії.
• Прихильність певним цінностям дозволяє особистості бути тотожною самій собі і цілісною. Вона визначає основні характеристики особистості, рівень її моральності. Набуття цінності — це запорука подальшого набуття самого себе.
• За допомогою смислів і цінностей відбувається уявне конструювання ідеального майбутнього, в тому числі і з морального боку.

Концепції Хекхаузена і Ялома

У працях Хекхаузена описані головні компоненти смислових систем. По-перше, це сенсоутворюючі мотиви. Вони спонукають людину до активності. По-друге, смислові установки, через які і знаходить своє відображення індивідуальний сенс. По-третє, це вчинки, керовані певними морально-смисловими установками.

Протиставлення зовнішнього і внутрішнього щодо особистісних і ціннісних смислів знайшло своє відображення і в дослідженнях І. Ялома. Це психотерапевт зі США. Буття людини, особливо в складних життєвих обставинах, зводиться до виживання і спроб відшукати сенс у власному внутрішньому світі. Екзистенційна психотерапія дозволяє відшукати його за межами особистості. Ця ідея збігається з концепцією Франкла.

Погляд Д.Келлі

Американський психолог Д. Келлі, який також досліджував поняття особистісного змила, фокусується на внутрішньому світі особистості. Він вважає, що внутрішні процеси є «прокладеними в психіці каналами». Саме в їхньому руслі він і прогнозує розвиток подій. Індивідуальність, яка завжди сприймає реальність суб’єктивно, стоїть при цьому на першому плані. Внаслідок цього абсолютно чужі люди можуть бути схожими, оскільки приблизно одним і тим же значенням можуть наділятися одні і ті ж важливі події в їхньому житті. Особистісний сенс у таких людей збігається. Нерідко буває і навпаки — близькі люди мають абсолютно різними поглядами на події.