Пора скасувати «Просто посміхнись, і життя налагодиться»: Чому не варто насаджувати оптимізм

Актуальне 30 липня 2022 Перегляди: 57

ВІДПОВІДІ НА БІЛЬШІСТЬ ЗАПИТАНЬ, ЯКІ ХВИЛЮЮТЬ НАС, ми звикли шукати онлайн. У новій серії матеріалів задаємо саме такі питання — животрепетні, несподівані або поширені — професіоналам у різних сферах.

«Просто не парься і забий», «тобі треба частіше посміхатися», «будь оптимістом» — всі ці побажання ми чули не один раз. На перший погляд, за ними криється бажання підтримати і розвеселити людину, яка переживає не найпростіший час. Але насправді справжньої підтримки за цими словами може бути не так вже й багато — просто тому, що людина, яка їх вимовляє, не хоче або не може надати увагу якось інакше. Токсичний оптимізм не тільки не допомагає позбутися поганих думок, але може ще й погіршити їх — особливо якщо ситуація дійсно складна, а розібратися в ній без допомоги фахівця не виходить.

Вся наша культура налаштовує нас на оптимістичний лад: оптимізм визнається благом, а песимізм засуджується. Нехтування негативними емоціями і прагнення будь-що звернути їх у позитивні погано позначається на психічному здоров’ї — так вважають вчені в дослідженні 2011 року. В іншій роботі простежується зв’язок між штучно створеним хорошим настроєм і частотою виникнення депресії. У реальності ж, коли ми стикаємося з труднощами, ми дійсно найменше хочемо чути кліше на кшталт «посміхнися, і життя налагодиться».

Що таке токсичний оптимізм? Чим він поганий? Як по-доброму підтримати людину у важкій для неї ситуації? З’ясовуємо разом з психологом Ганною Кримською.

Ганна Кримська Я не впевнена, що в психології є термін «токсичний оптимізм», але в такому вигляді він ідеально підходить для опису конкретного явища. По суті, токсичний оптимізм — це суміш з порушення кордонів, примітивного розщеплення на «чорне» і «біле» і споконвічна парадигма позитивної психології. Сама вона, зрозуміло, не зводиться до примітивних побажань «просто будь щасливим». Але позитивну психологію часто експлуатують і редукують до «треба мислити позитивно».

Основна проблема токсичного оптимізму в тому, що він не враховує складність емоційного досвіду іншої людини. Він буквально вторгається в наш внутрішній простір, минаючи всі межі. Зазвичай ми рідко запитуємо такого роду підтримку, тільки якщо самі не підписуємося на пабліки з «позитивними» картинками або скачуємо додатки з бадьорими напуттями на кожен день. Як правило, нам надсилають такі побажання, щоб підбадьорити. Але виглядають такі спроби безпорадно. Людям не дуже хочеться вникати в деталі нашого стану, йти на близький контакт і стикатися зі складними переживаннями. Їм простіше послати ні до чого не зобов’язуючі побажання або ні до чого не зобов’язуючі ілюстрації, які ніби як створюють ілюзію турботи, але захищають співрозмовника від необхідності залучатися по-справжньому і проявляти емпатію.

Токсичний оптимізм шкодить, тому що створює у адресата відчуття, що до нього немає діла, його не почули, з ним не проконтактували, його не зрозуміли. Людина відчула, що той, хто закликає «мислити оптимістичніше», швидше подбав про себе, а не про нього. Адже він-то відчув себе молодцем. Так він піклується про близьких — але за рахунок переживань іншої людини, якій зараз і так нелегко. Неприємний осад залишається через відчуття, що до нашого болю нікому немає діла, що від нас хочуть просто відбутися.

Вміння бачити світлу перспективу і опускаться

на саме дно непривабливих переживань — це всепро

діапазон наших емоцій. Важливо й те й інше

Здоровий оптимізм враховує стан співрозмовника і його біль. Якщо тобі погано, то спочатку важливо легалізувати біль, дати їй місце проявитися, визнати його — і тільки потім перебудовуватися на щось більш конструктивне і позитивне. Це неможливо зробити, перескакуючи перший етап. Звичайно, іноді це нормально, якщо людина підбадьорює тебе і каже «не кисни, на веселці зависни». Ненормальним це стає тоді, коли таке побажання приходить не разом, а замість реальної підтримки, емпатії та можливості розділити з людиною його стан.

Треба розуміти, що в цілому песимізм і оптимізм — це умовності і завжди питання термінів. Вміння бачити світлу перспективу і опускатися на саме дно непривабливих переживань — це все про діапазон наших емоцій. Важливо й те й інше. Неправильно редукувати психіку тільки до відчуття постійного захвату або до цинічної байдужості. Ми влаштовані набагато складніше, і принада людського спілкування полягає в тому, щоб давати простір всім емоціям.

Якщо ви хочете підтримати людину, то спочатку завжди потрібно запитати, як людина себе почуває і що могло б її або її підтримати в конкретну хвилину. Нерідко ця людина сама підкаже, які слова для неї хороші, а які її топлять. Якщо ж ви самі зіткнулися з токсичним оптимізмом, то можна сказати так: «Я бачу, що ти намагаєшся мене підбадьорити, але мені зараз дуже нелегко, і мене б набагато більше підтримало, якби ти, скажімо, приїхав або просто поговорив зі мною по телефону». Важливо спробувати надати позитивну кіннотацію таким вчинкам і не сприймати їх у багнети. Зворотний зв’язок теж варто давати не з образи і злоби, а з бажання інвестувати в майбутнє ваших відносин. Ніхто не може за замовчуванням знати, як вас підтримати. Візьміть цю відповідальність на себе і розкажіть, як треба.