Прогнозування: види, методи та принципи прогнозування

Навчання 02 липня 2022 Перегляди: 290

В даний час жодна сфера життя суспільства не може управлятися без прогнозу як методу передбачення. Прогнозування використовується в різних сферах: в економіці, управлінні, спорті, промисловості тощо. Можна робити попередні висновки про різні процеси, явища, реакції та операції, використовуючи екстраполяцію і тенденцію.

Сутність прогнозування

Соціально-економічне прогнозування є важливим науковим чинником у стратегіях і тактиці соціального розвитку. Отже, питання дослідження та методи прогнозування досить актуальні. Проблема актуальності прогнозування також визначається ступенем ризику (наприклад, фінансові ризики) у прийнятті рішень у таких областях, як управління регіонами, контроль над запасами, планування виробництва, фінансове планування тощо.

Результати прогнозування використовуються для підтримки прийняття рішень. Отже, характер рішень визначається більшістю бажаних характеристик системи прогнозування. Вивчення цієї проблеми має допомогти відповісти на питання про те, що прогнозувати, яку форму повинно мати прогнозування, які тимчасові елементи повинні бути включені, яка необхідна точність прогнозу.

Невизначеність зовнішнього середовища в майбутньому і відсутність інформації про стан об’єкта, що знаходиться під впливом різних зовнішніх і внутрішніх умов роблять завдання прогнозування досить складним, а сам процес не завжди може вписуватися в певний алгоритм. Це призводить до того, що дослідники починають шукати нові шляхи вирішення проблем, використовуючи теорію ймовірності та математичну статистику, комбінаторну теорію і нелінійну динаміку тощо.

Розробка робіт з питань, пов’язаних з прогнозами, здійснюється в таких основних напрямках, як:

• інтенсифікація теоретичних і прикладних досліджень декількох груп методів, які відповідають вимогам різних об’єктів і типів прогнозування;
• розвиток і впровадження на практиці спеціальних методів і процедур для використання різних методичних прийомів під час конкретного дослідження;
• пошук шляхів і алгоритмічне представлення методів прогнозування, а також їх впровадження за допомогою комп’ютерів.

Проблема класифікації

Питання вивчення та категоризації методів прогнозування досить актуальне, що обумовлено можливостями його застосування відповідно до необхідного типу об’єкта прогнозування та форми прогнозу. Необхідно вивчити теоретичні та методологічні аспекти прогнозування, визначити роль прогнозування в системі управління об’єктами. Це важливо для з’ясування завдань, функцій і принципів прогнозування, для організації класифікаційних функцій прогнозування, з’ясувати його суть. Інше завдання полягає в тому, щоб охарактеризувати і проаналізувати поточні методи прогнозування, проаналізувати можливості використання різних методів прогнозування при вирішенні різних типів практичних завдань.

Визначення

Прогнозування визначається як метод, при якому використовуються теоретичні та практичні кроки, спрямовані на розробку прогнозів. Це визначення є загальним і дозволяє розуміти даний термін досить широко: від простих екстраполяційних розрахунків до комплексних багатоетапних процедур експертних досліджень.

Основні поняття

Існують деякі базові поняття всередині досліджуваного предмета.

Етап прогнозування є частиною процесу розробки прогнозу, що має певні завдання, методи і результати. Поділ на етапи пов’язаний з особливостями побудови процесу, який включає:

• систематичний опис об’єкта прогнозування;
• збір даних;
• моделювання;
• прогноз.

Модель прогнозування є моделлю об’єкта прогнозування, який надає інформацію про можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому і (або) як і коли вони можуть бути реалізовані.

Методи прогнозування являють собою набір спеціальних правил і методів (один або кілька), що забезпечують розвиток прогнозу.

Система прогнозування являє собою систему методів, що функціонують відповідно до основних принципів прогнозування. Методи реалізації являють собою групу експертів, набір програм тощо. Системи прогнозування можуть бути автоматизованими і неавтоматизованими.

Об’єктом прогнозування є процес, система або явище, стан якого визначається прогнозом. Об’єктом змінної прогнозування є кількісна характеристика об’єкта прогнозування, який приймається як змінна, що відноситься до часового діапазону прогнозу.

Техніка складання прогнозів являє собою набір спеціальних правил і методів, що використовуються для розробки конкретних прогнозів.

Прогноз може бути простим і комплексним. Простий прогноз — це метод, який не можна розділити на більш прості методи прогнозування. Комплексне прогнозування являє собою метод, що складається з когерентної комбінації декількох простих методів.

Узгодженість методів

В даний час проблема вибору методу прогнозу має кілька критеріїв, цей процес погано оформлений і не до кінця структурований. Фундаментальний принцип вирішення такої проблеми — це принцип узгодженості.

Системний підхід дозволяє виявляти і реалізовувати принцип узгодженості. Він універсальний і відповідає методу аналізу і вивчення будь-яких складних систем.

В рамках цього підходу вивчаються властивості, структура і функції об’єктів, явищ і процесів в цілому шляхом представлення їх як системи з усіма складними міжелементними відносинами, взаємний вплив елементів на систему і навколишнє середовище, а також вплив системи на структурні елементи.

Узгодженість методів і моделей прогнозування розуміється як можливість їх спільного використання, дозволяє зробити узгоджений і послідовний прогноз розвитку об’єкта. Цей метод заснований на вивченні поточних і майбутніх тенденцій регулярності, згідно з зазначеними параметрами, доступним ресурсам, виявленим потребам та їх динаміці.

Методологія

Система прогнозування включає певний порядок використання моделі формування всебічного прогнозу об’єкта, що вивчається, або явища. Цей метод допомагає визначити методологію прогнозування. Він включає набір моделей прогнозування, методів і способів розрахунків.

Особливо важливий систематичний метод дослідження для вирішення складних завдань. Необхідність системного підходу в прогнозуванні випливає з особливостей розвитку науки і техніки. Велика кількість елементів, об’єктів різних типів, складні відносини між ними та особливості поведінки об’єкта в зовнішньому середовищі призвело до створення великих технічних і промислових (організаційно-економічних) систем.

Основи класифікації

Зараз поряд зі значною кількістю опублікованих методів прогнозування існує безліч способів класифікувати їх. Основні цілі класифікації методів прогнозування:

• підтримка процесу досліджень та аналізу;
• підтримка процесу вибору методу розробки об’єктних прогнозів.

Сьогодні складно запропонувати загальну класифікацію, яка однаково відповідає двом цим цілям.

Класифікація методів прогнозування може здійснюватися відповідно до декількох атрибутів. Одним з найважливіших класифікаційних критеріїв є ступінь формалізації, яка досить повно охоплює методи прогнозування.

Загалом класифікація є відкритою, оскільки вона забезпечує можливість збільшити кількість елементів на рівнях і збільшити кількість рівнів за рахунок подальшої фрагментації та специфікації елементів кінцевого рівня.

Інший підхід до визначення

Згідно з більш точним визначенням поняття прогнозування, видів прогнозів, він являє собою набір методів і способів мислення, що дозволяють судити про його (об’єкта) майбутньому розвитку. Він заснований на аналізі історичних даних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) відносин об’єкта прогнозування, а також їх вимірюванні в рамках цього явища або процесу.

Критеріями класифікації є також єдність атрибуту класифікації на кожному рівні; дід’юнктність класифікації однієї секції; та відкритість схеми класифікації.

У свою чергу, кожен рівень у схемі визначається її власним класифікаційним критерієм: ступенем формалізації, загальним принципом дії; спосіб отримання прогнозу.

Класифікація методів

З точки зору загального підходу безліч методів прогнозування, спрямованих на вирішення прикладних завдань аналізу стану об’єкта і прогнозу його поточного розвитку може бути представлено в рамках наступної класифікації.

Основні види прогнозування, відповідно до ступеня формалізації, можуть бути інтуїтивними і формалізованими.

Інтуїтивні можуть бути індивідуальними і колективними.

Індивідуальні, в свою чергу, підрозділюються на інтерв’ю, анкетування та обробку аналітичних ієрархій. Колективні методи включають метод Дельфі, «мозковий штурм», експертну комісію, побудову сценарію.

Формалізовані методи можуть бути математичними, системно-структурними, асоціативними. Також до цієї категорії належать методи просування інформації.

Математичні методи поділяються на дві категорії: статистичні та екстраполярні.

Перша категорія представлена кореляційним аналізом, регресивним аналізом, моделями часових рядів, адаптивними моделями.

Друга категорія представлена ковзною середньою і згладжуванням по експоненті.

До математичних також належать комбінаційні методи.

Системно-структурні методи представлені морфологічним аналізом, функціонально-ієрархічним моделюванням, мережевим моделюванням і матричним моделюванням.

Асоціативні методи включають симуляцію, метод історичних аналогій, глибинний аналіз даних.

До видів прогнозування належать також методи просування інформації, представлені аналізом потоку публікацій, значимістю винаходу та аналізом патентів.

Характеристика інтуїтивних методів

Експертні (інтуїтивні, евристичні) види прогнозування засновані на інформації, отриманій від професійних експертів в результаті систематичних процесів ідентифікації та синтезу. Ці методи вимагають від експертів глибоких теоретичних знань і практичні навичок збору та синтезу всієї доступної інформації про об’єкт прогнозування.

Інтуїція (неструктуроване знання) допомагає фахівцям ідентифікувати тенденції розвитку об’єкта прогнозування без будь-якої базової інформації про це. Наприклад, прогноз попиту на нові товари і послуги, ефективності впровадження інновацій, кінець реформування економіки, світові ціни на енергетичні продукти, метали (кольорові та дорогоцінні) і навіть валюти.

Такі види і методи прогнозування, як експертні, зазвичай використовують у таких випадках:

• коли неможливо розглянути вплив багатьох факторів через значну складність об’єкта прогнозування;
• при наявності високого ступеня невизначеності наявної інформації в базі прогнозів.

Таким чином, інтуїтивні методи використовуються, коли об’єкт прогнозування є або занадто простим, або складним і непередбачуваним, так що майже неможливо аналітично врахувати вплив багатьох факторів.

Колективні методи експертних суджень засновані на тому, що колективна свідомість забезпечує більш високу точність результатів. Крім того, при обробці отриманих результатів можуть виникнути невиробничі (екстраординарні, абстрактні) ідеї.

Характеристика формалізованих методів

Формалізовані (фактографічні) види прогнозування засновані на фактичній і доступній інформації об’єкта прогнозування та його минулого розвитку. Вони використовуються у випадках, коли інформація про об’єкт прогнозування в основному має кількісний характер, а вплив різних факторів може бути пояснений математичними формулами.

Перевагою цієї групи методів є об’єктивність прогнозу, розширення можливості розгляду різних опцій. Однак у методології формалізації багато аспектів залишаються поза аналізом. Таким чином, чим більший ступінь формалізації, тим бідніша модель.

Донедавна статистичний метод був основним методом у практиці прогнозування. Це викликано головним чином тим фактом, що статистичні методи покладаються на аналіз техніки, розробки і практики застосування, які мають досить довгу історію.

Процес, заснований на статистичних видах планування і прогнозування, ділиться на дві стадії. По-перше, узагальнення даних, зібраних для певного період часу, а також створення моделі процесу на основі цього узагальнення. Модель описується як аналітичні вирази тенденції розвитку (тренд екстраполяції) або як функціональна залежність від одного або більшого числа факторів аргументу (рівняння регресії). Будь-який вид моделі прогнозування повинен включати вибір форми рівняння, що описує динаміку явища, взаємозв’язок і оцінку його параметрів, використовуючи конкретний метод.

Другий етап — це сам прогноз. На даному етапі, заснованому на різних закономірностях, визначається очікуване значення проектованого малюнка, розміру або характеристики.

Звичайно, отримані результати не можуть розглядатися як остаточний висновок. Під час їх оцінки і використання факторів, умов і обмежень слід враховувати всі фактори, які не були задіяні в специфікації і побудова моделі. Їх коригування має проводитися відповідно до очікуваної зміни обставин їх формування.

Принцип вибору методів

Різноманітність видів планування та прогнозування дозволяє вибирати оптимальний спосіб вирішення конкретної проблеми. Належним чином обрані методи значно покращують якість прогнозування, оскільки вони забезпечують функціональну повноту, надійність і точність прогнозу, а також дають можливість заощадити час і скоротити витрати на прогнозування.

На вибір методу впливають:

• суть практичної проблеми, яку необхідно вирішити;
• динамічні характеристики об’єкта прогнозування у зовнішньому середовищі;
• тип і характер доступної інформації, типовий вид об’єкта прогнозування;
• вимога, що стосується результатів прогнозування, та інші особливості конкретної проблеми.

Всі ці фактори слід розглядати як єдину систему, при цьому з розгляду можуть бути виключені тільки несуттєві фактори. На практиці при виборі методу прогнозування рекомендується розглянути два основних фактори — вартість і точність.

При виборі методу слід розглянути варіанти:

• наявність статистичних даних за необхідний період;
• компетентність прогнозиста, наявність обладнання;
• необхідний час для збору та аналізу інформації.

Прогнози в різних сферах

Представлені методи в тій чи іншій сукупності використовуються в різних областях. Серед видів соціального прогнозування можна виділити колективні та індивідуальні інтуїтивні методи. Також у цій галузі широко використовуються математичні методи. Вони також є основним видом економічного прогнозування. Воно, по суті, є системою наукових досліджень, що мають кількісний і якісний характер. Використовується на попередньому етапі розробки рішень економічного характеру.

До складання різних видів прогнозів, прогнозування часто вдаються в такій області, як спорт. Це відноситься до самих різних процесів: розвитку спорту та його окремих видів, змагань, систем спортивної підготовки, технічних і тактичних особливостей, появи нових спортивних рекордів тощо. З величезного числа видів прогнозування в спорті користуються, зокрема, науковими, емпіричними та інтуїтивними методами: методами логічного аналізу; експертних оцінок; екстраполяції; аналогії; моделюванням тощо.

Особливий інтерес становить складання прогнозів у кримінології, в ході якого пізнається майбутній стан злочинності, фактори, що впливають на її зміни, розробляється кримінологічний прогноз. Воно дозволяє встановити найбільш загальні показники, що характеризують розвиток (зміну) злочинності в перспективі, виявити на цій основі небажані тенденції і закономірності, знайти способи їх зміни в потрібному напрямку.

Існує кілька видів кримінологічного прогнозування: злочинності, особи злочинця, факторів і наслідків злочинності заходів боротьби зі злочинністю. Також виділяють прогнозування розвитку науки кримінології, прогнозування злочинності та прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.

Представлений поділ методів на групи досить умовно. Слід зазначити, що незалежне використання даних груп методів складання прогнозів неможливе. Сучасні умови (прогрес у галузі науки і технологій, а також витонченість сполук у системах і їх структурі) обумовлюють необхідність використовувати кілька методів прогнозування для вирішення однієї проблеми. Це призвело до появи комбінованих методів. Їх використання особливо актуальне для складних соціально-економічних систем, коли різні комбінації методів прогнозування можуть бути використані при розробці індикаторів прогнозу для кожного елемента системи.