Психологія дошкільного віку. Молодший і старший дошкільний вік

Навчання 02 липня 2022 Перегляди: 67

Питання психології дошкільного віку є важливими і значущими у розвитку та вихованні дітей. Справа в тому, що основи правильного сприйняття світу закладаються в дитинстві. Вони надалі допомагають формувати індивідуальну картину світу особистості, сприяють становленню самосвідомості. Психологія дошкільного віку включає в себе безліч пов’язаних між собою компонентів, які і визначають ступінь успішності розвитку дитини. Звичайно, всі діти не можуть бути однаковими.

Розвиток у кожного з них протікає по-різному. Однак є загальні складові, які і вивчає дошкільна педагогіка. Психологія дітей дошкільного віку базується на основних засадах виховання та розвитку: ростити особистість, яка здатна взяти на себе відповідальність. Це найважливіше завдання, і його ніяк не слід втрачати з уваги. Відповідальність за власні вчинки і дії не виникає сама по собі, потрібно докласти до цього певних зусиль.

У даній статті будуть розглянуті особливості психології дітей дошкільного віку. Інформація виявиться корисною педагогам, які працюють з цією групою дітей, а також батькам.

Вікові межі

Справді дивовижною наукою є дитяча психологія. Дошкільний вік — це цікавий етап у житті кожної особистості. Вікові межі цього періоду досить великі: від трьох до семи років. Особливості психології дошкільного віку багато в чому визначаються тим, до якої групи належить дитина. Відповідно, підхід до виховання буде дещо різним.

Психологія молодшого дошкільного віку включає в себе такі поняття, як статева приналежність, потреба бути поміченим дорослими. До цієї групи належать діти від трьох до п’яти років. Психологія старшого дошкільного віку враховує такі важливі складові, як формування самооцінки, розвиток творчих здібностей, самосвідомості. Вікові рамки даного періоду — п’ять-сім років.

Провідна діяльність

Кожен період розвитку характеризуються власним заняттям, яке в цей момент є для особистості найбільш затребуваним і головним. Психологія дітей молодшого дошкільного віку така, що їм подобається гратися з різними предметами. Поки їм комфортніше взаємодіяти лише з іграшками: будувати з кубиків «вдома», ліпити з пластиліну, збирати мозаїку або пірамідку. Спілкування з іншими дітьми носить епізодичний характер і часто закінчується суперечками.

У п’ять-шість років дитина починає сильно потребувати взаємодії з однолітками. Якщо до цього моменту він все ще з якихось причин не почав відвідувати дитячий освітній заклад, то його розвиток навіть може почати відставати. Справа в тому, що для успішної соціалізації малюку необхідно перебувати в колективі ровесників. Порівняння себе з іншими дає потужний стимул для розвитку всіх пізнавальних процесів: уваги, пам’яті, мислення, уяви, мови.

Провідною діяльністю в п’ять-шість років є сюжетно-рольова гра. Дитина прагне взаємодіяти з однолітками. Якщо поспостерігати за дітьми в старшій і підготовчій групах, то можна помітити, що вони розбиваються на невеликі острівці. Такі маленькі підгрупи зазвичай об’єднуються за інтересами. При виборі того чи іншого мікроколектива велику роль відіграють особисті симпатії. І якщо психологія молодшого дошкільного віку базується на потребі бути схвалюваним дорослим, то для дітей старше велике значення має можливість проявляти свою індивідуальність. Розкриття потреб відбувається в процесі взаємодії з рівними собі.

Психологія дітей старшого дошкільного віку така, що вони прагнуть в першу чергу до колективної діяльності, щоб бути прийнятими групою. Їм необхідно вибудовувати індивідуальні зв’язки, заводити нових друзів, підтримувати відносини з однолітками.

Новоутворення

У кожному віковому періоді перед особистістю стоїть певне завдання, яке необхідно вирішити. У дошкільному дитинстві є кілька таких новоутворень:

1. Вміння бачити результати своєї праці. Дитина вчиться робити висновки зі своїх вчинків і дій. Тобто поступово приходить усвідомлення, що в результаті певних кроків піде цілком конкретна реакція. Дитина вже у віці чотирьох років здатна засвоїти, що якщо бавитися на заняттях у дитячому садку і заважати іншим, можна викликати невдоволення вихователя.
2. Розвиток мови є потужним новоутворенням протягом усього дошкільного дитинства. Спочатку дитина вчиться правильно вимовляти слова, потім — будувати речення. До п’яти-шести років мова стає правильно оформленою, грамотною, рясніє складними пропозиціями.
3. Спілкування з однолітками. У дошкільний період життя дитина вчиться взаємодіяти з оточуючими. У нього починає вибудовуватися власна думка з приводу якоїсь ситуації або людини, з’являються особисті симпатії.

Кризовий період

Розвиток дитини, як правило, відбувається не поступальними рухами, а стрибкоподібно. За спостереженнями батьків і вихователів, ще вчора малюк поводився одним чином, а сьогодні став чинити інакше. Насправді в ньому давно зріла готовність до змін, але була відсутня впевненість у тому, що нова потреба може бути проявлена. Етап кризи в психології називається переломним моментом, який змінює спосіб мислення, здатність сприймати навколишню реальність в цілому.

Батькам слід бути дуже уважними, щоб не пропустити значущі зміни в житті сина чи доньки. Як поводитися з дитиною в цей непростий для неї період, вивчає вікова психологія. Дошкільний вік — це особливий світ дитинства, коли малюку необхідно відчувати себе улюбленим, захищеним від усіх неприємностей. У п’ять-шість років і хлопчик, і дівчинка живуть у своєму світі, який сильно різниться зі світом дорослої людини.

Кризовий період завжди показує, до чого слід прагнути батькам у стосунках з дітьми, і допомагає зрозуміти інтереси самої дитини. У три роки у малюка виникає потреба емоційно відокремитися від мами з татом: він починає відчувати себе особистістю. Виникає почуття негативізму, прагнення у всьому суперечити дорослим, всіляко демонструвати самостійність. «Я сам» — це характерна особливість трьох років, пов’язана з необхідністю відстоювати свою індивідуальність.

Друга криза дошкільного дитинства пов’язана з розвитком самосвідомості і підготовкою до школи. Зазвичай він настає в шість-сім років. Дитина починає усвідомлювати, що суспільство висуває до неї певні вимоги, і їй відтепер доводиться відповідати покладеним на неї очікуванням. Він ще більше прагне самостійності, проте для нього тепер вкрай важливо бути прийнятим у соціальній групі. Одним з найцікавіших етапів дитинства є дошкільний вік. Психологія розвитку ставить своїм завданням вивчення значущих періодів становлення особистості.

Статева ідентифікація

Вже в три роки дитина знає, хлопчик він чи дівчинка. Крім того, малюк без сумніву вміє визначити стать своїх одногрупників. Спочатку крихітка ідентифікує себе з батьком своєї статі, намагається наслідувати його. Хлопці звертають увагу на батьків, хочуть бути такими ж сильними і мужніми. Дівчата співвідносять себе з матір’ю, наслідують її. У п’ять-шість років донька цілком може почати допомагати на кухні, брати участь у всіх повсякденних справах сім’ї.

Як правило, діти в молодшій групі легко взаємодіють з представниками як своєї статі, так і протилежної. Зате, досягаючи приблизно п’яти років, дитина починає більше спілкуватися з представниками своєї статі. У дівчинки з’являється потреба мати подругу, грати з нею в ляльки, ділитися секретами, а на хлопчиків вона поки дивиться без особливого інтересу. На цьому етапі розвитку вони для неї є істотами з іншої планети.

Більшість дошкільнят приймають свою стать беззастережно і дуже задоволені ім. Наприклад, хлопчики можуть з деяким нехтуванням відгукуватися про дівчаток, вважаючи їх слабкими, зате пишаються при цьому власною силою. Психологія дітей молодшого дошкільного віку така, що вони більше зосереджені на своєму внутрішньому світі і воліють будувати дружні відносини, ґрунтуючись на статевій приналежності.

Головна потреба дитини

Кожен маленький чоловічок насамперед хоче відчувати себе коханим. Дитині важливо розуміти, що її цілком приймають в родині такою, якою вона є насправді, а не за якісь заслуги. Адже в іншому випадку він почне вважати себе поганим, негідним любові і кращого ставлення. Коли батьки нав’язують власним чадам певну модель поведінки, то, звичайно, не замислюються над тим, наскільки ранять внутрішній світ малюка, змушують відчувати себе обдуреним, розгубленим, непотрібним. Головна потреба дитини полягає в любові. І завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти йому відчути себе цілком прийнятим.

Психологія дошкільного віку вивчає внутрішній світ та емоційні потреби дитини. Якщо вони не враховуються, у маленької людини настає стан фрустрації, який ніяк не може позитивним чином позначатися на загальному розвитку особистості.

Формування самооцінки

Чому так важливо з раннього дитинства розвивати у малюка адекватне самосприйняття? Самооцінка багато в чому визначає те, як він буде надалі ставитися до самого себе. Вона покаже, чи дозволить дитина іншим ставитися зі зневагою до власної особистості або все-таки змусить поважати свій вибір. Формування самооцінки відбувається в період від трьох до п’яти років. Саме в цей час маленька людина починає отримувати від дорослого оцінку своїм діям. Якщо вчинки характеризуються як позитивні і малюка в цілому хвалять вихователі, то він буде відчувати себе комфортно в суспільстві. В іншому випадку його постійним супутником стане незмінне почуття провини. Батьки не повинні занадто сильно лаяти своє чадо. Намагайтеся уникати несправедливої критики, будьте делікатнішими.

Психологія дошкільного віку така, що дитина сприймає все набагато серйозніше, ніж є насправді. Він не може ще сформувати самостійний образ самого себе без участі дорослого. Для цього йому бракує життєвого досвіду, елементарної впевненості у власних силах. Коли ми хвалимо дитину, у неї в підсвідомості відкладається, що вона як особистість чогось варта і цінна сама по собі. У разі частої критики (особливо несправедливої) наше чадо тільки замикається і перестає довіряти навколишньому світу. Кажучи іншими словами, самооцінка складається з того, як дорослі ставляться до дитини. Дайте зрозуміти малюку, що завжди залишаєтеся на його боці. Син або донька повинні знати, що нерозв’язних ситуацій не буває. На власному прикладі покажіть, що з усього можна витягти свої плюси.

Розвиток пізнавальних процесів

Психологія дошкільного віку — дивовижна і корисна наука. Вона здатна вчасно підказати батькам правильний вихід зі сформованої ситуації, дати підстави для підтримки і додаткової радості. Іноді дорослим буває самим досить важко впоратися з тривожною проблемою. І тоді на допомогу приходить педагогіка. Психологія дошкільного віку орієнтована якраз на питання розвитку дітей, у тому числі на будь-які психологічні складності.

Пізнавальні процеси в обов’язковому порядку беруть участь у становленні особистості. Розвиток уваги, пам’яті, мислення, уяви, мови неможливий без систематичних занять з дитиною. Скільки часу цьому необхідно приділяти? Насправді для дошкільнята достатньо всього п’ятнадцяти-двадцяти хвилин на день. Розвиток пізнавальних процесів краще відбувається у формі гри. Тоді дитина зможе максимально розслабитися і засвоїти набагато більше.

Розвиток творчих здібностей

Кожна людина в чомусь талановита. І маленька дитина, якій лише чотири роки від роду, не є винятком. Батьки першими повинні помітити здібності свого чада, щоб з малих років розвивати таланти, а не ховати їх. На жаль, часто можна спостерігати таку картину: реальні природні задатки губляться на корені, можливості закриваються. І все це батьки роблять неусвідомлено, ставлячи перед чадом цілу купу обмежень. Чи можна дивуватися тому, що діти ростуть безініціативними, пасивними і ледачими?

Маленька дитина всьому вчиться, граючи. Він поки не вміє все в житті сприймати всерйоз. Розвиток творчих здібностей має починатися з усвідомленого наміру привнести в життя дитину більше яскравих фарб і вражень. Краще записати малюка чотирьох років у кілька тематичних гуртків за інтересами. Під час занять слід обов’язково поспостерігати за ним і зробити відповідні висновки: що виходить краще, що гірше, до чого душа лежить, які природні схильності є.

Для того щоб здібності дійсно розвивалися, потрібно звільнити свідомість від усіляких страхів. Батьки іноді побоюються можливої невдачі ще більше самих дітей, тому й пропадає бажання рухатися вперед. Не бійтеся експериментувати, витрачати кошти на отримання нового досвіду. Набуття корисних навичок — першорядне завдання. Дозвольте малюку дійсно відчути себе значущим і цінним.

Дієві поради для батьків і педагогів

Дорослі люди часто задаються таким важливим питанням: як розвинути в дитині повноцінного члена суспільства з високими моральними цінностями? На що звернути особливу увагу? Де взяти додаткову підтримку? Що потрібно враховувати при вихованні малюка?

1. Вчіть його поважати самого себе. У сучасному суспільстві так багато людей, які можуть похитнути нашу самооцінку! Не забирайте у власного чада можливість цінувати себе. Ніколи не принижуйте — ні наодинці, ні тим більше прилюдно. Малюк не повинен відчувати вразливість, відчувати сором перед соціумом. В іншому випадку ви допоможете йому тільки сформувати низьку самооцінку.
2. Розвивайте в ньому індивідуальність. Особистість не може бути щасливою, якщо вона виконує в житті чужі цілі, вирішує не свої завдання. Дозвольте дитині мати свій власний орієнтир, не перешкоджайте розвитку індивідуальної думки з якогось питання. Мине час, і ви побачите результати такого виховання: малюк стане більш впевненим у собі.
3. Гармонійний розвиток особистості. Дійсно щаслива людина цікавиться всім, а не тільки роботою. У нього в арсеналі є безліч захоплень, внутрішній світ відрізняється небаченим багатством. Такий захід завжди відкритий для нових вражень, із задоволенням отримує потрібні йому знання. Він ніколи не принизить іншого, не зробить боляче оточуючим. Гармонійна людина прагне жити в мирі з власними емоціями і поважає почуття інших людей. Саме такого ідеалу і слід прагнути, виховуючи дитину.

Таким чином, питаннями становлення самосвідомості, подоланням криз, вивченням особливостей поведінки займається вікова психологія. Дошкільний вік є важливим етапом у всебічному розвитку особистості. Саме в цей період маленька людина приймає основні уроки соціуму, вчиться ефективно взаємодіяти з оточуючими. Батьки і педагоги повинні всіляко підтримувати дитину у всіх її починаннях, сприяти формуванню стійкого інтересу до різних корисних занять, розвивати творче мислення, можливість бачити ситуацію з декількох сторін відразу.