Ретро-телефон дисковий (СРСР). Телефон з дисковим набором номера

Технології 03 липня 2022 Перегляди: 85

У 2018 р. перші представники покоління нульових досягнуть повноліття. Вони виросли у світі, де бездротовий мобільник давно став буденністю, більшість з них звикли ставитися до стаціонарного телефону з дисковим набором як до екзотики. А ті, чиє дитинство і юність пройшли в «домобільну епоху», чудово пам’ятають гідності і недоліки таких апаратів. Давайте ж згадаємо особливості подібних пристроїв, а також дізнаємося історію їх появи.

Історія появи телефонів

Людство всі століття мріяло знайти спосіб швидкої передачі інформації. Першим грандіозним проривом у цій сфері став винахід телеграфу. Натхнені цим приладом, багато хто мріяв про апарат, який буде передавати не тільки сигнали, але і звук.

Вперше концепція телефону і його назва (поєднання грецьких слів «далеко» і «голос») були придумані французьким інженером-механіком Шарлем Бурселем в середині XIX ст. Однак далі теорії він не пішов.

Перший апарат, який можна вважати телефоном у звичному для нас сенсі, був винайдений в 1860 р. американцем Антоніо Меуччі. Будучи піонером у цій сфері, Меуччі спробував запатентувати свій винахід, але його випередив Олександр Белл, який до 2002 р. вважався конструктором першого телефонного апарату. Будучи не тільки відмінним винахідником, але і чудовим бізнесменом, Белл зумів зробити статки на телефоні. Багато років він був лідером у цій сфері. Це досягалося не тільки за рахунок оригінальних ідей самого вченого, але і за рахунок того, що його компанія успішно скуповувала і впроваджувала в життя ідеї та патенти інших.

Перші телефонні апарати були пов’язані безпосередньо один з одним. Через це абоненти не могли дзвонити більше нікому, що було досить непрактично. Надалі всі пристрої стали з’єднувати з центральною станцією, в якій телефоністки розподіляли дзвінки за номерами. Через час ця система стала автоматизованою.

Винахід телефонів з дисковим набором

Появою дискового апарату світ зобов’язаний параної гробівника з Канзас-Сіті на ім’я Алмон Строуджер. Під час чергової кризи він вирішив, що зменшення кількості його клієнтури пов’язане з тим, що підкуплена телефоністка з’єднує всіх, хто телефонує в контору Строуджера з його конкурентами. Правий він був чи ні, історія замовчує, однак, щоб убезпечити себе, гробувальник почав шукати спосіб дзвонити без участі посередників.

Після шести років роботи над цим проектом, в 1897 р. компанія Алмона Строуджера представила світу перший діючий дисковий телефон. Успіх його винаходу був колосальний, і незабаром компанія гробувальника стала серйозним конкурентом фірмі Белла. Однак Строуджер на той час охолов до своєї ідеї. Вигідно продавши свої патенти, він пішов на спокій.

Перші моделі дискового телефону не мали отворів для пальців. Замість них на апараті були присутні спеціальні зубці. Лише з 1902 р. з’явилися звичні отвори, і на той момент вони займали майже всю окружність диска.

Надалі компанія Олександра Белла перекупила патенти Строуджера і сама стала випускати апарати нового зразка.

Поява дискового телефону в СРСР

У Радянському Союзі перші пристрої з дисковим набором номера були впроваджені за наказом В.І. Леніна в 1918 р. в Кремлі. Вони були частиною урядової засекреченої системи зв’язку і називалися «вертушками». Цей термін і донині використовується у значенні «телефон начальника».

Аж до 1968 р. в СРСР номери абонентів були гібридними, з цієї причини на старих дискових телефонах були позначені не тільки десять цифр (0-9), але і літери (А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, І, К, Л).

Протягом усього періоду існування Радянського Союзу апарати для зв’язку завжди були дефіцитом, втім, як і отримання власного абонентського номера.

На початку вісімдесятих прилади з дисковим набором поступово стали витіснятися кнопковими аналогами. Найчастіше вони були імпортного виробництва.

У дев’яності на простори колишнього СРСР хлинула лавина кнопкових телефонних апаратів з Китаю, які були більш простими і зручними, ніж їх дискові побратими. Протягом десятиліття останні були практично повністю витіснені з вживання. А з приходом мобільного і CDMA зв’язку стаціонарна телефонія взагалі стала здавати свої позиції.

Що таке імпульсний набір і чим він відрізняється від тонального

Головною відмінністю дискового телефону від кнопкового був механічний спосіб набору номера — імпульсний. Його суть у тому, що кожна з цифр передається на АТС за допомогою послідовного замикання/розмикання телефонної лінії — імпульсів. Їх число відповідає обраній на диску цифрі. Щоб кількість імпульсів одного числа відокремлювати від іншого, між ними залишалися більш тривалі паузи. Даний принцип нагадує відстукування абетки Морзе.

У кнопкових стаціонарних і мобільних телефонах все набагато простіше, для зв’язку тут використовуються тонові сигнали різної частоти для кожної цифри.

Кнопковий або дисковий набір: що швидше

Крім тонового сигналу, дисковий телефон поступається кнопковому і в швидкості зв’язку з абонентом.

Справа в тому, що в апараті з клавішами потрібний номер набирається в лічені секунди простим натисканням кнопок. У випадку з дисковим телефоном потрібно більше часу. Справа в тому, що для набору кожної з цифр доводиться крутити диск до упору і чекати, поки він повернеться в початкову позицію.

Сучасний аналог

Хоча сьогодні апарати з дисковим набором номера залишилися лише в окремих державних організаціях (які не мають коштів на їх заміну), а також у людей похилого віку, в останні роки вони знову починають користуватися популярністю. Але не через їхні функціональні особливості (у цій категорії вони вже давно морально застаріли), а через пропагандовану любов до старовинних речей.

Підкоряючись сучасним віянням, багато компаній сьогодні відновили виробництво дискових ретро-телефонів. Також існує ціла лінійка аксесуарів з дисковим пристроєм для смартфонів, а також програми, що імітують це пристосування.

Варто зазначити, що ця затребуваність — це всього лише данина моді і не більше, оскільки кнопковий апарат все одно за всіма параметрами перевершує дисковий телефон.