Секреторна діарея: симптоми, перша допомога, методи терапії

Здоров’я 13 січня 2023 Перегляди: 34

Хворі з секреторним діарейним синдромом — це часта і в той же час складна проблема в практиці гастроентеролога. Не завжди вдається правильно визначити причину виникнення захворювання, відповідно, своєчасно і грамотно підібрати курс лікування. Під терміном «діарея» розуміють часте випорожнення кишечника з виділенням рідких калових мас. Секреторна діарея відрізняється від інших видів тим, що відбувається підвищена секреція води і електролітів з безболісним виділенням кишкового вмісту.

Симптоматика

До основної симптоматики секреторної діареї відносять:

• підвищення температури тіла до 37-37,8 градусів;
• спостерігається слабка інтоксикація організму;
• спастичні больові відчуття мінімальні;
• відсутні помилкові позиви до дефекації; порушується баланс електролітів (виявляється в ході результатів лабораторних досліджень);
• спостерігається домішка зелені в калі, водянистий стілець без запаху.

Патогенез

Патологічний процес накопичується в тонкому кишечнику. За рахунок активізації аденілатциклази ентероцитів ентеротоксинами відбувається наростання внутрішньоклітинного циклічного аденозинмонофосфату. В результаті цього процесу порушується транспортування іонів натрію і кальцію з подальшим накопиченням їх у просвіті кишки, після чого відбувається скупчення води, отже, і поява рясного рідкого стільця. Патогенез секреторної діареї подібний патологічному процесу сальмонельозу і холери.

Діагностика

Спочатку лікарі визначають тип діареї, розпитуючи пацієнта про частоту дефекації і консистенції кала. Дана інформація дозволяє визначити рівень і етіологію поразки. Другим кроком у діагностиці є збір анамнезу. Результати аналізів дозволять визначити супутні захворювання, особливості харчування пацієнта, наявність непереносимості молочних продуктів, прийом лікарських препаратів, а також операції на шлунково-кишковому тракті.

Лабораторні дослідження секреторної діареї у дітей і у дорослих починають з визначення кількості лейкоцитів і еритроцитів в калі. Також проводяться бактеріологічні дослідження калу і ректороманоскопія, завдяки чому є можливість встановити зв’язок захворювання з паразитарною інвазією, не специфічним запаленням кишечника і різного роду інфекціями.

Наслідки захворювання

Через секреторний тип діареї відбувається зневоднення організму через порушення гомеостатичної регуляції об’єму води. Також відбувається збій обміну електролітів, розвивається ацидоз, гіпокаліємія і гіпонатріємія (швидка втрата організмом калію і натрію). При діареї спостерігається м’яка мальабсорбація (порушення всмоктування в тонкому кишечнику) і розбавлення травних ферментів.

Причини виникнення захворювання

Секреторна діарея виникає через збільшення кількості бактеріальних токсинів, жовчної кислоти, патогенних вірусів, простагландінів та інших біологічно активних речовин. Залежно від характеру появи, причини виникнення захворювання поділяють на два типи:

1. Інфекційні.
2. Неінфекційні.

Причинами появи неінфекційної секреторної діареї можуть бути:

• Спадкова схильність до підвищення рівня секреції натрію. Це явища виникає через те, що відбувається мутація гена, який безпосередньо відповідає за створення щіткової каємки ентероцитів. Досить часто це можна спостерігати у жінок в період багатоплідної вагітності.
• Пухлини, що сприяють виробленню гормонів, що порушують баланс секреції.
• Прийом слабких препаратів з сильною дією.
• Підвищення рівня солей миш’яка, токсинів і грибів в організмі.
• Панкреатична холера, яка сприяє зростанню пухлин підшлункової залози і слизових тканин кишечника злоякісного типу. Ця патологія викликає високу гіпохлоргідрію, що уповільнює вироблення соляної кислоти в органах шлунково-кишкового тракту.
• Модулярна карцинома щитовидної залози, через що відбувається порушення секреції води і солей ентероцидами.
• Хлоридна діарея спадкового типу.
• Карциноїдальний синдром, які вражає тканини бронхів і кишечника. Ця патологія з’являється через виділення великої кількості серотоніну і брадикініну.

Інфекційна секторна діарея виникає як наслідок холери. У цьому випадку добовий обсяг калових мас збільшується до 10 літрів при дефекації. Це призводить до водно-електролітного дисбалансу.

Лікування секреторної діареї

Для полегшення стану пацієнта лікарі використовують:

• ферментотерапію, тобто призначають полі- і моноферменти у випадках прояву симптоматики вторинної ферментопатії;
• фаготерапію — застосування бактеріофагів при постійному виділенні УПМ з калу;
• пробіотикотерапію — вживання препаратів-пробіотиків при порушеннях мікробіоценозу;
• фітотерапію як варіант допоміжного лікування (призначають відвари звіробою, календули, шавлії, подорожника або брусники, капустний сік, відвар крапиви і низки);
• вітамінотерапію — прийом вітамінно-мінерального комплексу.

Лікування секреторної діареї після операції передбачає постільний режим на весь період реабілітації з подальшим переходом на напівпостільний. Для відновлення водно-електролітного балансу проводиться регідратація із застосуванням сольових розчинів для перорального застосування. При важкій формі діареї, що супроводжується постійною блювотою, застосовується парентеральне введення лікарських препаратів.

Дієта

Крім медикаментозного лікування секреторної діареї, слід дотримуватися простих правил харчування для прискорення процесу одужання:

1. Обмежити вживання пряних і гострих страв, копченостей, а також їжі з грубої рослинної клітковини.
2. З щоденного раціону харчування повністю виключається молочний цукор — лактоза. У даному випадку пацієнти можуть вживати безлактозні суміші.
3. Пацієнтам варто вживати каші, приготовлені на овочевих відварах, а також більше овочевої їжі, наприклад, картоплі, цвітної капусти або кабачків.
4. При необхідності і тільки після консультації з лікарем в раціон харчування вводяться біологічно активні добавки (лізоцим, біфідумбактерин).
5. З раціону харчування повинні бути повністю виключені наступні продукти харчування: часник, цибуля, сливи, дині, шпинат, щавель, ріпа, редис, пшенична та перлова каші, білокачанна капуста, буряк, гриби, абрикоси.

Дітям педіатри рекомендують вживання кисломолочних сумішей, наприклад, ацидофільного і пропіоновоацидофільного молока, кефіру та ін. При секреторній діареї дітей варто обмежити вживання гострої, копченої і смаженої їжі, а також від облігатних алергенів. Залежно від форми протікання захворювання, частота годування може збільшуватися до 6-10 разів на добу залежно від віку.

Секреторна діарея у дітей

Діарея вважається широко поширеною педіатричною хворобою, через яку гине щорічно до 1,5 млн. осіб. При діареї у дітей спостерігаються рідкі та водянисті спорожнення. Розлад шлунка супроводжується анорексією, швидкою втратою ваги, блювотою, болем в області шлунка, кровотечами і лихоманкою через підвищення температури тіла. Захворювання проявляється набагато важче, ніж у дорослих.

Тривожною симптоматикою у дітей можна вважати:

• кривавий стілець;
• блювота з жовчю;
• блідість;
• тахікардія;
• гіподинамія;
• здуття живота.

Лікування діареї у дітей направлено на усунення специфічних ознак захворювання. В обов’язковому порядку проводиться пероральна регідратація розчином, який містить складні вуглеводи або глюкозу. До таких розчинів не відносять соки, газовані та спортивно-енергетичні напої. Придбати спеціальні розчини можна в аптеці без рецепта лікаря. Лікарський розчин вживається дітьми в малих кількостях до 5 разів на день. Поступово обсяги напою збільшуються залежно від переносимості.

Перш ніж приступати до лікування патологічного процесу, слід проконсультуватися з лікарем. При самостійному підборі неефективної медикаментозної терапії може значно погіршитися стан здоров’я.