Що таке аутизм: можливі причини, симптоми та розвиток захворювання

Здоров’я 15 вересня 2022 Перегляди: 67

Складно описати, що таке аутизм в декількох словах. Переклад слова «аутизм» «означає: «» людина, яка пішла в себе «» або «людина всередині себе» «. Оскільки існують різні варіанти цієї хвороби, то часто використовують термін — розлад аутистичного спектру. Воно несе в собі цілий ряд проблем психічного і психологічного характеру. Аутистичні розлади виражаються жорстким дефіцитом емоційних проявів і обмеженням соціального спілкування. Люди, які страждають на аутизм, ніколи не показують своїх почуттів, а їхні дії не несуть соціальної спрямованості. Такі особи не здатні звертатися до оточуючих за допомогою мови і жестів.

Аутизм — що це за хвороба? Цим питанням зацікавлені не тільки вчені та психіатри, а й педагоги шкіл, дошкільних організацій та психологи. Варто звернути увагу, що ознаки аутистичних розладів типові для інших психічних захворювань (шизофренія, шизоаффективний розлад). Але в цьому випадку аутизм розглядають як синдром на тлі іншого психічного розладу.

Що таке аутизм? Причини, симптоми і корекція захворювання — про все це ви дізнаєтеся в процесі прочитання статті.

Фактори, що впливають на виникнення аутизму

Найчастіше люди, які страждають від аутизму, прекрасно тілесно розвинені. І по візуальному огляду не можна визначити, що вони страждають від розладів нервової системи.

Що таке аутизм і чому він розвивається? У наш час існує багато гіпотез виникнення цього психічного розладу. Але оскільки жодна з них не отримала конкретного обґрунтування, достовірних причин захворювання на аутизм не виявлено. Тим не менш, фахівці виділяють кілька моментів, які сприяють прояву аутистичних розладів. До них відносять:

• Спадковість. Якщо батьки або родичі дитини страждали від аутизму, вважається, що вона буде схильна до розвитку такого захворювання. Ця гіпотеза виникла на підставі того, що аутизм, найчастіше, зустрічається у членів однієї сім’ї. Однак є ймовірність того, що хвороба отримує своє поширення через важкий психологічний мікроклімат у сім’ях, які виховують дітей-аутистів. Психіатри вважають, що первістки частіше страждають на аутистичні розлади.
• Ускладнення під час вагітності та пологів. Самі по собі ускладнення не здатні спровокувати появу недуги, але можуть збільшити ймовірність її онтогенезу, поряд з іншими причинами розвитку аутизму. Жінки, які мучилися від порушення обміну речовин та ожиріння, більшою мірою схильні до ризику розвитку захворювання своєї дитини. Такий же ризик виникає при кисневому голодуванні плоду або передчасних пологах. Перенесені вірусні захворювання: кір, краснуха і вітрянка можуть спричинити ускладнення у формуванні головного мозку ембріона і посилити ризики розвитку психологічних захворювань.
• Патологічні зміни головного мозку. Це одна з основних причин розвитку захворювання аутизм. У більшості хворих спостерігаються мікроструктурні зміни в корі мозку, гіпокампі та мозочку. Вони тягнуть за собою погіршення пам’яті, мови, уваги та загальної мозкової діяльності.

В якому віці починають проявлятися симптоми аутизму

Початкові прояви аутистичних розладів відбуваються вже на першому році життя дитини. Однак помітити первинні симптоми захворювання на аутизм дуже складно, особливо, якщо сім’я виховує первістка. У цьому випадку батьки звертають увагу на те, що їхня дитина не схожа на інших віком 3-3,5 років. У цей період найлегше помітити мовні розлади. Очевидним стає аутизм у момент, коли малюк починає відвідувати дитячий садок. Тобто, при спробі влитися в соціальну сферу життя. Але якщо в сімействі є старші діти, то незвичайність малюка ставати явною набагато раніше. На тлі поведінки старших дітей виділяється полярна, несоціальна поведінка дитини-аутиста.

Що це за хвороба — аутизм? Симптоми недуги можуть проявитися до п’яти років. У таких хворих присутні елементарні навички комунікації, але відокремленість від оточуючих переважає. Часто страждають таким видом аутистичного розладу мають високий інтелектуальний рівень розвитку.

Захворювання в ранньому віці (до 2 років)

Найчастіше початкові симптоми аутизму починають проявлятися вже на першому році життя малюка. Вже в цьому віці помітні відмінні риси поведінки хворої дитини.

Ранній дитячий аутизм характерний наступними ознаками:

• Малюк, який страждає від аутистичних розладів, не дивиться в очі своїх батьків.
• Хвора дитина абсолютно не прив’язана до своєї матері: не проситься на руки, не кричить, коли вона йде, і не радіє поверненню.
• Не впізнає рідних людей, навіть мати.
• Хворий малюк не тягнеться на руки і не притискається до грудей. Може навіть відмовитися від харчування грудним молоком.
• Малюк майже не вміє посміхатися.
• Можна помітити перші ознаки у відставанні мовного розвитку. Немає гулення, характерного для першого року життя. У дворічному віці дитина не повторює легких слів і не використовує простих фраз.
• Не прагне привернути увагу і не просить допомоги у дорослих.
• Малюк не цікавиться іншими дітьми. Помітний його агресивний настрій у бік своїх однолітків. Він не тягнеться до контакту з ними, не вступає в спільні ігри.
• Ставиться до людей як до неживих предметів.
• Малюк, який страждає від аутизму, не виявляє зацікавленості іграшками. Любить грати на самоті. Переважно він грає з якоюсь однією річчю або її частиною (коліщатко від машинки, шматочок пірамідки).
• Під час гри довгий час роздивляється або рухає іграшку перед очима.
• Тривалий час концентрує погляд на одному предметі (пляма на стіні, малюнок шпалер).
• Не любить змін, навіть незначні зміни можуть викликати страх і гнів.
• Спостерігаються розлади сну. Перш ніж заснути, малюк довгий час лежить, відкривши очі.
• Не виявляє реакції на звук свого імені.
• Ймовірна болюча реакція малюка на світло, тихі звуки і шорохи. Вони можуть викликати у хворої дитини паніку і переляк.

Але не обов’язково перераховані вище симптоми позначають аутистичні розлади. Батькам варто звернути на них увагу і поговорити з фахівцем. Він більш детально зможе пояснити, що це за хвороба аутизм. А до консультації лікаря поспішних висновків робити не варто.

Дитячий аутизм: ознаки розвитку аутизму від 2 до 11 років

Дитина з аутистичними розладами в цьому віці відчуває характерні для попереднього періоду ознаки. Він так само не дивиться в очі і не реагує на своє ім’я. Не цікавиться суспільством своїх однолітків, надає перевагу самотності. Крім того, з’являються нові ознаки аутизму:

• Хвора дитина практично не розмовляє, вживає тільки пару слів. Може використовувати одні й ті самі звуки або слова.
• Іноді мова розвивається нестандартно: довге мовчання змінюється цілими пропозиціями. Дитина використовує в промові нехарактерні, «дорослі» слова. Може проявитися ехолалія (повтор раніше почутого зі збереженням інтонації та конструкції пропозиції).
• Хворий на аутизм не сприймає власну значимість. У розмовах дитина називає себе ти чи вона, вона. Не користується займенником «я» «.
• Дитина абсолютно не тягнеться до комунікації. Він перший ніколи не почне розмову. Не вміє вступати в розмову і підтримувати її.
• Зміни у звичному розпорядку дня і в обстановці можуть викликати необґрунтовану тривогу і паніку. Але прихильність дитини спрямована не на людину, а на якийсь предмет.
• Іноді у хворої дитини спостерігається болюча прихильність до матері. Він може ходити за нею по п’ятах і не дозволяти їй навіть вийти з кімнати.
• Характерні для таких дітей неадекватні прояви страху. Вони не відчувають реальну загрозу, але в той же час можуть злякатися звичайних предметів.
• Хворий на аутизм виконує шаблонні рухи та вчинки. Тривалий час може нерухомо дивитися в одну точку. Такі діти можуть годинами сидіти, монотонно розгойдуючись або плескаючи в долоні.
• Такі малюки важко піддаються навчанню і відстають у розвитку. Насилу освоюють письмо і читання. У важких випадках аутизму може зустрічатися серйозна розумова відсталість.
• Іноді діти, які страждають від аутистичних розладів, мають різні таланти (музика, математика, малювання).
• Таким хлопцям притаманні спалахи гніву, необґрунтована радість і плач. Часто присутня аутоагресія. Це агресія, спрямована в бік самого себе (удари, укуси та ін.)
• Дитині важко переключитися з одного заняття на інше. Він тривалий час може збирати конструктор або розбирати кубики. Відвернути від таких занять дитину-аутиста практично неможливо.
• Дитина, яка страждає від аутизму, практично не користується жестами і мімікою. Він використовує їх тільки для позначення власних потреб (їжа, пиття).
• Обличчя хворого схоже на маску, на якій іноді з’являються неадекватні гримаси. Такі діти не відповідають на посмішку, їх неможливо розвеселити.
• У більшості малюків з аутистичними розладами є проблеми в харчовій поведінці. Такі діти можуть категорично відмовлятися від деяких продуктів, і є одну і ту ж їжу день у день.
• Діти такого віку максимально занурюються в себе і повністю занурюються в самотність. Вони не беруть участі в загальних розвагах, поводяться замкнуто і відсторонено.

Всі перераховані вище ознаки аутизму можуть виражатися легкою, непомітною мірою. Зокрема, як незначна відрішеність і відірваність від зовнішнього світу. У важких формах може відбуватися повна байдужість до соціального оточення і відхід у себе.

Прояви аутизму у дітей підлітків і дорослих

До 12 років дитина з аутистичними розладами набуває обов’язкових для спілкування навичок. Але навіть у цьому випадку такі діти віддають перевагу самотності і не потребують спілкування з однолітками. Пубертатний період у дітей-аутистів проходить набагато важче, ніж у здорових. Хворі підлітки схильні до депресивних станів, нападів агресії, тривожних розладів і навіть епілептичних нападів.

У дорослої людини ступінь вираженості ознак розвитку аутизму залежить від ступеня розвитку хвороби і характеру її перебігу.

У підлітковому та дорослому віці виділяють такі ознаки розвитку захворювання:

• Брак міміки і відсутність жестикуляції.
• Повне заперечення простих норм спілкування. Хворий на аутизм може уникати зорового зв’язку під час спілкування або, навпаки, занадто пронизливо дивитися в обличчя. Ведуть бесіду пошепки або переходять на крик.
• Аутисти не можуть коректно оцінювати свою поведінку. Можуть завдати образи або шкоди співрозмовнику. Такі люди не розуміють переживань і бажань оточуючих.
• Хворі на аутистичні розлади ніколи не заводять друзів і не здатні вступати в любовні стосунки.
• У аутистів дуже маленький словниковий запас. У промові вони користуються одними і тими ж словами. Через відсутність інтонації аутист розмовляє «електронним голосом».

Якщо аутистичні розлади протікали без ускладнень, то приблизно до 20 років людина здатна до самостійного, незалежного життя. До цього віку він навчений елементарним навичкам спілкування і досить розумово розвинений.

Люди, які страждають від важких форм аутизму, потребують постійного нагляду і нездатні до самостійного проживання.

Форми та види

Захворювання аутизмом виражається по-різному у кожного хворого. Від чисельності синдромів, факторів і часу виявлення аутизм ділять на кілька видів і форм.

• Синдром Каннера або дитячий аутизм (класичний). Ознаки цієї форми аутизму стають помітними на ранній стадії — у дітей до року і молодше. Для такої групи аутистичних розладів характерні: розлади мовлення, сенсорно-моторні розлади, необґрунтовані страхи, безсоння, агресія і спалахи гніву. Повна відрішеність від зовнішнього світу і відхід у себе.
• Атиповий аутизм. Симптоми його дуже схожі з симптомами синдрому Каннера. Ознаки цієї форми аутизму починають проявлятися у дітей трьох років і старше. Атипова форма супроводжується розумовою відсталістю і затримкою розвитку мови. До трьох років такі діти не відстають у розвитку від своїх однолітків і здаються абсолютно нормальними. Після чого відбувається деградація, розвиток зупиняється, і дитина може втратити набуті навички. У таких дітей обмежена шаблонна повторювана поведінка.
• Дезінтегративні розлади раннього віку. У цьому випадку розвиток дитини проходить без будь-яких патологій. Але буквально за пару місяців картина змінюється. Дитина йде в себе і припиняє будь-які соціальні відносини. У цьому випадку аутизм діагностується тільки на тлі поведінкових відхилень. Ніяких відхилень у розвитку не відбувається.
• Гіперактивність з розумовою відсталістю і стереотипій. Часто такі діти страждають важкими формами розумової відсталості. У них повністю порушено увагу. Дитина з такою формою аутистичних розладів важко піддається терапії та корекції поведінки. Патологія в розвитку відбувається в результаті пошкоджень головного мозку.
• Синдром Аспергера. Поведінка хворих з синдромом Аспергера відрізняється імпульсивністю, нелогічними вчинками і шаблонною поведінкою. Часто такі діти наділені незвичайними для їхнього віку здібностями в музиці, малюванні, математиці та конструюванні. У ранньому віці починають читати і рахувати. Мовні навички дітей із синдромом Аспергера зазвичай не порушені. Характерними ознаками цього синдрому є порушена координація рухів, убога міміка і бідна жестикуляція.
• Загальні відхилення в розвитку. Вид аутизму, симптоми якого не можна порівняти з жодною з перерахованих вище форм.

Діагностика аутизму

Підозра батьків на аутистичні розлади можуть виникнути вже в немовляму віці (починаючи з трьох місяців). Однак в цьому віці жоден фахівець не здатний поставити точний діагноз. До трьох років, коли симптоми стають очевидними, можна діагностувати аутизм. Якщо в роду були факти захворювання, батькам варто більш уважно спостерігати за своєю дитиною. При виявленні найменших підозр на психічні розлади негайно звертатися до фахівця. Вчасно поставлений діагноз допоможе уникнути ускладнень і скоригує соціальну поведінку дитини.

Для того щоб діагностувати аутистичні розлади, необхідна лікарська комісія. У її число входить педіатр, психотерапевт, невролог. Крім лікарів на зборах комісії присутні батьки і педагоги, які допоможуть скласти більш чітку картину поведінки дитини.

Ознаки розвитку аутизму можна переплутати з іншими генетичними відхиленнями, які супроводжуються відставанням у розумовому розвитку, захворюваннями типу ДЦП і глухота.

Аутистичні розлади і ДЦП

На перших роках життя малюка аутизм легко переплутати з ДЦП. Такі випадки відбуваються завдяки симптомам, які притаманні обом захворюванням:

• Затримка мовного розвитку.
• Порушена координація рухів (діти дивно пересуваються, ходять на ципочках).
• Затримка розумового розвитку.
• Невиправдані побоювання до всього незвіданого і незвичного.

Аутизм (фото хворих дітей — у статті) і ДЦП схожі у своїх симптомах, але характер їх прояву кардинально відрізняється. Дуже цінно звернутися до кваліфікованого лікаря, який встановить вірний діагноз і почне своєчасну терапію.

Існує кілька способів діагностики аутистичних розладів:

• Проводять спеціалізоване тестування. Розроблено безліч тестів, що допомагають виявити психологічні розлади у дитини. Тестування піддаються батьки дітей віком до 1.5 років. Діти старшого віку проходять його самостійно.
• УЗД головного мозку. Воно допомагає виявити структурні або фізіологічні патології головного мозку, які вплинули на розвиток аутизму.
• ЕГГ. Воно допомагає визначити захворювання епілепсією, яке часто супроводжує аутистичні розлади.
• Перевірка слухового апарату дитини. Відставання в розвитку мови можуть відбуватися на тлі порушень слуху.

Лікування та реабілітація

Головним завданням лікування аутистичних розладів є збільшення ступеня обслуговування самого себе і відпрацювання суспільних навичок. Лікування аутизму включає в себе цілий комплекс методів і прийомів. Комплекс включає в себе: поведінкову терапію, біомедицину та фармакологічну терапію.

• Поведінкова терапія. Вона включає в себе комплекс заходів, спрямованих на корекцію поведінки аутиста. Поведінкова терапія може бути різних видів: Мовна терапія. Люди, які часто страждають від аутизму, не користуються мовними навичками. Навчання спілкуванню відбувається за спеціалізованою схемою, яка розроблена з урахуванням особистісних навичок аутиста.
• Працетерапія. Така терапія допомагає навчити дитину простим повсякденним навичкам, які будуть необхідні хворому на аутизм кожен день. На заняттях трудотерапією вчать елементарним діям: одягнутися самостійно, вмитися і розчесатися. На таких заняттях розвивається координація рухів і дрібна моторика рук. Трудотерапія допомагає пристосуватися до самостійного життя людям з аутистичними розладами.
• Ігрова терапія. Для такого виду терапії характерне навчання конкретним навичкам у формі гри. Під час гри терапевт підключається до хворого, стимулює його дії і встановлює контакт.
• Терапія альтернативної комунікації. У такій терапії відбувається підміна словесної мови на символи та образи. На занятті з альтернативної комунікації аутистів вчать позначати свої емоції за допомогою жестикуляції або спеціальних картинок. Альтернативна комунікація особливо необхідна хворим з аутистичними розладами, які майже не розмовляють.

Біомедицина

Біомедицина спрямована на очищення організму від шкідливого впливу паразитів та інших патогенних мікроорганізмів. Раціон харчування хворого на аутизм будується на відмові від продуктів, що містять глютен. Оскільки існує теорія згубного впливу таких продуктів на аутистичні розлади. Меню хворого має включати в себе продукти з високим вмістом вітаміну С. Він здатний зменшувати відхилення в поведінці аутиста.

Фармакологічна терапія

Разом з поведінковою терапією хворому на аутизм призначають медикаментозне лікування. У наш час немає медикаментів, які можуть вилікувати аутизм або зупинити його розвиток. Тому пацієнтам призначають психотропні медикаментозні препарати, які можуть полегшити прояви аутистичних розладів.

Крім перерахованих вище методик лікування аутизму існує безліч неоднозначних практик. Аутистичні розлади лікують за допомогою гіпнозу, черепної остеопатії, хіропрактики та терапії огиди. Поширені такі методи як пет-терапія (за допомогою тварин) і сенсорна терапія.

Обдарованість і аутизм

У дітей-аутистів порушені функції комунікативного спілкування та соціальної взаємодії. Але крім перерахованих вище патологічних симптомів у 30% людей з діагнозом аутистичні розлади були виявлені виняткові здібності у сфері музики, малювання, математики та ін.

Дослідження показали, що діти з аутистичними розладами здатні за короткий проміжок часу запам’ятати велику кількість інформації і дослівно її відтворити.

Існує багато прикладів дітей з аутистичними розладами, які завдяки своїм унікальним здібностям стали всесвітньо відомими. Прикладом може послужити історія хлопчика Журдена, який вже в однорічному віці мав абсолютний слух. А до дев’яти років у нього був діагностований аутизм. Ще один хлопчик на ім’я Яків з аутистичними розладами отримав свою популярність завдяки тому, що вже в 11 років склав іспити в коледж.

Серед людей, які страждають на аутизм, є популярні, успішні та обдаровані особистості. Передбачається, що від аутистичних розладів страждали: Леонардо да Вінчі, Авраам Лінкольн, Енді Воргол, Вінсент Ван Гог, Донна Вільямс та ін.

Епідемія аутистичних розладів

Дитячий аутизм як неповноцінний психологічний стан був відкритий в роки Другої Світової війни. Цей синдром був описаний двома лікарями: Лео Каннером і Гансом Аспергером. Лікарі працювали автономно один від одного, і відкриття відбулося паралельно. Після того як синдром аутизму був описаний, прийшла впевненість, що він існував завжди.

У наш час у засобах масової інформації досить часто зустрічаються повідомлення про те, що прецеденти аутистичних розладів почастішали, і над світом нависла епідемія аутизму. Однак дітей з розладами аутистичного спектру не стало більше народжуватися. Розмови про епідемію виникли завдяки високоінтенсивному вивченню цієї проблеми і розширенню рамок аутистичних розладів.

Ув’язнення

Аутизм відгуки отримує далеко не схвальні, так як це — патологія в психологічному розвитку людини, яка зберігається протягом усього життя. Батькам хворої дитини складно за цим усім спостерігати. Але багато хто стверджує, що вчасно поставлений діагноз і грамотна корекція допоможуть хворому навчитися жити в суспільстві, позбутися необґрунтованих страхів і навчитися контролювати свої емоції. Батьки, які дізналися на власному досвіді, що це за хвороба аутизм, стверджують, що головне — бути сильними, любити свою дитину такою, якою вона є, і допомогти їй знайти своє місце в житті. Адже в корекції аутистичних розладів головна роль належить саме батькам і близьким родичам хворої людини. Лікарі, психологи і педагоги активно допомагають їм у цьому. Фахівці стверджують, що корекція практично завжди дає позитивний результат і допомагає соціалізувати хвору дитину.