Що таке «добре» і що таке «погано»

Актуальне 16 жовтня 2022 Перегляди: 46

Даний матеріал написаний нашим читачем Святославом Трипільським. З радістю його публікуємо.

Питання, поставлене в дитячому віршику насправді не так просте, як здається на перший погляд. У світі не існує загальноприйнятих критеріїв, які визначають щось як хороше або погане, будь то річ, вчинок або щось інше. Ми звикли навішувати на всі ярлики виходячи з думки суспільства, релігії, культури, друзів, родичів, вчителя тощо. Своя оціночна думка рідко є результатом якихось міркувань, найчастіше — це просто «шаринг» чужої думки від свого імені. Але проблема не в цьому. Проблема в тому, що ми навішуємо ці ярлики часто, не ситуативно, а так, як звикли раніше, як прийнято, не аналізуючи супроводжуючі оцінку фактори. Більш того, ми не беремо до уваги те, що «добре» і «погано» у кожної людини (суспільства, релігії, культури і т. д.) своє, і відстоюємо свою точку зору до втрати пульсу, спростовуючи будь-які доводи, і приклади зворотного.

Наприклад, візьмемо таке явище як крадіжка. Вчинення крадіжки — це погано, в очах абсолютної більшості людей. Навіть згідно з 10 Божими заповідями красти не можна. Але давайте розглянемо ситуацію, коли шпигун краде з бази терористів дані про цілі терактів. Тоді крадіжка, навпаки, стає хорошою для всіх, крім терористів, зрозуміло.

Подібних прикладів можна навести незліченну безліч, і це показує, що ніколи не можна оцінювати що-небудь, не вдаючись в подробиці, потураючи сліпій думці більшості, яке звикло мислити поверхово.

З раннього віку нам в голови надходить величезна кількість оціночних думок наших майбутніх, ще не досконалих, вчинків. Ми вже в школі знаємо, що без вищої освіти ми нікому не потрібні, що діти повинні народжуватися в шлюбі, що батьківщину потрібно приймати такою, яка є, що квартира повинна бути своя, що робота у великій компанії — це стабільність і якість життя, і багато іншого. Нам не дають подумати або хоча б дожити до того моменту, коли можна подумати про вибір «ВНЗ або бізнес», «весілля або цивільний шлюб», «робота в офісі або фріланс» тощо. Нам ще тоді кажуть що з цього добре, а що — погано.

За рідкісним винятком всі йдуть шляхом, який вони знають як хороший, не аналізуючи його до того, як зроблено перший крок. Чому? Тому що бояться засудження, бояться що скажуть батьки, бояться, що стосунки закінчаться, а на роботу без корочки не візьмуть. І що вони роблять? Правильно! Йдуть в нецікавий виш на непотрібну їм спеціальність, одружуються по зальоту, влаштовуються на роботу з більш-менш влаштовуючим, на перший погляд, окладом, беруть машину в кредит, яка їм не по кишені, і квартиру в іпотеку, яка їм тим більше не по кишені. І знаєте, все стає просто чудово. Адже кожен день стає передбачуваним. Вони їздять на роботу одним і тим же маршрутом, виконуючи одні й ті ж (або однотипні) завдання, їдять в одній і тій же їдальні, або найближчому кафе, від яких вже нудить, витрачають одну і тугіше половину зарплати (а іноді і більше) на погашення кредитів та іпотеки тощо. Вони перетворюються на якихось кіборгів, яким особливо не потрібно думати, а потрібно лише робити так, як роблять інші, адже ті «роблять правильно».

Отже, повернемося до питання даного посту. А саме, до «добре» і «погано». Як мені здається, подібне життя не може бути хорошим. Але, судячи з того, що переважна кількість людей в нашій країні живе саме так, мимоволі замислюєшся про протилежне. Тобто. починаєш сприймати описану ситуацію як нормальну, «як у всіх». І тоді починається пошук плюсів у мінусах. Ну, наприклад:

• — іпотека жере третину зарплати — зате квартира через n-цать років стане своєю!
• 2-3 години на день стоїш у заторах — зате не потрібно стояти в метро!
• робота нудна і нецікава, а начальник рідкісна скотина — зате зарплата стабільна, і відпустка цілий місяць!
• весілля коштувало піврічного доходу — зате дивись які фоточки класні, і взагалі всім сподобалося!

Сподіваюся, що всім зрозуміло, що всі ці плюси є лише виправданнями за помилки, які мозок просто не готовий визнати, тому що вони були своєрідними проявами слабини в різні моменти часу, і ходом по шляху найменшого опору. А згода в оцінці чого-небудь з більшістю якраз і є той самий шлях найменшого опору.

Тільки постійно йдучи таким шляхом неможливо досягти успіху і благополуччя про яке всі мріють.

До чого я все це? А до того, що потрібно мати свою точку зору, висловлювати її, і відстоювати її, а не плисти як шматок сміття на хвилі загальної думки і схвалення. І нехай вас лають, нехай вам кажуть, що ви нічого не досягнете — тільки так ви і зможете досягти всього в цьому житті.

Фото: Shutterstock (1 и 2)