Що таке гіпертензивна енцефалопатія? Причини, симптоми, терапія

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 71

Ішемії мозку, інсульти, інфаркти та енцефалопатії вважаються важкими недугами. Часто вони закінчуються летальним результатом. Серед великої кількості патологій головного мозку особливої уваги заслуговують енцефалопатії. Це велика група захворювань. Вони характеризуються дистрофічними змінами в тканинах мозку і призводять до порушень його функцій. Етіологія недуг різна, варіюється і клінічна картина. Однією з найбільш поширених форм є гіпертензивна енцефалопатія. Симптоми і методи лікування патології будуть розглянуті в цій статті.

Зміни в головному мозку на тлі гіпертонії

Навіть одноразове підвищення АД негативно відбивається на стані нервової тканини. У патологічну реакцію поступово залучаються всі дрібні судини, але найсильніше страждають органи-мішені. До них можна віднести нирки, серце і головний мозок.

Під час помірного підвищення АД активізується захисний механізм звуження кровоносних судин, який перешкоджає їх розриву. При стабільній артеріальній гіпертензії м’язовий шар стінок артерій поступово втовщується, гіпертрофується. Просвіт судин звужується, що призводить до постійного дефіциту кисню в організмі. Розвивається гіпертензивна форма ішемії, яку інакше називають дисциркуляторною енцефалопатією.

Швидке і виражене підвищення АД провокує пошкодження внутрішньої оболонки судин. Сильний спазм артеріол змінюється паралічем. Одночасно відбувається пасивне розтягнення стінок дрібних судин кров’ю. Такий стан називається гіпертензивною енцефалопатією. Воно характеризується поетапним розвитком. Тому, якщо своєчасно помітити симптоми хвороби і звернутися до лікаря, можна уникнути негативних наслідків.

Гіпертензивна енцефалопатія — що це таке?

Це патологічний стан, що розвивається в тканинах головного мозку в результаті стійкого неконтрольованого підвищення АД. Які параметри вважаються відхиленням від норми? Артеріальною гіпертензією вважається збільшення систоличного тиску понад 140 мм рт. ст., а діастоличного — понад 90 мм рт. ст. У 1928 році вчені Оппенгеймер і Фішберг описали симптоми і патогенез такого захворювання, як гіпертензивна енцефалопатія (код за MKB-10 — I-67.4).

Причини патології

Щоб розібратися в етіології недуги, необхідно розуміти механізм її розвитку. Одним з ускладнень підвищеного АД є гіпертензивна енцефалопатія. По MKB-10 дане захворювання відноситься до патологій системи кровообігу. Всі причини різких стрибків кров’яного тиску можна умовно розділити на вроджені і придбані. Медики відзначають, що ризик виникнення гіпертонії збільшується в кілька разів, якщо близькі родичі хворого страждали даним розладом. Однак спадкову форму захворювання діагностують переважно серед молодих людей. У літньому віці першочергову роль у розвитку гіпертонії відіграють фактори, пов’язані зі способом життя людини. До них належать такі:

• згубні звички;
• високий рівень холестерину;
• інтоксикація організму;
• передозування лікарськими засобами;
• деякі захворювання.

Необхідно зазначити, що постійно підвищений тиск рідко сприяє розвитку захворювання. Судини головного мозку поступово адаптуються до такого стану. Різкі стрибки тиску вважаються найбільш небезпечними. Вони можуть спровокувати спазм судин та ішемію.

Клінічні прояви

Виділяють дві форми перебігу захворювання. Гостра гіпертензивна енцефалопатія характеризується зворотними порушеннями. Вони проходять після купування набряку і відновлення кровообігу. Симптоми хронічної енцефалопатії на початковому етапі виражені слабко, а виявляються тільки при медичному обстеженні. Прогресування патології супроводжується моторними, сенсорними і когнітивними розладами. Більш детально про кожен варіант перебігу захворювання розказано трохи нижче.

Гостра форма хвороби

Гостра гіпертензивна енцефалопатія розвивається під час поточного кризу, причому показники АД можуть варіюватися. У хворих зі стажем критичним вважається підвищення тиску до позначки 180-190 мм рт. ст. У осіб, схильних до гіпотонії, цей поріг трохи нижче і становить 140/90 мм рт. ст.

Серед основних симптомів гострої форми захворювання виділяють такі:

• сильний головний біль, що локалізується в потиличній частині;
• нудота, блювота;
• раптове погіршення зору;
• судомні припадки;
• невиражені периферичні парези;
• стан оглушення.

При появі перерахованих симптомів необхідно терміново звернутися за медичною допомогою.

Хронічна форма хвороби

Хронічна гіпертензивна енцефалопатія розвивається поступово. Кожен етап характеризується певною клінічною картиною.

На першій стадії з’являються первинні ознаки захворювання, які можна сплутати з проявами інших недуг. Наприклад, сильні головні болі списують на стрес, намагаючись купувати їх звичайними анальгетиками. Також пацієнти скаржаться на розсіяність уваги, дзвін у вухах, слабкість у всьому організмі. На такі симптоми рідко звертають увагу, особливо в похилому віці. В результаті гіпертензивна енцефалопатія переходить на наступний етап розвитку.

На другій стадії симптоми залишаються колишніми, але загострюються і набувають більш вираженого характеру. До них приєднуються ознаки, пов’язані з психоемоційним настроєм людини (апатія, млявість, різкі зміни настрою). Гіпертензивна енцефалопатія 2 ступеня впливає на працездатність людини. Він дуже швидко втомлюється, пропадає мотивація, здатність організовувати власну діяльність. Іноді супутні поведінкові розлади служать приводом для консультації у психіатра.

На третій стадії наявні неврологічні порушення посилюються. При осередковому ураженні мозку не виключені епілептичні припадки. У літніх пацієнтів гіпертензивна енцефалопатія часто провокує розвиток паркінсонічного синдрому.

Медичне обстеження

Діагностика захворювання проводиться на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу, загальної симптоматики. Також використовуються результати проведених раніше обстежень. Трудність діагностики може полягати в тому, що прояви енцефалопатії схожі з клінічною картиною інших патологій. До числа останніх можна віднести пухлину мозку, інсульт. Тому перед призначенням терапії хворому необхідно пройти ряд тестів:

• аналіз крові та сечі;
• МРТ, КТ мозку;
• ехокардіографію;
• електроенцефалографію.

Додатково може знадобитися консультація сторонніх фахівців (кардіолог, терапевт, нефролог, ендокринолог).

Принципи лікування

Гостра форма захворювання вимагає негайної госпіталізації. Пацієнта визначають у відділення інтенсивної терапії, де постійно відстежують усі життєво важливі показники.

Які медикаменти призначають при діагнозі «гіпертензивна енцефалопатія»? Лікування починають зі зниження АД. Для цього використовують такі препарати:

• «Діазоксид».
• «Гідралазін».
• «Нітропрусид».
• «Нітрогліцерин».

Найбільшою ефективністю відрізняється «Діазоксид». Під його впливом показники тиску вирівнюються протягом п’яти хвилин, а ефект від прийому ліків зберігається від 6 до 18 годин. Даний препарат не впливає на свідомість пацієнта і не викликає сонливості, що є істотною перевагою. Однак його використання може спровокувати розвиток рефлекторної тахікардії, тому він протипоказаний хворим з ішемією серця.

Гангліоблокатори також застосовують для нормалізації АД при гіпертензивній енцефалопатії. До цієї групи лікарських засобів входять такі препарати:

• «Лабеталол».
• «Пентолініум».
• «Фентоламін».
• «Триметафан».

Перераховані медикаменти характеризуються швидкою дією, але одночасно мають безліч побічних ефектів. При вагітності їх застосування категорично заборонено, оскільки існує ймовірність викидня.

Хронічна форма захворювання, як і гостра, за MKB-10 має код I-67.4. Гіпертензивна енцефалопатія прогресуючого типу на початкових етапах має з нею схожі симптоми, але терапія дещо відрізняється. При хронічній формі захворювання одночасно з гіпотензивними ліками призначають метаболічні засоби, вітаміни, ноотропи. Найчастіше використовують «Трентал», препарати аспірину, «Дипірідамол». При грубих поведінкових розладах застосовують седативні та антидепресивні засоби. Грамотна та своєчасна терапія допомагає знизити швидкість прогресування такого захворювання, як гіпертензивна енцефалопатія.

Чи належить група інвалідності

Таке закономірне питання виникає у багатьох родичів пацієнтів, коли клінічна картина недуги розгортається в повну силу. Загальний стан хворого погіршується, прогрес патологічного процесу стає очевидним, а це позбавляє людину колишніх можливостей і повноцінної життєдіяльності. Інвалідність при енцефалопатії можлива, особливо при другому і третьому ступені. Вона присвоюється рішенням лікарської комісії. Оцінка працездатності пацієнта здійснюється не тільки за даними його анамнезу, але також за результатами проведеної експертизи та аналізу працездатності.

Заходи профілактики

Гіпертензивна енцефалопатія — це серйозний розлад, що відбивається на роботі всього організму. Можна з упевненістю стверджувати, що це захворювання є обов’язковим ускладненням артеріальної гіпертензії за відсутності якісного лікування. Дотримання простих правил профілактики дозволяє запобігти його появі.

У першу чергу необхідно контролювати показники АД. Найчастіше проблеми з тиском у сучасної людини з’являються внаслідок його способу життя. Неправильне харчування, постійні стреси, гіподинамія, шкідливі звички — ці фактори рано чи пізно призводять до недуги. Тому заняття посильними видами спорту, правильний раціон і позитивний настрій допоможуть зберегти судини в здоровому стані надовго.