Шляхи та способи передання інфекції

Здоров’я 28 жовтня 2022 Перегляди: 46

У навколишньому світі живе величезна кількість мікроорганізмів, невидимих людському оку. Одні з них не становлять жодної небезпеки, інші ж здатні викликати різні захворювання. Які шляхи і способи передачі інфекції існують — питання, що заслуговує уваги.

Інфекція: механізм і шлях передачі. Розшифрування термінів

У такій науці, як епідеміологія, використовується поняття «інфекція». Цим терміном позначається небезпека зараження рослинного, тваринного або людського організму різними патогенними збудниками. До них належать найпростіші, бактерії, віруси тощо. Інфекції передаються відповідно до певних механізмів. Під ними мається на увазі сукупність конкретних способів переміщення збудників з джерела в сприйнятливий організм.

Фахівці виділяють 4 механізми передачі інфекції:

• фекально-оральний;
• аерозольно-аерогенний;
• трансмісивний;
• гемоконтактний.

Кожен механізм реалізується різними шляхами (способами). Під цим терміном розуміються фактори, які забезпечують проникнення інфекції у сприйнятливий організм у певних умовах.

Шляхи передачі, характерні для фекально-орального механізму

Інфекції, характерні для цього механізму передачі, називаються кишковими. Збудник мешкає в травній системі господаря. У навколишнє середовище мікроорганізми потрапляють разом з фекаліями. У новий організм збудники проникають різними шляхами. Ось способи передачі кишкової інфекції:

• водний (при вживанні зараженої води);
• харчової (через яйця, м’ясо, рибу, молоко, забруднені овочі, фрукти та ягоди);
• контактно-побутовий (через різні предмети домашнього вжитку).

У воді мікроорганізми опиняються через пряме попадання в неї фекалій або зараженого ґрунту. При харчовому та контактно-побутовому шляхах передачі продукти харчування та предмети вжитку часто заражаються після того, як хвора людина, яка служить джерелом інфекції, торкається до них. Важливу роль у передачі збудників відіграють мухи. Патогенні мікроорганізми потрапляють на лапки комах з фекалій.

Приклад інфекції з фекально-оральним механізмом передачі

Одне з відомих захворювань людини — дизентерія. Це недуга, для якої характерні синдроми ураження ЖКТ і загальної інфекційної інтоксикації. Хвороба виникає через дизентерійні палички, що відносяться до роду шигел. Способи передачі інфекції — водний, харчовий та контактно-побутовий.

В даний час дизентерія діагностується в одиничних випадках. Зараження відбувається:

• через вживання води з річки, колодязів, колонок, що знаходяться в незадовільному санітарно-технічному стані;
• вживання недостатньо обробленої їжі (брудної, сирої).

Можливі також спалахи — групові захворювання. Водні епідемії бувають обумовлені порушеннями децентралізованого та централізованого водопостачання. Контактно-побутові спалахи часто відбуваються в дошкільних установах через порушення протиепідемічного режиму (наприклад, через неякісно виконувані дезінфекційні заходи).

Шляхи передачі інфекції при аерозольно-аерогенному механізмі

Цей механізм передачі має кілька назв. У спеціалізованій літературі можна зустріти такі найменування, як аспіраційний, аерозольний, крапельний. Проаналізувавши їх, можна зрозуміти, що аерозольно-аерогенному механізму передачі властива локалізація збудника в органах дихальної системи.

Мікроорганізми можуть передаватися наступними способами (шляхами):

1. Повітряно-крапельним. Збудник виділяється при кашлі, чханні, розмові. Крапельки інфікованої суті потрапляють у навколишнє середовище, а потім з повітрям проникають в організми здорових людей.
2. Повітряно-пиловим. При цьому способі передачі здорова людина заражається після потрапляння в організм частинок зваженого пилу, що містять інфекцію.

Приклади захворювань з аерозольно-аерогенним механізмом передачі

Грип є поширеним захворюванням вірусної природи. Основний спосіб передачі інфекції — повітряно-крапельний. При недузі вражаються верхні дихальні шляхи. Коли вірус проникає в організмздорову людину, з’являються такі симптоми, як слабкість, головні, м’язові та суглобові болі. Піднімається температура тіла. Через деякий час хворі починають скаржитися на закладеність носа, болі в горлі, сухий кашель.

Повітряно-пиловий спосіб передачі властивий скарлатині — стрептококовій інфекції, що характеризується дрібноточковим висипом, ангіною і ознаками загальної інтоксикації. При захворюванні збудники виділяються з організму хворої людини з мокротою, гноєм. Вони дуже стійкі до впливу факторів навколишнього середовища. Саме цим пояснюється можливість зараження через повітря і пил.

Шляхи передачі інфекції при трансмісивному механізмі

Для трансмісивного механізму передачі характерне проживання збудників у крові господаря. У здоровий організм інфекція потрапляє завдяки членистоногим (блохам, вшам, комарам, кліщам, мухам). Переносники підрозділюються на специфічних і неспецифічних. У першу групу входять такі членистоногі, які переносять певні захворювання. Наприклад, специфічними переносниками малярії виступають комарі, сипного тифу — вші. До другої групи можна віднести мух, що переносять гострі кишкові інфекції, черевний тиф, гепатит А.

Трансмісивним механізмом можуть передаватися:

• антропонози (резервуаром і джерелом інфекції служить тільки людина);
• зоонози (резервуаром і джерелом інфекції виступають тварини);
• антропозоонози (джерелом інфекції можуть бути як тварини, так і люди).

Приклади хвороб з трансмісивним механізмом передачі

Одна з трансмісивних інфекцій — малярія. Це анропонозне захворювання, збудниками якого є найпростіші з роду Plasmodium. Патогенні мікроорганізми передаються від хворих людей до здорових через комарів, що належать до роду Anopheles. Новий господар стає заразним тільки тоді, коли в крові з’являються статеві форми збудника — гаметоцити. Наприклад, при тропічній малярії це відбувається приблизно через тиждень після початку паразитемії і триває протягом року.

Ще один приклад захворювання з трансмісивним механізмом передачі — чума. Збудником є Yersinia pestis (нерухома бактерія, що має форму палички). Джерелом інфекції в природі виступають гризуни, а переносником — блохи. У цих кровосисних комах після вживання зараженої крові в травній системі починає розмножуватися чумний мікроб. Збудники накопичуються і заповнюють просвіт травної трубки. При наступних укусах тварин або людей блохи зригують збудників і забезпечують тим самим зараження.

Шляхи передачі, властиві гемоконтактному механізму

Гемоконтактний механізм передачі характерний для багатьох інфекцій: бактеріальних, грибкових, вірусних, протозійних, паразитарних. Збудники потрапляють в організм різними способами. З цієї причини виділяють такі способи передачі інфекції:

• вертикальний;
• парентеральний;
• трансплантаційний;
• статевий.

Вертикальний спосіб передачі інфекції пояснюється проникненням збудника в тіло плоду з організму вагітної жінки через плаценту. Для парентерального способу характерне проведення медичних маніпуляцій. Наприклад, у деяких випадках люди заражаються в стоматологічному кабінеті, коли лікар використовує нестерильні інструменти. Трансплантаційний спосіб передачі інфекції реалізується при пересадці внутрішніх органів. Останній шлях притаманний захворюванням, що передаються при статевому зносині.

Крім того, можна виділити контактний спосіб передачі інфекції. При ньому зараження відбувається при безпосередньому зіткненні з джерелом збудників і внесенні на поверхню слизових оболонок і шкіри (наприклад, при цупці)

Приклад хвороби з гемоконтактним механізмом передачі

Актуальна медична і соціальна проблема полягає в тому, що багато людей не знають або ігнорують способи передачі статевих інфекцій, не оберігаються під час випадкових зв’язків. Саме тому ЗППП дуже часто діагностуються лікарями.

Прикладом інфекції з гемоконтактним механізмом передачі є ВІЛ. При цьому захворюванні вражається імунна система. Вона поступово руйнується до формування СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту). Збудник — вірус з сімейства ретровірусів. Джерелом зараження виступає хвора людина.

Статевий і вертикальний способи передачі інфекції є основними (природними) при цьому захворюванні. Також активно реалізується штучний шлях передачі (парентеральний і трансплантаційний). При ньому вірус проникає через пошкоджену шкіру і слизові оболонки при лікувально-діагностичних процедурах, введенні наркотиків, виконанні татуювань в нестерильних умовах.

Внутрішньолікарняні інфекції

Особливої уваги заслуговують внутрішньолікарняні інфекції (СБІ). Це дуже серйозна проблема. При ВБІ люди заражаються при вступі до лікарні або зверненні за медичною допомогою. Внутрішньолікарняні інфекції завдають значної шкоди здоров’ю. Крім того, вони збільшують тривалість лікування і час перебування в медичному закладі, викликають ускладнення, а іноді навіть призводять до летального результату.

Способи передачі інфекції в медичному закладі різноманітні. Збудники потрапляють в організми людей як природними (фекально-оральним, аерозольно-аерогенним), так і штучними (при проведенні інвазивних лікувальних і діагностичних процедур) шляхами. Внутрішньолікарняні інфекції виникають не тільки через недотримання санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму, а й через появу мікроорганізмів, стійких до хіміопрепаратів, антибіотиків і несприятливих факторів навколишнього середовища.

Насамкінець варто зазначити, що для кожного захворювання властиві певні шляхи (способи) передачі інфекцій. Знаючи про те, як відбувається зараження, можна попередити виникнення у себе деяких недуг (наприклад, не вживати брудні продукти, уникати випадкових статевих контактів, вести здоровий спосіб життя і відмовитися від наркотиків).