Шов після апендициту: чим обробляти, коли знімають

Здоров’я 15 вересня 2022 Перегляди: 55

Апендицит (Appendicitis) — це запалення червеобразного відростка сліпої кишки (Appendix), що часто зустрічається патологія черевної порожнини, при лікуванні якої уникнути оперативного втручання навряд чи вдасться. Операція з видалення апендиксу серед практикуючих медиків не вважається складною, оскільки вона вже проведена на багатьох мільйонах пацієнтів. За міжнародною медичною статистикою, близько ⅕ частини населення планети благополучно живуть після видалення Appendix. Шов після апендициту, природно, залишається і вимагає певного догляду. Від правильності виконання рекомендацій фахівців залежить не тільки термін повернення до повноцінного активного життя, а й зовнішній (естетичний) вид черевної порожнини (що особливо хвилює прекрасну половину людства).

Функції апендиксу

За твердженням численних фізіологів, Appendix не несе в собі жодного корисного функціонального навантаження. Він дістався нам у спадок від наших доісторичних предків і в процесі еволюції перетворився на так званий рудимент. Однак деякі вчені припускають, що він (завдяки своїй лімфатичній системі) допомагає формуванню загального імунітету в період зростання організму в дитячому віці.

У будь-якому випадку шов після апендициту залишається єдиним нагадуванням про те, що спочатку Appendix був у нашому організмі. Ніяких додаткових функціональних обмежень видалення цього атавізму за собою не спричинить.

Розташування апендиксу в організмі людини

Від індивідуальних фізіологічних особливостей будови індивідуума залежить, з якого боку апендицит у людини знаходиться. Він може розташовуватися:

• в ложі правої підвздошної області;
• за сліпою кишкою (звідки він і росте);
• за черевиком (досить атипово), і в цьому випадку його симптоми дуже часто плутають з гострим запаленням нирок або сечовиків;
• з лівого боку, при так званому дзеркальному розташуванні внутрішніх органів.

Симптоматика і фактори захворювання

Больовий синдром при апендициті проявляється, як правило:

• у правій підвздошній області;
• спочатку в області шлунка, поступово спускаючись вниз живота і локалізуючись або в правій його стороні, або по центру.

Для інформації! Природно, прояв больового синдрому залежить багато в чому і від того, як і з якого боку апендицит у людини розташований.

Запалення апендиксу можуть супроводжувати:

• підвищена температура тіла;
• нудота або блювота.

Основними факторами виникнення апендициту є:

• закупорка судин або просвіту апендикса;
• інфекції, що поширюються по організму з струмом крові;
• спакучі процеси в області малого тазу (в першу чергу це стосується жінок);
• так звані нез’ясовані або незрозумілі причини виникнення запального вогнища.

Діагностика

Перш за все, попередній діагноз досвідчений фахівець ставить на підставі скарг пацієнта, зовнішнього огляду та дослідження черевної порожнини за допомогою пальців рук (натискання і різке відпускання в області правої підвздошної області, поштовхи в нижню частину товстого кишечника і так далі). Щодо посилення болючих симптомів лікар робить висновки про наявність апендициту і терміновість проведення оперативних заходів. Якщо час дозволяє, то в обов’язковому випадку проводять аналіз крові і сечі.

З інструментальних засобів діагностики найкращим і найефективнішим способом є лапароскопія. Введення ендоскопа (із закріпленою на кінці камерою) через невеликий прокол дозволяє отримати лікарю найбільш повну картину запалення. На підставі отриманих даних приймається рішення про спосіб проведення хірургічної операції.

Додаткові діагностичні процедури (такі як ультразвукове дослідження, комп’ютерна або магнітно резонансна томографія) можуть бути призначені для виявлення супутніх захворювань або ускладнень, проте не дають 100% вірного результату для постановки однозначного діагнозу — апендицит.

Лікування

На сьогоднішній день єдиним ефективним способом лікування апендициту є хірургічна операція. Якщо патологія виявлена на ранній стадії, то для видалення апендиксу застосовують два основних способи:

• Класичний. Спочатку роблять невеликий похилий розріз, видаляють запалений відросток. Потім накладають внутрішні шви після апендициту, які розсмоктуються в процесі загоєння. Після чого розріз зашивають зовні.
• Лапароскопічний. При цьому способі в черевику роблять кілька тонких проколів, через які вводять хірургічні інструменти. Саме такий метод вважається найбільш прогресивним і найменш травматичним. Косметичний шов після операції являє собою ледь помітні точки на шкірі.

Пацієнт проводить у стаціонарі, як правило, не більше 2 тижнів. Якщо апендицит ускладнений перитонітом (місцевим або розлитим гнійним), то тривалість лікування значно зростає. В особливо важких випадках на це може піти навіть кілька місяців.

Коли знімають шви

Зняття швів після апендициту здійснюють зазвичай через 7-10 діб після проведення операції. Процедура ця практично безболісна і виконується досить швидко без застосування засобів анестезії. Час загоєння багато в чому залежить від загального стану здоров’я пацієнта та його фізіологічних особливостей.

Питання про те, як часто і чим обробляти післяопераційний шов в умовах стаціонару, для медичних працівників давно вирішене. Для запобігання потраплянню інфекції та прискорення процесу загоєння вони застосовують спеціальні розчини на основі спирту, фурациліну, йодинолу та інших шкірних антисептиків. Після виписки з лікарні пацієнту слід суворо виконувати всі рекомендації фахівців як по догляду за зовнішніми швами після видалення апендициту, так і по раціону і допустимим фізичним навантаженням.

Який шов може залишитися після операції

Який шов після апендициту може залишитися на тілі пацієнта, залежить від способу проведення хірургічної операції, а також тяжкості патології. Після лапароскопії залишаються ледь помітні точки від проколів. При своєчасно виявленій і не обтяженій ускладненнями патології довжина шва не перевищує 3-4 см. В обох випадках застосування сучасних загоювальних препаратів дозволяє досягти досить хорошого косметичного ефекту і зробити наслідки операції практично непомітними.

У важких випадках апендициту шов після проведеної операції може бути досить значних розмірів (до 25 см у довжину). Це пояснюється наявністю ускладнень (наприклад, необхідністю видалення гнійних накопичень і встановлення спеціальних вивідних катетерів). Для візуальної мінімізації таких швів можуть знадобитися не тільки медикаментозні препарати зовнішнього застосування, а й спеціальні фізіотерапевтичні процедури.

Стадії загоєння зовнішнього шва

Безпосередньо після накладання шов має рожеватий або червонуватий відтінок. Причому пацієнту часто дуже хочеться його почесати, чого не можна робити ні в якому разі. Потім у міру регенерації пошкоджених тканин відбувається процес ущільнення шва після операції апендициту. У місці рубця, що утворився, значно знижується чутливість шкірних покривів.

З плином часу набряклість шва (явно виражена в перші дні) і його почервоніння зменшуються. При цьому може посилитися свербіж. Поступово зовнішній рубець світлеє і набуває жовтого (або коричневого) кольору, незначно височіючи над поверхнею шкіри.

На замітку! Швидкість загоєння багато в чому залежить від підшкірних жирових накопичень. Чим «тучніша» людина, тим більше часу знадобиться для відновлення зовнішніх шкірних тканин.

Природно, в перший час після видалення апендициту шов болить. І це цілком зрозуміло завданими організму «механічними ушкодженнями». Однак безперервний больовий синдром протягом значного часу може свідчити про небажані запальні процеси. Про це необхідно негайно повідомити лікаря.

Можливі ускладнення

Якщо в процесі загоєння з ранки шва починають з’являтися виділення (кров’янисті, водянисті або гнійні), то необхідно терміново звернутися до хірурга. Це може бути симптомом неповного розсмоктування внутрішніх швів або їх розбіжності. Залежно від характеру ускладнення лікар призначає спеціальні терапевтичні процедури (іноді з частковим розкриттям зовнішнього шва і установкою дренажного катетера). У цьому випадку комплекс місцевих антибактеріальних заходів проводиться аж до повного очищення і загоєння операційної рани.

Особливості харчування в післяопераційний період

У перші кілька днів після операції необхідно утриматися від продуктів, які можуть викликати здуття живота, що може досить негативно позначитися на загоєнні шва після апендициту. До них належать капуста, овочеві салати, хліб, жирні молочні продукти, соки. Найкраще вживати лікарняну їжу. І хоча ці страви можуть здатися несмачними і прісними, зате можете бути впевнені в збалансованості харчування. Нічого протипоказаного в стаціонарі вам не запропонують.

Про домашній раціон найкраще проконсультуватися з фахівцем перед випискою з лікарні і поставитися до його рекомендацій з належною відповідальністю. Як правило, терміни післяопераційної дієти не перевищують 2 місяців.

Важливо! У період післяопераційного відновлення необхідно стежити за регулярністю стільця. У разі порушення періодичності дефекації слід звернутися до фахівця за консультацією про вибір найбільш кращих слабких засобів.

Догляд за швом у домашніх умовах

Як і чим обробляти післяопераційний шов в домашніх умовах? Перш за все, необхідно уважно вислухати (а ще краще записати) всі рекомендації фахівців і суворо їх дотримуватися.

Протягом двох-трьох тижнів після виписки зі стаціонару лікарі не рекомендують прийом теплих ванн. З метою особистої гігієни найкраще підійде душ комфортної температури, після якого шов обробляють зеленкою і слабкими розчинами йоду або марганцівки.

Підвищити ефективність і прискорити процес загоєння і розсмоктування шва від апендициту допомагає застосування спеціальних мазей, гелів і спреїв («Пантенола», «Левомеколя», «Бепантена», «Солкосерила», «Контратубекса», засобів на основі олій обліпихи і розторопші). Однак використовувати перераховані препарати можна тільки після відповідної консультації з фахівцем.

Фізичну активність у період післяопераційного відновлення потрібно збільшувати поступово. Природно, в перші два місяці не варто піднімати важкі предмети. А ось піші прогулянки будуть досить корисні. Надмірне захоплення постільним режимом може призвести до спайок швів з усіма витікаючими звідси наслідками. Порадившись з лікарем, можна виконувати комплекс зміцнюючих фізичних вправ.

Особливості жіночого організму

В силу специфіки фізіологічної будови організму симптоми апендициту у жінок можуть нівелюватися болючими відчуттями при запаленні придатків (маточних труб або яєчників). Природно, в першу чергу представниці прекрасної статі звертаються до гінеколога. Однак після купірування цієї запальної патології в малому тазу може розвинутися спаєчний процес, захопивши при цьому і сам апендикс. Ці негативні наслідки іноді призводять до появи гострого апендициту. У цьому випадку необхідно терміново звертатися до хірурга і проходити всі необхідні обстеження.

Як зробити шов непомітним

Навіть при правильному догляді за післяопераційним швом він може залишатися досить помітним і доставляти певний естетичний дискомфорт. Для того щоб рубець став менш помітним, можна застосувати:

• Хімічний пілінг, за допомогою якого видаляють шар пошкоджених сполучних тканин, а на їх місці утворюються нові здорові і малопомітні шкірні покриви.
• Лазерну корекцію (яку ще іноді називають шліфуванням), яка сприяє омолодженню шкіри та освітленню рубця. За твердженням фахівців-дерматологів, помітність шва зменшується на 95%. Однак необхідно пам’ятати, що вдаватися до такої процедури можна не раніше ніж через півроку після перенесеної операції.
• Ін’єкції спеціальних косметичних препаратів, які призначає і проводить тільки кваліфікований фахівець.
• Кріотерапія (в результаті впливу рідкого азоту відбувається «відмирання» патологічних тканин шва).

Насамкінець

Незалежно від того, наскільки стрімко з’явилися больові відчуття в області живота (і не обов’язково тільки праворуч), необхідно терміново звертатися до медичного закладу. Своєчасно вироблена діагностика, а також оперативне видалення запаленого апендикса допоможуть уникнути серйозних ускладнень. Час при лікуванні апендициту (як, втім, і інших гострих запальних патологій) часто відіграє визначальну роль в успіху боротьби з цією недугою.