Сімейна психотерапія: способи та основні форми

Здоров’я 15 вересня 2022 Перегляди: 79

Психотерапія має чимало різних форм, і насамперед цей процес розрізняється за формою свого проведення. Існує індивідуальна, сімейна та групова терапія. Однак багато дослідників вважають, що будь-який вид являє собою саме роботу з осередком суспільства. Адже психотерапія окремо взятої людини по суті являє собою роботу з осколком сім’ї.

Виникнення дисципліни

Сімейна психотерапія вперше виникла в другій половині 50-х років минулого століття. Її появі сприяли спостереження психотерапевтів за проблемами і труднощами окремих людей. Дослідники зауважили, що нерідко психологічні складнощі беруть свій початок не в особливостях окремої особистості, а мають в якості свого першоджерела сім’ю. Розвитку цього підходу сприяли і думки вчених з інших галузей науки — соціології, антропології, методології, філософії.

Визначення

Під сімейною системною психотерапією (ССТ) розуміється цілий напрямок, який об’єднується під однією назвою. Психолог, який застосовує у своїй практиці ЗВТ, працює з сімейними труднощами, однак це не єдина сфера його компетенції. Нерідко на прийом до такого терапевта приходять і окремі люди, які мають життєві складнощі. Людина завжди сприймається як частина системи людей, що взаємодіють між собою. І та життєва трудність, з якою йому доводиться мати справу, сприймається як спільна для всіх людей проблема. Саме тому в назві даного виду терапії присутнє слово «системна».

Основні ідеї

Система являє собою динамічний механізм, що складається з постійно взаємодіючих між собою індивідів. Крім цього, вона також стикається і з зовнішнім світом. Іншими словами, на дану систему впливають і інші системи. Вона прагне зберегти свій вихідний стан, або гомеостаз.

Друга ідея полягає в тому, що і сама система впливає на навколишній світ. З цього випливає ще одна з найважливіших концепцій системної сімейної психотерапії — ідея про зворотний зв’язок. Інформація про поведінку людини як елемента системи або ж про сім’ю як про цілісну конструкцію безперервно відображається навколишнім світом і надходить назад.

Наступна концепція, яка є однією з центральних, полягає в тому, що поведінка кожного з елементів системи безпосередньо впливає на всю систему. У ній постійно виникають множинні відповіді на дані зміни, які підтримують саму конструкцію, її функціонування. Виникає замкнене коло — одна дія викликає друге, друга — третє тощо. У процесі психотерапії виявляється, що нерідко трудність одного з членів сім’ї може бути обумовлена проблемами іншого.

Приклади робочих ситуацій

Сімейне консультування та сімейна психотерапія накопичили за час свого існування чимало зразків, що наочно ілюструють ідеї даного підходу. У даному випадку можна навести кілька наочних прикладів. Дитина страждає панічними атаками, які не піддаються медикаментозній терапії. При зверненні до психолога виявляється, що між батьками немає нормальних відносин, вечорами вони постійно сваряться. Коли ж у дитини починається панічна атака, це припиняє сварки — вся увага батьків концентрується на проблемі чаду. Таким чином, один раз сталася панічна атака у дитини отримала позитивний зворотний зв’язок від батьків, що закріпило цю реакцію. Коріння проблеми малюка насправді знаходилося в труднощах батьків.

Інший приклад — дочка не може облаштувати своє особисте життя. Всі її спроби в даному відношенні закінчуються крахом, відносини не тривають більше декількох тижнів. При зверненні до психолога виявляється, що проблем у поведінці дівчини, які відштовхували б потенційних кандидатів у чоловіки, немає. Насправді, в наявності проблеми у взаєминах з матір’ю, яка постійно демонструє поведінку маніпулятивного характеру, не бажаючи «відпускати» дорослу дочку з сім’ї. Вирішенням проблеми дівчини буде психологічна сепарація від матері, взяття відповідальності за своє життя, робота над розвитком незалежності — в тому числі і фінансової.

Персоналії

Вітчизняні психологи зробили чималий внесок у розвиток сімейної психотерапії — Варга Анна Яківна, Москаленко Валентина Дмитрівна, Едмонд Георгійович Ейдеміллер та інші. Більшість з вітчизняних дослідників, як і їхні західні колеги, дотримуються фрейдівського принципу: «неврози виникають на порозі отчого будинку». Деякі вчені при цьому спираються у своїй роботі і на концепції зі сфери неврології. Наприклад, це модель аналітико-системної сімейної психотерапії Ейдеміллера — Александрової, в якій підкреслюється важливість створення концепції медичної психології.

Наукова база ЗВТ

Прихильники кожного з підходів уникають концентруватися на причинно-наслідкових зв’язках, у фокусі їх уваги особливості складних сімейних взаємозв’язків. У кожен момент часу вони є як наслідком, так і причиною. Визрівала сімейна психотерапія на наступних областях:

• Методологічні основи загальної теорії систем (Л. Берталанфі).
• Концепції групової динаміки К. Левіна і його послідовників.
• Вивчення особливостей взаємин в сім’ї людей, які страждають від шизофренії (зокрема, дослідження особливостей родинних зв’язків у хворих групою вчених в Пало-Альто під керівництвом Г. Бейтсона).

Методи ЗВТ

Відповідно до застосовуваних у процесі терапії методами виділяють такі типи ЗВТ:

• стратегічна;
• структурна;
• міланський підхід;
• концепція М. Боуена;
• різні види посткласичної ЗВТ.

Останній пункт включає в себе наративну психотерапію, короткострокові методи, нейролінгвістичне програмування тощо. Дослідження в рамках перерахованих підходів проводяться в різних інститутах сімейної та групової психотерапії. Наприклад, це Московський інститут психоаналізу, Кавказький інститут гештальт-терапії та сімейної психотерапії тощо. Основними типами, які застосовуються більшістю психологів, є перші чотири підходи. Розгляньмо всі з них докладніше.

Стратегічна ССТ

Даний метод системної сімейної психотерапії спрямований насамперед на вирішення сімейних труднощів. Він має й інші назви — «короткострокова терапія», або ж «проблеморішаюча». Серед представників даного підходу виділяються такі персоналії, як Джей Хеллі, Клу Маданес. У процесі своєї роботи вони інкорпорували досвід Г. Бейтсона і М. Еріксона.

У стратегічному підході сімейної психотерапії основний акцент робиться не на індивідуальних особливостях членів сім’ї, а на розробці конкретних стратегій для вирішення існуючих проблем. Причини сформованих ситуацій не беруться до уваги. Найважливіше в даному типі терапії — це зміна звичок, поведінки, рішень. Стратегічні терапевти переконані в тому, що навіть невеликі зміни здатні вплинути на результат ситуації. Втручання терапевта, який дотримується цього підходу, має високу інтенсивність. Однак при цьому воно найчастіше короткочасно.

Психотерапевти цього напрямку не орієнтовані на ті першопричини, які запустили патологічний процес у сім’ї (подібно до того, як загострюють увагу на них, наприклад, психоаналітики). Вони, швидше, займаються вивченням тих факторів, які сприяють підтримці негативної поведінки.

Структурний підхід

У самій назві даного методу сімейної терапії присутнє визначення, що вказує на використання концепції сім’ї як єдиної системи. Особливий акцент психотерапевтами даного напрямку робиться на єдності сім’ї. Подібно до того, як живий організм складається з органів, або ж амеба складається з органелл, осередок суспільства включає в себе кілька членів. Вони утворюють між собою єдність.

Теорія структурного підходу базується на трьох основних положеннях:

• Сім’я є основною людською системою, що забезпечує процес розвитку її членів, або, навпаки, негативно впливає на нього.
• У кожній з таких конструкцій є свої підсистеми.
• Особливий вплив на кожного з індивідів робить втручається поведінка інших членів системи.

Якщо сімейна підсистема піддається зовнішнім діям інших членів, це говорить про проникливість її кордонів. Наприклад, коли батьки про щось сперечаються, діти нерідко намагаються втрутитися в сварку. Батьки, як правило, негайно реагують на присутність чаду, його прохання тощо. У підсумку їхня суперечка залишається недозволеною. Оскільки подружня підсистема володіє слабкими, проникливими кордонами, цей інцидент вплине на наступні події — невирішені в ході суперечки проблеми будуть давати про себе знати у вигляді агресії, подальших сварок.

Міланська школа

Виникла в 70-х роках минулого століття. Даний підхід ґрунтується на наступних припущеннях:

• Сім’я являє собою саморегулюючу систему.
• Будь-яка дія кожного з її членів являє собою одну з форм комунікації.
• Її невербальні аспекти важливіші, ніж вербальні.
• Основним регулятором взаємодій виступають правила, зроблені в сім’ї.
• У своїй роботі психолог дотримується нейтралітету по відношенню до кожного з членів системи. Вплив спрямований насамперед на поведінкові патерни.

Методологічна концепція М. Боуена

Мюррей Боуен є автором однієї з найбільш складних ідей ССТ, на його роботах досі проводяться дослідження в багатьох інститутах сімейної психотерапії. Вона включає в себе 8 взаємопов’язаних концепцій:

1. Положення, що описує рівень автономії або злиття «Я» кожного з членів сім’ї.
2. Ідею триангуляції, в рамках якої в кожному з осередків суспільства утворюються зв’язки за схемою трикутників.
3. Положення про взаємодію членів сім’ї в рамках одного покоління.
4. Ідею про те, що патогенні фактори передаються з покоління в покоління.
5. Члени сім’ї проектують власні комплекси на оточуючих родичів.
6. Ідея емоційного розриву.
7. Важливість сіблінгової позиції.
8. Ідея про соціумну регресію.

Спосіб позитивних обмінів

Як приклад однієї з практичних інтервенцій ССТ, що застосовуються психологами, можна навести вищевказаний спосіб. Багато пар у своєму сімейному житті мають тенденцію демонструвати безпорадну поведінку, скаржитися один на одного. Одна з цілей поведінкової сімейної психотерапії полягає в тому, щоб змінити дану ситуацію докорінно: так, щоб пара налаштовувалася на взаємодію один з одним, практикувала кооперацію. Цей метод складається з трьох аспектів:

• Для початку необхідно чітко визначити бажання один одного.
• Бажання повинні бути сформульовані в позитивній формі. Парам не варто замислюватися про те, чого кожен з партнерів не хоче.
• Далі кожен з подружжя повинен регулярно дивувати партнера своєю позитивною поведінкою.

Дана методика вперше була запропонована терапевтами Джакобсоном і Марголіним в 1979 році. Психолог повинен попросити кожного чоловіка написати список з трьох основних видів діяльності, які він може здійснити і тим самим доставити іншому партнеру задоволення. Дані види діяльності повинні бути сформульовані в позитивному ключі. В якості домашнього завдання терапевт просить партнерів виконати як мінімум три таких бажання. Подібний метод може застосовуватися в тих випадках, коли подружжя неохоче бере участь у психотерапії або ж схильне змагатися між собою.

Форми сімейної терапії

Серед психотерапевтів досі ведуться суперечки про те, в якому вигляді повинен відбуватися процес роботи з сім’єю. Одні дослідники наполягають, що в терапії повинен брати участь весь осередок суспільства, інші переконані в тому, що насамперед необхідно працювати з індивідуальними проблемами її членів. Однак всі дослідники переконані в тому, що незалежно від форми сімейної терапії необхідно завжди бачити групу родичів в цілому. Таким чином, стають очевидними розстановки сил серед них. Також аксіоматичним вважається положення про те, що для реальних змін у характері комунікації, тих правил, які прийняті серед тих, хто живе під одним дахом, необхідно також проводити роботу з усіма членами сім’ї.

Нерідко форми терапії поєднуються для досягнення оптимального ефекту — іншими словами, групова сімейна психотерапія поєднується з індивідуальною роботою з деякими членами. Подібний підхід найбільш ефективний, коли необхідно опрацювати поведінку найбільш інфантильного родича. Крім сеансів, на яких присутній психолог та інші члени сім’ї, йому необхідно також відвідувати групову або індивідуальну терапію. Наприклад, це можуть бути збори батьків, у яких діти хворіють на шизофренію, або дружин алкоголіків. У процесі групової терапії член сім’ї отримує можливість скоригувати свою неадекватну поведінку, що впливає також і на обстановку в сім’ї.

Однією з популярних методик є так звана стереоскопічна психотерапія, при якій кожен з подружжя відвідує окремого фахівця, проте всі результати зустрічей згодом обговорюються.

Ув’язнення

Відмінною особливістю більшості підходів у сімейній психології та сімейній психотерапії є позиція, згідно з якою осередок суспільства розглядається як єдиний організм. Під час роботи піддаються аналізи способу реагування членів сім’ї на ті чи інші події, розглядаються сімейні правила, міфи. Стають очевидними справжні причини труднощів, вирішуються проблеми клієнтів. Методи сімейної психотерапії довели свою ефективність у роботі з такими проблемами, як труднощі в подружніх відносинах, втрата близької людини, порушення дитячої поведінки, психосоматика, девіантна поведінка підлітків.