Симптоми прояву та терапія антифосфоліпідного синдрому

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 69

Під антифосфоліпідним синдромом в медицині розуміється таке порушення, при якому імунна система помилково починає виробляти антитіла, спрямовані проти деяких нормальних білків крові. Така ситуація згодом нерідко провокує утворення згустків крові, а також ускладнення при вагітності (викидень, народження мертвого плоду тощо). У цій статті ми розповімо про основні симптоми цієї проблеми, а також розглянемо, яким має бути лікування антифосфоліпідного синдрому.

Основні причини

Як вже було зазначено вище, при даному синдромі сама імунна система пошкоджує білки, що зв’язують фосфоліпіди (це жири, які є в крові і досить важливі для нормальної її згортаності). На даний момент фахівці умовно виділяють два типи цієї проблеми:

• Первинний — викликається інфекціями або деякими захворюваннями (наприклад, ВІЛ, малярія, гепатит С тощо).
• Вторинний тип, як правило, спостерігається у пацієнтів, у яких вже були раніше діагностовані будь-які аутоімунні недуги. Так, у цьому випадку розвиток антифосфоліпідного синдрому може бути викликаний первинним аутоімунним розладом.

Симптоми

Сьогодні фахівці виділяють кілька характерних ознак антифосфоліпідного синдрому. Нижче перерахуємо лише деякі з них:

• формування згустків крові у венах ніг;
• народження мертвого плоду, часті викидні або інші ускладнення при вагітності;
• інсульт;
• регулярні головні болі, судоми;
• висип на шкірному покриві у вигляді сітки;
• серцево-судинні захворювання;
• кровотечі.

Антифосфоліпідний синдром. Діагностика

Як стверджують фахівці, таке порушення можна запідозрити у пацієнтів до 45 років, якщо у них вже був діагностований інсульт або інфаркт міокарда. У такому випадку лікарі наполегливо рекомендують пройти повне обстеження, щоб підтвердити або, навпаки, спростувати таку проблему, як антифосфоліпідний синдром. Аналізи в цій ситуації відіграють далеко не останню роль. Так, лабораторним підтвердженням недуги є наявність антитіл до різного роду фосфоліпідів за допомогою так званого імунно-ферментного аналізу.

Яким має бути лікування?

В першу чергу слід з’ясувати першочергове захворювання, яке безпосередньо і призвело до розвитку антифосфоліпідного синдрому. Ефективність даної терапії полягає в зниженні кількості антитіл до фосфоліпідів. Крім того, прописуються препарати, що відповідають за зниження згортаючої здатності крові (наприклад, антиагреганти), а також антигістамінні ліки (зменшують алергічний настрій). Якщо в лабораторних умовах було виявлено підвищений вміст у крові антитіл, як наслідок, виникає загроза гострого тромбозу. У такого роду ситуації найчастіше призначається плазмаферез. У жінок у положенні з таким діагнозом необхідна своєчасна діагностика і повний контроль над вагітністю. Щоб уникнути розвитку ускладнень у деяких випадках призначаються лікарські препарати.