Системне запаморочення: можливі причини, симптоми та терапія

Здоров’я 28 жовтня 2022 Перегляди: 64

У статті розглянемо симптоми і лікування системного запаморочення.

Численні прояви цієї патології потребують точної класифікації. Це пояснюється тим, що люди розуміють під запамороченням різні відчуття, часто при цьому дуже суб’єктивні, далеко не у всіх випадках є інформативні описи. За загальноприйнятою класифікацією виділяють два типи недуги: системне (вестибулярне, справжнє) і несистемне (тобто не вестибулярне). У цій статті йтиметься про системне запаморочення і його особливості.

Визначення

Запаморочення можна назвати системним, якщо його супроводжує обертання навколишнього світу біля людини або відчуття обертання самого тіла по конкретній осі (по сагіттальній площині, годинниковій стрілці тощо). При цьому системне, справжнє запаморочення часто проявляється у вигляді неприємних відчуттів, обумовлених перерозбраженням структур вегетативної системи, а саме нудотою, пітливістю, блювотою, іноді дефектами координації рухів, почуттям страху і тривоги. Часто відбувається посилення системного вестибулярного запаморочення при просторовій зміні положення голови або тіла.

Особливості та причини, симптоми

Саме собі запаморочення захворюванням не є. Це симптом, який свідчить про наявність в організмі якогось збою. Щоб зрозуміти, яка саме патологія викликала його виникнення, потрібно звернути увагу також на супутні ознаки.

Існує дуже багато причин, що провокують появу системного запаморочення. Серед них виділяються:

• Хвороба Меньєра. Ця патологія обумовлена зменшенням тонусу судин, що з’єднують слуховий і вестибулярний апарат. Характерні для неї ще й такі симптоми: втрата просторової орієнтації; погіршення слуху; шум у вухах; поява блювоти і нудоти; слабовидіння; ністагм (ритмічний мимовільний рух очних яблук). При такому захворюванні голова може кружляти протягом декількох годин. Серед його наслідків відзначаються дестабілізація рівноваги, повна або часткова втрата слуху. Симптоми системного запаморочення не повинні залишитися без уваги.
• Лабіринтіт. Даний процес запалення відбувається в області внутрішнього вуха, з’являється через проникнення вірусної або бактеріальної інфекції. Ця патологія в запущеній стадії призводить до слухового погіршення.
• Нейроніт нервових вестибулярних закінчень. Це захворювання невстановленого походження з’являється без видимих причин. Крім різко виникаючого і тривалого запаморочення, відзначаються напади нудоти, часом блювотні позиви; шум у вухах і закладеність; ністагм; панічні атаки; неможливість утримувати рівновагу. Напад запаморочення важкий і сильний, пацієнт не здатний піднятися з ліжка протягом декількох днів. Він повторюється навіть через кілька місяців і через роки. Найчастіше його попередниками є інфекційні патології дихальної системи. Що ще провокує системне вестибулярне запаморочення?
• Травма барабанної перепонки, що виникає при зануренні пацієнта на велику глибину або при перенапруженні під час гучного звуку або кашлю. У вусі при цьому утворюється свищ. Крім запаморочення, відзначається тугоухість.
• Холестеатома (бактеріальна пухлина внутрішнього вуха). Вона порушує цілісність поверхні барабанної перепонки, з’являються свищі.
• Інтоксикація вестибулярних нервів. Відбувається вона через зловживання низкою препаратів, токсичними або наркотичними речовинами. При цьому супроводжується симптомами інтоксикації, надалі спостерігається патологічна зміна функцій слуху.
• Інсульт. За його наявності відбувається ураження стовбура головного мозку, через що відзначаються: погіршення функції мовлення; артикуляційні порушення; дефекти ковтального рефлексу; двоїння в очах (диплопія). Після інсульту часто мовленнєва функція відновленню не підлягає.
• Стеноз артерії, яка проходить під ключицею, теж провокує запаморочення системного характеру. Це захворювання супроводжується онімінням рук; холодними пальцями на руках; порушеннями оптичних функцій; блідістю шкіри; зниженням тиску; повільнішим пульсом. При такій патології можна назавжди втратити чутливість своїх рук.
• Епілептичні приступи. Вони супроводжуються шумом у вухах, втратою свідомості, онімінням ніг і рук, ністагмом, сильним виділенням слини і, можливо, піни, галюцинаціями. Такі припадки недовготривалі, проте часто викликають негативні наслідки у вигляді психічних відхилень і травм через падіння. Які ще патології супроводжуються симптомом запаморочення?
• Гематоми та інші порушення черепної коробки.
• Хвороби і травми шийного відділу хребта, тобто остеохондроз. Біль при цьому локалізується в ураженому місці. При травмах голови відзначаються розрив барабанної перепонки, кров з вух, блювота, координаційні порушення, нудота, ністагм в положенні горизонтально. Причини системного запаморочення повинен встановлювати лікар.
• Базилярна мігрень. Характеризується болем однієї половини голови, запамороченням, втратою зору, чутливості, іноді пацієнт непритомніє.

Короткочасний напад

Переважно відзначається запаморочення у формі короткочасного нападу. При постійній присутності системного запаморочення можна говорити про можливий вплив на вестибулярний апарат токсичних речовин або порушення цілісності лабіринту волокон вестибулярної системи.

Відбувається це через інфекційне ураження, травми хребта або черепа. Подібний вид запаморочення небезпечний, оскільки його поява викликана певним захворюванням. Саме тому потрібно провести ретельну діагностику, щоб визначити причину розвитку його у пацієнта.

Відмінності від несистемного

Буває запаморочення системне і несистемне. Вони мають ряд відмінностей. Несистемне з’являється в силу впливу фізіологічних причин, серед яких психоемоційні потрясіння, стрес, нестача глюкози через голодування або жорсткі дієти, вкачування в транспорті або на гойдалках, атракціонах, морська хвороба. Також запаморочення може з’явитися у людини, яка дивиться вниз з великої висоти. Його при цьому підташнює, виникає слабкість в нижніх кінцівках. Лікування при такій патології не потрібно. Слід лише позбутися його подразника, і неприємність сама по собі зникне.

Системне запаморочення називається часто вестибулярним, або справжнім, оскільки з’являється на тлі порушень, здатних спричинити за собою збій функціонування вестибулярного апарату людини.

Диференційна діагностика системного і несистемного запаморочення дуже важлива.

Діагностика

Є більше вісімдесяти захворювань, однією з ознак яких виступає запаморочення. Для того щоб визначити, яке з них стало джерелом системного запаморочення, потрібно звернути увагу на його особливості і ретельно обстежитися у лікаря. Для цього потрібно звернутися до терапевта. Фахівець після ретельного опитування, огляду і збору анамнезу поставить діагноз і дасть керівництво до подальших дій.

Додаткові дослідження

Якщо причину визначити не вдається, призначаються додаткові діагностичні методи: електрокардіограма; аудіометрія з метою перевірки слуху; аналіз крові; УЗД великих судин (допплерометрія); електроенцефалографія; перевірка внутрішнього вуха (електрокохлеографія); рентгенограма шийного хребетного відділу або черепа.

Крім того, може знадобитися допомога вузькоспеціалізованих фахівців: отоларинголога; психіатра; кардіолога; невропатолога; інфекціоніста; окуліста; нейрохірурга.

Відмінності системного і несистемного запаморочення будуть обов’язково враховані.

Лікування

Як тільки буде проведено точне обстеження і лікар поставить діагноз, виписують відповідне лікування, спрямоване на усунення основної патології та супутньої симптоматики.

Для придушення синдрому вестибулярного запаморочення використовують медикаментозні засоби. Найбільш ефективними є такі препарати:

• Нейролептики («Прометазін», «Промазін»). Сприяють усуненню нападу запаморочення у пацієнта.
• Антигістамінні препарати («Меклозин», «Клемастин») покращують стан людини в цілому.
• Рівновагу можна повернути за допомогою препарату «Бетагістина гідрохлорид».
• Медикаменти, що діють на судини («Ніцерголін», «Флунаризин»).
• Ноотропи («Ноотропил», «Пірагетам).
• Транквілізатори (наприклад, «Діазепам»), завдяки яким можна усунути панічні атаки і тривожність.
• При блювоті і нудоті допоможуть «Метоклопрамід», «Еуфіллін».

Системне запаморочення найчастіше з’являється на тлі захворювань кістково-м’язової системи, зорового або вестибулярного апарату.

При виникненні перших симптомів потрібно проконсультуватися з досвідченим лікарем. Якщо залишити без уваги, це стане причиною тяжких наслідків для здоров’я.

Лікування запаморочення також може обмежуватися заходами профілактики. Своєчасна терапія основних хвороб, що його викликали, зміцнення імунних сил організму, повноцінне і правильне харчування, здоровий і активний спосіб життя дозволять запобігти вестибулярному запамороченню.

Системне запаморочення при шийному остеохондрозі

Остеохондроз є одним з найчастіших і найпоширеніших джерел появи запаморочення. При такій патології пошкоджується хрящова тканина шийних міжхребцевих дисків хребетного стовпа як результат дефектів їх трофики або харчування. В результаті метаболічних порушень в тканині хряща утворюються дистрофічні процеси, що призводить до зменшення його обсягу і руйнування, хребетний стовп в результаті втрачає значну кількість властивих йому амортизаційних ознак. Збільшується навантаження на хребці шиї, що призводить до їх травм і подальшого руйнування. Утворюються шипи або кісткові нарости на хребцях, мобільність і рухливість хребців сильно зменшується, так само як і їх висота, в результаті поступово залучаються в процес запалення нейрони і відростки спинного мозку, що виходять через бічні міжхребцеві артерії у вигляді рухових і чутливих нервових волокон як частини корінців нервів. За відсутності діагностики та терапії остеохондроз розвивається і викликає значні ускладнення у формі порушення нервової тканини, і тоді одним із симптомів стає системне запаморочення.

Що робити, якщо кружляє голова при остеохондрозі шиї? В першу чергу потрібно звернутися до лікаря і проконсультуватися. Лише після проведення обстеження є можливість судити про складання лікувального плану, який буде ефективним. При шийному остеохондрозі терапія запаморочення полягає в комплексному використанні і медикаментозних препаратів, і фізіопроцедур. У фармакотерапевтичних цілях застосовуються такі групи лікарських засобів:

• Протизапальні нестероїдні препарати, які дозволяють помітно скоротити запальний обсяг, усунути набряк і компресію спинного мозку і нервових корінців. Для більш ефективного впливу під час лікування використовується курсове призначення ін’єкційних типів протизапальних засобів. До основних препаратів з даної групи відносяться: «Мелоксикам», «Нурофен», «Ібупрофен», «Діклофенак».
• Ноотропи і церебропротектори — лікарські препарати, що поліпшують кровообіг мозку і процеси метаболізму в нервовій тканині. До них належать: «Вінпоцетин», «Кавінтон», «Циннаризин», «Пірагетам».
• Хондропротектори — препарати захищають тканину хряща від руйнування. Такі ліки покращують амортизуючі та еластичні ознаки міжхребцевої хрящової тканини, знижуючи тим самим компресійний синдром.

Потрібно сказати про те, що лікування має бути комплексним, лише в такому випадку буде позитивний терапевтичний ефект. Для цього, крім ліків, використовують фізіопроцедури: магнітотерапію і ультразвук, лікувальний електрофорез на ділянку шиї. Важливе значення належить систематичній лікувальній гімнастиці.

Профілактика

Для позбавлення від системного і несистемного запаморочення потрібно дотримуватися таких рекомендацій професіоналів:

• Не курити і відмовитися від спиртних напоїв.
• Виключити кухонну сіль з раціону.
• Мінімально зменшити щоденне вживання кофеїну.
• Робити щодня зарядку, особливо при сидячій роботі.
• Працювати в міру, відпочивати найкраще на природі, особливо біля водойм.
• Вживати такі продукти, які містять багато вітамінів.
• Уникати стресових ситуацій.
• Не рухати різко шиєю і головою.
• При частих подорожах і вкачуванні в транспорті можна скористатися спеціальними засобами.
• По можливості придбати ортопедичний матрац, що володіє анатомічним ефектом, оскільки тіло під час сну розслабляється на ньому повністю, відпочинок стає більш повноцінним. Потрібно зазначити, що завдяки таким матрацам попереджається утиск і перегинання кровоносних судин.

Ув’язнення

Як висновок потрібно зазначити, що не у всіх випадках системне ізольоване запаморочення свідчить про стан, що загрожує життю або здоров’ю. Однак воно потребує ретельної діагностики та своєчасного лікування, а також немедикаментозного відновлення, в тому числі за допомогою вестибулярної гімнастики. Не можна забувати і про профілактичні заходи. При дотриманні всіх цих умов запаморочення будуть не страшні.