Венерична лімфогранулема: короткий опис, причини, симптоми та особливості лікування

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 71

Захворювання, що передаються статевим шляхом, широко поширені як серед чоловіків, так і серед жінок. Вони не тільки супроводжуються неприємними відчуттями в області статевих органів, але і є небезпечними для здоров’я. Тривало поточні хронічні інфекції можуть закінчитися безпліддям. Однією з венеричних патологій є хламідіоз. Це захворювання може протікати по-різному, залежно від серотипу збудника. У деяких випадках проявом інфекції служить венерична лімфогранулема. Ця патологія зустрічається в тропічних країнах, деяких районах Америки та Азії. Проте епізодичні спалахи інфекції можуть спостерігатися повсюдно.

Хламідійна лімфогранулема — що це?

Захворювання відноситься до венеричних інфекцій. Воно має кілька назв. Серед них: кліматичний бубон, паховий лімфогранулематоз, хвороба Дюрана-Нікола-Фавре. Раніше цю патологію називали «четвертою венеричною інфекцією», оскільки про неї стало відомо після сифілісу, м’якого шанкра і гонореї. У більшості випадків захворювання передається статевим шляхом. Венерична лімфогранулема зустрічається у представників обох статей. Проте частіше її спостерігають у чоловіків.

Венерична лімфогранулема: причини, симптоми захворювання

Ця патологія відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом. Збудником захворювання є хламідія трахоматис. Цей мікроорганізм представлений різними серологічними видами. Причиною венеричної лімфогранулеми є типи L1,2 і 3. Симптоми захворювання відрізняються від урогенітального хламідіозу, викликаного тим же збудником. Це пов’язано з тим, що дані серотипи мають стежку до лімфоїдної тканини. Оскільки патологія є венеричним захворюванням, основна причина зараження — статевий контакт з інфікованим партнером. Збудник проникає в організм через пошкоджені ділянки шкіри і слизових оболонок. Поява перших симптомів може спостерігатися як на статевих органах, так і в ротовій порожнині і прямій кишці. Поширення інфекції також можливе при переливанні інфікованої крові, косметичних процедурах.

Механізм розвитку лімфогранулеми

Венерична лімфогранулема розвивається не відразу. Як і багато інфекційних патології, захворювання має інкубаційний період. Він може тривати від декількох днів до 2 місяців. Після проникнення збудника в організм через пошкоджені тканини починається поширення інфекції по лімфатичних судинах. Хламідії швидко розмножуються і викликають некроз і запалення тканин. Оскільки вони мають тропність до лімфатичних вузлів, то всі ці зміни відбуваються там. Лімфаденіт найчастіше носить симетричний характер. Пізніше запальний процес переходить на шкіру. За тривалого часу поточної інфекції та відсутності лікування відбувається поширення збудника з лімфатичних судин у кровоносну систему. При цьому хламідії персистують по всьому організму. Це є дуже небезпечним симптомом, оскільки веде до серйозних ускладнень.

Клінічна картина при хламідійній лімфогранулемі

Перші ознаки захворювання з’являються ще в інкубаційному періоді. Вони характеризуються підвищенням температури тіла, слабкістю, міалгіями. Пізніше приєднуються місцеві симптоми інфекції. При цьому на шкірі і слизових оболонках спостерігаються висипання у вигляді пустул, папул і везикул. Венерична хламідійна лімфогранулема у чоловіків зазвичай починається з головки статевого члена або вінкової борозни. Іноді місцем впровадження інфекції стає крайня плоть. У жінок висипання можуть з’явитися на шкірі статевих доль або у вологині. При нетрадиційних статевих зносинах місцем впровадження стають: слизова оболонка щік, мигдалини, область прямої кишки. Через кілька днів висипання самостійно проходять, не залишаючи слідів і неприємних відчуттів. З цієї причини хворі часто не помічають того, що були інфіковані. Через 2-6 тижнів відбувається ураження лімфатичних вузлів. Вони стають болючими і збільшеними в розмірах. При пальпації лімфатичні вузли спаяні з навколишніми тканинами. У більшості випадків поразка починається з одного боку і швидко поширюється на протилежну половину. Запальний процес може охоплювати пахові, підвздошні, стегнові лімфатичні вузли (іноді — подчелюстні, шийні групи). Цей процес супроводжується симптомами інтоксикації. Пізніше хламідійна гранулема венерична переходить в термінальну стадію. Збудник поширюється по всьому організму, вражаючи тканини. Відбувається утворення свищів, запалення клітковини прямої кишки, застій лімфи. При цьому часто розвиваються ускладнення.

Діагностика венеричної лімфогранулеми

Діагностика хламідійної лімфогранулеми ґрунтується на анамнезі та клінічній картині. Слід з’ясувати: чи були у хворого незахищені сексуальні контакти і висипання на статевих органах. Симптоми можна переплутати з іншими патологіями, наприклад, з лімфогранулематозом, сифілісом і генітальним герпесом. Тому, крім оцінки клінічної ситуації, необхідна лабораторна діагностика. Матеріалами для дослідження служать кров, виділення з пустул і везикул, тканина лімфатичного вузла. Оскільки можлива перехресна реакція з іншими видами хламідій, необхідні серологічні методи діагностики. У лабораторних умовах збудник вирощують на курячих ембріонах (культуральний аналіз).

Хламідійна лімфогранулема венерична: лікування патології

Слід пам’ятати, що захворювання є високо контагіозним. Тому, лікування венеричної лімфогранулеми слід проводити обом партнерам одночасно. У цей час слід виключити статеві контакти. Етіологічним лікуванням вважається антибіотикотерапія. Застосовують препарати «Хемоміцин», «Еритроміцин». Також необхідне дотримання дієти (виключити солодкі, гіркі та солоні продукти). При розвитку ускладнень проводять хірургічні маніпуляції: розтин і дренування лімфатичних судин. При виникненні ерозивних поверхонь на шкірі необхідне місцеве лікування (антисептичні ванночки) і часта зміна білизни.

Профілактика хламідійної інфекції

Щоб уникнути зараження, проводять первинну профілактику інфекції. До неї належать такі заходи:

1. Використовувати бар’єрні методи захисту під час випадкових статевих контактів.
2. При підозрі на будь-яку ІППП необхідно відразу звернутися до лікаря і не займатися самолікуванням.
3. Виконувати косметичні та гінекологічні процедури тільки обробленими або одноразовими інструментами.

Щоб уникнути ускладнень, проводять вторинну профілактику. Вона полягає в суворому виконанні призначень лікаря, одночасному лікуванні партнерів.

Які ускладнення можливі при венеричній гранулемі

Венерична лімфогранулема небезпечна розвитком важких ускладнень. Зазвичай вони розвиваються в термінальній стадії захворювання, при відсутності лікування. При деструкції лімфатичних вузлів спостерігаються такі ускладнення, як парапроктит, слоновість, поява свищів і спайок. Це призводить до кишкової непрохідності. При попаданні збудника в кровоносне русло, можливе запалення органів і систем. Найбільш небезпечним ускладненням вважається проникнення хламідій в тканини головного мозку.