Викликані зорові потенціали. Перевірка зору на комп’ютері

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 54

Викликані зорові потенціали — це потенціали біологічного характеру, які з’являються в корі головного мозку як реакція на вплив світлом на сітківку.

Трохи історії

Вперше їх описав Е.Д. Едріан в 1941 році, проте стійко зафіксували їх вже після того, як Дейвіс і Галамбос висунули методику підсумовування потенціалів в 1943 році. Потім метод реєстрації ЗВП знайшов широке застосування в клініці, де досліджували функціональне положення зорового шляху у пацієнтів офтальмоневрологічної сфери. Щоб зареєструвати ЗВП, застосовують спеціалізовані стандартні електрофізіологічні системи, засновані на роботі сучасних комп’ютерів.

Металеву платівку, тобто активний електрод, розміщують на голові пацієнта на два сантиметри вище бугра потилиці по середній лінії над тією областю, де зорова стріарна кора проектується на черепне склепіння. Індиферентний другий електрод встановлюють на вушній мочці або сосцевидном відростку. На мочці іншого вуха або на шкірі в середині лоба закріплюють заземляючий електрод. Як здійснюється перевірка зору на комп’ютері? Як стимулятор використовується або світловий спалах (спалахові ЗВП), або реверсивні патерни з монітора (патерн-ЗВП). Стимулююче поле зору має розмір приблизно п’ятнадцять градусів. Дослідження здійснюють без збільшення зіниць. Відіграє роль також і вік людини, яка піддається процедурі. Розберемося, як бачить людина.

Докладніше про поняття

ЗВП є біоелектричною відповіддю зорових областей, розташованих на корі головного мозку, і таламокортикальних шляхів і підкіркових ядер. Хвильова генерація ЗВП має зв’язок також і з узагальненими механізмами активності мозку спонтанного характеру, яка реєструється на ЕЕГ. Відповідаючи на вплив світла на очі, ЗВТ показують біоелектричну активність в основному макулярної сфери сітківки, що обумовлено великим її представництвом в зорових коркових центрах в порівнянні з відділами сітківки, що знаходяться на периферії.

Як відбувається реєстрація?

Реєстрація викликаних зорових потенціалів здійснюється у вигляді коливань електричного потенціалу послідовного характеру або компонентів, які розрізняються полярністю: негативний потенціал, або N, має спрямованість вгору, позитивний потенціал, тобто P, — вниз. Характеристика ЗВП містить в собі форму і два кількісних показники. Потенціали ЗВП за величиною в нормі набагато менші (приблизно до 40 мкВ) порівняно з хвилями електроенцефалограми (доходить до 100 мкВ). Визначення латентності здійснюється за допомогою часового періоду від моменту включення стимулу світла до досягнення максимального показника потенціалу корою мозку. Найчастіше потенціал досягає своєї максимальної величини через 100 мс. Якщо є різного роду патології зорового шляху, то форма ЗВП змінюється, амплітуда компонентів знижується, латентність подовжується, тобто зростає час, протягом якого імпульс проходить до кори головного мозку по зоровому шляху.

В якій частці знаходиться зорова зона? Вона розташована в потиличній частці головного мозку.

Різновиди

Характер компонентів в ЗВП і їх послідовності досить стійкий, але разом з тим тимчасові характеристики і амплітуда в нормі володіють варіаціями. Визначається це умовами, в яких проводиться дослідження, специфікою світлового стимулу, накладенням електродів. Під час стимуляції напівполів зору і реверсивної частоти від одного до чотирьох разів на секунду відбувається реєстрація фазичного transient-ЗВП, в якому послідовно виділяються три компоненти — N 70, Р 100 і N 150. Частота реверсії при збільшенні більше чотирьох разів на секунду викликає появу ритмічної сумарної відповіді в корі мозку у вигляді синусоїди, що називається ЗВП стану стійкості steady-state. Ці потенціали відрізняються від фазичних тем, що в них відсутні послідовні компоненти. Вони виглядають як ритмічна крива, що має низкі зниження і підйоми потенціалу.

Нормальні показники викликаних зорових потенціалів

Аналіз ЗВП здійснюється за амплітудою потенціалів, вимірюваною в мікровольтах, за формою запису і часового періоду від впливу світлом до виникнення піків хвиль ЗВМ (розрахунок у мілісекундах). Також звертають увагу і на різність амплітуди потенціалу і величини латентності при світловій стимуляції в праве і ліве око по черзі.

У ЗВП (що це в офтальмології, цікаво багатьом) фазичного типу при реверсії з низькою частотою шахового патерну або у відповідь на світловий спалах з особливою постійністю виділяється Р 100, позитивний компонент. Тривалість латентного періоду даного компонента коливається в нормі від дев’яноста п’яти до ста двадцяти мілісекунд (кортикальний час). Попередній компонент, тобто N 70, — від шістдесяти до вісімдесяти мілісекунд, а N 150 — від ста п’ятдесяти до двохсот. Пізній Р 200 реєструється не у всіх випадках. Так проходить перевірка зору на комп’ютері.

Оскільки амплітуда ЗВП відрізняється своєю варіативністю, при врахуванні результатів дослідження вона володіє відносним значенням. У нормі значення її величини по відношенню до Р 100 коливаються у дорослої людини від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти мкВ, більш високі значення потенціалу у дітей — до сорока мкВ. На патерн-стимуляцію амплітудна величина ЗВП трохи нижче і обумовлюється величиною патерну. Якщо величина квадратів більша, то потенціал вищий, і навпаки.

Таким чином, викликані зорові потенціали є відображенням функціонального стану шляхів зору і дозволяють отримати інформацію кількісного характеру в ході проведення дослідження. Результати дозволяють діагностувати патології зорового шляху у пацієнтів нейроофтальмологічної області.

Ось як бачить людина.

Топографічне картування біопотенціалів мозку голови за ЗВП

Топографічне картування біопотенціалів мозку голови по ЗВП багатоканально записує біопотенціали з різних областей мозку: темною, лобною, скроневою і потиличної. Підсумки дослідження передаються на екран монітора в якості топографічних карт у кольорі, який варіюється від червоного до синього. Завдяки топографічному картуванню показується амплітудна величина потенціалу ЗВП в офтальмології. Що це, ми пояснили.

На голову пацієнта вдягається спеціальний шолом з шістнадцятьма електродами (такою ж, як для ЕЕГ). Проводиться встановлення електродів на шкірі голови в конкретних точках проекції: темною, лобною над лівою і правою півкулями, скроневою і потиличної. Обробка і реєстрація біопотенціалів проводиться за допомогою електрофізіологічних спеціалізованих систем, наприклад, «Нейрокартографа» від фірми «МБН». За допомогою цієї методики стає можливим проведення електрофізіологічного диференційного діагнозу у пацієнтів. При ретробульбарному невриті гострої форми, навпаки, відзначається біоелектричну активність, що отримує вираз в області потилиці, і практично повна відсутність збуджених ділянок в лобній частці мозку.

Діагностичне значення викликаних зорових потенціалів при різних патологіях

У фізіологічних і клінічних дослідженнях, якщо гострота зору досить висока, найкраще застосовувати метод реєстрації фізичного ЗВП на реверсію.

У клініко-фізіологічних дослідженнях при досить високій гостроті зору краще використовувати метод реєстрації фізичного ЗВП на реверсивні шахові патерни. Дані потенціали досить стабільні в плані амплітудних і тимчасових властивості, добре відтворювані і відрізняються чутливістю до різних патологій в зорових шляхах.

На спалах же ЗВП відрізняються більшою варіативністю і меншою чутливістю до змін. Даний метод використовується при серйозному зниженні гостроти зору у пацієнта, відсутності у нього фіксації погляду, при значному помутненні очних оптичних засобів, ністагмі вираженого характеру і у маленьких дітей.

У тесті на перевірку зору задіяні такі критерії:

• відсутність відповідної реакції або велике зниження амплітуди;
• довша латентність всіх кульмінаційних моментів потенціалів.

Записуючи викликані зорові потенціали, необхідно брати до уваги норму за віком, особливо це стосується дослідження дітей. Інтерпретуючи відомості реєстрації ЗВП у ранньому дитячому віці з патологіями зорових шляхів, слід враховувати характерні особливості електрокоркової реакції.

Виділяються дві фази в розвитку ЗВП, які реєструються відповідно на патернову реверсію:

• швидка — від народження і до шести місяців;
• повільна — від півроку і до пубертатного періоду.

Вже в перші дні життя у дітей реєструються ЗВП.

Топічне діагностування патологій головного мозку

Що показує ЕЕГ? На хіазмальному рівні патологія зорових шляхів (пухлини, травми, оптохіазмальний арахноїдит, демієлінізуючі процеси, аневризми) спостерігається зниження амплітуди потенціалів, латентність збільшується, окремі елементи ЗВП випадають. Відбувається наростання змін до ЗВП одночасно з прогресуванням поразки. У патологічний процес залучається прехіазмальний район зорового нерва, що підтверджується офтальмоскопічно.

Ретрохіазмальні патології відрізняються міжполушарною асиметрією зорових потенціалів і краще простежуються при багатоканальному типі запису, топокрафічному картуванні.

Хіазмальні ураження характеризується асиметрією ЗВП перехрещеного характеру, що виражається в значних змінах біопотенціалів в мозку на протилежній стороні від ока, що володіє зниженими зоровими функціями.

Під час аналізу ЗВП потрібно враховувати і геміанопічні випадання зорового поля. У зв’язку з цим при хіазмальних патологіях стимуляція світлом половини поля зору збільшує чутливість методу, що дозволяє виявити різноманітні ознаки між дисфункцією у волокнах зору, які йдуть від носової і скроневої частин обох очних сітківок.

На ретрохіазмальному рівні дефектів зорових шляхів (пучок Граціоле, зоровий тракт, зорова область кори мозку голови) спостерігається дисфункція одностороннього характеру, що проявляється у вигляді неперекріщеної асиметрії, яка виражається в патологічних ЗВП, що мають однакові показники при стимулюванні кожного ока.

Причина, через яку знижується біоелектрична активність нейронів у центральних областях зорових шляхів, — гомонімні дефекти зорового поля. Якщо вони захоплюють макулярну область, під час стимулювання половини поля змінюються і отримують форму, яка характерна для центральних худобу. Якщо первинні зорові центри зберігаються, то ЗВП можуть мати нормальні показники. Ще що показує ЕЕГ?

Патології зорового нерва

Якщо в зоровому нерві є патологічні процеси, то найбільш характерним їх проявом стає підвищення латентності основного компонента ЗВП Р 100.

Неврит зорового нерва з боку враженого ока разом зі збільшенням латентності характеризується зниженням амплітуди потенціалів і зміною компонентів. Тобто центральний зір порушено.

Найчастіше проводиться реєстрація W-подібного компонента Р 100, пов’язаної зі зниженням функціонування аксіального пучка волокон нервів у складі зорового нерва. Хвороба прогресує поряд зі збільшенням часу латентності на тридцять-тридцять п’ять відсотків, зменшенням амплітуди і формальними змінами компонентів ЗВП. Якщо запальний процес затихає в зоровому нерві, а зорові функції підвищуються, то форма ЗВП і амплітудні показники нормалізуються. Тимчасові характеристики ЗВП залишаються збільшеними протягом двох-трьох років.

Неврит зорового нерва, який розвивається на тлі розсіяного склерозу, визначається ще до виявлення клінічних симптомів захворювання за змінами, що відбуваються в ЗВП, що говорить про раннє залучення зорових шляхів в патологічний процес.

Поразка зорового нерва одностороннього характеру при цьому має досить значні відмінності в латентності компонента Р 100 (двадцять одна мілісекунда).

Передня і задня ішемія зорового нерва через гострий дефект артеріального кровообігу в тих судинах, які його живлять, супроводжуються з боку хворого ока відчутним зменшенням амплітуди ЗВП і не надто високим (на три мілісекунди) збільшенням латентності Р 100. При цьому показники ЗВП здорового ока зазвичай залишаються в нормі.

Застійний диск на початковій стадії характеризується пониженням амплітуди зорових викликаних потенціалів (ЗВП) помірного характеру і невеликим зростанням латентності. Якщо захворювання прогресує, то порушення отримують ще більш відчутний вираз, що повністю відповідає офтальмоскопічній картині.

При атрофії зорового нерва вторинного типу після перенесення ішемії, невриту, застійного диска та інших патологічних процесів також спостерігається зниження показників амплітуди ЗВП і розширення часу латентності Р 100. Такі зміни можуть характеризуватися різним ступенем виразу і з’являтися незалежно один від одного.

Патологічні процеси в сітківці та хоріоїдеї (серозна центральна хоріопатія, численні форми макулопатії, макулодистрофії) сприяють зростанню періоду латентності та зменшенню амплітуди потенціалів.

Найчастіше не спостерігається кореляція між пониженням амплітуди і збільшенням довжини латентності потенціалів.

Вивід

Отже, можна зробити висновок про те, що хоча спосіб аналізу ЗВП не належить до числа специфічних при визначенні будь-якого патологічного процесу зорового шляху, він застосовується для раннього діагностування в клініці різного роду захворювань очей і уточнення ступеня і рівня ураження. Особливе значення має тест на перевірку зору і в офтальмохірургії.