«Я закохалася в Залізну леді»: Джилліан Андерсон — про те, як готувалася до ролі Маргарет Тетчер в серіалі «Корона» і на що їй довелося піти заради неї

Актуальне 25 червня 2022 Перегляди: 73

Фанати серіалу про життя і правління Єлизавети II з нетерпінням чекають 15 листопада — саме в цей день на Netflix стартує четвертий сезон «Корони». Він охопить період з 1977 до 1990 року і розповість про весілля принца Чарльза і Діани Спенсер, їхніх дітей, а також про Маргарет Тетчер. У кількох епізодах покажуть візит політика на Багами під час зустрічі країн Співдружності. Новина про те, що прем’єр-міністра Великобританії зіграє та сама «агент Скаллі» з «Секретних матеріалів», звичайно, не на жарт розхвилювала глядачів: чи впорається? Тим цікавіше буде побачити 52-річну Джилліан Андерсон в новому для неї амплуа. Сама вона переживає не менше шанувальників.

«Це щастя — зіграти таку складну і суперечливу натуру. Вона, зрозуміло, була грізною жінкою, але я хотіла показати й інші її сторони. Після того, як я ознайомилася з її біографією, вжилася в образ, я щиро закохалася в неї. Можна по-різному до неї ставитися, але не можна не визнати — вона створила цілу епоху «, — зізналася актриса.

У свіжому інтерв’ю Harper’s Bazaar вона розповіла, що для того, щоб перевтілитися в Залізну леді, їй знадобилися перука і стьобаний комбінезон. Останній вона носила під одягом, щоб надати фігурі об’єм. Цікаво, що в зазначений період Тетчер була старше нинішньої Андерсон всього на 5 років, але гримери все-таки вирішили її трохи зістарити. Також вони запропонували зірці спеціальні накладки на щелепу, щоб та стала масивнішою. Але цю ідею Джилліан відкинула.

«Я відчувала єднання з персонажем, у нас багато спільних чорт. я також блискавично люблю вирішувати питання», — пояснила вона.

Одним з найскладніших моментів актриса назвала те, що над проектом їй довелося працювати з Пітером Морганом, він не тільки шоураннер серіалу, але і її бойфренд вже чотири роки. Знаменитість жартує, що потрапила в «Корону» через ліжко.

«Після того, як я пройшла кастинг, ми дали один одному слово: я не коментую сценарій, а він — мою гру. Це допомогло зберегти межі між особистим життям і роботою і наш спокій «.