Як змусити себе займатися спортом

Спорт 16 липня 2022 Перегляди: 69

Тим, хто шукає мотивацію для занять спортом, блогер Максим Бодягін радить перестати змушувати себе бігати вранці або через силу тягнутися в тренажерний зал. Секрет не в насильстві над собою, а в тому, щоб знайти саме те, що вас надихне.

Письменник, блогер, подкастер і медіаконсультант. Автор блогу iDiot Daily.

Зараз, у перші дні нового року, всі починають життя з чистого аркуша, худіють без розуму і без пам’яті і часто запитують: а як змусити себе займатися спортом? Ну або фізкультурою якою-ніякою.

Я займаюся з 19 років, вже не пам’ятаю, скільки залів і тренерів бачив за ці роки. Сам треную років десять в цілому. І в мене на основі досвіду народилася проста відповідь на це сутнісне питання: ніяк. Не змусити себе ніяк. Люди, які можуть себе змусити тренуватися, питанням «як?» не задаються. Вони від природи наділені вольовими якостями, які допомагають їм досягати успіху. Цей пост не для них. Цей пост для звичайних людей, не наділених надздібностями, але натомість збагачених повновагим набором неврозів, побоювань і очікувань.

Є два способи мотивації: «насильницький» (це якраз коли треба себе змусити) і «заохочуючий» (це коли потрібно надихнутися). Розібратися, що вам потрібно, дуже просто. Задайтеся питанням: що мені потрібно? Якщо ваша мета вимагатиме якихось надзусиль (потрапити на обкладинку глянцевого журналу, виграти турнір з боксу для аматорів, підняти штангу в півтонни вагою), тоді все просто — ви здаєтеся професійному тренеру, який volens-nolens витисне з вас ці надзусилля, і під його чарівними запотиличниками ви швидко все зрозумієте і про «заставляти» і про «про» і про «npo ao» і «in» npo — «nao -»

Якщо ж у вас мета більш земна, типу «схуднути до літа» або просто «комфортно відчувати себе у власному тілі», то, можливо, варто перестати себе змушувати робити те, до чого душа не лежить, і спробувати знайти те, що вас надихне.

Наведу приклад. Я з дитинства ненавиджу біг. Проте мені доводилося багато бігати. У різні часи я пробігав від «п’ятірки» до «десятки» кожен день, а один раз навіть пробіг здуру марафонську дистанцію і мало не здох. Щоразу, коли мені потрібно було виходити на пробіжку, я починав ненавидіти себе. Своє життя. Свій вибір. Кожен удар кросівка в лісову стежку або бігову доріжку супроводжувався матюками. Зрозуміло, досягнувши «віку Христа», я остаточно закинув біг.

Якийсь час я замінював біг стрибками зі скакалкою, але торік відкрив для себе скандинавську ходьбу. Для мене вона дійсно стала «відкриттям року»: це прекрасний спосіб продихати всі легкі зверху донизу, навантажити і руки, і ноги, «розворушити» хребет і так далі. І тепер мені не потрібно придумувати собі складні мотиваційні ходи, ноги самі несуть мене в парк. Я з радістю проходжу з паличками від шести до восьми кілометрів майже щодня. Більше того, я проклинаю дні, коли прогулянка зривається або коли мені доводиться скорочувати дистанцію через цейтнот.

Ще один приклад. У дитинстві я намагався займатися дзюдо, легкою атлетикою, велоспортом. І, якщо чесно, зненавидів спорт як такий. Я думав, що ненавиджу будь-яку фізичну активність… Поки в 19 років не відкрив для себе окінавське карате. Я вразився тому багатству, яке там таїлося, і почав тренуватися 20-25 годин на тиждень, залишивши для себе єдиний вихідний у неділю. Звичайно, потім життя змінилося і мені довелося переглянути свій графік. Але те натхнення я пам’ятаю досі.

Останній приклад. Я ненавиджу йогу. Я був на декількох заняттях, які вели мої вельми кваліфіковані друзі, і кожен раз виходив з них матеря все живе на чому світло стоїть. Для мене йога — це боляче і до божевілля нудно. Я розумію, що все це страшно корисно, що ми не молодіємо день від дня та інше бла-бла-бла. Але сама думка про те, що мені ще коли-небудь доведеться скрипіти зв’язками на килимку для йоги, приводить мене в жах.

Але потім я згадав дзюмбі ундо — комплекс дихально-силових і розтягуючих вправ, які Седзюн Міягі придумав у 20-ті роки минулого століття. Цей комплекс був спеціально створений для того, щоб простий окінавський рибалка міг тримати себе у формі, придатній для занять бойовими мистецтвами. Цей комплекс прекрасний ще й тим, що з нього, як з кубиків Lego, можна ліпити те, що потрібно. Хочеш — додаєш розтягуючий модуль, хочеш — силовий. І я знову забув про «змушувати себе». Мені подобалося експериментувати з цими вправами, додаючи або прибираючи те чи інше. Коли я після довгої перерви прийшов на тренування з хапкідо, виявилося, що я цілком собі у формі.

Секрет самостійних тренувань мені років двадцять тому відкрив один майстер карате сито-рю:

Ви ніколи не зможете змусити себе викластися по-повній, тренуючись поодинці. Все скінчиться тим, що, одного разу змусивши себе зробити надзусилля, ви просто зненавидите себе і плюнете на заняття. Щоб успішно тренуватися все життя, потрібно працювати не зі стовідсотковим, а з сімдесятивідсотковим навантаженням. Наприклад, ви можете підтягнутися максимум десять разів і померти потім від болю. Окей, але ви напевно зможете з відносним комфортом підтягнутися сім разів, чи не так? Ось і нарощуйте цей обсяг, ніколи не зупиняючись.

У буддизмі це безперервне зусилля ілюструється чином слона або черепахи, оскільки ці тварини ніколи не квапляться, але і ніколи не зупиняються.

Мені здається, це досить продуктивний спосіб тренувального мислення:

• працювати з 70-відсотковим навантаженням, а не зі 100-відсотковим, але робити це чесно;
• не «вмирати» на тренуванні, а завершувати його на ендорфіновому піку, зберігаючи свіжість і натхнення для наступного тренування;
• експериментувати і шукати;
• ніколи не зупинятися.

Припиніть обманювати себе і шукати складні способи насильницької самомотивації. Просто знайдіть той вид фізичної активності, який буде вас надихати, і самі вразьтеся тим змінам, які з вами відбудуться. Благо зараз є з чого вибрати.

Повірте, до тих пір, поки ви шукаєте опору поза собою самого, шукаєте, «хто б вас змусив», намагаєтеся думати в руслі насильницької мотивації, ви не змінитеся. Ви роками будете зітхати і розмірковувати, замість того, щоб подібно слону горделиво йти вперед, ніколи не зупиняючись.

Натхнення. Ось що потрібно шукати, щоб дійсно змінитися. Удачі вам і доброго здоров’я!