Галина Валвенкіна: Цитуючи Гете, скільки мов ти знаєш — стільки разів ти людина!

Людина, про яку йтиметься сьогодні, — вчитель за професією, закінчила факультет іноземних мов ЖДПІ імені Івана Франка, працювала вчителем іноземної мови і стала для багатьох своїх учнів прикладом життєрадісності, щирості, справедливості, мудрого ставлення до життя.

Ця чудова жінка зацікавила багатьох своїх учениць та учнів своїм навчальним предметом, закохала їх у німецьку мову. Багато хто з її учнів зрозумів, що навчання може бути легким і цікавим і що активне, цікаве, насичене подіями життя — це найголовніше, а навчальний процес у школі — це тільки засіб для здійснення мрій і самореалізації.

Життєствердний настрій, відкритість, привітність, доброзичливість і готовність допомогти, простір для творчості і підтримка перших кроків у оволодінні іноземною мовою — це те, чим Галина Олександрівна дуже яскраво вирізнялася серед колег. Завжди усміхнена, сповнена енергії і творчого настрою, вона дивувала своїх учнів тим, що на її уроках не було «залізних» правил і незрозумілих шаблонів для творчості.

Навчайся і твори, пробуй і досягай, а я тобі в цьому допоможу — ось єдине правило, яке діяло на її уроках. Рівність, але не фамільярність, людяність і відсутність рамкових конструкцій не лише для письмових творчих робіт, а й для уроків в цілому. Довіра і віра в учня, в його можливості — це те, що особливо цінували учні підліткового віку.

Ось її відповідь на моє запитання про те, що сприяло її становленню в житті.

— Галино Олександрівно, Ви побували в різних країнах світу, багато бачили, зберігаєте прекрасну форму. Вас пам’ятають і люблять Ваші учні. Дехто навіть зізнається, що саме Ви справили вплив на вибір вчительської професії і, зокрема, вибору іноземної мови як напрямку навчання. В чому секрет вашого успіху?

Галина Валвенкіна:

«Мені дуже ніяково. Я звичайна людина. Просто, я правильно обрала свою професію, мені пощастило з вчителями у школі, особливо з вчителькою англійської мови Раїсою Михайлівною Кроповською, а в інституті — з Левченко Пальмірою Олександрівною, Валентиною Опанасівною та Катериною Михайлівною (викладачами німецької мови).

Я ніколи не пошкодувала про свій вибір професії.

А знання англійської взагалі зіграло знакову роль у моєму особистому житті. Я зачитувалася Майн Рідом і головний герой його роману «Вершник без голови» — ірландець Моріс Мустангер — був моїм кумиром… Це неймовірно, але мій чоловік також ірландець, розумний, інтелігентний і романтичний.

Хочу додати, що в моєму житті іноземні мови дали можливість спілкуватись, розуміти і правильно оцінювати людей що мене оточують. Бо мовчання, насправді, не завжди золото.

А ще мені подобається, як сказав про мови Йоганн Вольфганг фон Гете: «Скільки мов ти знаєш — стільки разів ти людина».

P.S. В цей трагічний час для України, Галина Олександрівна залишається тут, в Україні. Це багато про що говорить.

Пепедруковано зі сторінки Олени Прищепи.

Кафедра германської філології та зарубіжної

літератури ЖДУ ім. Івана Франка