[ad_1]
«Я постійно зі своїми хлопцями, постійно тренуюсь, намагаюсь розібратися в нюансах кожної зброї, яка є у нашому підрозділі. Інакше яким би я був командиром, якби не знав все до деталей», — говорить Євген, який командує одним з підрозділів 95-ї бригади ДШВ вогневої підтримки.
А десантнику дійсно треба вміти працювати з різною зброєю — СПГ-9, УАГ-40, АГС-17, ПЗРК «Фагот» тощо.
«Якщо зброю вивчити досконало, її характеристики, десь може покращити «начинку», а також доглядати її правильно, то вона покаже правильні результати. От у нас СПГ стріляє на більшу відстань, ніж заявлено виробником. Мені не вірять, що наш розрахунок з СПГ добиває понад 6 кілометри. Росіяни це дуже добре на собі відчувають, і це головне», — посміхається Євген.
Підрозділ Євгена один з тих, хто придушує спроби окупантів штурмувати наші позиції. А перевага їх в тому, що вони дуже мобільні, тому ворогу марно шукати їх – тільки снаряди даремно витрачає.
Сам чоловік прийшов в армію по мобілізації вже вдруге. Під час першої мобілізації у 2015-16 роках він проходив службу в 1-му батальйоні 95-ї бригади ДШВ, тож коли після 24 лютого 2022 року він прийшов у військкомат, то попросився у рідну «дев’яностоп’ятку».
«У військкоматі спочатку хотіли відправити в ССО, потім в якусь механізовану бригаду. А я їм кажу, мовляв, яке ССО, яка механізована, в 95-ту бригаду мене відправте. Зрештою, я й потрапив сюди, і навіть у той самий батальйон, де служив раніше. Тут одразу знайомих зустрів», — розповідає десантник.
Євген потрапив з перших днів на один з найважчих напрямків фронту – разом з побратимами тримали оборону стратегічно-важливої траси «Ізюм-Слов’янськ». Росіянам конче був необхідний контроль над цією ділянкою, вони намагалися закидати снарядами та ракетами позиції українських воїнів.
«Хоч у них тоді й була перевага в кількості солдат та техніки, не могли прорвати нашу оборону. Чому у ворога нічого не вийшло? Завдяки тому, що в десантники не беруть аби кого – тут підготовлені люди, які знаються на ведені війни. Ну а ми, мобілізовані, всіма силами намагалися не відставати від кадрових військових, адже за спинами у нас родини, — говорить чоловік. – Я думаю, якби ми не втримали тоді ту трасу, то ворог одразу захопив би Слов’янськ, а там далі дорога на Дніпро. Де б та лінія фронту зараз простягалася, якби ми тоді не відбили окупантів, не відомо».
Раніше до повномасштабного вторгнення росіян на українську землю Євген працював юристом, здебільшого спеціалізувався з сімейних та господарських справах.
«Мені й досі телефонують клієнти, просять проконсультувати, але всім кажу, що зможу допомогти тільки після Перемоги. Тож ми зараз маємо всі вкластися, щоб Перемога настала скоріше», — говорить десантник.
Слава ДШВ! Слава Україні!
Служба зв’язків з громадськістю
95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України
[ad_2]
Источник: 0412.ua