LAZ-695: характеристики і фото. Модельний ряд Львівського автобусного заводу

Львівський автобусний завод (ЛАЗ) був заснований у травні 1945 року. Протягом десяти років підприємство випускало автокрани та автомобільні причепи. Потім виробничі потужності заводу були розширені. У 1956 році з конвеєра зійшов перший автобус марки LAZ-695, фото якого представлені на сторінці. Він очолив довгий список моделей наступних випусків. Кожна нова модифікація покращувала технічні параметри і ставала більш комфортною порівняно з попередньою.

«» Магірус «» і «» Мерседес «»

Як прототип для будівництва LAZ-695 використовувався куплений за кордоном німецький «» Магірус «». Машина вивчалася протягом всього 1955 року, конструкція розглядалася з точки зору технологічного застосування при конвеєрній збірці в умовах обмежених можливостей радянського «Автопрому» «. У процесі підготовки автобуса LAZ-695 до серійного випуску екстер’єр і всі зовнішні дані були запозичені у «» Магіруса «», а ходову частину, шасі і силову установку з трансмісією взяли у німецького автобуса «» Мерседес-Бенц 321 «». Німецькі машини обійшлися радянському уряду недорого, оскільки на заході автомобільну техніку списують рано, змінюють на нову. «» Магірус «», «Неоплан» «і» Мерседес-Бенц «» були куплені за третину ціни, і при цьому всі автобуси були в прекрасному стані.

Початок виробництва

Автобус LAZ-695, технічні характеристики якого були визнані досить надійними, випускався протягом двох років, з 1956 по 1958 рік. Спочатку автомобіль використовували на міських маршрутах, але незабаром стало ясно, що його інтер’єр не відповідає вимогам інтенсивних пасажирських перевезень, салон був незручним і тісним. Автобус LAZ-695 став курсувати на заміських маршрутах, цього разу зарекомендувавши себе як комфортабельний і швидкий перевізник. Його технічні дані повністю відповідали завданням експлуатації. Крім того, автобус із задоволенням орендували туристичні групи, машина рухалася м’яко, двигун марки ZIL-124 працював майже безшумно. Пізніше LAZ-695, технічні характеристики якого не потребували доопрацювання, обслуговував Центр підготовки космонавтів у Байконурі.

Технічні вимоги до автобуса були дещо специфічними. Космонавти повинні були переїжджати з одного модуля в інший, слідуючи програмі почесних тренувань, тому салон був наполовину звільнений від штатних сидінь, а на їх місці розміщувалися крісла типу літакових, на яких можна було лежати.

Крім того, салон автобуса легко переобладнався для потреб швидкої медичної допомоги. У ньому були встановлені апарати для контролю загального стану організму людини: електрокардіографи, тонометр для вимірювання тиску, обладнання для найпростішого аналізу крові та багато іншого. Такий транспорт обслуговувався бригадою медиків з трьох осіб (за зразком звичайної машини міського типу).

Радянський період

Львівський автобусний завод продовжував випускати модель у різних модифікаціях до 2006 року. Машина постійно вдосконалювалася, і попит на неї тримався на досить високому рівні. Ціни на автобус за радянських часів були постійними, і це влаштовувало споживачів. До 1991 року в СРСР були поширені так звані рознарядки, за якими централізовано розподілялися транспортні засоби, в тому числі й автобуси. Оплата техніки проводилася за безготівковим розрахунком, а подальша експлуатація, обслуговування та ремонт за рахунок автопідприємства.

Планова економіка СРСР передбачала поетапний розвиток автомобільної промисловості, і міські автобуси були в той час першими в списку за затребуваністю в народному господарстві. Певні надії покладалися і на львівські моделі. Однак машина з п’ятиступеневою трансмісією і суцільними рядами сидінь не вписувалася в динамічний режим вуличного руху. Міські автобуси потребували спеціально обладнаного салону, а також силової установки, адаптованої до частих гальмувань і зупинок. Звичайний двигун, як правило, перегрівався. Висота моделі, що випускається, також не цілком відповідала нормам руху в міській межі.

Спроби реконструкції

Нові автобуси, що сходять з конвеєра Львівського заводу, повторювали параметри базової моделі, і радикальні зміни конструкції були неможливі. Конструкторське бюро ЛАЗу зробило кілька спроб змінити салон, але виявилося простіше створити машину «» з чистого аркуша «», ніж змінювати технічні характеристики вже існуючої моделі. Таким чином, всі нові автобуси, що випускаються у Львові, прямували переважно на обслуговування заміських ліній. А на міських маршрутах курсували тролейбуси, які випускалися на Львівському автозаводі з 1963 року (на базі автобусного кузова).

Перші модифікації

У грудні 1957 року у виробництво запустили автобус LAZ-695B, модернізовану версію попередньої моделі. Насамперед на машину встановили пневматичний привід замість механічного (для відкривання дверей). Бічні повітрозабірники для охолодження двигуна, розташованого ззаду, скасували. Центральний повітрозабірник у вигляді раструба розмістили на даху. Таким чином, ефективність охолодження зросла, а пилу, що потрапляє в моторний відсік, стало набагато менше. Зміни торкнулися також екстер’єру в передній частині, простір між фарами став більш сучасним. У салоні вдосконалили перегородку кабіни водія, її підняли до стелі, з’явилися двері для виходу в салон. Серійне виробництво цієї моделі тривало по 1964 рік. Всього було випущено 16 718 машин.

Одночасно з випуском модифікації 695B йшла розробка моделі 695Ye з новим восьмициліндровим двигуном марки ZIL-130. Кілька досвідчених машин зібрали 1961 року, проте в серію автобус пішов 1963-го, при цьому було випущено тільки 394 екземпляри. З квітня 1964 року конвеєр запрацював на повну силу і до кінця 1969-го зібрали 38 415 автобусів 695Ye, з яких 1346 відправили на експорт.

Зовнішні зміни у версії 695Ye торкнулися колісних арок, які набули заокругленої форми. Від автобуса ZIL-158 були запозичені ступиці переднього і заднього мосту разом з гальмівними барабанами. На моделі 695Ye вперше застосували електропневматику для керування дверима. На базі версії 695Ye випускався автобус ЛАЗ «» Турист «». Ця машина ідеально підходила для тривалих поїздок.

Експерименти з впровадження АКПП

У 1963 році завод ЛАЗ випустив ще одну модифікацію — 695Zh. Робота проводилася в тісній співпраці з НАМИ, а саме з дослідницьким центром автоматичних трансмісій. Того ж року було налагоджено випуск автобусів з автоматичною коробкою передач. Однак за два наступні роки вдалося зібрати всього 40 таких одиниць LAZ-695, після чого випуск експериментальної моделі був припинений.

Розробки автоматичної трансмісії згодом стали в нагоді для автобусів міського типу, марки ЛіАЗ, що випускається в місті Лікіно-Дулево Московської області.

Модернізація існуючих моделей

Створення нових модифікацій автобусів Львівського автозаводу тривало, і 1969 року з конвеєра зійшов LAZ-695M. Машина відрізнялася від попередніх моделей вікнами сучасної форми і стилю. Скло вбудовувалися в віконний прохід без проміжних алюмінієвих рамок. Було скасовано фірмовий повітрозабірник на даху, замість нього на боковинах моторного відсіку з’явилися вертикальні прорізи. З 1973-го на автобус встановлювали модернізовані колісні диски полегшеної конфігурації. Зміни торкнулися системи вихлопу — два глушники об’єднали в один. Кузов автобуса став коротшим на 100 мм, а споряджена маса збільшилася.

Серійне виробництво LAZ-695M тривало протягом семи років, і за цей час було випущено понад 52 тисяч автобусів, 164 з яких відправили на експорт.

«» Патріарх «» у сімействі ЛАЗ з тридцятирічним стажем

Наступною модифікацією базової моделі став автобус з індексом 695N, який відрізнявся широкими лобовими склами і верхнім козирком, повністю уніфікованими передніми і задніми дверима, а також новим приладовим щитком з більш компактним спідометром і датчиками. Дослідні зразки були представлені в 1969 році, але в серійне виробництво дана модель пішла тільки в 1976-му. Випускався автобус протягом тридцяти років, до 2006 року.

Пізні версії 695N відрізняються від більш ранніх набором світлотехніки, фарами, поворотниками, стопсигналами та іншими світловими приладами. Модель оснащувалася великим люком у передній частині кузова, у разі військової мобілізації автобуси передбачалося використовувати як санітарні машини. Паралельно з версією 695N було випущено невелику кількість автобусів 695R, що відрізнялися підвищеним комфортом, більш м’якими сидіннями і безшумними двостворчастими дверима.

Газова версія

У 1985 році Львівським автобусним заводом була випущена модифікація LAZ-695NG, яка працювала на природному газі. Металеві балони, що витримують тиск до 200 атмосфер, розміщувалися в ряд на даху, в задній частині. Газ надходив у редуктор, що знижує тиск, потім змішувався з повітрям і у вигляді суміші засмоктувався в двигун. Автобуси під індексом 695NG набули популярності в 90 роки, коли на території колишнього СРСР вибухнула паливна криза. Від нестачі пального постраждав і завод ЛАЗ. Україна в цілому також відчувала дефіцит палива, тому багато транспортних підприємств в країні переводили свої автобуси на газ, який був набагато дешевше бензину.

ЛАЗ і Чорнобиль

Навесні 1986 року, після аварії на Чорнобильській АЕС, в цехах Львівського автозаводу в терміновому порядку був створений спецавтобус LAZ-692 в кількості декількох десятків примірників. Машина використовувалася для евакуації людей із зони зараження і доставки туди фахівців. Автобус був захищений свинцевими листами по всьому периметру, вікна на дві третини теж закривалися свинцем. У даху були виконані спецлюки для доступу очищеного повітря. Згодом всі машини, які брали участь у ліквідації аварії на АЕС, утилізували, оскільки вони були непридатні для експлуатації у звичайних умовах через радіаційне забруднення.

Дизельні двигуни

У 1993 році на Львівському автозаводі в порядку експерименту намагалися встановити на автобус LAZ-695 дизельний двигун D-6112 від енергонасиченого гусеничного трактора T-150. Результати виявилися в цілому непоганими, проте більш підходящим мотором, що працює на солярці, був визнаний SMD-2307 (Харківського заводу «Серп і Молот» «). Все ж експерименти тривали, і в 1995 році в серійне виробництво був запущений автобус LAZ-695D, оснащений дизелем D-245 Мінського моторного заводу.

Дніпровський завод

Через рік проект був кардинально перероблений, і в результаті з’явилася версія 695D11, яку назвали «» Таня «».

Модифікація випускалася невеликими серіями до 2002 року, а з 2003-го складання автобусів передали на завод у Дніпродзержинську. Виробництво відразу налагодити на новому місці не вдалося, оскільки технологічні процеси на двох профільних, на перший погляд, виробництвах істотно відрізнялися. Великогабаритні кузови автобусів ЛАЗ не скрізь вписувалися в рамки зварювальних агрегатів «» Дніпровця «», і це створювало певні труднощі. Відбулося навіть деяке подорожчання автобусів марки ЛАЗ, які збиралися в Дніпродзержинську, хоча при цьому якість складання була в більшості випадків бездоганною. У підсумку баланс ціни і якості вирівнявся, і випуск машин став набирати обертів.

Пошуки універсального рішення

Конструкторське бюро Львівського автозаводу шукало варіанти нових розробок. За весь період виробництва на Львівському автобусному заводі кілька разів робилися спроби створити ЛАЗи універсальні, які могли б експлуатуватися як у місті, так і на міжнародних трасах. Однак специфіка пасажирських перевезень не дозволяла зробити це. У далеких рейсах людям потрібен комфорт і особлива заспокійлива атмосфера в салоні автобуса. На міських маршрутах пасажири входять і виходять, за день машину відвідують кілька сотень людей. Тому зблизити два протилежних режиму експлуатації не вдавалося, і завод продовжував випуск декількох модифікацій одночасно.

ЛАЗ сьогодні

Наразі на дорогах колишнього Радянського Союзу можна зустріти автобуси Львівського заводу практично всіх модифікацій. Хороша ремонтна база протягом усього періоду виробництва, починаючи з 1955 року, дозволила зберегти багато машин у хорошому стані. Деякі моделі ЛАЗ морально застаріли і використовуються як допоміжний транспорт у різних галузях промисловості.

Багато розібраних кузовів стоять безхазяйними — зі знятими двигунами і ходовою частиною, що прийшла в непридатність. Це витрати автомобільної промисловості радянського періоду, коли автобуси в автогосподарствах списувалися, і подальша їх доля нікого не цікавила. Ринкова економіка диктує свої правила, списані машини все частіше потрапляють до рук приватних власників і отримують друге життя. А оскільки ресурс автомобільної техніки, виробленої в СРСР, був досить тривалим, то це «друге життя» «теж може бути тривалим.

Львівський автобусний завод сьогодні переживає не найкращі часи, головний конвеєр зупинено 2013 року, багато дочірніх підприємств і суміжних компаній проходять процедуру банкрутства. Від результатів залежатиме існування ЗАТ ЛАЗ. Перспективи на благополучне вирішення непростої ситуації досить песимістичні. Велике значення для успішної реанімації підприємств має стабільність політичної обстановки в Україні, однак цієї стабільності немає.