Євхаристійний православний канон — це закон чи молитва?

Усім доводилося чути слово «канон». Але мало хто знає, що воно означає, яка історія його походження. У західно-семітських мовах канон — це очерет, тростина. У цьому немає нічого спільного з теперішнім значенням слова, чи не так? Хоча насправді зв’язок простежується найпряміша. У стародавньому світі тростина певної довжини служила еталоном вимірювання земельних ділянок. А в сучасності також існує пристрій, який задає ритм і музичні інтервали. Його називають монохорд, або канон.

Поступово значення терміну розширювалося. З еталону вимірювання довжини канон перетворився на звід якихось усталених правил. Вони можуть стосуватися різних областей життя і сфери діяльності людей. Наприклад, у мистецтві канон — це сукупність певних правил побудови композиції, зображення тощо. Інша справа, що модерністське мистецтво часто відходить від форм, протестує проти них, ламає усталені рамки. Те ж саме стосується й інших областей: науки, релігії, етики, естетики. Можна сказати, що цей звід правил — традиційний, що не підлягає обговоренню. Але тим не менш під тиском новаторів він час від часу змінюється. Цьому яскравий приклад — розвиток канону іконографічного мистецтва.

У християнстві, особливо в православ’ї, термін набув особливо широкого значення. Найбільш розширювальне — це звід церковних правил і догм. Є ще Біблійний канон — це ті книги Старого і Нового Завітів, які Церква визнала натхненими. А ті Євангелія та інші тексти, які не включені в цей список, називаються апокрифами. Є також Євхаристійний канон, званий також анафорою — чітко розписані правила ведення літургії. Список священиків і ченців певної єпархії також називається каноном. Це означає, що ці люди поділяють вчення віри і дотримуються запропонованих правил. Тому такі служителі Церкви ще іменуються каноніками.

Але в православ’ї є ще одне значення даного терміну, відсутнє в інших християнських конфесіях. Канон — це жанр церковної поезії, форма гімнографії. Саме в ті часи такі Отці Церкви, як Іван Дамаскін та Андрій Критський, створили перші канони. Відтоді такі піснеспіви і виконання гімнів міцно увійшли до літургії православ’я. Їх читають на утреню, повечір’я, полунощницю, а також у молебнях. Мирянам наказується перед прийняттям причастя напередодні прочитувати канон покаянний Ісусу Христу, а також до Богородиці і свого Ангела-Хранителя. Ці гімни читаються вдома перед сном. Після їх виголошення нічого не можна їсти, оскільки причастя має прийматися натощак.

Ще один канон Господу Ісусу Христу і Пресвятої Богородиці виголошує священик від імені вмираючого віруючого. Це формулювання висловлює заклик важко хворого до своїх близьких помолитися про його душу. Це не молитва до зцілення тіла, але прохання до Бога і святих допомогти душі вмираючого подолати посмертні митарства, пробачити всі гріхи і відкрити дорогу в райські ворота.