12 міфів про виживання в дикій природі, в які небезпечно вірити

Не думайте наслідувати Джона Рембо і Лару Крофт, інакше це може коштувати вам життя.

1. Щоб знайти джерело води, треба йти за птахами

Це частково логічно: птахам треба пити, вони злітаються до джерел води. Тому якщо вам теж потрібно поповнити запаси, то варто орієнтуватися по тих, хто страждає від спраги. Принаймні, в мультфільмах це працює.

Правда, на практиці ви в підсумку забредете куди-небудь і заблукаєте.

Іноді птахи дійсно прямують 20 Biggest Survival Myths Exposed/Survival Sullivan до води, але частіше — ні. У них можуть бути й інші цілі. Так що покладатися на їх допомогу при навігації — все одно що визначати сторони світла по мху, який, що б там не звучало в популярних оманах, може рости де завгодно.

2. Якщо в тіло встромилося щось гостре, треба це негайно вийняти

Коли в героя голлівудського фільму втикається чиясь стріла, або він невдало падає на гостру гілку, або виявляється проткнутий якимось іншим гострим предметом, насамперед персонаж намагається висмикнути об’єкт з рани. А потім вирушає далі у своїх справах, картинно накульгуючи і затискаючи дірку в боці долонею.

Згадайте Лару Крофт з екранізації Tomb Raider 2018 року: пропорола тріскою пліч, скривилася, зціпила зуби, вирвала чужорідне тіло, прокричалася і пішла. Ось це жінка!

Але в реальності, зробивши так, як міс Крофт, ви просто закінчитеся кров’ю.

Предмет, що завдав рану і застряг у ній, зупиняє кровотечу як затор. Витягувати його самостійно вкрай не рекомендується Removing an Object From a Wound/University of Michigan Health. Краще обмотати об’єкт в рані матерією по краях, щоб він залишався нерухомим, і поспішити в лікарню.

3. Щоб вижити в зибучих пісках, треба завмерти

Якщо ви потрапили в хиткий пісок — перестаньте ворушитися, щоб зупинити занурення. А якщо почнете борсатися, то просто потонете.

Це не так. У зибучому піску потонути повністю неможливо — ви зануритеся максимум до талії, про що ми, до речі, вже писали. Це, звичайно, теж небезпечно, тому що застрягла людина стане легкою здобиччю для небезпечних звірів або загине від спраги.

Якщо ви хочете уникнути цього, пам’ятайте: статична поза не врятує. Ви все одно будете занурюватися.

Щоб зупинити How Quicksand Works/HowStuffWorks це, треба збільшити площу контакту з піском. Скиньте рюкзак та інші тяжкості, ляжте на спину, поступово вивільніть ноги. Потім можете перевернутися на живіт і вибратися з небезпечної зони повзком.

4. Для втамування спраги відмінно підходить сніг

Взагалі, певний сенс у цьому є, тому що сніг — це замерзла вода. Однак нормально вгамувати їм спрагу не вийде. По-перше, сніг складається Snow Characteristics/National Snow and Ice Data Center з води тільки на 5-10%, решта — повітря.

Саме тому сніжинки мають низьку щільність і падають повільніше дощових крапель. Щоб напитися, доведеться з’їсти багато снігу. Але тут вас чекає друга проблема.

Є сніг — значить витрачати дорогоцінні калорії, отримуючи натомість не особливо багато води.

Однак його за відсутності іншої рідини можна Is Snow Melt Safe to Drink ?/Backpacker розтопити в посуді, вскип’ятити (це обов’язково), остудити і тоді вже пити. Це довше, ніж просто їсти його пригоршнями, але безпечніше.

І вже точно ні за яких обставин не можна їсти пофарбований сніг. Особливо жовтий. До речі, про це…

5. А ще замість пиття згодиться власна сеча

Альпініст Арон Ралстон одного разу влучив у розщілину, застряг і провів там 127 годин. Страждаючи від спраги, він пив власну сечу. У підсумку, щоб вижити, він ампутував собі руку, вирвався з пастки і повернувся до людей. Про це, до речі, навіть фільм зняли.

Можна захопитися мужністю і стійкістю Ралстона, але не його знаннями про виживання в екстремальних ситуаціях.

За складом сеча скидається Should you actually drink your own pee in a survival situation ?/Business Insider на морську воду: вона сповнена натрію і хлоридів, її вживання призведе до зневоднення організму. Тобто до результату, прямо протилежного бажаному.

Випиваючи сечу, ви збільшуєте навантаження на свої нирки, знижуєте кров’яний тиск і ризикуєте занести в організм інфекцію. Нарешті, нудота не допомагає виживанню, а якщо вас вирве, то ви втратите ще більше рідини.

6. Досить йти вперед, щоб кудись дійти

Дехто вважає: для того, щоб дістатися до пункту призначення, достатньо знати тільки напрямок ходьби. Орієнтири, маршрут, стежки, дороги? Кому все це треба.

Можна просто запитати, в який бік йти, і через кілька годин наполегливого ворушіння ногами ви будете в таборі. Але так подорожі працюють тільки в кіно і комп’ютерних іграх, де можна просто придавити кнопку «Вперед» і сісти попивати чай.

Насправді ж необхідно як мінімум раз на годину перевіряти і уточнювати напрямок свого руху, звіряючись по карті, компасу, зіркам, Сонцю або ще яким-небудь доступним чином.

Через те, що у людей є домінуюча нога, вони схильні J. L. Souman, I. Frissen. Walking Straight into Circles/Current Biology за відсутності орієнтирів непомітно зміщувати вектор руху — градус за градусом. У підсумку можна серйозно відхилитися від курсу. Причому необов’язково плутати в лісі: збитися зі шляху можна і в чистому полі, де вся місцевість проглядається на кілометри навколо.

За словами Why We Walk in Circles/Science Magazine психолога Роберта Клацкі з Університету Карнегі-Меллона в Піттсбурзі, мандрівники найчастіше починають петляти і ходити колами в похмуру погоду. Коли не видно сонця і відкидаються ним тіней, наш мозок втрачається і ми непомітно згортаємо з шляху.

7. На безлюдному острові можна вижити за рахунок кокосової води

Кокоси — традиційне джерело пиття на пустельних островах, які показують і в кіно, і в мультфільмах. І у вас могло скластися враження, що навіть якщо на острові немає прісної води, там можна комфортно існувати завдяки цим плодам.

Відкрити їх, звичайно, задачка ще та. Але це цілком можливо.

Ось тільки кокосова вода має сечогінну дію. Вживання її в надто великих кількостях також викликає Can You Survive On Coconut Water ?/Ultimate Survival Space діарею. А це в свою чергу веде до зневоднення.

Крім того, якщо пити багато кокосової води, є певний ризик заробити надлишок калію в крові і гостру ниркову недостатність. Хоча поки ще проведено недостатньо досліджень 1. J. Hakimian, S. H. Goldbarg. Death by Coconut / Circulation: Arrhythmia and Electrophysiology

2. R. N. Rees, J. Barnett. Coconut water-induced hyperkalaemia/British Journal of Hospital Medicine, щоб сказати напевно.

Загалом, у невеликих дозах вміст кокосів смачний і корисний, але замінити їм питну воду не можна.

8. Рани слід промивати сечею або припалювати

Сеча з найдавніших часів застосовувалася людством неймовірно оригінальними, але від цього не менш огидними способами. Римляни в давнину прали 6 Practical Ways Romans Used Human Urine and Feces in Daily Life/Mental Floss в ній одяг і полоскали нею порожнину рота.

Середньовічні вчені по сечі (і гороскопу) визначали майбутнє випробовуваного. А тяга до промивання ран цією рідиною з’явилася, мабуть, ще в античності. Пліній Старший рекомендував The unusual uses of urine/The Guardian урину для лікування «язв, опіків, тріщин у задньому проході, саден і укусів скорпіонів».

Думка про те, що при відсутності чистої води пошкоджені місця слід обробляти сечею, широко поширена і донині — тому що вона нібито стерильна. Ось тільки у цього методу народної медицини немає підтверджень.

Навпаки, не рекомендується 1. Urine is not sterile, and neither is the rest of you / Science News

2. L. Montgomery, J. Seys, J. Mees. To Pee, or Not to Pee: A Review on Envenomation and Treatment in European Jellyfish Species чистити рани сечею, адже вона містить шкідливі бактерії, які можуть викликати зараження, і солі натрію, що заважають загоєнню.

Мочитися на укуси бджіл, ос і павуків, а також на опіки медуз теж не варто.

Крім того, не можна припалювати рани розпеченим залізом або тим більше вибухом пороху (ага, як в «Рембо-3»). Задумка в тому, що ви нібито знищуєте хвороботворні бактерії в рані високою температурою.

Але на практиці припалювання збільшує ризик сепсису, створюючи сприятливі умови для розвитку зарази. Адже випалити заражені тканини, не пошкодивши здорові, неможливо.

Ще в XVI столітті французький хірург Амбруаз Паре зауважив J. E. McCallum. Military Medicine: From Ancient Times to the 21st Century, що поранені солдати, які уникнули «лікування» розпеченим металом або киплячим маслом, виживають частіше, ніж ті, про яких добрі лікарі подбали як годиться.

9. А ще прикладати до них подорожник

Насправді подорожник дійсно корисна штука. Дослідження підтверджують 1. S. Ashkani-Esfahani, M. Khoshneviszadeh. The Healing Effect of Plantago Major and Aloe Vera Mixture in Excisional Full Thickness Skin Wounds: Stereological Study / World Journal of Plastic Surgery

2. Y. Najafian, Z. M. Khorasani. Efficacy of Aloe vera/ Plantago Major Gel in Diabetic Foot Ulcer: A Randomized Double-Blind Clinical Trial/Current Drug Discovery Technologies, що він містить речовини, що зменшують біль і збільшують швидкість відновлення ран. Інша річ, що в лабораторних умовах застосовувався очищений і стерильний екстракт подорожника, та ще й у поєднанні з алое віра.

А