Абсцеси печінки: терапія, симптоми, причини, профілактика

Абсцеси печінки небезпечні тим, що можуть призвести до тяжких наслідків, іноді аж до сепсису і смерті. До слова, таке захворювання може бути як первинним, так і вторинним. Згідно зі статистикою, абсцес проявляється на тлі інших хвороб печінки не частіше, ніж у 3-5% випадків.

Проте багато людей цікавляться питаннями про протікання подібної патології, адже чим раніше будуть помічені порушення, тим швидше людина отримає відповідне лікування. Так де печінка у людини розташована і які основні причини її ураження? Як визначити перші ознаки абсцесу? До яких ускладнень може призвести захворювання? Чи потрібна хірургічна операція або недуга можна лікувати засобами консервативної медицини? Відповіді на ці запитання цікавлять багатьох читачів.

Абсцес: що це таке

Природно, багато людей для початку хочуть розібратися з основними анатомічними термінами і поясненнями. Де печінка у людини розташована? Це великий орган, який знаходиться в правому верхньому квадраті живота (правому підребер’ї).

Варто зазначити, що, у зв’язку з відсутністю больових рецепторів в органі, ті чи інші пошкодження печінки можуть і зовсім не супроводжуватися фізичним дискомфортом або болями. Тому варто уважно стежити за роботою всього організму. Цей життєво важливий орган очищає кров людини від токсинів і шкідливих речовин, бере участь в обміні речовин, є депо глікогену (енергетичні запаси), продукує жовчні кислоти і регулює процеси травлення.

На жаль, деякі люди стикаються з таким складним діагнозом, як абсцес. Що це таке? Це гнійне запалення тканин, яке супроводжується їх так званим розплавленням. В результаті такого процесу всередині абсцесу утворюється порожнина, де починають накопичуватися гнійні маси. У міру розвитку освіта збільшується в розмірах, а іноді може і розриватися, звільняючи гнійний вміст.

Згідно зі статистичними дослідженнями, абсцеси печінки, як правило, є результатом інших захворювань цього органу. Чоловіки страждають від подібної патології трохи частіше, ніж представниці жіночої статі. Захворювання найбільш поширене в регіонах з низьким рівнем санітарно-побутових умов і забрудненою водою. До цієї групи можна віднести Чилі, Бразилію, Перу, Індію, Тибет, Непал, Пакистан, Ірак, Іран, країни Південної Африки.

Система класифікації захворювання

На сьогоднішній день існує безліч схем класифікації даної патології. Наприклад, абсцеси печінки можуть бути первинними (гнійний процес утворюється в паренхімі здорової печінки) і вторинними (з’являється на тлі іншого запального захворювання). Залежно від природи інфекції, хвороби поділяють на паразитарні та бактеріальні.

Якщо брати за критерій шлях поширення інфекції, то виділяють:

• гематогенні абсцеси (інфекція потрапляє зі струмом крові);
• холангіогенні форми хвороби (збудник потрапляє з жовчних шляхів);
• контактні (запалення поширюється з прилеглих органів);
• посттравматичні (йдеться про ускладнення після поранення або операції);
• криптогенні (причини таких форм патології до кінця не вивчені).

Абсцеси печінки можуть бути одиночними або множинними, мати великі або дрібні розміри. Виділяють ускладнені та неускладнені форми захворювання.

Абсцес печінки: причини

Найбільш часто причиною розвитку гнійного запального процесу є проникнення в тканини інфекції. Як правило, роль збудника відіграють бактеріальні мікроорганізми, включаючи кишкову паличку, стафілококів, стрептококів і деякі інші.

Крім цього, можливе і паразитарне ураження тканин. Наприклад, широко відомим є амебний абсцес печінки (тропічна форма захворювання). Також гнійне запалення може розвиватися на тлі інвазії аскаридами, ехінококами, альвеококами.

Отже, абсцес і, як наслідок його, порушення функції печінки можуть розвиватися при:

• Проникнення хвороботворних мікроорганізмів у печінку через жовчевивідні шляхи. Подібне спостерігається при таких хворобах, як холангіт, жовчокам’яна хвороба, холецистит, ракове ураження жовчних проток.
• Інфекція може проникати разом зі струмом крові через воротну або печінкові вени. Абсцес може бути ускладненням при септичних ураженнях серця, кишечника, селезінки, шлунка, підшлункової залози.
• Іноді хвороботворні організми проникають в тканини і клітини печінки за наявності інфекційного запалення прилеглих органів. Тому до факторів ризику відносять апендицит, дивертикульоз (запалення сполучних перегородок товстого кишечника), неспецифічний виразковий коліт, запалення черевики, гнійний перитоніт.
• Абсцес може бути результатом травми печінки, що трапляється, наприклад, при проникаючому пораненні в черевну порожнину.
• Інфікування тканин може відбутися під час оперативного втручання на органах черевної порожнини.

Перші ознаки захворювання

Як виявляється абсцес печінки? Симптоми можна розділити на дві групи. У ранній період розвитку захворювання проявляються в основному ознаки інтоксикації організму. Спочатку, як правило, з’являється лихоманка, загальна слабкість, озноб, ломота в тілі. Пацієнт скаржиться на постійну втому і сонливість, запаморочення, шум у вухах, головний біль. Апетит різко знижується.

У подальшому симптоми стають більш вираженими. Наприклад, можна спостерігати виділення великої кількості липкого поту. Також можлива нечіткість зору, галюцинації, порушення уваги і пам’яті. Пацієнти скаржаться на постійну нудоту. Час від часу з’являється блювота, причому вмістом кишечника.

Симптоми абсцесу, пов’язані з порушенням роботи печінки

У міру розвитку захворювання до симптомів інтоксикації приєднуються й інші розлади. Як правило, вони свідчать про те, що серйозне порушення функції печінки вже є.

Пацієнти починають скаржитися на болі в області правого підребер’я. Спочатку це лише дискомфорт, який у міру зростання абсцесу стає все більш вираженим. Больовий синдром може загострюватися залежно від прийому їжі, фізичної активності, медикаментозної терапії інших захворювань тощо.

У зв’язку зі зниженням апетиту, нудотою і блювотою спостерігається поступове зниження маси тіла. Під час медичного огляду лікар може визначити наявність гепатомегалії (збільшення печінки в розмірах) і спленомегалії (збільшення розмірів селезінки).

З іншого боку, деякі пацієнти відзначають швидкий набір ваги, що пов’язано з розвитком асциту. Вільна рідина починає накопичуватися в черевній порожнині, тому у хворих збільшується, навіть випинається живіт.

До ознак абсцесу можна віднести і жовтизну шкірних покривів, що пов’язано з розвитком жовтяниці. Нерідко на тлі цієї патології спостерігається поява або загострення геморою. Якщо запалення тканин печінки супроводжується підвищенням тиску в печінкових судинах, то можлива кровотеча з вен шлунково-кишкового тракту. Таке ускладнення може проявлятися, наприклад, блювотою, яка за консистенцією нагадує кавову гущу, або ж утворенням чорного дегтеподібного стільця.

Сучасні методи діагностики

При наявності симптомів терміново потрібно звернутися до лікаря. Гнійний абсцес неймовірно небезпечний. Чим швидше пацієнту буде надана кваліфікована допомога, тим вище шанси на успішне одужання.

Для початку фахівець ознайомиться зі скаргами людини, проведе загальний огляд. У процесі діагностики вкрай важливим моментом є аналізи. Наприклад, під час загального аналізу крові можна відзначити зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості еритроцитів і тромбоцитів. Поряд з цим підвищується рівень СОЕ, значно збільшується кількість лейкоцитів, що саме по собі свідчить про наявність запалення.

При абсцесі нерідко спостерігається потемнення сечі. Під час лабораторних аналізів можна помітити ненормальну кількість еритроцитів і лейкоцитів. Також проводяться печінкові проби, під час яких можна випередити підвищення рівня лужної фосфатази, прямого і загального білірубіну. Іноді додатково проводиться коагулограма, яка при абсцесі печінки показує зниження показників згортання крові. Для цього захворювання характерне знецінення калу. Під час аналізу калових мас можна виявити наявність крові.

Важливим етапом діагностики є й інструментальні дослідження. Найбільш популярним і доступним є рентген органів черевної порожнини, який може показати наявність округлої порожнини з чіткими краями, розміщеної в паренхімі печінки — це і є абсцес. За допомогою ультразвукового обладнання можна підтвердити діагноз і визначити розміри гнійної освіти.

Досить точними, але і дорогими є такі дослідження, як комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія. Такі процедури допомагають точно поставити діагноз, визначити точну локалізацію, кількість і розміри абсцесів, а іноді навіть встановити причину розвитку запального процесу. Іноді пацієнтам призначають і біопсію — під час процедури проводиться забір внутрішнього вмісту виявленого новоутворення з подальшим аналізом у лабораторії.

Набагато рідше проводиться діагностична лапароскопія, під час якої лікар оглядає внутрішні органи (в даному випадку печінку) за допомогою спеціальних камер, введених всередину крізь прокол черевної стінки. Процедура досить небезпечна, оскільки високий ризик пошкодження абсцесу з миттєвим вилиттям гнійних мас.

Які ускладнення можливі?

Абсцеси печінки — серйозні порушення, які ні в якому разі не можна ігнорувати. За відсутності лікування освіта може розриватися, виділяючи назовні гнійний вміст. Наслідком подібного розриву може бути гнійний гастрит (гнійний вміст потрапляє на тканини шлунка), перитоніт (після розриву гнійні маси поширюються по черевній порожнині), плевріт (вміст абсцесу потрапляє в плевральну порожнину), перикардит (гною в порожнині перикарда, що вкрай небезпечно для серцевого м’яза), ентерит (відбувається прорив освіта в кишечник.

Є й інші, не менш серйозні ускладнення. Наприклад, на тлі розриву може розвиватися піддіафрагмальний абсцес, при якому велика кількість гнійний мас накопичується безпосередньо під діафрагмою. До наслідків можна віднести важку крововтрату внаслідок кровотечі з печінки. Іноді у пацієнтів розвивається асцит, який супроводжується скупченням великої кількості рідини в черевній порожнині. У результаті збільшення абсцесу можлива портальна гіпертензія — стан, який пов’язаний з підвищенням кров’яного тиску в портальний відень, що, в свою чергу, супроводжується кровотечами з вен травного тракту.

Як можна побачити, хвора печінка — це не те, до чого можна ставитися легковажно. При появі найменших симптомів потрібно звертатися до лікаря.

Медикаментозне лікування абсцесу

Що пропонують лікарі пацієнтам, яким поставили діагноз «абсцес печінки»? Лікування на початкових етапах може бути медикаментозним, особливо якщо запальний процес прогресує повільно, новоутворення не зростає, немає ризику його розриву.

У першу чергу терапія спрямована на видалення причини запалення, тобто на усунення інфекції. Під час діагностики лікарям вдається з’ясувати, під впливом якого саме мікроорганізму з’явився абсцес. Якщо мова йде про бактеріальну форму захворювання, то призначається прийом антибіотиків. Найбільш ефективними на сьогодні вважаються цефалоспорини третього покоління («Цефоперазол», «Цефтріаксон»), захищені пеніциліни («Амоксиклав», «Аугментин»), фторхінолони третього або четвертого покоління («Ципрофлоксацин», «Левофлоксацин», «Норфлоксацин»).

Якщо абсцес пов’язаний з активністю паразитів, то пацієнту призначають курс протипротозойної терапії, зокрема, прийом метронідазолу або його аналогів. Відразу ж варто зазначити, що лікування здійснюється в умовах стаціонару. Схема прийому ліків і дози можуть бути визначені тільки лікуючим лікарем.

Крім того, залежно від стану пацієнта, призначають симптоматичну терапію:

• детоксикація включає в себе введення розчину Рінгера або ж 5% глюкози;
• при наявності сильних болів призначають такі препарати, як «Но-шпа» (знімає спазм) і «Ібупрофен» (знімає больовий синдром і лихоманку, гальмує розвиток запального процесу);
• також необхідний прийом ентеросорбентів, наприклад, «Смекти» між прийомами їжі;
• за наявності внутрішніх кровотечей призначають етамзилат натрію, який зупиняє втрату крові;
• якщо пацієнт страждає від постійної блювоти, можливе призначення протирвотних препаратів, наприклад, «Метоклопроміда» або «Церукала».

Хірургічне лікування: коли воно необхідне

У деяких випадках медикаментозне лікування не здатне усунути абсцес печінки. Операція в таких випадках необхідна. Крім того, хірургічне втручання є обов’язковим при невідкладних станах (наприклад, розриві абсцесу).

На сьогоднішній день існує кілька способів хірургічного лікування. Найбільш простим вважається дренування абсцесу. Суть процедури така: через невеликі надрізи в порожнину абсцесу вводяться дві спеціальні трубки. Через одну з них постійно подається розчин з антибактеріальним препаратом, а через іншу назовні виводитися вміст гнійної освіти. Як правило, таке лікування триває близько 3-4 днів.

На жаль, подібна методика не дає ефекту при розриві абсцесу або ж при наявності множинних уражень. У таких випадках проводиться лапаротомія. Доступ до печінки хірург отримує через розріз черевної порожнини. Під час операції кожен абсцес розкривається, потім, за допомогою аспіратора, видаляють гнійний вміст. Порожні капсули промивають антисептичним розчином, після чого видаляють, одночасно ушиваючи здорові тканини печінки. Природно, така операція більш небезпечна (є ризик інфікування) і трудомістка, та й реабілітаційний період триває досить довго. Проте в деяких випадках тільки так можна врятувати життя пацієнта.

До слова, поряд з оперативним втручанням досить часто проводиться і медикаментозна терапія. Варто також відзначити, що самолікування при даному захворюванні категорично заборонено, так як будь-який неперевірений засіб, будь то навіть трав’яний відвар, може погіршити ситуацію. Тільки лікуючий лікар має право призначати ліки.

Дієта при абсцесі

Оскільки печінка — орган, який безпосередньо пов’язаний з травним трактом і системою кроветворення, то харчування має величезне значення для пацієнта, який страждає від тих чи інших порушень. Правильний раціон прискорить процес терапії, допоможе організму відновитися після хірургічного втручання, попередить появу рецидивів.

Пацієнтам під час і після лікування абсцесу рекомендують перейти на дробове харчування — їсти потрібно часто (до 6-7 разів на день), а от порції повинні бути маленькими. Це полегшить процес травлення і допоможе запобігти розвитку процесів гниття і бродіння в кишечнику.

З раціону потрібно виключити тверду і грубу їжу. Фахівці рекомендують їсти крупи і деякі каші, овочеві супи, нежирне м’ясо і деякі сорти риби. Овочі та фрукти повинні бути присутніми в раціоні, але ні в якому разі не свіжі — їх потрібно варити, запікати, гасити. Також у меню можна включити кисломолочні продукти, але з низьким відсотком жирності. Пити рекомендують чаї, відвар шипшини, компоти і морси.

Є продукти, з якими на час лікування та реабілітації варто попрощатися. До їхнього переліку відносять жирні, смажені, копчені шматки, різні соління, консерви і маринади, соуси, жирні сорти птиці і м’яса, спеції. Також пацієнтам варто відмовитися від солодощів і випічки, яєць, цільного молока і газування. Категорично протипоказаний алкоголь.

Правильна і, головне, вчасно проведена терапія дає хороші результати. Досить часто вдається досягти повного одужання.