Алича в саду: особистий досвід високих врожаїв

У вашому саду досі немає аличі? Не може бути! Адже завдяки старанням вчених ця культура вже давно росте і плодоносить не тільки на півдні, а й в умовах більш прохолодного клімату середньої смуги. Швидше виправляйте своє упущення!

Гібридну аличу, яка зараз активно завойовує сади і підкорює серця садівників-аматорів, нерідко називають зливою російською. Цікаво, що це патріотичне ім’я запропонували за океаном — в Америці, куди вона була завезена якраз з Росії. Алича — близька родичка добре знайомої росіянам сливи домашньої, але має південне походження. Її ботанічна назва — злива розтопирена. На жаль, плоди у її сортів дрібні та до того ж кислі. Щоб поліпшити їхню якість, а заодно підвищити зимостійкість «южанок» їх почали схрещувати зі сливами китайської та уссурійської. Результатом цієї роботи і стала поява сортів гібридної аличі з великими і дуже смачними плодами. У цієї культури є і ще один великий плюс: дерева сливи російської мають невеликі розміри, а, значить, підходять навіть для маленьких ділянок і зручні у догляді.

Навіщо садити аличу

У гібридної аличі маса достоїнств.

Почнемо з того, що вона дуже швидко вступає в плодоношення — вже через рік-два після посадки. Іноді квіткові нирки закладають навіть однорічні саджанці. При цьому потенційна врожайність гібридної аличі дуже висока. Вже на третій рік при хорошому догляді з молодого дерева можна отримати 4-5 кг смачних плодів.

Та й діапазон дозрівання різних сортів надзвичайно широкий. Якщо ультраранні встигають у другій половині липня, то пізні порадують урожаєм у вересні.

Гібридна алича здатна без пошкоджень переносити значні поворотні заморозки. Це особливо цінно в умовах клімату середньої смуги, де травневі похолодання трапляються чи не щорічно. В аномально холодні зими, коли дерева сливи домашньої можуть сильно постраждати, біля аличі гібридної теж підмерзають гілки, що знаходяться вище рівня снігу. Але завдяки збереженій нижній частині і здатності до швидкого відновлення до кінця літа це знову колишнє деревце, яке наступного року буде цвісти і плодоносити.

Ця культура засухостійка, не дуже вимоглива до рівня агротехніки. У виборі ґрунту вона також не дуже вибаглива, крім того вона ще й прекрасний (а до того ж дуже ранній) медонос.

Головний недолік гібридної аличі — самобесплідність її сортів. Їй обов’язково потрібен запилювач:без нього гарного врожаю не збереш. А, значить, в саду потрібно посадити як мінімум 2-3 різних сорти (або ж скооперуватися з сусідами). Проблема ще й у тому, що в якості опилювача аличі не підходять ні злива домашня, ні терн. Вона «дружить» тільки з китайськими і уссурійськими сливами або своїми власними побратимами. Тому купуючи для посадки гібридну аличу, краще відразу взяти кілька саджанців різних сортів.

Як домогтися успіху у вирощуванні сливи російської на садовій ділянці

Крок 1. Вибір місця

Як і інші кісточкові культури, алича гібридна не любить надмірної вологи. Для хорошого росту і плодоношення важливо, щоб ґрунтові води залягали не ближче 2 м від поверхні.

Рослини краще розвиваються на грунтах з реакцією, близькою до нейтральної (рН 5,5-6.0). Для перевірки кислотності, яку проводять восени, використовується спеціальний вимірювач рН. Потім залежно від результату в ґрунт вносять 400-800 г/м² гашеної вапна (пушонку). Причому на легких грунтах норму знижують, на важких — підвищують. Таким чином, під кожен конкретний випадок кількість вапна визначається досвідченим шляхом. Вносити пушонку можна взимку, прямо в сніг.

На моїй ділянці пісок і кислий ґрунт, тому один раз на 2-3 роки я обов’язково вношу в приствольні кола доломітове борошно. Алича реагує на неї дуже добре. До речі, з мого особистого досвіду, «доломітку» можна вносити, перевищуючи норму. Вона буде лежати в землі до того моменту, поки в ній не з’явиться потреба, а рослина візьме рівно стільки, скільки їй дійсно потрібно, не страждаючи від її надлишку.

Крок 2. Правильна посадка

Залежно від інтенивості росту і типу підвою рослини висаджують на відстані 2,5-4 м одна від одної. Мої дерева щеплені на низькорослий підвій, тому дистанція між ними становить від 2,5 до 3 м.

Для посадки копають ями шириною і глибиною 60-80 см. У кожну з них, змішуючи з садовою землею, закладають побільше компоста, 1 кг простого або 0,5 кг подвійного суперфосфату і 0,1 кг хлористого калію (а краще — до 2 кг деревної золи). Вапно і купівельні азотні добрива в посадкові ями не вносять, щоб уникнути опіків коріння в перший рік життя рослини.

Коренева шийка повинна знаходитися на 1 см вище рівня землі. Після посадки аличу треба обов’язково полити (мінімум 2 відра води під кожну рослину), а пристовбурне коло замульчувати торфом або перегноєм для збереження вологи.

Крок 3. Підживлення

У перший рік після посадки ніякі добрива протягом вегетаційного періоду не вносять. У наступні два роки навесні, як тільки ґрунт відтане (зазвичай у квітні), дають по 20 г/м² сечовини із закладенням його в грунт.

При вступі дерев у плодоношення щорічно під зиму по периферії крони з розрахунку на 1 м² поверхні ґрунту вносять по 10 кг перегну або компоста, 25 г сечовини, 60 г простого або 30 г подвійного суперфосфату, 20 г хлористого калію або 200 г деревної золи. Для дорослих плодоносних дерев дози органічних і мінеральних добрив збільшують на одну третину.

Крок 4. Обрізка та формування крони

Обрізку гібридної аличі проводять ранньої весни — в березні-квітні. Дерева формують за розріджено-ярусною схемою, залишаючи 10-15 см між гілками в кожному ярусі і 40-60 см між самими ярусами. Штамб (відстань від кореневої шийки до першого відгалуження) залишають висотою не менше 40 см. У молодих дерев добре розвинені гілки (довжиною більше 40 см) вкорачують на 1/4-1/3 довжини, щоб посилити гілку і розвиток плодових утворень (шпорців).

У дорослих плідних дерев проріджують крону, позбавляючись від загущуючих, сухих, неправильно розташованих і стиснутих гілок. При слабкому прирості (10-15 см) проводять омолоджувальну обрізку на бічну гілку 4-5-річного віку. Крім того у щеплених дерев пізньої осені або ранньої весни видаляють кореневу поросль, вирізаючи її вщент, тобто до кореня материнської рослини (підвою).

Якщо в кроні є ті, хто перетинається, трущаться один об одного або близько розташовані паралельні гілки, а видаляти їх не хочеться, то можна вчинити наступним чином. У землю вбивають кіл, за допомогою прив’язаної до нього мотузки відтягують у бік «неправильну» гілку і закріплюють її в потрібному положенні. Через півроку вона «запам’ятає позу» і надалі буде рости в правильному напрямку.

Існує ще один варіант формування аличі — «під куст». Це дуже доцільно для північних районів. При посадці нового саджанця штамб залишають висотою не більше 20-25 см від землі. Рослина формується у вигляді чаші, і через пару-трійку років ми маємо аличу-куст, який чудово зимує практично в будь-яких умовах. Звичайно, якщо випаде сніг.

Крок 5. Профілактичні обробки

Перший етап обробки припадає на початок весни. Для профілактики основних грибних захворювань кісточкових культур — моніліозу (моніліального опіку), кластероспоріозу і коккозу — я обприскую дерева препаратом «Хорус». За правилами обробка проводиться до цвітіння, у фазі «рожевий бутон», щоб не допустити первинного зараження. Для другого етапу можна використовувати системний препарат «Скор»: він допомагає захистити дерева від болісної роси або парші. Ефективність його підвищується в теплу і вологу погоду, якраз тоді, коли ймовірність ураження дерев виростає в рози. Використання цих двох препаратів дозволить не тільки отримати великий урожай, але ще й зберегти дерева в наступну зиму.

Крім цього необхідний захист від можливої навали комах-шкідників. Щоб не зловживати хімічними засобами і знизити їх використання до мінімуму, як тільки сходить сніг, я надягаю на стовбури дерев ловчі пояси (в 30 см від землі).

Крок 6. Підготовка до зими

У північній Білорусі при правильному відході алича не вимерзає. Пізньої осені я викладаю в пристовбурне коло свіжий гній, на який кладу солому — перепрілу або свіжу. Якщо дерево молоде (до 2 років), утеплюю тільки соломою, яку залишаю на наступний рік в якості мульчі. Через 2 роки починаю використовувати як нижній шар «утеплювального пирога» гній, залишаючи так само, як і солому під деревом.

Необхідно пам’ятати ще про одну важливу річ: біля кожного дерева (під гній або під солому) треба покласти отруту, щоб уберегтися від мишей і водяних щурів. Я також використовую ганчірки з крапелькою мазі Вишневського: кажуть, що вони ненавидять цей запах.

Стовбур на рівні 1 м від землі обв’язую білим спанбондом для захисту від сонячних опіків і гризунів.

Крок 7. Вибір сорту

Перевагу завжди потрібно віддавати районованим сортам. Я живу на півночі Білорусі, тому саджу російські та білоруські.

Плоди різних сортів гібридної аличі відрізняються один від одного за формою, розміром і кольором. Вони бувають зеленими, жовтими, бурштиновими, помаранчевими, ніжно-рожевими, червоними, пурпуровими, темно-фіолетовими, чорними і навіть строкатими. Крім того, вони мають різні смакові відтінки.

Розкажу про свої найулюбленіші сорти