Більрот 1 і 2: відмінності, опис операції, відмінності в алгоритмах проведення, показання

Сьогодні застосовуються сучасні методики в ході проведення резекції шлунка. Однією з найвідоміших технік є Більрот. Існує два варіанти проведення подібної операції. Вони мають певні відмінності. Тим, хто зіткнувся з серйозними захворюваннями шлунка, слід знати відзнаки Більрот-1 і 2. Про особливості цих методик піде мова далі.

Загальне визначення

Методики Більрот-1 і 2 є різновидами резекції шлунка. Це хірургічна операція, яка застосовується при лікуванні серйозних захворювань. У їх число входять патології шлунка, а також дванадцятипалої кишки. Методика передбачає видалення частини шлунка. При цьому відновлюється цілісність травного тракту. Для цього створюється шлунково-кишковий ^ омоз. Це з’єднання тканин за певною технологією.

Більрот є досить серйозною операцією. Вона стала першим успішним хірургічним втручанням подібного типу. Нині методика вдосконалюється. З’являються інші способи успішного видалення частини шлунка. Однак Більрот досі активно застосовується в клініках зі світовим ім’ям. Особливо відомі високою якістю хірургічні операції, проведені за представленою методикою в Ізраїлі.

Варто зазначити, що спосіб резекції багато в чому залежить від місця розташування патологічного процесу. Також на це впливає вид захворювання. Найчастіше Більрот-1 і 2 призначають при виразці шлунка або раку. Перед проведенням операції оцінюється розмір ділянки, що вичерпується. Далі приймається рішення про спосіб проведення резекції.

Методика Більрот є однією з найбільш часто застосовуваних під час виконання резекції шлунка. Між цими техніками існує ряд відмінностей. Вони з’явилися в різний час. Однак Більрот-1, хоч і є першою в своєму роді методикою, і сьогодні досить ефективна.

Історична довідка

Резекція шлунка по Більрот була вперше успішно проведена 29.01.1881. Автором і виконавцем цієї методики є Теодор Більрот. Це німецький хірург, вчений, який зміг відновити прохідність ЖКТ, провівши ^ омоз малої кривизни шлунка з дванадцятипертною кишкою. Операція була проведена жінці 43 років, яка страждала на рак стенозуючого типу. Патологія розвивалася в пилоричному відділі шлунка.

Цього ж року в листопаді за цією ж методикою була проведена перша успішна резекція при пептичній виразці привратника. Хворий після такого хірургічного втручання вижив. Ця методика отримала назву Більрот-1. Після першої операції сам німецький хірург став створювати з’єднання не в малій, а великій кривизні шлунка.

Звичайно, техніка того часу не могла називатися бездоганною. Наприкінці 19 — початку 20 століття багато неприємностей при використанні представленої методики доставляла хірургам гастродуоденальна лінія швів. Часто вони виявлялися неспроможними. За цей час було оперовано 34 пацієнти по Більрот-1. 50% хворих померли.

Щоб знизити смертність через неспроможність швів, 1891 року було запропоновано ушивати кінець шлунка, створюючи з’єднання з дванадцятипертною кишкою і задньою стінкою шлунка. Трохи пізніше також почали створювати з передньою стінкою шлунка. Також було запропоновано мобілізувати дванадцятиперстну кишку (у 1903 році). Цей маневр придумав вчений, хірург Кохер.

У результаті 1898 року на конгресі німецьких хірургів було встановлено 2 основні методи резекції шлунка по Більрот-1 і 2.

Особливості та переваги Більрот-1

Щоб зрозуміти, чим відрізняється Більрот-1 від Більрот-2, потрібно розглянути особливості проведення кожної з цих операцій. Вони застосовуються при різних захворюваннях шлунка. Перша методика відрізняється циркулярним типом вичерпування відділів ЖКТ, які вражені патологією. Згодом під час цієї операції накладається ^ омоз. Він знаходиться між дванадцятипалою кишкою і частиною шлунка, що залишилася, і створюється за принципом «кільце в кільце».

При цьому анатомія стравоходу залишається незмінною. Збережена частина шлунка виконує резервуарну функцію. В ході резекції шлунка по Більрот-1 виключається контакт слизових оболонок кишки і шлунка. Перевагами цієї методики є:

1. Анатомічна структура не змінюється. Зберігається робота ЖКТ і його травного тракту.
2. Технічно виконати таке хірургічне втручання набагато легше. У цьому випадку операція проводиться у верхній частині черевики.
3. За статистикою демпінг-синдром (порушення функції кишечника) після проведення представленого втручання зустрічається дуже рідко.
4. Немає синдрому освіти петель.
5. Метод не призводить до подальшого розвитку гриж.

Варто також зазначити, що шлях, який проходить їжа після операції, стає вкороченим, але при цьому дванадцятипертна кишка з нього не виключається. Якщо вдається залишити деяку частину шлунка, він зможе виконувати свою природну функцію — бути резервуаром для їжі.

Ця операція проводиться досить швидко. Наслідки набагато краще переносяться організмом. Також виключається ризик появи пептичних в’язнів у місці ^ омозу.

Більрот-1: недоліки

Операції з Більрот-1 і 2 мають і певні недоліки. Їх обов’язково враховують при виборі методики проведення хірургічного втручання. При проведенні операції по Більрот-1 можуть спостерігатися виразки дванадцятипалої кишки.

При цьому способі хірургічного втручання не у всіх випадках виходить якісно мобілізувати кишку. Це необхідно для створення повітомоза без натягнення шва. Особливо часто подібна проблема виникає при наявності дуоденальних язв, які пенетрують у підшлункову залозу. Також виражене рубцювання, звуження просвіту проходу кишки може призводити до неможливості правильно мобілізувати дванадцятипалу кишку. Така ж проблема виникає і при розвитку язв у проксимальному відділі шлунка.

Деякі хірурги з великим ентузіазмом наполягають на виконанні резекція по Більрот-1, навіть якщо для її проведення існує ряд несприятливих умов. Це значно підвищує ймовірність розвитку неспроможності швів. Тому в деяких випадках потрібно відмовитися від операції по Більрот-1. При наявності істотних труднощів краще віддати перевагу хірургічному втручанню за другою методикою.

Вкрай важливо, щоб техніка хірурга, який буде проводити операцію, була ретельно відточена, максимально відпрацьована. Хоч Більрот-1 вважається більш легкою, швидкою методикою, вона виконується виключно за суворими показаннями. Рішення про її проведення приймається лише за наявності певних факторів та відсутності певних перешкод.

У деяких випадках для проведення цієї операції потрібно мобілізувати не тільки дванадцятиперстну кишку, але і селезінку і культю кишечника. У цьому випадку вдається створити шов без натягнення. Велика мобілізація значно ускладнює операцію. Це невиправдано підвищує ризик при її проведенні.

Також варто відзначити, що резекція за методикою Більрот-1 не проводять в ході лікування раку шлунка.

Методика Більрот-2

Розглядаючи коротко Більрот-1 і 2, варто приділити увагу другому різновиду техніки проведення резекції. Під час проведення цієї операції частину шлунка, що залишилася після вичерпування, зашивають за методикою накладення із заднього або переднього гастроентероанастомоза. Більрот-2 має безліч модифікацій.

Кірмомоз у цьому випадку накладається за принципом «пліч-о-пліч». Частина органу, що залишилася, підшивається до самої кишки. Часто застосовуваними модифікаціями Більрот-2 є методики закриття культі шлунка, підшивання його частини, що залишилася з пікселем кишкою тощо. Ця методика застосовується в тому випадку. Якщо є протипоказання до проведення Більрот-1.

Варто відзначити що Більрот-2 призначають при виразках і раку шлунка, інших хворобах органу. У цьому випадку проводиться резекція органу в обсязі, який позначений станом шлунка, типом захворювання. Пришивається орган після вичерпування особливим способом. При деяких діагнозах ця операція є єдиним виходом. Більрот-2 дозволяє зробити ЖКТ прохідним.

Більрот-2: позитивні і негативні сторони

Резекція по Більрот-1 і 2 має ряд позитивних і негативних якостей. У другої методики виділяється ряд переваг. При виконанні Більрот-2 можливо провести велику резекцію без натягнення гастроеюнальних швів. Якщо у пацієнта діагностовано виразку дванадцятипалої кишки, при проведенні операції з цієї методики виникнення пептичної виразки на місці з’єднання трапляється набагато рідше.

Також при виявленні у пацієнта дуоденальної виразки, яка супроводжується наявністю грубих патологічних дефектів у дванадцятипалій кишці, провести ушивання культі органу набагато простіше, ніж створити повітомоз зі шлунком.

При виявленні у пацієнта дуоденальної виразки, яка не підлягає резекції, відновити прохідність ЖКТ стає можливим тільки за допомогою Більрот-2. Це основні переваги представленого методу.

Недоліками ж методики є наступне:

• збільшення ризику розвитку демпінг-синдрому;
• проведення операції супроводжується складнощами, вимагає більше часу;
• виникає ймовірність виникнення синдрому привідної петлі;
• в деяких випадках після Більрот-2 виникає внутрішня грижа.

Однак ця методика має місце бути. Більрот-2 часом є єдино можливим рішенням при розвитку певних патологій. Тому лікарі ретельно вивчають особливості протікання хвороби перш, ніж призначити той чи інший тип операції.

Відмінності методик

Слід зазначити, що техніки Більрот-1 і 2 значно відрізняється. Місце з’єднання в першому випадку називається «кільце в кільця». При Більрот-2 лід омоз має вигляд «пліч-о-пліч». Відповідно через подібне втручання в обох випадках можуть розвиватися ускладнення. Однак в обох випадках вони не схожі.

Варто відзначити, що ступінь вираження демпінг-синдрому при Більрот-2 більш виражена. Також відрізняється і робота самого шлунка і всього ЖКТ після проведення цих операцій. При Більрот-1 зберігається прохідність кишкового тракту. Однак ця операція не проводиться при раку шлунка, великих виразках і грубих змінах тканин шлунка. У цих випадках показана методика Більрот-2.

Показаннями до проведення Більрот-1 є такі стани:

• Пептичні виразки шлунка. Це найменш спірне свідчення. У цьому випадку хороший результат дає резекція 50-70% шлунка. У цьому випадку не потрібно доповнення у вигляді стовбурової ваготомії. Винятком є тільки операція при препілоричних виразках і патологіях в області перетворювача в разі наявності підвищеної секреції шлунка.
• Виразки дванадцятипалої кишки резекція 50-70% шлунка показана, але тільки при використанні стовбурової ваготомії.

Показаннями до проведення Більрот-2 можуть стати виразки шлунка, які мають практично будь-яку локалізацію. Якщо вичерпується половина шлунка, застосовується стовбурова ваготомія.

Також при раку шлунка єдиним можливим варіантом вичерпування ураженої тканини є Більрот-2. Це пояснюється можливістю виконати велику резекцію не тільки шлунка, а й регіональних лімфовузлів, дванадцятипалої кишки. У цьому випадку виникнення непрохідності повітомоза менш імовірне, ніж у разі застосування першої техніки.

Модифікація першої методики

Відмінності Більрот-1 і 2 суттєві. У цих методик існують сучасні модифікації. У другої методики їх більше. При Більрот-1 модифікації відрізняються тільки способом створення ^ омозу. Справа в тому, що розмір діаметрів, які з’єднуються між собою, різний. Це призводить до виникнення низки труднощів. Тільки при дуже обмеженій резекції в пилоричному відділі шлунка, яка проводиться за методикою Пеана, можна з’єднати його з дванадцятиперстною кишкою «кінець в кінець» без попереднього ушивання або звуження.

Однією з основних модифікацій Більрот-1 є техніка Габерера. Вона дозволяє усунути невідповідність діаметрів органів після резекції без ушивання частини просвіту культі шлунка. У цьому випадку накладається гофруючий шов. Після цього можна накласти ^ омоз «кінець в кінець». Метод Габерера сьогодні значно доопрацьований. Раніше він часто призводив до звуження ^ омозу і його непрохідності.

Існують й інші способи звуження просвіту. Вони відрізняються від методу Габерера способом створення гофруючих швів.

Модифікація другої методики

Під час операції Більрот-2 застосовується безліч модифікацій. Основною з них є методика, запропонована Гофмейстером-Фінстерером. Суть її полягає в наступному. Частина шлунка після вичерпування пошкоджених тканин з’єднується за принципом «кінець у бік». У цьому випадку ширина ^ омоза повинна бути 1/3 від загального просвіту культі шлунка.

З’єднання при цьому фіксується в штучно створеному просвіті поперечно. Наводить петля єзидів кишки в цьому випадку підшивається двома або трьома швами. Вони виконуються за типом вузликів у культі. Така особливість дозволяє попередити потрапляння їжі в урізану ділянку ЖКТ.

Інші удосконалення резекції

Розглянувши відмінності Більрот-1 і 2, слід зазначити, що хоч існує велика різниця між цими методиками, вони значно вдосконалювалися з моменту їх відкриття. Тому сьогодні процедура резекції проводиться з меншим ризиком для пацієнта. У конкретних умовах застосовуються ті чи інші прийоми.

Так, хірурги можуть провести дистальне вичерпування хворої ділянки органу з формуванням штучного пилоричного сфінктера. У деяких випадках крім цього проводиться встановлення інвагінаційного клапана. Він формується з тканин слизової оболонки.

Резекція може проводитися зі створенням пилоричного жому, клапана створюватого типу. Біля входу до дванадцятипалої кишки може формуватися штучний клапан. При цьому пилоричний сфінктер зберігається.

Іноді дистальна резекція може бути субтотальною. У цьому випадку проводиться еюногастропластика первинного типу. Деяким пацієнтам показана субтотальна, повна резекція шлунка. У цьому випадку формується на ділянці відводів кишки інвагінаційний клапан.

Якщо пацієнту показана резекція проксимального типу, встановлюється езофагогастроанастомоз та інвагінаційний клапан. Існуючі методики дозволяють максимально точно виконати резекцію хворої ділянки органу. При цьому ризик розвитку ускладнень буде мінімальним.

Розглянувши відмінності Більрот-1 і 2, можна зрозуміти основні принципи подібних хірургічних втручань. Обидва методи були значно вдосконалені. Сьогодні вони застосовуються в модифікованому вигляді.